ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року Справа №160/21277/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
20.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати, ОСОБА_1 , інваліду другої групи, першої категорії, додаткової пенсії щодо заподіяної шкоди здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно постанови Кабінету Міністрів України п. 5 № 112 від 25.03.2014 у сумі 379, 60 грн, у порядоку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Постановою Кабінет Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.»;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за № 912280113952 від 27.02.2026, у частині нарахування додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, відповідно постанови Кабінету Міністрів України п. 5 № 112 від 25.03.2014 у сумі 379, 60 грн у порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, скеровано до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.»;
- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської аварії ОСОБА_1 у порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.01.2026 з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та особою з інвалідністю ІІ групи, захворювання якого пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 16.06.2026 позивач ознайомився з рішенням відповідача від 27.02.2026 № 912280113952 про перерахунок пенсії, з якого дізнався, що щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, нараховано йому в розмірі 379,60 грн згідно з пунктом 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112). Позивач вважає, що ця виплата має нараховуватися в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону № 230/96-ВР, і посилається на постанову Верховного Суду від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24, а також на рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні); розгляд справи призначено за наявними у справі матеріалами з 20.08.2026. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
11.08.2026 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відзив обґрунтовано тим, що позивач до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії не звертався, рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії не приймалося, а тому, на думку відповідача, правовідносини між сторонами не виникали. По суті спору відповідач зазначає, що стаття 50 Закону № 796-ХІІ у чинній редакції відносить визначення порядку та розмірів щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, до повноважень Кабінету Міністрів України, а згідно з пунктом 13 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112), для осіб, що належать до категорії 1 та є особами з інвалідністю ІІ групи, така виплата становить 379,6 грн. Відповідач наголошує, що зазначена постанова є чинною, у встановленому законом порядку протиправною чи неконституційною не визнавалася, а Головне управління зобов`язане виконувати чинні акти Уряду. На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на статтю 62 Закону № 796-ХІІ, постанови Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 750/6379/16-а та від 29.09.2020 у справі № 263/14242/17, рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2011 і рішення Європейського суду з прав людини у справі «Великода проти України» від 03.06.2014.
17.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній підтримав свої позовні вимоги. Просив позов задовольнити у повному обсязі.
Згідно з положеннями статті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та є отримувачем пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, призначеної в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), копія якого міститься в матеріалах справи.
За даними рішень відповідача про перерахунок пенсії від 23.03.2021, від 20.12.2025 та від 27.02.2026 № 912280113952 позивача віднесено до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (ліквідатори). Належність позивача до категорії 1 відповідачем не заперечується: у відзиві відповідач самостійно визначає розмір додаткової пенсії, що, на його думку, підлягає виплаті позивачу, саме як особі, що належить до категорії 1 з інвалідністю ІІ групи.
Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з причиною «каліцтво/захворювання, пов`язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС (під час призову з запасу ВС)». ІІ групу інвалідності встановлено 02.02.2021, що підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА № 606291, за даними рішень відповідача про перерахунок пенсії строк, на який встановлено інвалідність, визначено з 26.01.2023 довічно.
Причинний зв`язок захворювання позивача з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується наявним у матеріалах справи експертним висновком Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 23.05.2012 № 12493 по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, згідно з яким захворювання позивача пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
За рішенням відповідача від 27.02.2026 № 912280113952 позивачу перераховано пенсію з 01.03.2026.
До складу пенсійної виплати позивача включено, зокрема, додаткову пенсію особам з інвалідністю ІІ групи з числа ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 379,60 грн, нараховану згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112, тобто в розмірі, встановленому пунктом 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210. У тому самому розмірі цю виплату визначено і в рішеннях відповідача про перерахунок пенсії від 20.12.2025 (з 01.01.2026) та від 23.03.2021. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом № 796-ХІІ.
Відповідно до статті 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 50 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР було передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
У подальшому Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» статтю 50 Закону № 796-ХІІ викладено в чинній редакції, за якою особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112), щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, що належать до категорії 1, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується у таких розмірах: особам з інвалідністю І групи - 474,5 гривні; особам з інвалідністю ІІ групи - 379,6 гривні; особам з інвалідністю ІІІ групи - 284,7 гривні.
Постановою від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 193/877/16-а, від 08.08.2019 у справі № 813/5002/17, від 16.06.2022 у справі № 644/8266/17 та інших, про те, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, і сформував такі висновки: додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону № 796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим обмеження такого права є неприпустимим; додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР.
У зазначеній постанові Верховний Суд виснував, що, змінивши Законом № 76-VIII законодавче регулювання розмірів додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені статтею 50 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, а внесені зміни порушують право на належний рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України. Верховний Суд також наголосив, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 50 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, а відтак позивач як особа, віднесена до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Аналогічного підходу дотримується і Третій апеляційний адміністративний суд, який у постанові від 06.07.2026 у справі № 160/35565/25 залишив без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення суду першої інстанції, ухвалене із застосуванням Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.
Щодо доводу відповідача про те, що позивач не звертався до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії, а тому правовідносини між сторонами не виникали, суд зазначає таке.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, віднесено до складу пенсійного забезпечення осіб, віднесених до категорії 1, а стаття 50 цього Закону не пов`язує її призначення з поданням окремої заяви. У постанові від 01.06.2026 у справі № 340/960/26 Третій апеляційний адміністративний суд зазначив, що ні норми Закону № 796-XII, ані норми Закону № 1058-IV не передбачають попереднього звернення як передумови для призначення і виплати пенсіонеру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, окремого або додаткового звернення пенсіонера до органу пенсійного фонду. У постанові від 06.07.2026 у справі № 160/35565/25 той самий суд вказав, що право особи на перерахунок пенсії не залежить від її звернення чи незвернення до пенсійного органу із заявою встановленого зразка.
Крім того, відповідач не заперечує, що позивач перебуває у нього на обліку, а всі відомості, необхідні для нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, категорія постраждалого, група інвалідності та її причина містяться в пенсійній справі позивача і відтворені у рішеннях відповідача про перерахунок пенсії. Отже, нарахування позивачу цієї виплати в розмірі, визначеному підзаконним актом, не може бути виправдане відсутністю окремого звернення позивача.
Щодо доводів відповідача про чинність постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 та про обов`язок Головного управління виконувати акти Уряду суд зазначає, що за частиною 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд не застосовує правовий акт, який суперечить акту вищої юридичної сили, незалежно від того, чи є він чинним і чи оскаржувався він у судовому порядку. Питання про відповідність підзаконного акта закону вирішується судом у межах розгляду конкретного спору і не потребує попереднього визнання такого акта протиправним або неконституційним. Посилання відповідача на статтю 62 Закону № 796-ХІІ наведеного не спростовує, оскільки ця норма стосується порядку роз`яснення застосування Закону, а не повноваження встановлювати розмір соціальної гарантії всупереч закону.
Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 750/6379/16-а та від 29.09.2020 у справі № 263/14242/17 суд відхиляє, оскільки ці постанови ухвалені до формування судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висновків, викладених у постанові від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24, і ґрунтуються на тому самому підході щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, від якого Верховний Суд відступив. Доводи відповідача з посиланням на рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2011 та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Великода проти України» від 03.06.2014 наведених висновків Верховного Суду не спростовують.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача. Доказів того, що нарахування позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 379,60 грн відповідає статті 50 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, відповідач суду не надав.
За таких обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 379,60 грн, визначеному пунктом 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112), є протиправними.
Оскільки додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, нараховано позивачу в розмірі, визначеному підзаконним актом, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, рішення відповідача від 27.02.2026 № 912280113952 у частині нарахування позивачу цієї виплати в розмірі 379,60 грн підлягає скасуванню. Скасування рішення в цій частині не позбавляє позивача права на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, а є передумовою для її нарахування в розмірі, визначеному статтею 50 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.
Порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити розрахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.01.2026, тобто з дати, з якої позивач просить здійснити таку виплату і з якої відповідач визначив розмір його пенсії за рішенням про перерахунок від 20.12.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
Те, що рішення відповідача про перерахунок пенсії від 20.12.2025 предметом позову не є, не перешкоджає задоволенню вимоги про нарахування та виплату додаткової пенсії з 01.01.2026: вимога про зобов`язання здійснити розрахунок і виплату є самостійним способом захисту, який не залежить від скасування кожного з рішень відповідача, ухвалених у той самий спосіб, а висновок суду про незастосовність підзаконного акта поширюється на весь період, за який заявлено вимогу.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. За частиною 4 цієї самої статті у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Оскільки розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, визначений законом імперативно, вибору між кількома правомірними варіантами поведінки відповідач не має.
Водночас суд не здійснює обчислення конкретних сум, які підлягають виплаті позивачу, оскільки нарахування пенсійних виплат належить до повноважень органу Пенсійного фонду України та здійснюється ним у порядку, встановленому законодавством.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 як особі, віднесеній до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 379,60 грн, визначеному пунктом 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112).
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.02.2026 № 912280113952 у частині нарахування ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 379,60 грн.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез