Провадження № 2-п/742/42/26
Єдиний унікальний № 742/2828/26
УХВАЛА
16 вересня 2026 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючого-судді Павлова В.Г.,
при секретарі судового засідання Рубан Ж.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника відповідача адвоката Посилкіна Олександра Ігоревича про перегляд заочного рішення від 26 червня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
УСТАНОВИВ:
Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 червня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю.
27 липня 2026 року до суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Посилкіна О.І. про перегляд зазначеного заочного рішення.
В обґрунтування заяви представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_1 на час розгляду справи тимчасово проживала за кордоном, не була належним чином повідомлена про відкриття провадження та розгляд справи, у зв`язку з чим була позбавлена можливості подати відзив на позовну заяву та реалізувати свої процесуальні права, а про ухвалене заочне рішення дізналася випадково.
Крім того, представник відповідача зазначає, що стягнута сума процентів у розмірі 12 750 грн перевищує суму процентів, передбачену пунктом 1.5.2 Договору позики та Графіком розрахунків у межах погодженого сторонами 25-денного строку користування грошовими коштами, а стягнутий штраф у розмірі 5 000 грн не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 липня 2026 року заяву про перегляд заочного рішення призначено до розгляду у судовому засіданні.
Сторони у справі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду заяви, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли.
Відповідно до частини першої статті 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення та матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення подана 27 липня 2026 року, тобто в межах встановленого законом строку.
Відповідно до частини першої статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки з поважних причин, а також докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже, для скасування заочного рішення необхідним є встановлення передбачених законом підстав у їх сукупності, а саме поважності причин неявки відповідача та/або неповідомлення про такі причини, а також істотного значення доказів, на які відповідач посилається, для правильного вирішення справи.
Щодо доводів заяви про неналежне повідомлення відповідача суд зазначає таке.
Як убачається з матеріалів справи, судові документи направлялися відповідачці за адресою її зареєстрованого місця проживання, яка була відома суду та зазначена в матеріалах справи.
Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Сам по собі факт фактичної відсутності особи за адресою її зареєстрованого місця проживання не свідчить про неналежність судового повідомлення, якщо особа не повідомила суд про зміну свого місця проживання чи перебування або іншу адресу для листування.
Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства судове повідомлення у разі відсутності заяви учасника справи про зміну місця проживання надсилається за останньою відомою суду адресою та вважається врученим у встановленому законом порядку, навіть якщо особа за цією адресою фактично не проживає.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ухвалення заочного рішення відповідачка повідомляла суд про інше місце свого проживання чи перебування, у тому числі за межами України, або про іншу адресу для отримання судової кореспонденції.
Посилання представника відповідача на тимчасове проживання ОСОБА_1 за кордоном саме по собі не спростовує належності направлення судової кореспонденції за адресою, яка була відома суду, та не підтверджує наявності об`єктивних причин, які перешкоджали відповідачці повідомити суд про зміну свого місця перебування.
При цьому до заяви про перегляд заочного рішення не додано належних та допустимих доказів перебування відповідачки за кордоном саме у період розгляду справи, а також доказів того, що така обставина об`єктивно позбавляла її можливості отримувати судову кореспонденцію або повідомити суд про іншу адресу.
За таких обставин суд не встановлює передбачених законом поважних причин неявки відповідачки та неповідомлення суду про причини її неявки.
Щодо доводів представника відповідача про неправильність визначення розміру заборгованості суд зазначає наступне. Представник відповідача посилається на те, що сума процентів у розмірі 12 750 грн не відповідає умовам договору та Графіку розрахунків. Разом з тим такі доводи самі по собі не свідчать про наявність підстав для скасування заочного рішення.
Як убачається з матеріалів справи, заочним рішенням від 26 червня 2026 року суд вирішив спір на підставі доказів, наданих сторонами, у тому числі кредитного договору та розрахунку заборгованості.
Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що за користування кредитними коштами протягом передбаченого договором строку нарахування процентів становило 3 750 грн. При цьому відповідно до умов договору у разі невиконання позичальником зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів проценти продовжували нараховуватися протягом визначеного договором додаткового періоду.
Згідно з наданим позивачем розрахунком за період з 16 січня 2020 року по 19 лютого 2020 року сума таких нарахувань становила 14 000 грн, тоді як позивачем заявлено до стягнення 12 750 грн, які і були стягнуті заочним рішенням суду.
Представником відповідача при цьому не надано власного обґрунтованого розрахунку заборгованості, який би спростовував розрахунок позивача та давав підстави дійти висновку про неправильність визначеної судом суми процентів.
Посилання на те, що проценти повинні були нараховуватися лише протягом первісно визначеного 25-денного строку користування кредитом, фактично зводяться до іншого тлумачення умов укладеного договору та заперечення правової оцінки, наданої судом при ухваленні заочного рішення.
Водночас процедура перегляду заочного рішення не передбачає повторного розгляду справи лише з підстави незгоди відповідача з правовою оцінкою судом доказів та умов договору.
Для скасування заочного рішення відповідач має навести докази, які у сукупності з установленими судом обставинами можуть призвести до іншого вирішення спору. Саме лише посилання на незгоду з розміром стягнутої суми без надання конкретного розрахунку та доказів, які спростовують висновки суду, таким доказом не є.
Щодо посилання представника відповідача на невідповідність стягнутого штрафу вимогам Закону України «Про споживче кредитування», суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 21 зазначеного Закону сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, та не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Разом з тим наведене представником відповідача посилання на зазначену норму саме по собі не свідчить про наявність істотних для правильного вирішення справи доказів у розумінні статті 288 ЦПК України.
Заявником не наведено конкретного розрахунку, відповідно до якого визначена судом сума штрафу перевищує встановлену законом межу, не зазначено, які саме платежі, крім стягнутого штрафу, повинні враховуватися при визначенні передбаченої законом сукупної суми, та не надано доказів, які б спростовували встановлені заочним рішенням обставини.
При цьому сам по собі розмір штрафу у 5 000 грн при отриманій відповідачкою сумі кредиту 10 000 грн арифметично відповідає половині суми отриманого кредиту.
Отже, наведене представником відповідача посилання на положення статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» без конкретного розрахунку та належних доказів не дає підстав вважати, що судом при ухваленні заочного рішення було допущено порушення зазначеної норми закону.
Крім того, наведені доводи фактично спрямовані на переоцінку правової оцінки, наданої судом заявленим позовним вимогам, та самі по собі не свідчать про наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та могли б призвести до іншого результату її розгляду.
Таким чином, наведені у заяві доводи не підтверджують одночасної наявності передбачених статтею 288 ЦПК України умов для скасування заочного рішення.
Суд звертає увагу, що інститут перегляду заочного рішення спрямований на забезпечення можливості відповідача захистити свої права у випадку, коли він з поважних причин не брав участі у розгляді справи, однак не є способом повторного розгляду справи виключно у зв`язку з незгодою відповідача з ухваленим рішенням.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявності поважних причин неявки у судове засідання та неповідомлення суду про причини неявки, а також не наведено таких доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть призвести до іншого результату її розгляду.
За таких обставин заява представника відповідача про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає, а заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 червня 2026 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 247, 284-288 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Заяву представника відповідача - адвоката Посилкіна Олександра Ігоревича про перегляд заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 червня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 червня 2026 року у справі № 742/2828/26 - залишити без змін.
Роз`яснити відповідачу, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Суддя В.Г. Павлов