ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року Справа №160/21863/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
23.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно - 22 липня 2026 року за весь час затримки виплати;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно - 22 липня 2026 року за весь час затримки виплати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), проте за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення йому не нараховувалася та не виплачувалася. На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/779/26 суму індексації грошового забезпечення в розмірі 84 638 грн 95 коп. перераховано позивачу лише 22.07.2026. Позивач зазначає, що строки виплати цього доходу порушено, а тому він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати, яку відповідач у день виплати заборгованості не нарахував і не виплатив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні); розгляд справи призначено за наявними у справі матеріалами з 24.08.2026.
07.08.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі № 360/779/26 виконано, а тому правові підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів відсутні. Відповідач також зазначив, що коли суми нараховуються за рішенням суду, підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а право на компенсацію особа набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати сум доходу, стягнутих на його підставі. Крім того, відповідач вказав, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів є попереднє звернення особи до установи із заявою про виплату такої компенсації та відмова у її виплаті, тоді як позивач із такою заявою до військової частини не звертався, а тому звернення до суду є передчасним.
Відповіді на відзив позивачем до суду не подано.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 з 14.02.2015 і станом на час розгляду справи проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується довідкою щодо проходження військової служби, виданою начальником відділу кадрів військової частини НОМЕР_1 .
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі № 360/779/26 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно - «січень 2008 року», та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період у сумі 85 927 грн 87 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Згідно з розрахунковим листом Військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2026 № 828 за липень 2026 року позивачу за рішенням суду нараховано 85 927 грн 87 коп., утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15 467 грн 01 коп. і нараховано грошову компенсацію сум цього податку в тому самому розмірі, утримано військовий збір у розмірі 1 288 грн 92 коп., а сума до виплати визначена в розмірі 84 638 грн 95 коп.
Згідно з платіжною інструкцією від 21.07.2026 № 21518 Військова частина НОМЕР_1 перерахувала ОСОБА_1 84 638 грн 95 коп. з призначенням платежу «Перерах. індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , зг.ріш. ЛОАС №360/779/26 від 26.05.2026». Зазначену суму зараховано на рахунок позивача 22.07.2026, що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» по картці позивача за 22.07.2026.
Доказів нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення матеріали справи не містять, і відповідачем такі докази не надані.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону № 2050-III установлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітну плату (грошове забезпечення) та суму індексації грошових доходів громадян.
Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналогічні за змістом положення закріплені в пунктах 1-5 Порядку № 159, пункт 3 якого прямо відносить до доходів, що підлягають компенсації, заробітну плату (грошове забезпечення) та суму індексації грошових доходів громадян.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 травня 2026 року у зразковій справі № 280/8933/24 виснувала, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-III, за сукупності таких умов: 1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць; 2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер; 3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.
Судом встановлено, що індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 фактично виплачено позивачу 22.07.2026, тобто з порушенням установлених строків більш як на один календарний місяць. Зазначений дохід є сумою індексації грошових доходів громадян, прямо названою в статті 2 Закону № 2050-III і пункті 3 Порядку № 159, та не має разового характеру.
Отже, всі три умови, визначені Великою Палатою Верховного Суду, у цій справі наявні.
Суд ураховує, що компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2026 року у справі № 120/4140/25, застосувавши наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, визнав помилковим підхід судів попередніх інстанцій, за яким вимоги про компенсацію втрати частини доходів є передчасними з тих мотивів, що відповідні суми нараховані за рішенням суду, та задовольнив такі вимоги в частині, що стосується несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення.
Щодо доводів відповідача про те, що право на компенсацію виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення, суд зазначає таке.
У постанові від 02 липня 2026 року у справі № 420/17627/24 Верховний Суд виснував, що право на компенсацію пов`язується з настанням такого юридичного факту, як невиплата грошового доходу у встановлені строки, а не з несвоєчасним виконанням судового рішення, а тому визначення початку перебігу компенсаційного періоду датою набрання законної сили судовим рішенням про виплату індексації, а не датою фактичного порушення строку виплати, є помилковим. У цій же постанові Верховний Суд, пославшись на свою постанову від 04 вересня 2025 року у справі № 420/16557/24, зазначив, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати нараховується за весь період невиплати доходу, включно з днем фактичної виплати.
Отже, обставина, що індексацію грошового забезпечення нараховано та виплачено позивачу на виконання рішення суду у справі № 360/779/26, не звільняє відповідача від обов`язку нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, а факт виконання цього рішення, на який посилається відповідач, сам по собі не спростовує того, що дохід виплачено із простроченням.
Щодо доводів відповідача про передчасність звернення до суду через відсутність попереднього звернення позивача із заявою про виплату компенсації, суд зазначає таке.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 виснував, що норми Закону № 2050-III і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до відповідного органу за виплатою такої компенсації. Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-III та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено обов`язок відповідного підприємства, установи і організації у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Судова палата також зазначила, що відмова у виплаті компенсації у розумінні статті 7 Закону № 2050-III не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством; невиплата компенсації у визначений період свідчить про відмову виплатити її згідно із Законом № 2050-III і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, а надання листа-відповіді на звернення особи є лише додатковою формою повідомлення про відмову.
Подібного висновку дійшов Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 04 серпня 2026 року у справі № 340/8666/25, зазначивши, що компенсація нараховується та виплачується самостійно відповідачем без будь-якого додаткового звернення особи, оскільки таких вимог наведені приписи не містять.
За таких обставин відсутність звернення позивача до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату компенсації не є перешкодою для звернення до суду і не свідчить про передчасність позову.
Суд додатково враховує, що місяць, у якому відповідач здійснив виплату заборгованості з індексації грошового забезпечення (липень 2026 року), станом на час розгляду справи сплив, компенсацію втрати частини доходів позивачу не нараховано та не виплачено, а у відзиві на позовну заяву відповідач прямо заперечив наявність правових підстав для такої виплати.
Відповідач, здійснюючи 22.07.2026 виплату позивачу індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі № 360/779/26, розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів не здійснив, доказів протилежного матеріали справи не містять.
За таких обставин ненарахування та невиплата позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є протиправною бездіяльністю відповідача, а позовні вимоги - обґрунтованими.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності своєї бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу зазначеної компенсації.
Визначаючи зміст обов`язку, який покладається на відповідача, суд виходить з механізму обчислення компенсації. За статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу. Абзацом другим пункту 4 Порядку № 159 визначено, що індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу, при цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Отже, компенсація обчислюється не від загальної суми заборгованості, а окремо за кожен місяць від суми індексації грошового забезпечення, нарахованої за відповідний місяць, і за час, протягом якого саме ця сума не виплачувалася, до дня її фактичної виплати. З огляду на це в резолютивній частині цього рішення суд зазначає період, за який нараховано індексацію грошового забезпечення, та дату її фактичної виплати, оскільки без цих даних обчислити суму компенсації неможливо.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту в межах заявлених позовних вимог, а позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно - 22 липня 2026 року за весь час затримки виплати.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно - 22 липня 2026 року за весь час затримки виплати.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез