ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 527/2503/25 Номер провадження 22-ц/814/3350/26 Головуючий у 1-й інстанції Свістєльнік Ю.М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 29 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 , який подано представником позивача - ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: виконавчого комітету Градизької селищної ради, органу опіки та піклування (служба у справах дітей) про визначення місця проживання дітей з батьком та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю,-
В С Т А Н О В И В :
15 серпня 2025 року представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей з батьком.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник вказала, що 23.11.2019 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Від спільного проживання сторони мають малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти з самого народження і по теперішній час проживають з батьком.
Шлюбно-сімейні стосунки між подружжям припинені остаточно з січня 2024 року. З початку 2024 року подружжя проживають окремо, оскільки відповідачка, залишивши трирічного сина та півторарічну доньку на батька, тобто на позивача, виїхала на заробітки до Польщі. Малолітні діти постійно проживають з батьком та своїми дідусем та бабусею (по лінії батька). Батько повністю опікується дітьми, вони знаходяться на його утриманні. Мати дітей спілкується онлайн по телефону, приїжджає до дітей один раз на шість місяців, перебуває в Україні близько тижня і їде назад до Польщі. За цей короткий проміжок часу відповідачка спілкується з дітьми скільки побажає.
Зазначила, що 25.07.2025 року відповідачка не повідомивши батька дітей, без його дозволу, задумала таємно вивезти малолітніх дітей за кордон, однак відповідач наздогнав її разом з дітьми на автостанції у м. Кременчуці та за допомогою поліції, діти повернулись до батька.
Посилалась на те, що батьком для дітей створені добрі умови для проживання та розвитку, в помешканні чисто та затишно, наявна вся необхідна техніка та меблі, місцем для сну дітей слугують комфортні ліжка, діти в достатній кількості забезпечені одягом, взуттям та дошкільним приладдям. Будинок у якому вони проживають, належить батькові позивача ОСОБА_7 ..
Вказувала, що малолітній син ОСОБА_8 готується відвідувати дошкільний навчальний заклад з вересня 2025 року, з трирічною донькою ОСОБА_9 допомагають батьки по батьковій лінії, оскільки вони обоє пенсіонери і їм на радість піклуватися про онуків.
Позивач офіційно працевлаштований і має можливість забезпечувати дітей матеріально, працює в ТОВ «Рост Агро» на посаді тракториста машиніста сільськогосподарського виробництва з 03.07.2023 року по теперішній час.
Зазначила, що відповідачка ОСОБА_3 по телефону та при особистих зустрічах постійно погрожує позивачу, що відбере дітей та вивезе їх до Польщі. Батько дітей не бажає, щоб його діти проживали по хостелах в неналежних умовах та без відповідного виховання.
У зв`язку з викладеним, просила суд місце проживання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити з батьком ОСОБА_2 .
01.09.2025 року представником відповідача адвокатом Остаховим В.П. подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю.
Даний позов обґрунтований тим, що відповідачка має бажання та можливість утримувати і виховувати дітей. Вважає, що проживання дітей з нею у належному їй житлі буде відповідати інтересам дитини. Позивач фактично відібрав у неї дітей, не дає змоги з ними спілкуватися. Вона є підприємцем та має заробіток достатній для утримання діией.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 29 квітня 2026 року первісний позов ОСОБА_2 , який подано представником позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: виконавчого комітету Градизької селищної ради, як органу опіки та піклування (служба у справах дітей) про визначення місця проживання дітей з батьком та зустрічний позов ОСОБА_3 , який подано представником позивача ОСОБА_10 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: виконавчого комітету Градизької селищної ради, як органу опіки та піклування (служба у справах дітей) про визначення місця проживання дітей з матір`ю було задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почергово з батьком ОСОБА_2 , та з матір`ю ОСОБА_3 , по одному тижню з кожним, а саме: парні тижні року з батьком ОСОБА_2 , не парні тижні року з матір`ю ОСОБА_3 ..
В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодились представник ОСОБА_2 - адвокат Глушко З.В. та подали апеляційну скаргу, в якій прохають рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким ухвалити нове судове рішення, яким місцем проживання малолітніх дітей: сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; доньки, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити з батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зокрема вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_11 реального доходу зі своєї «підприємницької» діяльності немає і за які кошти вона буде утримувати малолітніх дітей, коли закінчяться гроші, зароблені нею у Республіці Польща, не відомо.
Крім того, зазначає, що суд не перевірив доводів та не надав оцінку надуманим твердженням позивачки ОСОБА_3 у зустрічному позові, поданому її представником - адвокатом Остаховим В.П., де вони зазначають: «Після повернення матері в Україну у період з 13 липня по 08 серпня 2025 року подружжя з дітьми проживали у будинку батька разом. Після фактичного припинення шлюбних відносин, діти постійно проживали з матір`ю на повному її утриманні. Батько дітей проживає окремо, матеріальної допомоги на утримання двох дітей відповідач надавав, але не в достатньому розмірі».
Акцентує увагу суду, що приймаючи рішення про встановлення спільної фізичної опіки над малолітніми дітьми, суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що таке рішення не буде виконуватись відповідачкою (позивачкою за зустрічним позовом) ОСОБА_3 , оскільки і Службі у справах дітей і у своїх показах у суді мати дітей стверджувала, що має намір вивезти дітей за кордон, до Республіки Польща.
Крім того ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу, в якій прохає частково скасувати рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 29 квітня 2026 року, а саме, в частині визначення про місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по парним тижням з батьком. 2. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким визначити місце проживання дітей разом з матір`ю ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), за адресою АДРЕСА_1 .
В доводах апеляційної скарги вказує, що рішення в частині визнання почергового проживання дітей є незаконним та необґрунтованим.
Зазначала, що до суду першої інстанції нею були подані додаткові докази, у прийнятті яких було відмовлено, а саме: фотоматеріали житлового будинку після проведення ремонту, а також банківська виписка з рахунку, яка підтверджує регулярні надходження грошових коштів. Створення матеріальних умов проживання дитини є одним із ключових критеріїв визначення її найкращих інтересів відповідно до практики Верховного Суду.
Акцентує увагу суду, що внаслідок відмови у долученні банківської виписки, (яка містить регулярні надходження грошових коштів, у тому числі від здійснення підприємницької діяльності та фінансової допомоги від родичів, що фактично використовується для забезпечення життєвих потреб утримання житла та дітей), суд позбавив можливості довести обставини щодо реального матеріального забезпечення дітей.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 прохає апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 розглянути в порядку апеляційного провадження з урахуванням доводів, викладених у ній.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні сторони та представник позивача, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23.11.2019 року був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.12). ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 01 квітня 2022 року (а.с.13,15).
На даний час малолітні ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 проживають разом із батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщення/будинку осіб №233 від 28.07.2025 року виданої відділом «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 до складу сім`ї/зареєстровані/входять: ОСОБА_2 (заявник), ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_5 (син), ОСОБА_6 (дочка), ОСОБА_12 (мати), ОСОБА_7 (батько) (а.с.19).
Із довідки ТОВ «Рост Агро» від 28.07.2025 року №44 вбачається, що ОСОБА_2 працював у ТОВ «Рост Агро» на посаді слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування з 14.06.2022 року по 16.03.2023 року, і з 22.05.2023 року по 02.07.2023 року. На посаді тракториста машиніста сільськогосподарського виробництва працює з 03.07.2023 року по теперішній час (а.с.20).
Згідно характеристики ОСОБА_2 від 28.07.2025 року, вбачається, що ОСОБА_2 працював у ТОВ «Рост Агро» у період з 14.06.2022 року по 16.03.2023 року і з 22.05.2023 року по теперішній час працює за основним місцем роботи. За час роботи зарекомендував себе як відповідальний і дисциплінований працівник, який може проявити ініціативу і прийняти правильне рішення в питаннях, що стосуються його професійної діяльності і знаходяться в межах його компетенції. В роботі проявив себе, як кваліфікований, відповідальний і вимогливий працівник. Взаємовідносини з колективом склалися хороші, підтримував співробітників в складний період, при цьому дотримується корпоративних правил і норм. Зарекомендував себе, як приємний і відповідальний у спілкуванні з колегами (а.с.21).
Відповідно до довідки лікаря амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Броварки №72 від 28.07.2025 року, встановлено, що ОСОБА_2 останні 2 роки піклується про здоров`я малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .. При зверненнях до лікаря та відвідуванні дітей мати дітей була відсутня (а.с.22).
Із закордонного паспорта ОСОБА_3 вбачається, що з початку 2024 року неодноразово перетинала кордон та перебувала в Польщі. Також вона має карту побуту (дозвіл на проживання в даній країні) терміном до 17.04.2028 року (а.с.10-11).
Із витягу з ЄРДР №12025175510000230 від 11.08.2025 року вбачається, що 11.08.2025 року до ВП №1 КРУП надійшла письмова заява ОСОБА_3 , про те, що 10.08.2025 року близько 16:30 год. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , під час конфлікту на ґрунті раптово виниклого непорозуміння отримана тілесні ушкодження у вигляді саден та синців (а.с.57).
Згідно відповіді на адвокатський запит служби у справах дітей виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області №01-19/274 від 22.08.2025 року встановлено, що службою отримано 12.08.2025 року заяву від громадянки ОСОБА_3 щодо отримання допомоги у побачення з дітьми та вивезенні дітей за кордон без згоди батька (а.с.60).
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, ОСОБА_3 перебуваючи за кордоном здійснювала переказ коштів на карту ОСОБА_2 (а.с. на звороті 60-63).
Як вбачається з договору дарування земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку з господарськими будівлями від 22.09.2025 року, ОСОБА_13 подарувала ОСОБА_3 присадибну земельну ділянку площею 0,2500 га, житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.117-119).
Згідно виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем та отримує від своєї підприємницької діяльності дохід (на звороті а.с.120-121).
Як вбачається з договору дарування від 27.02.2026 року, ОСОБА_7 подарував ОСОБА_2 присадибну земельну ділянку площею 0,2500 га, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.222-224).
На даний час у сторін виник спір щодо визначення місця проживання дітей.
Задовольняючи первісний та зустрічний позови частково та відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що обоє батьків належним чином виконують батьківські обов`язки, мають належні житлові умови та матеріальні можливості для забезпечення потреб дітей, а обставин, які б унеможливлювали проживання дітей з одним із батьків, судом не встановлено.
Врахувавши вік дітей, їх прихильність до обох батьків, сталі соціальні зв`язки, умови проживання кожного з батьків, а також необхідність забезпечення належного фізичного, психологічного та соціального розвитку дітей, суд дійшов висновку, що їх найкращим інтересам відповідатиме почергове проживання з батьком та матір`ю по одному тижню.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що визначення місця проживання дітей виключно з одним із батьків за встановлених у справі обставин не відповідатиме їхнім найкращим інтересам, оскільки обоє батьків мають належні умови для виховання дітей та виявляють бажання брати участь у їхньому житті. З огляду на це суд вважав за необхідне забезпечити дітям можливість повноцінного спілкування та постійного контакту з кожним із батьків шляхом застосування моделі спільної фізичної опіки.
Погоджуючись в цілому щодо необхідності визначення місця проживання дітей почергово, колегія суддів не може погодитись висновком районного суду в частині тривалості періодів такого проживання, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Відповідно до ч.1ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Дитина, яка не досягла 14 років, повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з її батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі №377/128/18 (провадження №61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №352/2324/17 (провадження №61-14041св19) зазначено, що «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц (провадження № 61-13272св18).
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини.
Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Наведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 року у справі №640/2670/17.
У відповідності з ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Судом першої інстанції вірно встановлено, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23.11.2019 року був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.12). ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 01 квітня 2022 року (а.с.13,15).
На даний час малолітні ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 проживають разом із батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки, встановивши належне виконання обома батьками своїх батьківських обов`язків, наявність у кожного з них належних житлових умов та можливостей для забезпечення належного розвитку дітей, а також відсутність обставин, які б свідчили про неможливість проживання дітей з будь-ким із батьків, суд обґрунтовано виходив із необхідності забезпечення найкращих інтересів дітей.
При цьому суд першої інстанції правильно врахував прихильність дітей до обох батьків, їхні сталі соціальні зв`язки, умови проживання кожного з батьків та необхідність забезпечення дітям можливості підтримувати повноцінний і регулярний зв`язок з кожним із них, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про доцільність почергового проживання дітей з батьком та матір`ю, виходячи із того, що визначення місця проживання дітей виключно з одним із батьків за встановлених у справі обставин не відповідатиме їхнім найкращим інтересам.
На думку колегії суддів, вказані висновки суду є обґрунтованими, проте підлягають зміні, оскільки тривалість періоду проживання строком 1 тиждень, не в змозі забезпечити можливість в повній мірі реалізувати батьками своїх прав і обов`язків щодо дітей, є незручними та такими, що ускладнять фінансові питання між батьками щодо утримання дітей та оплати їх навчання і розвитку. З огляду на викладене рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Колегія суддів зазначає, що інші доводи, які викладені в апеляційних скаргах, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг підлягають частковому задоволенню а рішення суду зміні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 29 квітня 2026 року - змінити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почергово з батьком ОСОБА_2 , та з матір`ю ОСОБА_3 , по одному місяцю з кожним, а саме: парні місяці року з батьком ОСОБА_2 , не парні місяці року з матір`ю ОСОБА_3 ..
Відлік періодів проживання дітей з батьками розпочати з першого числа наступного місця після набрання рішенням суду законної сили.
В іншій частині рішення районного суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 14 вересня 2026 року.
Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: __________________ Т.В. Одринська _________________ В.П. Пікуль