УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №295/987/25 Головуючий у 1-й інст. Пилипюк Л. М.
Категорія 71 Доповідач Талько О. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Галацевич О.М., Шалоти К.В.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/987/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , малолітнього ОСОБА_4 , законним представником якого є ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Горлова Єгора Сергійовича, на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Пилипюк Л.М.,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що з початку 2022 року вона підтримувала близькі стосунки із ОСОБА_5 , з яким вони планували спільне майбутнє. Однак, після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну вона змушена була виїхати за кордон, до Словацької Республіки. Весь цей час вона продовжувала спілкуватися із ОСОБА_5 , вони мріяли про спільне життя та створення сім`ї й виховання спільної дитини.
Вказує, що їй була відома та обставина, що ОСОБА_4 офіційно перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою та мав малолітнього сина ОСОБА_6 , проте, як пояснив їй ОСОБА_4 , він не проживав зі своєю дружиною та планував розірвати цей шлюб.
Перебуваючи за кордоном, вона дізналася, що вагітна, про що повідомила ОСОБА_4 . Вони прийняли рішення зберегти дитину. У червні 2022 року вона приїхала в Україну та зустрілася із ОСОБА_4 в м. Ужгороді. Вони вели розмову про їхню спільну дитину, планували спільне життя. Оскільки ОСОБА_4 на той час перебував у складі ЗСУ, він не мав об`єктивної можливості оформити розірвання попереднього шлюбу та укласти новий шлюб із нею.
Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у Словаччині вона народила доньку ОСОБА_7 , батьком якої є ОСОБА_4 .
У лютому 2023 року вона вкотре приїхала в Україну, бачилась із ОСОБА_4 . Вони планували зареєструвати його батьком дитини одразу, як ОСОБА_8 зможе отримати відпустку.
У лютому 2023 року відбулося їхнє останнє побачення. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 загинув біля с. Терни.
Позивачка стверджує, що, перебуваючи за кордоном, вона постійно спілкувалася з ОСОБА_8 , надсилала йому світлини із зображеннями їхньої спільної доньки та відео. Вони постійно переписувалися за допомогою мережі Інтернет, що підтверджується долученими до матеріалів справи фрагментами цих переписок, які підтверджують ту обставину, що вони кохали один одного, ОСОБА_8 визнавав себе батьком ОСОБА_9 та любив свою донечку.
Наголошує на тому, що протягом усього періоду їхніх стосунків ОСОБА_8 надавав їй матеріальну допомогу, систематично здійснюючи грошові перекази.
Вважає, що її донька має право знати, хто є її батьком, та наділена такими ж правами, як й дитина, народжена у зареєстрованому шлюбі.
Враховуючи вищезазначене, просила встановити факт батьківства ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
15 жовтня 2025 року до суду надійшло клопотання представника позивачки - адвоката Савіцької А.О., про призначення у справі посмертної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, на вирішення якої поставити наступне питання: « Чи є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічною матір`ю якої є ОСОБА_1 , та яка вірогідність даного батьківства?».
Адвокат Савіцька А.О. просила доручити проведення цієї експертизи експертам Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
У клопотанні також міститься прохання використати біологічний матеріал загиблого ОСОБА_4 , який зберігається в архіві біологічного матеріалу відділення судово-медичної лабораторії ДСУ « Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи».
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 19 березня 2026 року клопотання задоволено.
Призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:
Чи є ОСОБА_5 біологічним батьком неповнолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ?
Яка вірогідність біологічного батьківства ОСОБА_5 відносно неповнолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ?
Проведення експертизи доручено експертам Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Витребувано з архіву біологічного матеріалу відділення судово-медичної лабораторії Державної спеціалізованої установи « Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» біологічний матеріал загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Копію ухвали направлено до Державної спеціалізованої установи «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» для виконання в частині витребування доказів.
Надано експерту дозвіл на повне або часткове знищення об`єктів експертизи.
Попереджено експертів про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384, 385 КК України.
Витрати за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 .
На час проведення експертизи зупинено провадження у справі.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Горлов Є.С., просить змінити ухвалу, виключивши з резолютивної частини абзац наступного змісту: « Надати експерту дозвіл на повне або часткове знищення об`єктів експертизи».
На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд фактично звів мотивування необхідності призначення експертизи до загального твердження про те, що предметом спору є встановлення батьківства, а тому для з`ясування відповідних обставин необхідні спеціальні знання у сфері молекулярної генетики.
Однак такий підхід не враховує, що для проведення експертизи буде використаний та знищений архівний біологічний матеріал загиблого чоловіка без згоди його законної дружини.
Також вважає, що ухвала не містить жодної оцінки того, що таке втручання стосується сфери поваги до тіла померлого, пам`яті про нього, а також приватного і сімейного життя його найближчої сім`ї.
Стверджує, що суд не зважив, чи є таке втручання необхідним і пропорційним, не навів міркувань, чому інтерес позивача у використанні саме цього доказового засобу переважає права законної дружини та малолітньої дитини загиблого.
Таким чином, вважає, що суд не дотримався належного балансу між інтересом позивача у доказуванні та правами й інтересами сім`ї загиблого.
Звертає увагу на ту обставину, що суд не визначив порядок витребування, передачі та транспортування біологічного матеріалу. За таких обставин відсутня процесуальна рамка, яка б дозволяла перевірити достовірність і цілісність об`єкта дослідження після його фактичного вилучення з архіву.
Суд не вирішив одне з найважливіших питань, а саме: яким саме способом об`єкт дослідження буде безпечно доставлений до експертної установи.
Також вказує, що дружина загиблого - ОСОБА_3 , будучи законним представником малолітнього сина ОСОБА_6 , заперечує проти повного знищення об`єкта експертизи.
Вважає, що суд дійшов до передчасного та формального висновку про надання дозволу на повне або часткове знищення об`єкта дослідження, адже такий дозвіл, як правило, надається судом за наслідками розгляду відповідного клопотання експерта.
Фактично має місце незворотне втручання в об`єкт доказування, що в подальшому позбавить сторону відповідача можливості ставити під сумів або перевіряти експертний висновок, призначати повторні або додаткові експертизи.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення ОСОБА_2 , колегія судів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Так, за правилами частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Частинами першою, другою та третьою статті 107 ЦПК України визначено, що матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишитися у матеріалах справи.
Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв`язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати.
Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання, крім випадків вчинення інших дій, безпосередньо пов`язаних із проведенням експертизи.
При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.
Згідно з пунктом 3.4 розділу ІІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 8 жовтня 1998 року, вилучення об`єктів, що підлягають дослідженню, та відібрання зразків оформлюються протоколом згідно з вимогами процесуального законодавства. У них, крім загальних реквізитів такого роду документів, зазначається, які саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань. Протокол підписується всіма особами, які брали участь у вилученні об`єктів, відібранні зразків.
Об`єкти дослідження надсилаються в експертну установу (експертові) в упаковці, яка забезпечує їх збереження, та засвідчуються особою у передбаченому законодавством порядку. Речові докази і порівняльні зразки упаковуються окремо.
При вирішенні питання про призначення молекулярно-генетичної експертизи суд взяв до уваги письмову відповідь начальника Державної спеціалізованої установи « Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» на адвокатський запит від 15 вересня 2025 року за №5161 про те, що 23 січня 2024 року у морзі ДСУ « Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» на підставі постанови слідчого ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Гавриша Б.О. від 23 січня 2024 року проведена судово-медична експертиза тіла військовослужбовця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
При проведенні судово-медичної експертизи був вилучений біологічний матеріал ( кров, нігтьова пластина) загиблого ОСОБА_4 , який зберігається в архіві біологічного матеріалу відділення судово-медичної лабораторії ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», та може бути використаний для проведення молекулярно-генетичної експертизи щодо встановлення факту батьківства. Дані зразки зберігаються у відділенні судово-медичної імунології протягом визначеного строку - 3 роки згідно з п. 3.2 «Правил зберігання та знищення речових доказів та зразків біологічного матеріалу у відділеннях судово-медичної імунології», затверджених Наказом МОЗ №6 від 17 січня 1995 року.
Встановивши наявність біологічного матеріалу загиблого ОСОБА_4 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність витребування цих доказів, які зберігаються в ДСУ « Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи». Оскільки тіло військовослужбовця вже було ідентифіковане та поховане, а зразки його біологічного матеріалу залишилися в бюро судово-медичної експертизи, їх витребування судом є єдиним способом провести експертизу ДНК « батько-дитина» без процедури ексгумації, яка завдасть важких психологічних страждань родині загиблого.
З метою забезпечення технічної можливості проведення молекулярно-генетичної експертизи суд дійшов вірного висновку про надання дозволу на повне або часткове знищення об`єктів експертизи, оскільки молекулярно-генетичний аналіз є руйнівним методом. Щоб виділити ДНК-профіль із наявного зразка, експерт змушений піддати частину матеріалу хімічній та термічній обробці, що призводить до його фізичного знищення.
При цьому, суд в ухвалі зазначив, що згідно з пунктом 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 8 жовтня 1998 року, при проведенні дослідження експерт повинен уживати заходів щодо збереження наданих на експертизу об`єктів, аби не допустити їх знищення або пошкодження.
Отже, враховуючи необхідність застосування руйнівного методу дослідження біоматеріалу та вищезазначені вимоги законодавства, експерт зобов`язаний здійснити дослідження із максимально можливим збереженням біоматеріалу, наскільки це можливо у даній ситуації, та повернути всі невикористані залишки біологічного матеріалу ( виділену ДНК на носіях, суху кров тощо) до ДСУ « Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи».
Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд не визначив порядок витребування, передачі та транспортування біологічного матеріалу, є безпідставним, оскільки зазначені питання будуть вирішені під час офіційного пересилання між державними установами, з дотриманням медичних та лабораторних стандартів і вимог, встановлених спеціальним законодавством при перевезенні біоматеріалів людини.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Горлова Єгора Сергійовича, залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 березня 2026 року,- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча Судді: