Справа №:755/21617/25
Провадження №: 2/755/11787/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді: Хромової О.О.,
при секретарі: Бовкун М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс», в якому просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в сумі 1 975,18 грн та збитки в сумі 996,74 грн та судові витрати.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28 вересня 2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис № 52528, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором. На підставі зазначеного виконавчого напису Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2, у межах якого з доходів ОСОБА_1 було примусово стягнуто грошові кошти на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» у таких розмірах: 1 463,00 грн, 1 463,00 грн, 1 413,31 грн. Загальна сума стягнутих коштів становить 4 339,31 грн, з яких 799,22 грн зараховано в рахунок витрат виконавчого провадження, 197,52 грн - у рахунок основної винагороди приватного виконавця, 1 975,18 грн - перераховано стягувачу в рахунок погашення заборгованості згідно з виконавчим написом. 12 серпня
2025 року Дніпровським районним судом міста Києва у справі № 755/8005/25 ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено та виконавчий напис приватного нотаріуса Горая О.С. № 52528 від
28 вересня 2020 року визнано таким, що не підлягає виконанню. 12 вересня 2025 року зазначене рішення набрало законної сили. Незважаючи на те, що суд встановив відсутність правових підстав для примусового стягнення коштів із позивачки, відповідач, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», не вчинив дій щодо повернення безпідставно отриманих сум. Таким чином, станом на день подання цього позову, грошові кошти в сумі 1 975,18 грн, які були стягнуті в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 на користь відповідача, залишаються неповернутими, що свідчить про безпідставне збагачення відповідача за рахунок позивачки. 799,22 грн, що зараховані в рахунок витрат виконавчого провадження, та 197,52 грн, які зараховані в рахунок основної винагороди приватного виконавця, є збитками, оскільки зазначені кошти були стягнуті на підставі виконавчого напису № 52528 від 28 вересня 2020 року, який у подальшому було скасовано. Таким чином, підстава для їх стягнення відпала, а відповідно ці суми підлягають відшкодуванню як майнова шкода.
З огляду на викладене позов просив задовольнити та вирішити питання про розподіл судових витрат.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків - два дні з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2025 року про залишення позову без руху було вручено позивачеві 25 листопада 2025 року.
26 листопада 2025 року (вхід. № 71886) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат
Гребенюк В.Г., подала до суду заяву про усунення недоліків, до якої долучила докази сплати судового збору, чим виконала вимоги ухвали у встановлений судом строк.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав. Ухвалу про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету відповідача 03 грудня 2025 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документа, що міститься в матеріалах справи.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
Частиною другою статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року у справі
№ 755/8005/25, ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задоволено, виконавчий напис вчинений Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. 28 вересня 2020 року зареєстрований в реєстрі за №52528 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 548625332 від 29 грудня 2019 року, визнано таким, що не підлягає виконанню та вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судом встановлено, що 29 грудня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Кредитний договір № 548625332.
28 вересня 2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 52528 про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Онлайн Фінанс» 51 405,42 грн заборгованості за кредитним договором від 29 грудня 2019 року № 548625332 та 1 200,00 грн за вчинення виконавчого напису.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
12 вересня 2025 року Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису № 52528, вчиненого 28 вересня 2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанас» заборгованості у сумі 52 605,42 грн, на підставі пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
12 вересня 2025 року, вих. № 70, та 16 вересня 2025 року, вих. № 73, представник ОСОБА_1 - адвокат Гребенюк В.Г., направила ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» претензії щодо добровільного відшкодування стягнутих коштів та судових витрат, у яких просила сплатити на користь ОСОБА_1 суму судових витрат у розмірі 4 816,80 грн, присуджених рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року у справі №755/8005/25, та повернути грошові кошти, безпідставно стягнуті у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, у сумі 4 339,31 грн (1463,00 грн + 1463,00 грн + 1413,31 грн).
19 вересня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» своїм листом, вих. № 19/09/25-9, у відповідь на претензію від 12 вересня 2025 року повідомило представника ОСОБА_1 - адвоката Гребенюк В.Г., що 19 вересня 2025 року товариство здійснило виплату на користь позивача у розмірі 4 816,80 грн за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025 року у справі
№ 755/8005/25. Також зазначено, що у рішенні не зазначено про необхідність повернення інших сум, стягнутих у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Аналогічну відповідь, за вих. № 07/10/25-1, надано ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» надано на претензію від 29 вересня 2025 року.
До матеріалів справи долучено звіти Повного товариства «Ломбард «Золота скриня» Щербацький» 1 компанія» про здійснені відрахування та виплати щодо ОСОБА_1 за постановою від 17 лютого
2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 при примусовому виконанні виконавчого напису
№ 52528 від 28 вересня 2020 року за лютий 2025 року на суму 1 463,00 грн, за березень 2025 року на суму 1 463,00 грн, за квітень 2025 року на суму 1 413,31 грн,
У листі Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Якименка А.О. від
15 жовтня 2025 року, вих. № 540617, зазначено, що на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. знаходилось виконавче провадження
№ НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису № 52528 від 28 вересня 2020 року, виданого Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі
52 605,42 грн. В ході виконавчого провадження № НОМЕР_2 з ОСОБА_1 було стягнуто 4 385,23 грн, з яких:
-799,22 грн - зараховані в рахунок витрат виконавчого провадження;
-197,52 грн - зараховані в рахунок основної винагороди приватного виконавця;
-1 975,18 грн - перераховано стягувачу в рахунок погашення заборгованості згідно виконавчого напису № 52528 від 28 веерсня 2020 року, виданого Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С.;
-1 413,31 грн - не розподілені та знаходяться на депозитному рахунку приватного виконавця Нордіо В.В.
За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого ) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі
№ 910/1238/17 ).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Крім того, згідно пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17).
Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження ) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц та від
13 січня 2021 року у справі № 539/3403/17).
Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 910/16334/19.
Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті
1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня
2025 року року по справі № 755/8005/25 виконавчий напис № 52528, вчинений 28 вересня 2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі
52 605,42 грн, визнано таким, що не підлягає виконанню, відтак кошти, стягнуті при примусовому виконанні виконавчого напису, який судом визнано таким, що не підлягає виконанню, підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані відпала.
Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України викладений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
У позовній заяві позивач вказує, що в ході примусового виконання виконавчого напису № 52528, вчинений 28 вересня 2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відбулося примусове стягнення грошових коштів у розмірі 1 975,18 грн.
З листа Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Якименка А.О. від
15 жовтня 2025 року, вих. № 540617, встановлено, що в ході виконавчого провадження № НОМЕР_2 з ОСОБА_1 було стягнуто 4 385,23 грн, з яких: 799,22 грн - зараховані в рахунок витрат виконавчого провадження; 197,52 грн - зараховані в рахунок основної винагороди приватного виконавця; 1 975,18 грн - перераховано стягувачу в рахунок погашення заборгованості згідно виконавчого напису № 52528 від
28 веерсня 2020 року, виданого Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С.; 1 413,31 грн - не розподілені та знаходяться на депозитному рахунку приватного виконавця Нордіо В.В.
Суд також враховує релевантний правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 жовтня 2021 у справі № 623/363/20.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 жовтня 2021 у справі
№ 623/363/20 вказано, що оскільки виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала, тому відповідно до приписів статті 1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути позивачу отримані грошові кошти. При цьому, доводи [стягувача] про те, що спірні грошові кошти набуті на належній підставі, а саме за договором висновків суду не спростовують, оскільки кошти не були сплачені [позивачем] добровільно, а їх стягнення відбувалось примусово, шляхом відрахування із заробітку та списання коштів з банківського рахунку на підставі виконавчого напису, визнаного в подальшому таким, що не підлягає виконанню.
Стягнення грошових коштів відповідає приписам Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки. З огляду на це, Верховний Суд дійшов висновку, що саме стягувач (у даному випадку відповідач), у разі заперечення проти позову, має доводити факт неотримання коштів, списаних приватним виконавцем з боржника.
У справі, що розглядається, відповідач не надав відзиву та не довів факту неотримання перерахованих виконавцем коштів на свої рахунки. Натомість позивач довели обставини факт їх отримання відповідачем та безпідставного утримання.
З вказаного вбачається, що правові підстави набуття ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» грошових коштів у сумі 1 975,18 грн, що стягнені з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису № 52528, вчиненого
28 вересня 2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі
52 605,42 грн, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, а відтак, такі кошти підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України.
Стосовно вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 996,74 грн суд зазначає таке.
Оскільки грошові кошти у вигляді основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, які під час примусового виконання виконавчого напису стягувались з боржника ОСОБА_1 , фактично відповідачем - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не отримувались, тому відсутні підстави для їх стягнення з вказаного товариства згідно положень статті 1212 ЦК України, як безпідставно набуте майно
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
За змістом статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до положень статті 42 цього Закону України витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження..
За приписами пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» правовим наслідком визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є закінчення виконавчого провадження.
Частиною сьомою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно з вимогами статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Згідно із частиною сьомою статті 27 цього Закону, у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Стягнуті в процесі виконання рішення суду витрати виконавчого провадження не є грошовими коштами, які були стягнуті з боржника за рішенням суду, а є коштами виконавчого провадження, які не підлягають поверненню.
Відтак, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат виконавчого провадження НОМЕР_3 у розмірі
799,22 грн та 197,52 грн основної винагороди приватного виконавця.
Разом з тим суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності, зокрема, приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій.
Таким чином, позивач не позбавлений права на звернення до адміністративного суду з позовом до приватного виконавця щодо оскарження відповідних постанов.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті
77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття
79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на проаналізовані правові норми, встановлені обставини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» про повернення стягнутого на підставі виконавчого документу та збитків, підлягає частковому задоволенню.
Що стосується вимоги про стягнення судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду
При зверненні до суду з даним позовом позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 968,06 грн, про що свідчить квитанція від 26 листопада 2025 року, що містится в матеріалах справи.
Приписами частини першої статті 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 643,39 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 18, 82, 1212 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 353 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у сумі 1 975,18 грн, (одна тисяча дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 18 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 643,39 грн (шістсот сорок три гривні 39 копійок).
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання:
АДРЕСА_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42254696, адреса місцезнаходження: бульв. Верховної Ради, буд. 34, офіс 511, м. Київ, 02094.
Повний текст судового рішення виготовлено 17 вересня 2026 року.
Суддя О.О. Хромова