ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 524/16309/24 Номер провадження 22-ц/814/213/26 Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Панченка О. О.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»
на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01 квітня 2025 року, ухваленого в місті Кременчуці під головуванням судді Нестеренка С. Г.
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
в с т а н о в и в:
28.12.2024 представник ТОВ «Фінпром Маркет» звернувся до суду із вказаною позовною заявою, у якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики № 75386188 у розмірі 20 377,60 грн, з яких: 6 050 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 14 327,60 грн - заборгованість за процентами, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та 3 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що 13.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики № 75386188, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в сумі 6 050 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день до 12.09.2021. За понадстрокове користування позикою діяла процентна ставка 2,70% в день.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання, передало відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 6 050 грн шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , проте ОСОБА_1 свої зобов`язання перед позикодавцем не виконав, внаслідок чого утворилася вказана заборгованість.
21 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2112.
31 березня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу № 310323-ФМ.
Позивач, як правонаступник кредитора, набув право грошової вимоги до відповідача за спірним договором позики на вказану суму заборгованості, яку просив стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 квітня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Фінпром Маркет» відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів факт набуття права грошової вимоги до відповідача за договором факторингу, оскільки відповідний реєстр боржників до Договору факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 позивачем суду не надано, а також не підтверджено перехід права вимоги до відповідача за спірним договором позики відповідно до Договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ТОВ «Фінпром Маркет» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 20 377,60 грн, з яких 6 050 грн - тіло кредиту та 14 327,60 грн - сума заборгованості за процентами, 2 422,40 грн судового збору та правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача на підставі Договору факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023, про що зазначено і у позовній заяві, тоді як в описовій та мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення місцевий суд зазначає, що право грошової вимоги до відповідача позивач набув згідно Договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023, що суперечить фактичним обставинам справи.
З метою справедливого, повного та об`єктивного вирішення цивільної справи апелянтом надано витяг з реєстру заборгованості до Договору факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що 13.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір позики № 75386188, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти в сумі 6 050 грн строком на 30 днів - до 12.09.2021 зі сплатою процентів за фіксованою базовою процентною ставкою - 1,99% в день від суми позики.
Вказаний договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статей 627, 628, 638, 639, 640, 1047, 207 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно довідки про ідентифікацію договір підписаний ОСОБА_1 13.08.2021 о 10:57 із застосуванням ідентифікатора RdMLw3aQom.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання, перерахувавши ОСОБА_1 кошти у сумі 6 050 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» про підтвердження прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-0-18/5 від 23.01.2018, копією платіжної інструкції від 13.08.2021 про перерахування на картку НОМЕР_1 отримувачу ОСОБА_2 6 050 грн (а. с. 21, 22).
Згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання ухвали суду від 15.01.2025, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 . З виписки про рух коштів на рахунку відповідача за період з 13.08.2021 по 16.08.2021 вбачається, що 13.08.2021 йому зараховано переказ на картку на суму 6 050 грн (а. с. 102-103).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписка з клієнтського рахунку є належним й допустимим доказом виконаних за операційний день операцій та підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів, їх суми, наявність заборгованості та її розміру.
Аналогічні висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц.
21.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК Управління активами» укладено договір факторингу № 2112, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило), а ТОВ «ФК Управління активами» набуло право грошової вимоги відносно боржників, у тому числі відносно боржника ОСОБА_1 за договором № 75386188 від 13.08.2021, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за договором факторингу № 2112 від 21.12.2021 та витягом з Реєстру прав вимог № 4 до Договору факторингу № 2112 від 21.12.2021 (а. с. 23 зворот-33).
Згідно з Реєстром прав вимог до договору факторингу № 2112 від 21.12.2021, ТОВ «ФК Управління активами» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 20 497,40 грн, із яких 6 050 грн - сума заборгованості за тілом, 14 447,40 грн - сума заборгованості по процентах за користування (а. с. 32).
31.03.2023 між ТОВ «ФК Управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу № 310323-ФМ, за умовами якого ТОВ «ФК Управління активами» передало (відступило), а ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги відносно боржників, у тому числі відносно боржника ОСОБА_1 за договором № 75386188 від 13.08.2021 на суму 20 497,40 грн, з яких 6 050 грн - заборгованість за тілом та 14 447,40 грн - заборгованість по процентах, що підтверджується актом прийому-передачі інформації за Договором факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 та витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 (а. с. 34-43, 129-138).
Зазначені докази, зокрема, Реєстр боржників до договору № 310323-ФМ від 31.03.2023, вказані у додатках до позовної заяви ТОВ «Фінпром Маркет», на що суд першої інстанції належної уваги не звернув, акту про невідповідність доданих документів змісту позовної заяви не склав, відповідний доказ у порядку, встановленому частиною шостою статті 95, частиною п`ятою статті 100 ЦПК України, у позивача не витребував, що призвело до помилкового вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Тобто договір факторингу є договором відступлення права вимоги у грошовому зобов`язанні, на підставі якого відбувається відповідна заміна кредитора в обсязі прав, що належали первісному кредитору на момент переходу цих прав.
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Положеннями статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за договором позики, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за договором позики, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 Договору факторингу № 2112 від 21.12.2021, підпункту 5.2 пункту 5 Договору факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей (з одночасною передачею Реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору.
Наявні у матеріалах справи договори відступлення права вимоги та реєстри боржників підписані їх сторонами, містять інформацію про заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 75386188 від 13.08.2021 та є належними і допустимими доказами переходу прав кредитора до позивача у спірних правовідносинах.
Дані договори в силу положень статті 204 ЦК України є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними, тому створюють права та обов`язки, що визначені договором позики, для нового кредитора і боржника.
Обмежень щодо прав позивача на стягнення з боржника простроченої заборгованості за спірним договором позики матеріали справи не містять.
Таким чином, позивач набув право грошової вимоги до відповідача в порядку правонаступництва прав кредитора за спірним договором позики, що суд першої інстанції при вирішенні справи безпідставно не врахував, вдавшись до оцінки документу, який не стосується предмета спору та не заявлений позивачем у якості доказу по справі.
За загальними правилами, передбаченими статтями 526-530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами та в установлений строк (термін).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частинами першою, третьою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
Разом з тим, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19), підстав для відступу від яких у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 не встановила.
У справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено факт укладення між сторонами договору позики, погодження з додержанням обов`язкової письмової форми всіх його істотних умов та передачі грошових коштів позичальнику ОСОБА_1 у сумі 6 050 грн, які в установлений договором строк - до 12.09.2021 ним повернуті не були, що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості у примусовому порядку.
Разом з тим, нарахування позивачем передбачених договором процентів за користування позикою після закінчення строку кредитування не відповідає вимогам статті 1048 ЦК України.
Строк позики у договорі № 75386188 від 13.08.2021 встановлено тривалістю у 30 днів, останній день повернення позики - 12.09.2021, тому у межах визначеного договором строку кредитування позивач має право на одержання від позичальника процентів за договором у сумі 3 611,85 грн, а всього з урахуванням суми позики - 9 661,85 грн.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основними засадами (принципами) цивільно судочинства є, зокрема, диспозитивність та змагальність сторін.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першої статті 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частини третьої статті 13, частини четвертої статті 12 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не довів суду факт повернення позичених коштів та сплати процентів на умовах та у строки, встановлені договором, відтак сума простроченої заборгованості підлягає стягненню на користь позивача.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 .
За правилами статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01 квітня 2025 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики № 75386188 від 13.08.2021 у сумі 9 541,60 грн, з яких 6 050 грн - сума позики та 3 491,60 грн - проценти за договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 2 835,42 грн у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, та 1 638,70 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г. Л. Карпушин
О. О. Панченко