печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11162/23-ц
пр. 4-с-126/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судових засідань Сміян А.Ю.,
за участю:
особи, яка подала скаргу, - не з`явилась,
державного виконавця - не з`явився,
розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо скасування обмеження: НОМЕР_2, яке рахується за ОСОБА_1 у ВП НОМЕР_1 від 19 вересня 2007 року, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - заявниця, ОСОБА_1 ) звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо скасування обмеження: НОМЕР_2, яке рахується за ОСОБА_1 у ВП НОМЕР_1 від 19 вересня 2007 року.
В обґрунтування скарги зазначає, що 16 вересня 2020 року звернувшись до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановила, що у реєстрі міститься запис про арешт її квартири: запис: НОМЕР_2 від 27 вересня 2007 року, підстава: постанова НОМЕР_1 від 19 вересня 2007 року ДВС Печерського районного управління юстиції. Встановлено, що арешт накладено на майно ОСОБА_2 .
На момент накладення арешту, єдиним власником квартири була ОСОБА_1 , яка за 18 років (з 2007 року) не отримувала жодних позовів з приводу квартири. ОСОБА_3 був співвласником квартири, який продав її ОСОБА_1 , але борги продавця не розповсюджуються на покупця. У судовому реєстрі наявний спір за участі ОСОБА_2 , у той же час рішення набуло законної сили у 2012 році і станом на сьогодні ОСОБА_2 у реєстрі боржників не рахується.
Таким чином, державний виконавець наклав арешт на квартиру, яка належить ОСОБА_1 , але арешт накладено стосовно ОСОБА_2 . Таким чином, арешт не стосується ОСОБА_1 і на сьогодні порушує її право на вільне володіння і розпорядження майном.
Крім того, у відповідь на адвокатський запит отримано інформацію, що у виконавчої служби немає матеріалів ВП № НОМЕР_2, тобто зняти арешт через виконавчу службу неможливо. Про арешт заявниці відомо вже чотири роки. Заявниця пройшла повний судовий процес і Київський апеляційний суд у справі № 757/11162/23-ц своєю постановою від 14 травня 2025 року в рамках цивільного судочинства відмовили у скасуванні арешту.
Вважає, що бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з майна фізичної особи є триваючим правопорушенням, тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги в порядку, передбаченому статтями 447-451 ЦПК України.
Скаржник в судове засідання не з`явилась; про день, час, місце розгляду скарги повідомлена належним чином; представник скаржника подав заяву, в якій просив розглядати заяву без його участі та задовольнити скаргу.
Державний виконавець в судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду скарги повідомлений належним чином.
Ураховуючи, що відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд визнав можливим провести розгляд скарги у відсутність учасників справи.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Суд установив, що згідно договору купівлі-продажу від 16 серпня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , остання набула у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 427161424 від 15 травня 2025 року, зареєстровано арешт нерухомого майна НОМЕР_2, на підставі постанови АА835340 від 19 вересня 2007 року, ДВС Печерського районного управління юстиції на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 .
Відповідно до листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області, згідно інформації, наданої Печерським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) встановлено, що згідно перевірки Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що інформація про виконавчі документи відносно ОСОБА_1 відсутня.
Відповідно до відповіді, наданої Печерським відділом державної виконавчої служби у м. Києві від 21 березня 2023 року № 5124125128/16 щодо надання копій постанови НОМЕР_1 від 19 вересня 2007 року, повідомлено, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено про наявне обтяження № НОМЕР_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 внесено на підставі постанови ДВС Печерського районного управління юстиції № НОМЕР_1 від 19 вересня 2007 року. Встановити в межах якого виконавчого провадження було внесено дане обмеження неможливо, у зв`язку із чим надати копію постанови НОМЕР_1 від 19 вересня 2007 року та повідомити наявність зв`язку між постановою НОМЕР_1 від 19 вересня 2007 року і ОСОБА_1 не є можливим.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з положеннями частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
Зазначений правовий висновок Верховного суду визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року № 813/1341/15. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 24 травня 2021 року по справі №712/12136/18.
Таким чином у випадку наявності арешту на майно боржника, яке не було знято під час закінчення виконавчого провадження у виконавчої служби відсутнє право на скасування відповідної постанови, а у випадку якщо не встановлено порушення порядку накладення арешту у керівника відповідного відділу виконавчої служби також відсутнє відповідне право. Єдиною можливістю, визначеної законодавцем, щодо зняття арешту є відповідне рішення суду, на підставі якого арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня.
Так, судом установлено, що згідно перевірки Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що інформація про виконавчі документи відносно ОСОБА_1 відсутня.
Перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено про наявне обтяження № НОМЕР_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 внесено на підставі постанови ДВС Печерського районного управління юстиції № НОМЕР_1 від 19 вересня 2007 року. Встановити в межах якого виконавчого провадження було внесено дане обмеження неможливо, у зв`язку із чим надати копію постанови НОМЕР_1 від 19 вересня 2007 року та повідомити наявність зв`язку між постановою НОМЕР_1 від 19 вересня 2007 року і ОСОБА_1 не є можливим.
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Ураховуючи наведене, скарга підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 15, 16, 18, 317, 321, 391 ЦК України, статтями 260, 354, 447-451 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо скасування обмеження: НОМЕР_2, яке рахується за ОСОБА_1 у ВП НОМЕР_1 від 19 вересня 2007 року - задовольнити.
Скасувати обтяження № НОМЕР_2 (спеціальний розділ), яке рахується за ОСОБА_1 у ВП НОМЕР_1 від 19 вересня 2007 року.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 30.07.2026 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ