ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року Луцьк Справа № 140/7755/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мачульського В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі збільшеному до 100 000 грн. пропорційно дням перебування стаціонарного лікування внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за всі періоди перебування на лікуванні та зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі збільшеному до 100 000 грн. пропорційно дням перебування стаціонарного лікування внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за всі періоди перебування на лікуванні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 08.09.2025 по 07.11.2025 перебував на лікуванні в Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни та з 23.12.2025 по 21.01.2026 у відпустці за станом здоров`я. Відповідачем йому у вищевказані періоди не виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. пропорційно дням стаціонарного лікування передбачену Постановою КМУ №168. Вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу вищевказаної додаткової винагороди. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідно до приписів статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву від 09.06.2026 Військова частина НОМЕР_1 позовні вимоги не визнала та просила у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування даної позиції посилається на те, що для включення військовослужбовця до наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за період лікування або відпустки для лікування після поранення необхідна сукупність юридичних фактів: наявність поранення, контузії, травми або каліцтва, пов`язаного із захистом Батьківщини; підтвердження відповідних обставин довідкою про обставини травми; документальне підтвердження перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення; наявність відповідного висновку військово-лікарської комісії у випадку виплати за час відпустки. Зазначає, що у Військової частини НОМЕР_1 відсутні документи, які позивач додав до позовної заяви та на які він посилається, як на підставу для виплати додаткової винагороди. Відповідач не мав фактичної та правової можливості включити Позивача до наказів про виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі без наявності у військовій частині документів, які відповідно до Порядку №260 є підставою для видання такого наказу. Відтак твердження позивача про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 є необґрунтованим, оскільки відповідач не ухилявся від виконання обов`язку, а об`єктивно не мав передбачених законодавством документальних підстав для видання наказу про виплату додаткової винагороди.
Інших заяв чи клопотань по суті справи від сторін до суду не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
З довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 02.02.2026 №2950 вбачається, шо ОСОБА_1 в період з 03.06.2022 по 24.06.2023; з 04.07.2023 по 02.08.2023 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Дворічанській селищній територіальній громаді Куп`янського району Харківської області.
Відповідно до довідки про обставини травми №226/12/534А від 12.09.2025 під час захисту Батьківщини, у бойовій обстановці, під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, в результаті збройного зіткнення зі збройними формуваннями Російської Федерації в районі населеного пункту Вільшанка Куп`янського району Харківської області ОСОБА_1 02.08.2023 одержав змішаний тривожно-депресивний розлад у вигляді синдрому емоційно-вольової лабільності, астенічного синдрому. Наслідки вибухової травми від 02.08.2023, закрита ЧМТ, струс головного мозку; множинні вогнепальні осколочні поранення м`яких тканин голови, лівої лопатки, верхньої та нижньої лівої кінцівки з вогнепальним переломом IV п`ятистої кістки, лівої кисті з наявністю сторонніх тіл (металевих осколків), у вигляді цефалгічного синдрому, зміцнілих рубців без порушення функції.
В період з 08.09.2025 по 23.09.2025, з 23.09.2025 по 07.10.2025, з 07.10.2025 по 23.10.2025, з 23.10.2025 по 07.11.2025, з 08.11.2025 по 17.11.2025, з 18.11.2025 по 24.11.2025, з 24.11.2025 по 09.12.2025, з 10.12.2025 по 15.12.2025, з 16.12.2025 по 22.12.2025 позивач проходив тривале стаціонарне лікування в Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни та у період з 23.12.2025 по 21.01.2026 знаходився у відпустці за станом здоров`я.
За період стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я позивач не отримав додаткову винагороду передбачену пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
Вважаючи, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової грошової винагороди у період перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці після поранення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою-другою статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 06 липня 1999 року №8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).
За приписами статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІобумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого продовжується і на момент розгляду справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналіз наведених норм Постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2025-1222-1026-5453-3 від 22.12.2025 наслідки вибухової травми (02.08.2023), ЗЧМТ, струс головного мозку; множинні вогнепальні осколочні поранення м`яких тканин голови, лівої лопатки, верхньої та нижньої лівої кінцівки з вогнепальним переломом IV п`ятистої кістки, лівої кисті з наявністю сторонніх тіл (металевих осколків), у вигляді цефалгічного синдрому, зміцнілих рубців без порушення функції. Стан після видалення стороннього тіла (осколка) м`яких тканин лобної ділянки (29.09.2025). Травка, Так пов`язана із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості (наказ МОУ №370 від 04.07.2007) Травма відноситься до тяжких.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. Розділом XXXIV цього Порядку визначено особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок№260).
Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень включаються, зокрема, військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії, - за весь час перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Пунктом 12 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.
Згідно із пунктом 13 розділу XXXIV Порядку №260 військово-лікарські комісії під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування одночасно надають медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командиром військової частини щодо надання відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час такої відпустки.
Отже, для включення військовослужбовця до наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за період лікування або відпустки для лікування після поранення необхідна сукупність юридичних фактів: наявність поранення, контузії, травми або каліцтва, пов`язаного із захистом Батьківщини; підтвердження відповідних обставин довідкою про обставини травми; документальне підтвердження перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення; наявність відповідного висновку військово-лікарської комісії у випадку виплати за час відпустки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу не було надано позивачем виписок медичних карт за період лікування з 08.05.2025 по 22.12.2025 та довідку ВЛК від 22.12.2025.
Доказів того, що позивач в досудовому порядку звертався до Військової частини НОМЕР_1 з питанням виплати йому додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень відповідно до Постанови №168 суду не надано.
Таким чином, вимоги позивача щодо виплати додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168 у розмірі збільшеному до 100 000 грн. пропорційно дням перебування стаціонарного лікування внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за всі періоди перебування на лікуванні, є передчасними, адже спору фактично не існує.
Суд зазначає, що кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Відсутність порушеного права або легітимного інтересу на момент звернення позивача з позовною заявою до суду є самостійною підставою для відмови у позові.
Водночас суд зазначає, що позивач не втрачає права звернутися до суду в разі відмови Військової частини НОМЕР_1 у виплаті вищевказаної додаткової винагороди.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський