ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20857/25
провадження № 2/753/13062/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Котенко Р. В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И В:
до Дарницького районного суду м. Києва від представника позивача, адвоката Березинець Катерини Григорівни надійшла позовна заява в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у якому представник просила стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня подання позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 28 серпня 2009 року позивач з відповідачем перебувають у шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року шлюб між сторонами було розірвано. Діти проживають разом з матір`ю та перебувають на її повному утриманні. Відповідач є працездатним, фізично здоровим, є фізичною-особою підприємцем, а відтак має постійний дохід, однак добровільно матеріальну допомогу на дітей не надає.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено на суддю Котенко Р. В.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
24 грудня 2025 року від представника відповідача, адвоката Федченко Віталія Васильовича через електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить суд частково задовольнити позовну заяву та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дітей у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття з дня ухвалення рішення судом у даній справі.
Відзив обгрунтований тим, що загальний сукупний дохід відповідача, становить 28 490,00 гривень, проте, у зв`язку із відсутністю особистого житла, він винаймає для свого проживання квартиру, орендна плата якої становить 24 000,00 гривень за один місяць, що становить істотну частину доходів відповідача. За таких обставин, задоволення позовних вимог та призначення аліментів на користь позивача для утримання спільних неповнолітніх дітей, у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), поставить відповідача у скрутне становище, і це має істотне значення.
Також, відповідач вважає, що позовні вимоги про стягнення з нього аліментів з дня подання позовної заяви до суду не підлягають задоволенню, оскільки він виконував свої батьківські обов`язки і сплачував на користь позивачки аліменти у достатньому розмірі, а також оплачував витрати на відвідування синами занять з англійської мови, відвідування сином ОСОБА_5 занять з футболу, та інші видатки, пов`язані з відвідуванням синами спортивних гуртків, що підтверджується платіжними інструкціями доданими до відзиву на позовну заяву.
Від позивача та відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Суд, в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 серпня 2009 року, який був розірваний рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 17 липня 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 21 січня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.
Діти проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що встановлено з витягів з Реєстру територіальної громади міста Києва № 2025/012685715 від 01.09.2025, № 2025/012843871 та № 2025/012843870 від 03 вересня 2025 року.
Відповідач працює у ТОВ "ПВП "ВІК ТЕХНОЛОГІЙ", де займає посаду заступника керівника виробництва. У період з липня 2025 по листопад 2025 року отримав заробітну плату у загальному розмірі 115 000,00 грн, що підтверджується довідкою про доходи № 15/12 від 15.12.2025 року.
Крім того, відповідач працює за сумісництвом у ТОВ "ТДМ ІНВЕСТ" на посаді директора та за період з 01 липня 2025 року по 30 листопада 2025 року мав сукупний дохід у розмірі 65 000,00 грн, що підтверджується довідкою № ТД-00000003 від 15 грудня 2025 року.
Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст.51 Конституції України).
Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно зі ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст.ст. 81,89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження: стану здоров`я; наявності або відсутності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків; наявності на праві власності у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, стягувачем аліментів у відповідності до положень ст. 182 СК України суду не доводились.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що задоволення позовних вимог та призначення аліментів на користь позивача для утримання спільних неповнолітніх дітей, у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), поставить його у скрутне становище, оскільки оцінюючи інтереси відповідача на проживання у трикімнатній квартирі, орендна плата за яку складає 24 000,00 грн, та яка, на думку суду, є неспівмірною з тими доходами, про які заявляє відповідач, суд надає перевагу інтересам дітей, що полягають у їх достатньому рівні життя та належних умовах виховання та розвитку.
З виписок та платіжних інструкцій АТ КБ "ПриватБанк" судом також встановлено, що у період з січня 2024 року по грудень 2025 року відповідач перераховував позивачці щомісячно кошти на утримання дітей. Позивачем ця обставина не спростована.
Починаючи з вересня по грудень 2025 року ця щомісячна сума однакова та складає 5 025,13 грн.
Крім того, з платіжних інструкцій АТ КБ "ПриватБанк" вбачається, що за період з вересня по листопад 2025 року відповідачем сплачено 11 256,29 грн за відвідування синами занять з англійської мови; за період з вересня по грудень 2025 року - 6 000,00 грн за відвідування ОСОБА_5 занять з футболу.
З огляду на вказане, середньомісячний розмір видатків відповідача на утримання двох дітей становить 10 042,72 грн.
Середньомісячна заробітна плата відповідача станом на листопад 2025 року складала 28 490,00 грн (після відрахування податків та зборів).
Відповідач просить стягнути з нього аліменти у розмірі 1/5 частки на двох дітей, що, з огляду на його середньомісячну заробітну плату, складатиме 5 698,00 грн, тобто по 2 849,00 грн на одну дитину, що майже вдвічі менше, ніж відповідач наразі сплачує позивачці у добровільному порядку, та навіть не дорівнює наразі прожитковому мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3 512,00 гривень.
Будь-які інші обставини, що мають істотне значення для вирішення питання щодо стягнення аліментів та визначення їх розміру судом не встановлено і враховуючи все вище зазначене, суд, виходячи із якнайкращого забезпечення інтересів дітей на їх достатній рівень життя та гармонійний розвиток, дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, у тому числі у розмірі аліментів, який позивач просить стягнути з відповідача, та який відповідає положенням ч. 5 ст. 183 СК України, тобто становить 1/3 частку від всіх доходів платника аліментів.
Доводи відповідача про присудження стягнення з нього на користь позивачки аліментів на утримання дітей починаючи з дня ухвалення рішення судом у даній справі не заслуговують на увагу, адже відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Враховуючи, що позов подано до суду 26 вересня 2025 року, саме з цієї дати позивачка має право на стягнення аліментів.
Крім того, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно з пунктом третім частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову, за результатами розгляду справи судом, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 вересня 2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення суми платежу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Відповідач ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Суддя Р. В. Котенко