ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року Луцьк Справа № 140/5391/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22 березня 2026 року № 30/нод «Про результати службового розслідування»; визнання протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 03 квітня 2026 року № 46/нод.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника штабу - заступника командира військової частини.
21.02.2026 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 88/нагд було призначено службове розслідування за фактом, як зазначено у наказі, безпідставного нарахування додаткової винагороди старшому солдату ОСОБА_2 та солдату ОСОБА_3 за період із січня по серпень 2025 року з розрахунку 100 000 грн за повний календарний місяць.
За результатами службового розслідування наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2026 № 30/нод командиру військової частини НОМЕР_2 було визначено притягнути позивача до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності у розмірі 261 075,27 грн. У подальшому пункт 2.1 цього наказу було скасовано наказом від 03 квітня 2026 року № 46/нод, а пункт 5 наказу № 30/нод викладено у новій редакції. За новою редакцією позивача запропоновано притягнути до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності на суму 261 075,27 грн із щомісячним стягненням 20 відсотків грошового забезпечення та накласти дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Підставою зазначено подання рапортів про виконання бойових завдань та клопотань щодо виплати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 додаткової винагороди без достатніх підстав.
Позивач вважає накази протиправними, оскільки службове розслідування, на його думку, проведено неповно, необ`єктивно та без всебічного з`ясування обставин.
Зокрема, позивач посилається на порушення порядку призначення службового розслідування. На його думку, відповідно до Порядку № 608 у разі, коли факт правопорушення встановлений, але особа правопорушника не встановлена, спочатку має проводитися службова перевірка для з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування. Натомість наказом від 21.02.2026 службове розслідування було одразу призначено щодо невстановлених осіб, оскільки в наказі зазначалося лише про перевірку факту безпідставного нарахування додаткової винагороди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Окремо позивач заперечує висновок службового розслідування про наявність у його діях умисної форми вини. У наказі зазначено, що вина позивача виражалася у формі умислу та полягала у неналежному виконанні ним службових обов`язків під час подання рапортів про участь військовослужбовців у бойових діях або виконанні бойових (спеціальних) завдань. При цьому конкретних умисних дій позивача, які б свідчили про наявність такої форми вини, у наказі, як зазначає позивач, не наведено.
Позивач також зазначає, що у наказах не визначено, які саме службові обов`язки він порушив та якими конкретними нормативними актами, статутами, посібниками, положеннями чи інструкціями такі обов`язки були встановлені. Посилання лише на статті 11 та 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на думку позивача, не дає можливості встановити конкретне порушення, яке йому ставиться у вину.
При цьому позивач посилається на положення пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260, відповідно до якого безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань або відповідних заходах може підтверджуватися, зокрема, бойовими наказами, журналами бойових дій, бойовими донесеннями, постовими відомостями та рапортами командирів підрозділів про участь конкретних військовослужбовців. На думку позивача, подані ним рапорти містили відомості про виконання особовим складом НОМЕР_3 механізованого батальйону відповідних бойових завдань та були належною підставою для підтвердження такої участі.
Позивач заперечує також посилання відповідача на відсутність у журналі бойових дій та підсумкових бойових донесеннях інформації про виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 бойових завдань. Він зазначає, що відповідно до Інструкції № 363 журнал бойових дій ведеться на підставі оперативних директив, бойових наказів, розпоряджень, зведень, бойових донесень та інших документів, а обов`язкової вимоги щодо поіменного зазначення у ньому участі кожного військовослужбовця у бойових діях Інструкція не містить. У зв`язку з цим позивач вважає, що сама відсутність таких поіменних записів не може свідчити про невиконання військовослужбовцями бойових завдань.
Крім того, позивач зазначає, що у наказах не обґрунтовано, які саме його обов`язки були виконані неналежно, а тому висновки про його вину є необґрунтованими. На думку позивача, це свідчить про безпідставне притягнення його до юридичної відповідальності.
Щодо липня та серпня 2025 року позивач звертає увагу, що пунктом 2.2 наказу № 30/нод, у редакції наказу № 46/нод, йому також поставлено у вину безпідставне подання рапортів та клопотань щодо виплати додаткової винагороди за ці місяці. Позивач вважає, що такі рапорти подавалися ним відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260, яким передбачено видання наказів про виплату додаткової винагороди за минулий місяць на підставі рапортів командирів підрозділів. Це, на його думку, додатково свідчить про формальний характер проведеного службового розслідування.
Ще однією підставою позову є неврахування відповідачем пояснень позивача. У своїх поясненнях позивач зазначав, що від командирів підрозділів, у яких проходили службу відповідні військовослужбовці, не надходило доповідей про їх відсутність або невиконання ними бойових (спеціальних) завдань. Також позивач назвав осіб, які могли підтвердити наведені ним обставини. Водночас зазначені особи під час службового розслідування не були опитані, що, на думку позивача, свідчить про неповноту та невсебічність розслідування.
Позивач також звертає увагу на те, що під час службового розслідування було встановлено факт, як зазначає відповідач, безпідставного отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 додаткової винагороди, однак до матеріальної відповідальності, крім інших осіб, було притягнуто самого позивача, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . При цьому питання про відповідальність безпосередніх отримувачів коштів, на думку позивача, належним чином не вирішено.
У зв`язку з цим позивач вважає, що у його діях не встановлено повного складу матеріальної відповідальності, оскільки не доведено протиправність його поведінки, причинно-наслідковий зв`язок між його діями та виплатою коштів, а також належним чином не обґрунтовано форму вини та підстави покладення відповідальності саме на нього. Позивач зазначає, що необхідними умовами матеріальної відповідальності є наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку та вини, а відсутність хоча б одного із цих елементів виключає можливість притягнення до матеріальної відповідальності.
У зв`язку з наведеним просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю.
Відповідач вказує, що підставою для прийняття оскаржуваних наказів стало проведення службового розслідування щодо обставин виплати окремим військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за січень-серпень 2025 року.
На думку відповідача, доводи позивача про те, що наказом про призначення службового розслідування його не було визначено як особу, стосовно якої воно проводиться, не свідчать про протиправність оскаржуваних наказів. Відповідач зазначає, що під час проведення службового розслідування було встановлено обставини заподіяння матеріальної шкоди, протиправність поведінки позивача, причинний зв`язок між його діями та заподіяною шкодою, а також його вину. Вказані обставини, за твердженням відповідача, викладені у пункті 3 та підпункті 5.2 акта службового розслідування.
Відповідач також заперечує доводи позивача щодо відсутності доказів його умисної поведінки. Зазначає, що позивач особисто складав та підписував рапорти щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Саме з цим відповідач пов`язує встановлений під час службового розслідування умисний характер дій позивача.
При цьому відповідач посилається на те, що участь військовослужбовців у виконанні бойових завдань, яка є підставою для виплати додаткової винагороди, повинна підтверджуватися відповідними документами. На думку відповідача, позивач, подаючи рапорти щодо виплати винагороди, не зазначав обов`язкової документальної підстави, яка б підтверджувала участь саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виконанні відповідних бойових завдань.
Окремо відповідач заперечує твердження позивача про те, що відсутність прізвищ військовослужбовців у журналі бойових дій не може свідчити про їх неучасть у бойових завданнях. Відповідач виходить із того, що відповідні відомості про склад сил та засобів, які брали участь у виконанні завдань, повинні відображатися у журналі бойових дій, а тому відсутність у ньому відповідних відомостей була врахована під час проведення службового розслідування.
Щодо доводів позивача про неповноту службового розслідування відповідач зазначає, що під час його проведення позивачу було надано можливість надати свої пояснення, заяви, клопотання та пропозиції. При цьому, як вказує відповідач, позивач не заявляв клопотань про допит додаткових свідків та не порушував інших питань, які, на його думку, необхідно було перевірити під час службового розслідування.
Таким чином, відповідач вважає, що позивач мав можливість надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для притягнення його до відповідальності, однак належним чином не скористався такою можливістю.
Відповідач також не погоджується з доводами позивача про відсутність підстав для покладення на нього матеріальної відповідальності. Зазначає, що за результатами службового розслідування було встановлено не лише факт виплати додаткової винагороди, яку відповідач вважає безпідставною, а й обставини, пов`язані з діями позивача під час оформлення та подання документів для здійснення таких виплат.
За результатами службового розслідування відповідальність була покладена, зокрема, на позивача, а також на інших військовослужбовців, щодо яких встановлювалися обставини, пов`язані з виплатою додаткової винагороди. Щодо позивача визначено суму матеріальної відповідальності у розмірі 261 075,27 грн.
Відповідач вважає, що встановлені під час службового розслідування обставини є достатніми для висновку про неналежне виконання позивачем службових обов`язків та наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної і матеріальної відповідальності.
Отже, відповідач зазначає, що оскаржувані накази прийняті за результатами проведеного службового розслідування, під час якого, на його думку, були встановлені обставини порушення позивачем порядку оформлення документів для виплати додаткової винагороди, його вина та розмір заподіяної державі шкоди. У зв`язку з цим вважає накази № 30/нод від 22.03.2026 та № 46/нод від 03.04.2026 законними та такими, що не підлягають скасуванню.
З огляду на викладене відповідач просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 у справі № 140/5391/26 відмовити повністю.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», на підставі рапорту полковника юстиції ОСОБА_6 , помічника командира - начальника юридичного відділу військової частини НОМЕР_1 від 20 02.2026 № 951/р, з метою недопущення уникнення матеріальної відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 за нанесення прямої дійсної шкоди, завданої державі, мінімізації ризику прийняття рішень судів не на користь військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , встановлення належного кола винних осіб, організації відшкодування всієї суми завданого збитку пропорційно дням незаконного нарахування та виплати додаткової винагороди старшому солдату ОСОБА_2 та солдату ОСОБА_3 командиром В/ч НОМЕР_1 винесено наказ № 88/нагд від 21.02.2026 про призначення службового розслідування.
За результатами службового розслідування винесено акт службового розслідування яким встановлено наступне.
Неправомірні дії військовослужбовців та причинний зв`язок між діями військовослужбовців та шкодою, що спричинили порушення військовослужбовцями ОСОБА_1 своїх обов`язків, а саме перебування на посаді командира 1 механізованої роти, який нараховувався частині НОМЕР_2 , подав рапорт про участь у бойових діях особового складу, у минулий бойових (спеціальних) завданнях старшого солдата ОСОБА_2 за періоди з 1.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 21.03.2025, з 10 04.2025 по 30 04.2025, з 10 05.2025 по 30 06.2025, з 01.07.2025 по 31.07.2025, солдата ОСОБА_3 за періоди з 01.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 21.03.2025, з 01.04.2025 по 30 04.2025, з 01.05.2025 по 31.05.2025, з 01.06.2025 по 30 06.2025, з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 31.08.2025, з 01.09.2025 по 30 09.2025, з 01.10.2025 по 31.10.2025, з 01.11.2025 по 30.11.2025, з 01.12.2025 по 31.12.2025, чим порушив вимоги XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зі змінами, які сприяли безпідставному нарахуванню та виплаті додаткової винагороди старшому солдату ОСОБА_2 та солдату ОСОБА_3 та здійсненню надлишкових виплат грошових коштів у розмірі 261 075,27 грн. З урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання шкоди, комісія приходить до висновку, що розмір завданої військовослужбовцем шкоди складає 261 075,27 грн. Вказано, що вина підполковника ОСОБА_1 , виражається у формі умислу.
За результатами службового розслідування командиром В/ч НОМЕР_1 винесено наказ № 30/нод від 22.03.2026 про результати службового розслідування, яким притягнуто військовослужбовця ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності у повному розмірі завданої з його вини шкоди державі, що базується на вимогах пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», розмір завданої шкоди державі складає 261 075,27 грн.
У подальшому пункт 2.1 вищезгаданого наказу було скасовано наказом від 03.04.2026 № 46/нод, а пункт 5 наказу № 30/нод викладено у новій редакції. За новою редакцією позивача запропоновано притягнути до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності на суму 261 075,27 грн із щомісячним стягненням 20 відсотків грошового забезпечення та накласти дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Підставою зазначено подання рапортів про виконання бойових завдань та клопотань щодо виплати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 додаткової винагороди без достатніх підстав.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст.17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.
Воєнний стан в розумінні положень ст.1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 № 389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.4 ст.2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут). Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.
Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548 (далі - Статут).
Статтею 11 Статуту визначаються загальні обов`язки військовослужбовців. Так, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За змістом статей 28-30 Статуту єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Згідно зі ст.26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України Про оборону України, дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначено Законом України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03.10.2019 № 160-IX.
За визначенням, наведеним в п.4 ст.1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Частиною 1 ст.3 Закону № 160-ІХ передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону № 160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.6 Закону № 160 особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до ст.8 Закону № 160-ІХ посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
За правилами ст.10 Закону № 160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
В силу вимог ч.3 ст.5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Відповідно до ч.1 ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно зі ст.48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до ст.83-87 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначено Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Згідно з абз.4 п.2 розділу I Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку № 608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.
Відповідно до положень пунктів 13-14 розділу ІІІ Порядку № 608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
За змістом п.1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Згідно з вимогами п.6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування.
До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до вимог п.2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з вимогами п.3 розділу VІ Порядку № 608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Відповідно до розділу VІІІ Порядку № 608 у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду. До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що передумовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є, зокрема проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Таке службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Результати службового розслідування фіксуються у акті службового розслідування, в якому і мають бути відображені усі зазначені вище складові, надана належна оцінка усім обставинам, встановленим під час проведення такого службового розслідування з урахуванням пояснень особи, відносно якої воно проведено, та, відповідно, має міститися висновок з урахуванням усіх обставин, встановлених під час проведення службового розслідування.
Судом встановлено, що 20 02.2026 командиру В/ч НОМЕР_1 надійшов рапорт від помічника командира - начальника юридичного відділу військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 про те, що в рамках надання правової допомоги капітану ОСОБА_8 , голові комісії з проведення службового розслідування (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18.02.2026 № 79/агд), була виявлена явна невідповідність розміру прямої дійсної шкоди, завданої військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 безпідставних виплат додаткової винагороди старшому солдату ОСОБА_2 та солдату ОСОБА_3 за період з січня по серпень 2025 року, що відображена у довідці начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_2 від 01.02.2026 № 202/фс, яка в свою чергу лягла в основу прийняття рішення про результати службового розслідування, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 03.02.2026 № 6/бнод. Зазначена сума у відповідній довідці - 951 881,71 грн. явно та безпідставно занижена.
Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», на підставі рапорту полковника юстиції ОСОБА_6 , помічника командира - начальника юридичного відділу військової частини НОМЕР_1 від 20 02.2026 № 951/р, з метою недопущення уникнення матеріальної відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 за нанесення прямої дійсної шкоди, завданої державі, мінімізації ризику прийняття рішень судів не на користь військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , встановлення належного кола винних осіб, організації відшкодування всієї суми завданого збитку пропорційно дням незаконного нарахування та виплати додаткової винагороди старшому солдату ОСОБА_2 та солдату ОСОБА_3 командиром В/ч НОМЕР_1 винесено наказ № 88/нагд від 21.02.2026 про призначення службового розслідування.
Службовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 стрілець 2 відділення охорони 2 взводу охорони 1 роти охорони військової частини НОМЕР_4 солдат ОСОБА_3 та такелажник евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , старший солдат ОСОБА_2 обов`язки, які передбачені їм за посадою не виконували, а перебували у складі позаштатної групи з проведення СР, яка займалась службовими розслідуваннями 1 механізованого батальйону (СЗЧ, відмова від виконання наказу, виявлення наркотичних речовин, підробка документів, відновлення військових квитків та посвідчень УБД, травмування, загибель, безвісти, накази на притягнення до відповідальності) та знаходились у АДРЕСА_1 .
Згідно наданих військовою частиною НОМЕР_2 витягів з розрахунково-платіжних відомостей за період з січня по серпень (включно) 2025 року солдат ОСОБА_3 отримувала додаткову грошову винагороду із розрахунку 100 000 гривень, а старший солдат ОСОБА_2 отримував додаткову грошову винагороду за період з лютого по серпень (включно) 2025 року із розрахунку 100 000 гривень.
Комісією була здійснена перевірка відповідності підстав до нарахування додаткової винагороди із розрахунку 100 000 гривень вищевказаним військовослужбовцям, про що під час відображено у Таблиці № 1 «Відомість неправомірно нарахованої та отриманої додаткової грошової винагороди (ДГВ) в розмірі 100 000 грн. військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 в період 01.01.2025-31.08.2025 та інформація про посадових осіб, які надавали відомості та відпрацьовували проекти наказів для таких виплат» щодо порядку та підстав нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та Таблиці № 2 «Таблиця-розрахунок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців, які отримали неправомірні виплати, та посадових осіб, які надавали недостовірні відомості та відпрацьовували накази про отримання ДГВ у військовій частині НОМЕР_2 в період з січень-серпень 2025 року» (додаються до Акту). Були виявлені порушення відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, а саме: у наказах командира військової частини НОМЕР_2 «Про виплату додаткової винагороди» підставою щодо включення до наказу вказані рапорти щодо особового складу 1 мб військової частини НОМЕР_2 що брав безпосередню участь у бойових діях, та набув права на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100 000 гривень, командира мб військової частини НОМЕР_2 які були зареєстровані із запізненням - тобто начальники відділу персоналу та штабу військової частини НОМЕР_2 під час відпрацювання проекту наказу на виплату додаткової грошової допомоги використовували відомості із рапортів командирів підрозділів, які були зареєстровані пізніше дати видання відповідного наказу.
На підставі даних отриманих з таблиць по нарахуванню з метою встановлення розподілу відповідальності за безпідставно нараховані та виплачені кошти в якості додаткової винагороди була створена окрема таблиця-розрахунок зайвих нарахувань, згідно із якою щодо яка була нанесена військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 розподіляється наступним чином, зокрема підполковник ОСОБА_1 : 261 075,27 грн (як командир 1 мб, який надавав недостовірні відомості стосовно участі в бойових діях ст.солдата ОСОБА_2 та солдата ОСОБА_3 за січень, лютий, березень, квітень 2025 року).
З інформації, викладеної в акті службового розслідування слідує, що підполковник ОСОБА_1 не належним чином виконував свої обов`язки, а саме перебуваючи на посаді командира 2-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , подавав рапорт про участь у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань старшого солдата ОСОБА_2 за періоди з 15.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 21.03.2025, з 10 04.2025 по 30 04.2025, а також солдата ОСОБА_3 за періоди з 01.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 21.03.2025, з 01.04.2025 по 04.04.2025, з 11.04.2025 по 26.04.2025 без достатніх на те підстав, передбачених пунктом 4 розділу XXXIV ПОРЯДКУ виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами), чим сприяв безпідставному нарахуванню та виплаті додаткової винагороди та здійсненні надлишкових виплат грошових коштів у розмірі 261 075,27 грн.
Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина підполковника ОСОБА_1 , виражається у формі умислу.
Своїми діями підполковник ОСОБА_1 , порушив вимоги наступних нормативно-правових актів: стаття 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України порушення обов`язків щодо непорушного додержання Конституції України та законів України, сумлінного і чесного виконання військового обов`язку, постійного підвищення рівня військових професійних знань, знання та виконання своїх обов`язків та додержання вимог статутів Збройних Сил України, стримування військовослужбовців від вчинення протиправних дій; стаття 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - щодо зобов`язання кожного військовослужбовця виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; стаття 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - щодо додержання Конституції та законів України, Військової присяги, неухильного виконання вимог статутів Збройних Сил України, наказів командирів, не допускання самому і стримування інших від негідних вчинків; пункт 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами), - щодо не підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контракту, контратаки) до батальйону включно; пункт 4 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами), - щодо ігнорування відсутності даних в журналі бойових дій та бойових донесеннях при поданні рапорту на виплату.
З матеріалів справи слідує та підтверджено відповідачем, що позивач не вказав в рапорті таку підставу як призначення та виплати додаткової грошової винагороди як журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад).
За правилами ч.1 ст.9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XІІ (далі - № 2011-XІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів
Відповідно до ч.2-3 ст.9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ч.4 ст.9 Закону № 2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно з п. 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
З метою виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168).
Відповідно до абз.2 п.1-1 постанови № 168 військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з абз.2 п.2 розділу XXXІV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах)
Пунктом 4 розділу XXXІV Порядку № 260 встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
З огляду на встановлені в ході службового розслідування обставини, у зв`язку із відсутністю підтверджуючих бойових розпоряджень та записів у журналі бойових дій В/ч НОМЕР_1 щодо солдата ОСОБА_2 за періоди з 15.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 21.03.2025, з 10 04.2025 по 30 04.2025 та солдата ОСОБА_3 за періоди з 01.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 21.03.2025, з 01.04.2025 по 04.04.2025, з 11.04.2025 по 26.04.2025 має місце неправомірне та безпідставне нарахування та виплата додаткової винагороди за період з січня по серпень 2025 року, передбачену абз.2 п.11 постанови № 168 та абз.2 п.2 розділу XXXІV Порядку № 260.
Суд враховує, що в ході службового розслідування у ОСОБА_1 були відібрані пояснення, згідно з якими він повідомив, що відомості про виконання бойових (спеціальних) завдань було відображене у відповідних рапортах командира 1 МБ за період з січня 2025 року по квітень 2025 року про безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, та набув права на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн. Вказані обставини може підтвердити особовий склад НОМЕР_3 механізованого батальйону, який в цей час виконував бойові (спеціальні) завдання у районі населеного пункту Петропавлівка Куп`янського району Харківської області
Крім того вказав, що в ході перевірки виконання особовим складом батальйону бойових (спеціальних) завдань, фактів невиконання, зокрема старшим солдатом ОСОБА_2 та солдатом ОСОБА_3 , бойових наказів (розпоряджень) або їх відсутність за визначеними відповідними бойовими наказами (розпорядженнями) місцями виконання бойових (спеціальних) завдань (місцями несення служби) не встановлено. Така перевірка проводилась позивачем особисто (або його заступниками, командирами підрозділів до відділення включно) - в залежності від інтенсивності ведення бойових дій та службового навантаження) за сприятливої бойової обстановки та низької інтенсивності БПЛА противника, а у разі небезпеки для життя/здоров`я особового складу - засобами БПЛА. В той же час, пріоритетним напрямком перевірки наявності та стану особового складу завжди залишились позиції, розташовані на передньому краї.
Також, перевірка особового складу та його місцезнаходження щоденно проводилась командирами підрозділів (від командира відділення) у відповідності до вимог Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280. Доповідей про відсутність особового складу або невиконання ним бойових (спеціальних) завдань від командирів підрозділів, з яких проходив військову службу вказаний особовий склад, а саме командира взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону штаб-сержанта ОСОБА_9 , командира 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону старшого лейтенанта ОСОБА_10 , командира 3 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону майора ОСОБА_11 - не надходило. Вказані командири додатково можуть підтвердити факт виконання старшим солдатом ОСОБА_2 та солдатом ОСОБА_3 , бойових наказів (розпоряджень).
Вказав, що не відомі факти щодо внесення до рапортів про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з даних або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань та про виплату додаткової винагороди недостовірних відомостей для отримання особовим складом батальйону безпідставної додаткової грошової винагороди, а також фактів щодо невиконання старшим солдатом ОСОБА_2 , солдатом ОСОБА_3 , бойових (спеціальних) завдань, які їм визначались відповідними бойовими розпорядженнями або відсутності останніх за місцем несення військової служби (місцем виконання завдань). Аналогічно жодних дій щодо внесення до військових рапортів недостовірних відомостей для отримання особовим складом батальйону безпідставної грошової винагороди мною не вчинялось.
В той же час, у своїх поясненнях вказав, що обставини, викладені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у своїх заявах, спростовуються наявними у військовій частині НОМЕР_2 поясненнями особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Як свідчить зміст акту службового розслідування, відповідно до проведеного розрахунку, сума прямої дійсної шкоди, завданої державі внаслідок дій ОСОБА_1 складає 261 075,27 грн.
У зв`язку з встановленим в ході службового розслідування, командиром В/ч НОМЕР_1 винесено наказ № 30/нод від 22.03.2026 про результати службового розслідування, яким притягнуто військовослужбовця ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності у повному розмірі завданої з його вини шкоди державі, що базується на вимогах пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», розмір завданої шкоди державі складає 261 075,27 грн. У подальшому пункт 2.1 вищезгаданого наказу було скасовано наказом від 03.04.2026 № 46/нод, а пункт 5 наказу № 30/нод викладено у новій редакції. За новою редакцією позивача запропоновано притягнути до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності на суму 261 075,27 грн із щомісячним стягненням 20 відсотків грошового забезпечення та накласти дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Підставою зазначено подання рапортів про виконання бойових завдань та клопотань щодо виплати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 додаткової винагороди без достатніх підстав.
Зважаючи на ту обставину, що факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, зафіксований в акті службового розслідування (подання рапортів про нарахування і виплату військовослужбовцям додаткової винагороди за відсутності правових підстав) знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, відповідачем дотримано встановлену процедуру проведення службового розслідування, враховано характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби, а також професійні та особисті якості, попередню поведінку позивача та можливість подальшого проходження військової служби, суд вважає, що спірні пункти наказу відповідають критеріям правомірності, а отже не підлягають скасуванню.
В силу вимог ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних наказів діяв в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих повноважень, обґрунтовано і правомірно. В той час як порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Підстави для застосування положень ст. 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу зобов`язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Суддя А.Я. Ксензюк