ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2026 року м. Чернівці справа № 725/85/26
провадження №22-ц/822/1416/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Перепелюк І. Б.
суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.
секретар Черновська А.К.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 13 травня 2026 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано наступним. 03 жовтня 2022 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (первісним кредитором) та відповідачем було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 437089 по продукту «NewShort». Позивач зазначає, що вказаний договір був укладений в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця. Підписання договору відбулося за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що повністю відповідає нормам Закону України «Про електронну комерцію». На виконання умов кредитного договору відповідачу було перераховано кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн. на його банківську платіжну картку. Згідно з умовами договору, відповідач зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом.
Позивач вказує, що 01 лютого 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 01022024-1. За умовами цього договору позивач набув права грошової вимоги до відповідача за вище-вказаним кредитним договором. Позивач наголошує, що первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, тоді як Відповідач допустив істотне порушення умов кредитного договору, оскільки не здійснював передбачених графіком платежів для погашення кредиту та сплати нарахованих процентів. Внаслідок такого неналежного виконання зобов`язань, станом на 01 лютого 2024 року утворилася заборгованість на загальну суму 35 680,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 31 680,00 грн. - заборгованість за простроченими процентами.
Позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також покласти на нього судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 13 травня 2026 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним до-говором №437089 від 03.10.2022 року у розмірі 35680,00 (тридцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні (сорок) копійок судового збору та 2 000,00 (дві тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 13 травня 2026 року змінити, скасувавши його в частині стягнення безпідставно нарахованих процентів, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за 30 днів користування кредитом, у загальному розмірі 6 640,00 грн (з яких 4000,00 грн тіло кредиту та 2640,00 грн проценти), а в решті позовних вимог - відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 частково не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його незаконним, необґрунтованим у частині стягнення процентів, та ухваленим з неповним з`ясуванням обставин справи, порушенням норм процесуального та матеріального права.
Вказує на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Будь-які нарахування процентів (у сумі 31 680,00 грн) поза межами обумовленого 30-денного строку є незаконними.
Поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що згідно з розрахунком заборгованості, лише за один день - 01 листопада 2022 року - позивачем було нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 981,20 грн. Зважаючи на те, що тіло кредиту становить 4000,00 грн, таке нарахування становить 24,53% від суми кредиту лише за один день ((981,2 / 4000) * 100%). У перерахунку на рік це становить астрономічні 8953,45% річних. При цьому, станом на листопад 2022 року облікова ставка Національного банку України (яка є основним орієнтиром для визначення справедливої вартості коштів згідно з нормами ЦК України) становила 25% на рік, тобто приблизно 0,068% на день. Відтак, нараховані позивачем відсотки (24,53% за один день) майже дорівнюють всій річній обліковій ставці НБУ. Такий розмір процентів є явно непропорційним, порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності (ст. З ЦК України), має ознаки кабальності та суперечить публічному порядку.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено наступне. 03 жовтня 2022 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (первісним кредитором) та відповідачем був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 437089 по продукту «NewShort». Позивач зазначає, що вказаний договір був укладений в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця. Підписання договору відбулося за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що повністю відповідає нормам Закону України «Про електронну комерцію». На виконання умов кредитного договору відповідачу було перераховано кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн. на його банківську платіжну картку. Згідно з умовами договору, відповідач зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом.
01 лютого 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 01022024-1. За умовами цього договору позивач набув права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Внаслідок неналежного виконання зобов`язань, станом на 01 лютого 2024 року утворилася заборгованість на загальну суму 35 680,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 31 680,00 грн. - заборгованість за простроченими процентами.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2022 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 437089 про надання споживчого кредиту по продукту «HewShort» відповідно до якого відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 4000 грн (п.1.3), а він зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом: за стандартною процентною ставкою в розмірі 2,2 % в межах строку кредиту (360 днів), за зниженою процентною ставкою 1,43% в день, якщо споживач до 02.11.2022 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною ставкою до вказаної дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою .
Згідно з п.2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Відповідно до п.1.4.1. договору у споживача відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до товариства у паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.
Згідно з умовами договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою на весь строк кредитування 47541,10 % річних, з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 47541,10 % річних (п.1.7).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на день укладення договору складає: за стандартною процентною на весь період кредитування 35680, за стандартною ставкою з урахуванням зниженої процентної ставки 35680 грн (п.1.8).
Згідно з п.9.2. кредитного договору Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним.
Паспорт споживчого кредиту від 03.10.2022 року передбачає основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту.
Вказаний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора К469 позичальника о 13:00 год. 03.10.2022 року.
За змістом положення закріплені у пунктах 1.2, 1.3, 1.4 Договору №437089 від 03.10.2022, відповідно до яких у встановлений Договором строк, позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти, комісію (у разі наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах, визначених Договором.
На підтвердження надання кредиту, шляхом безготівкового зарахування грошей ТОВ «Селфі Кредит» позивачем надано інформацію ТОВ «Пейтек», згідно якої зазначено, що 03.10.2022 о 13:02:18 на платіжну картку НОМЕР_1 . від клієнта ТОВ «Селфі Кредит» було успішно перераховано кошти у розмірі 4000 грн.
01 лютого 2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 01022024-1, згідно умов якого останнє набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги відносно боржників ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ", зокрема до ОСОБА_1 за договором № 437089 від 03 жовтня 2022 року.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 35 680,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 31 680,00 грн. - заборгованість за простроченими процентами.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилами частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Як встановлено судом, 03 жовтня 2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №437089, який підписаний позичальницею одноразовим ідентифікатором М437 03.10. 2022 о 13:00:43, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
У даній справі відповідач не оспорює факт укладення кредитного договору, не заперечує факт отримання коштів у сумі 4000 грн.
На підтвердження факту перерахування ТОВ «Селфі Кредит» 4000 грн ОСОБА_1 позивачем надано лист ТОВ «Пейтек», згідно з яким 03.10.2022 о 13:02:18 на платіжну картку ОСОБА_1 від клієнта ТОВ «Селфі Кредит» було успішно перераховано кошти у розмірі 4 000 грн.
З договору про надання споживчого кредиту від 24.06.2023 №845282 вбачається, що в п. 2.1 ОСОБА_1 просив перерахувати йому кошти на його поточний рахунок та зазначив реквізити платіжної картки: НОМЕР_1 .
Тобто зазначеними доказами підтверджується, що 03.10.2022 на рахунок, який відповідач зазначив у кредитному договору, було перераховано 4000 грн.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Кредитними договорами належним чином не виконав, у результаті чого утворилась заборгованість у розмірі пред`явленої до стягнення суми, правильність нарахування якої в апеляційній скарзі не ставиться під сумнів.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем належними та допустимими доказами доведений факт переходу права вимоги до відповідачки за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Отже, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 437089 від 03.10.2022 року у розмірі грн, що підтверджується Витягом з реєстру боржників за указаним договором факторингу (порядковий № 7485).
Згідно з долученого до справи договору, за яким відступлено право вимоги боргу за вказаним кредитним договором, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, зміст прав, які перейшли до нового кредитора, порядок передачі документів новому кредитору, що підтверджують права вимоги до боржника.
Договір факторингу, що містить підписи уповноважених представників сторін та скріплений печатками, підтверджують належний перехід прав вимоги до ОСОБА_2 від ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Договір факторингу є чинним, оскільки його дійсність ніким не оспорено, а тому він підлягають виконанню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт переходу до нього права вимоги до відповідачки за укладеним Кредитним договором №437089 від 03 жовтня 2022 року у розмірі 35680 грн.
Тобто, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ФК Кредит-Капітал» у розмірі 35 680,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 31 680,00 грн. - заборгованість за простроченими процентами.
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір відсотків є явно завищеним, таким, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, колегія суддів вважає помилковими з огляду на таке.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
За змістом частини 1,2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 цього ж закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Надаючи оцінку щодо стягнутої суми заборгованості по відсоткам, колегія суддів враховує позицію викладену у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Так, у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження N 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.
Однак, у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами, у зв`язку з чим суд не вправі зменшувати їх розмір.
Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.
У постанові Верховного Суду від 04.11.2025 у справі №916/2740/21 зроблено висновок про те, що на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом.
Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку відсотки були нараховані не на підставі ст. 625 ЦК України як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а на підставі кредитного договору, тобто вони є платою боржника за користування кредитом, а тому їх розмір зменшенню судом не підлягає.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 вказав, що виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у заяві-анкеті.
Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
При цьому проценти за кредитним договором, згідно статті 1056-1 ЦК України, не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошима, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 31680 грн. підлягають задоволенню.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 13 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді І.Б. Перепелюк
Н.К. Височанська
І. М. Литвинюк