Справа № 489/2368/15-ц
Провадження № 4-с/489/25/26
Ухвала
Іменем України
17 вересня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді - Костюченка Г.С.,
із секретарем судових засідань - Савковою К.А.,
за участі: представника скаржника - Родіонової В.Є.,
представника Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Тарасенка К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на протиправні дії та бездіяльність Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
У липні 2026 ОСОБА_1 через свого представника адвоката Родіонову В.Є. звернувся до суду зі скаргою на протиправні дії та бездіяльність Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Відповідно до змісту скарги просив суд:визнати бездіяльність державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) у розмірі 38 236,60 грн., стягнутих з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 в якості штрафів, в рахунок погашення аліментів у ВП №47972317 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей - протиправною.
Зобов`зяати державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) зарахувати грошові кошти у розмірі 38 236,60 грн., стягнуті з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 в якості штрафів, в рахунок погашення аліментів у ВП №47972317 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей.
В обґрунтування скарги посилався на те, що на виконанні в Інгульському ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) (далі ДВС) перебуває виконавче провадження №47972317 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 (далі - Боржник) на користь ОСОБА_2 (далі - Стягувач) на утримання двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 07 серпня 2022 року Боржник проходить службу в ЗСУ. Державним виконавчем Інгульського ВДВС у місті Миколаєві було винесено постанови: від 07 серпня 2025 року про накладення на боржника штрафу на суму 22592 грн 52 коп., що становить 30% суми заборгованості зі сплати аліментів (75308 грн 40 коп.), сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки; від 07 серпня 2025 року про накладення на боржника штрафу на суму 50891,85 грн., що становить 50% суми заборгованості зі сплати аліментів (101783,70 грн.), сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки; від 07 серпня 2025 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в частині стягнення штрафів на суму 73484 грн 37 коп.
Ухвалою Інгульського районного суду м. Мкиколаєва від 23.04.2026 р. у справі №489/2368/15-ц зобов`язано головного державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Герасимчук О.О. скасувати:- постанову від 07.08.2025 про накладення на боржника штрафу на суму 22592,52 грн., що становить 30% суми заборгованості зі сплати аліментів (75308,40 грн.), сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки;- постанову від 07.08.2025 про накладення на боржника штрафу на суму 50891,85 грн., що становить 50% суми заборгованості зі сплати аліментів (101783,70 грн.), сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки;- постанову від 07.08.2025 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в частині стягнення штрафів на суму 73484,37 грн. Вказана ухвала залишена без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 27.05.2026 р. Однак, за період судового розгляду, з Боржника було стягнуто в рахунок погашення вищевказаних штрафів 38 236,60 грн., що підтверджується листом державного виконавця Інгульського ВДВС у місті Миколаєві від 06.07.2026 р. №119712.
4.06.2026 р. Боржник подав заяву Інгульського ВДВС у місті Миколаєві, в якій просив зарахувати вищевказані стягнуті кошти в рахунок погашення аліментів. Разом з тим, листом державного виконавця Інгульського ВДВС у місті Миколаєві від 06.07.2026 р. №119712 Боржнику відмовлено у задоволені заяви через відсутність судового рішення про таке зарахування та рекомендовано звернутись до суду.
У відповідності до ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувач у. Відповідно до статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України. Однак, з урахуванням скасування штрафів, грошові кошти, набуті в результаті стягнутих штрафів, є безпідставно набутими коштами . Тому такі кошти, стягнуті як штрафи, підлягають зарахуванню в рахунок оплати аліментів.
Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 21.07.2026 скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання у справі.
07.08.2026 на адресу суду від Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на скаргу, згідно якого ДВС просить суд відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.
10.08.2026 на адресу суду надійшли заперечення від стягувача ОСОБА_2 , відповідно до змісту яких просить суд відмовити в задоволенні скарги.
В судовому засіданні скаржник та його представник адвокат підтримали вимоги скарги.
Представник суб`єкта оскарження ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомив про відсутність законодавчо врегульованого порядку вирішення питання та вважав за необхідне прийняти рішення на розсуд суду.
Стягувач в судове засідання не з`явилась, повідомлялась судом про розгляд справи належним чином, просила розглянути скаргу за її відсутності. Стягувач ОСОБА_2 вважала скаргу необґрунтованою, всі дії державного виконавця є цілком законними.
Вислухавши пояснення скаржника та його представника, представника суб`єкта оскарження, дослідивши матеріали скарги, цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Положеннями ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.
Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).
На виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 47972317 з примусового виконання виконавчого листа № 2/489/1503/2015 від 11.06.2015 виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.04.2015р. і до досягненням ОСОБА_8 повноліття, після чого у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку на утримання ОСОБА_9 до його повноліття.
07.08.2025 державним виконавцем проведено перерахунок заборгованості з урахуванням відповіді від ДПС України №: 258985781 від 24.03.2025, розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 15.08.2018, 24.12.2019, заяв стягувача про розмір отриманих аліментів від 18.01.2019, 21.02.2019, 08.05.2019. 07.08.2025, відповідно до частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Герасимчук О.О. винесена постанова про накладення штрафу на користь стягувача у розмірі 30 % суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 22592.52 гривень. 07.08.2025, відповідно до частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Герасимчук О.О. винесена постанова про накладення штрафу на користь стягувача у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 50891.85 гривень.
07.08.2025, відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження державним виконавцем Герасимчук О.О. на підставі розрахунку заборгованості від 07.08.2025 винесено та направлено сторонам виконавчого провадження постанову про виправлення помилки у процесуальному документі якою внесено виправлення до документу «Постанова про накладення штрафу» від 07.08.2025: Змінено суму штрафу з 11572,29 грн. на 8677,98 грн.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва № 489/2368/15-ц від 28.11.2025 відповідно до якої скаргу ОСОБА_1 на рішення головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Герасимчук О.О. де стягувач у виконавчому провадженні - ОСОБА_2 - залишено без розгляду.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції. Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 23 квітня 2026 у справі № 489/2368/15-ц скаргу ОСОБА_1 на рішення головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Герасимчук Оксани Олександрівни, заінтересована особа - ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов`язано головного державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Герасимчук О.О. скасувати: - постанову від 07.08.2025 про накладення на боржника штрафу на суму 22592,52 грн., що становить 30% суми заборгованості зі сплати аліментів (75308,40 грн.), сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки;- постанову від 07.08.2025 про накладення на боржника штрафу на суму 50891,85 грн., що становить 50% суми заборгованості зі сплати аліментів (101783,70 грн.), сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки;- постанову від 07.08.2025 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в частині стягнення штрафів на суму 73484,37 грн. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 27 травня 2026 року апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення, Ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2026 року залишено без змін.
Водночас, у рішенні суду першої інстанції зазначається лише про скасування постанов з накладення на боржника штрафів, що не зобов`язує державного виконавця зарахувати грошові кошти у розмірі 38 236,60 грн., стягнуті з ОСОБА_1 якості штрафів, в рахунок погашення аліментів у виконавчому провадженні №47972317 на користь ОСОБА_2 , також такого обов`язку не містять Закон України «Про виконавче провадження» та Інструкція з організації примусового виконання рішень. Згідно з ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», штрафи за несплату аліментів стягуються на користь стягувача, але за своєю суттю є фінансовою санкцією (відповідальністю за прострочення), а не самим аліментним платежем на утримання дитини.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, оскільки у справі, що переглядається, грошові кошти були набуті на підстав судового рішення, яке в подальшому було змінене, Верховний Суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав є звернення позивача до суду із заявою про поворот виконання рішення у порядку, передбаченому статтею 444 ЦПК України, а тому у задоволенні позову про стягнення безпідставно набутих коштів у порядку статті 1212 ЦК України слід відмовити.
Відділ не є набувачем стягнутих з боржника коштів, а діє лише в межах виконавчого провадження з метою виконання судового рішення. Набувачем стягнутих коштів в даному випадку є дитина. У постанові Верховного Суду № 337/642/22 від 22.11.2023 зазначається, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Предметом спору в цій справі є відновлення права позивача на повернення переплачених коштів на утримання дітей, шляхом їх зарахування в рахунок виконання інших зобов`язань.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
З огляду на вище зазначене, державний виконавець не має правових підстав враховувати стягнуті штрафи в рахунок погашення аліментів у зв`язку з різною правовою природою стягнутих коштів.
Разом з тим, суд вважає, що права скаржника порушені та підлягають захищенню саме у спосіб зазначений у скарзі.
За таких обставин, скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Вимоги скарги щодо визання дії держврого виконавця неправомірними не підлягають задоволенню в зв`язку з їх безпідставністю.
Керуючись ст. ст. 258-260, 447, 448, 451 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_1 на протиправні дії та бездіяльність Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов`зяати державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Одеського МУМЮ України зарахувати грошові кошти у розмірі 38 236,60 грн., стягнуті з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 в якості штрафів, в рахунок погашення аліментів у ВП №47972317 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 17.09.2026.
Суддя: Г.С. Костюченко