ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
07 вересня 2026 року Справа №160/30856/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за заявою ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі №160/30856/25,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 року по вищезазначеній адміністративній справі позовну заяву Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 задоволено повністю, а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь Донецького державного університету внутрішніх справ вартість витрат, пов`язаних з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 101 392,18 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2026 року в справі №160/30856/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 року в адміністративній справі №160/30856/25 - залишено без змін.
До суду надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій заявник просить розстрочити виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 року у справі № 160/30856/25 строком на 12 місяців, затвердити графік щомісячних платежів у сумі 8 500 грн, кожного місяця.
В обґрунтування заяви зазначено, що на даний момент виконання рішення суду у встановленому порядку є об`єктивно ускладненим через виняткові обставини, що підтверджуються документально, а саме: тяжке матеріальне становище. Негайна сплата повної суми боргу завдасть непоправної шкоди його фінансовому стану, проте він має намір повністю погасити заборгованість частинами.
До суду надійшли заперечення від позивача, в яких зазначено, що протягом всього періоду, починаючи з моменту звільнення - на стадії досудового врегулювання спору про відшкодування у добровільному порядку витрат на утримання та під час судового розгляду в межах адміністративного судочинства, відповідач дотримувався позиції, орієнтованої на спростуванні його обов`язку відшкодування витрат на користь ДонДУВС у матеріальних правовідносинах, що виник внаслідок його відрахування з Університету та звільнення зі служби в Національної поліції України, яке відбулося в результаті вчинення ним дисциплінарного проступку. Однак, виключно після відкриття відносно ОСОБА_1 виконавчого провадження № 81519223 як завершальної стадії судового провадження, і в підсумку вчинення окремих виконавчих дій (встановлення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, визначення особового рахунку боржника, арешту майна, тощо), він погодився забезпечити виконання обов`язку з відшкодування витрат на користь ДонДУВС, що характеризує його непослідовність та непередбачуваність у власних діях. З огляду на вказану поведінку відповідача, позивач вважає недоцільним і потенційно несправедливим ухвалення рішення про розстрочення суми боргу в межах справи №160/30856/26, як таке, що може підважити фундаментальні юридичні властивості рішення суду - обов`язковість та незмінність. Крім того, максимальний розмір витрат, який державний виконавець Саксаганського відділу ДВС може стягувати щомісячно з відповідача, становить 5 000 грн, що є меншим на 3 500 грн відносно тієї суми, на яку просить розстрочити позивач у відповідній заяві. Тому стягнення суми боргу з ОСОБА_1 на користь ДонДУВС на підставі ухвалення рішення про розстрочення витрат в сумі 101 392,18 грн у порівнянні із стягненням вказаної суми в межах виконавчого провадження № 81519223, з точки зору відповідача є фінансово недоцільним та економічно неспівмірним, що очевидно спричинить більший тягар майнових витрат ОСОБА_1 за кожен місяць відшкодування. У зв`язку з викладеним, відповідач просив суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду в цій адміністративній справі.
21.08.2026 року до суду надійшла заява від позивача про розгляд заяви про розстрочення виконання рішення суду по справі №160/30856/25 без участі їх представника.
Також 07.09.2026 року до суду надійшла заява від заявника про розгляд заяви про розстрочення виконання рішення суду без його участі.
Сторони своїх представників в судове засідання не направили про день та час його проведення повідомлятися належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення заяви по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок. Учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно із ч.4 ст.378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Разом із тим, суд бере до уваги, що виконання постановлених судових актів в адміністративних справах гарантовано ст.55, п.9 ч.1 ст.129, ст.129-1 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
У силу положень ч.1 ст.378 КАС України відстрочення можливе лише за обставин, що істотно ускладнюють виконання або роблять його неможливим, однак надані заявником докази не підтверджують неможливості виконання в повному обсязі.
З огляду на те, що спір стосується стягнення вартості витрат, пов`язаних з його утриманням, а борг існує понад два місяці з дня набрання рішенням законної сили, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду, оскільки заявником не доведено обставин, що роблять виконання неможливим, а не лише ускладненим.
Керуючись статтями 243, 248, 378 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду від 12.01.2026 року в адміністративній справі №160/30856/25 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма