ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про витребування доказів
17 вересня 2026 року Справа №160/25183/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження питання про витребування доказів у справі за позовом адвоката Дубка Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
18.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Дубка Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року з одночасною виплатою рівноцінної грошової компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року Ле 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.09.2022 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.09.2022 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації 3051.84 грн., як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року з одночасною виплатою рівноцінної грошової компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб.
Ухвалою суду від 21.08.2026 позовну заяву адвоката Дубка Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху, запропоновано позивачу (його представнику) протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання ухвали надати суду: заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 18.09.2022 з доказами поважності причин його пропуску понад встановлений законодавством строк звернення до суду.
25.08.2026 представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 26.08.2026 запропоновано позивачу (представнику позивача) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду через підсистему «Електронний суд» інформацію, чи проходить станом на теперішній час ОСОБА_1 військову службу, зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, а також: інформацію щодо дати вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, копію такого повідомлення; детальний розрахунок нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 18.09.2022 індексації грошового забезпечення; довідку про нараховане та виплачене ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 18.09.2022 грошове забезпечення з зазначенням всіх складових, які мають постійний та разовий характер, з наданням копій первинних документів, на підставі яких складена така довідка (архівні відомості, особові картки тощо); інформацію чи звертався ОСОБА_1 з 18.09.2022 по теперішній час з запитами щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення; інформацію про проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Також в ухвалі визначено, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами, що стосуються належних при звільненні виплат, буде вирішено судом після отримання від відповідача додаткових доказів.
03.09.2026 відповідачем надано відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з цим позовом.
Клопотання обґрунтовано таким.
25.06.2026 Верховний Суд ухвалив постанову у справі №520/25416/25, у якій виснував про те, що у частині другій статті 233 КЗпП України законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду.
Ст.233 КЗпП України є нормою процесуального, а не матеріального права і регламентує процесуальну подію подання позову з метою вирішення трудового спору, а не трудові правовідносини чи питання оплати праці (виплати грошового забезпечення). Правильність таких висновків підтверджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними в Ухвалі від 07.12.2023 р. у справі №990/242/23, та в Ухвалі від 29.11.2023 у справі №990/233/23, які суди, в силу ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.5 ст.242 КАС України, зобов`язані застосовувати.
Так, в ухвалі від 07.12.2023 р. у справі №990/242/23, Верховний Суд зазначив наступне: «Приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом №2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
За змістом статті 234 КЗпП України (у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-IX) у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року».
Закон №2352-ІХ Верховним Судом у цій справі застосовано до особи, яка звернулася до суду з позовом з питань оплати праці 29 вересня 2023 року, після того, як була звільнена з посади 22 лютого 2022 року та відрахована зі штату 23 лютого 2022 року (незважаючи на те, що на момент звільнення особи норми ст.233 КЗпП України передбачали, що звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не обмежується будь-яким строком).
Аналогічні правові висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №990/233/23.
Разом з тим, слід враховувати і те, що відповідно до п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Строк дії карантину востаннє продовжувався до 30.06.2023 відповідно до Постанови КМУ №383 від 25.04.2023.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній вище Ухвалі від 07.12.2023 у справі №990/242/23, на дату прийняття Постанови КМУ №383 від 25.04.2023 «…позивач мала знати, що строк для звернення до адміністративного суду за захистом права на оплату праці продовжений ще на два місяці. На думку колегії суддів, цього строку, в доповнення до періоду, що минув, було достатньо для того, щоб звернутися до суду з цим позовом, тобто правової невизначеності за описаної ситуації, бути не могло».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 зазначений карантин з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України скасовано. Відтак, особливості щодо застосування строків, визначених ст.233 КЗпП України, скасовано.
Відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався з 30.06.2023 року і закінчився 30.09.2023 року. 1. Позивач звернувся до суду із Позовною заявою 18.08.2026, тобто за закінченням більш ніж 3-х років з дня завершення карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). 2. Частина 2 ст.233 КЗпП України встановлює трьохмісячний строк для звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Зі змісту Позовної заяви вбачається, що предметом позову НЕ Є спір про виплати позивачу сум при звільненні. До предмету позову входить оскарження розмірів складової нарахованого і виплаченого позивачу грошового забезпечення щомісячно, а не при звільненні.
Отже, положення ч.2 ст.233 КЗпП України на строки подання цього позову не розповсюджуються.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, відповідно до яких для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Таким чином, до обов`язків саме позивача входить надання, відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, доказів щодо: дня, коли позивач дізнався про факт порушення своїх прав; причин неможливості дізнатися про факт порушення своїх прав раніше. Таких доказів позивач не надав.
В силу вимог ст.ст.2, 24 Закону України «Про оплату праці», п.8 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується щомісячно. Відтак, про розміри грошового забезпечення (а отже, про порушення, як він вважає, свого права) Позивач дізнавався щомісячно.
Відносини з приводу оплати праці (виплати грошового забезпечення) виникають щомісячно, залежно від виконання військовослужбовцем норм службового часу, передбачених ст.ст.199-203 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, а не при прийнятті на службу, чи звільненні з такої.
Пунктом 15 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 передбачено випадки, коли грошове забезпечення не виплачується в разі невиконання норм службового часу. Таким чином, відносини з приводу оплати праці ОСОБА_1 у спірний період виникли не при прийнятті його на службу, і не 18.09.2022. Таким чином, можна дійти висновку, що встановлений чинним законодавством України, строк на звернення із Позовною заявою до суду, Позивачем є пропущеним без поважних причин.
У п.64 Постанови від 01.02.2024 у справі №990/270/23, Велика Палата Верховного Суду вчергове звернула увагу, що поважними причинами пропуску процесуальних строків визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Позивач будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду не навів.
На підставі викладеного відповідач просив суд позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 у справі №160/25183/26, - залишити без розгляду у порядку ст.123 КАС України у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.
При розгляді клопотання відповідача, суд дійшов такого.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша статті 123 КАС України).
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно із частиною четвертою статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Позовні вимоги охоплюють період з 01.01.2016 по 18.09.2022.
Згідно із частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У постанові від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 Верховний Суд зауважив на тому, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців). Зазначені правовідносини регулюються статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
При цьому, як було вказано Верховним Судом у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, у справах, які пов`язані з недотриманням законодавства про оплату праці, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосується строків звернення до суду, мають перевагу в застосуванні перед положеннями частини 5 статті 122 КАС України.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діє з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, строк звернення до суду з позовом щодо виплати сум заробітної плати (грошового забезпечення) згідно зі статтею 233 КЗпП України по 18.07.2022 жодним чином не обмежувався, а з 19.07.2022 обмежений трьома місяцями.
В постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
Зокрема, Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
З урахуванням викладеного Судова палата констатувала, зокрема, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Таким чином, в частині спірних правовідносини, які мали місце у період з 01.01.2016 по 18.07.2022 строки звернення до суду не пропущено.
Наведені обставини викладені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Щодо періоду з 19.07.2022 по 18.09.2022 суд зазначає таке.
Ураховуючи щомісячний характер нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, правовідносини щодо перерахунку сум грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 по 18.09.2022 регулюються приписами частини першої статті 233 КЗпП України, яка початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову пов`язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Верховний Суд у постанові від 30.06.2026 у справі № 140/6491/25 сформував такі висновки:
«.. 22. У контексті зазначеного Верховний Суд зауважує, що для обчислення строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, обставина завершення карантину підлягає обов`язковому врахуванню, проте ключовим для визначення початку відліку строку є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (частина перша), або день отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (частина друга).
23. Так, для правильного обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 суд першої інстанції повинен був з`ясувати дати, з якими, зокрема, частина перша статті 233 КЗпП України пов`язує початок обчислення цього строку, а саме: день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права щодо кожного місяця спірного періоду.
24. Суд касаційної інстанції звертає увагу, що основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат. Такий висновок узгоджується з висновками Судової палати у згаданій вище постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
25. Чинне законодавство не передбачає форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.
26. Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.
27. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
28. Проаналізувавши положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» і Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, Верховний Суд дійшов висновку, що спеціальне законодавство не встановлює обов`язку роботодавця інформувати військовослужбовця про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з розшифруванням за видами виплат. Саме тому, з огляду на відсутність такого регулювання у спеціальних нормах, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи загального трудового законодавства, які покладають на роботодавця відповідний обов`язок.
29. Так, положення статті 110 КЗпП України передбачають, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:
а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;
б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;
в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
30. Обумовлений приписами цієї статті обов`язок роботодавця забезпечує працівнику визначеність у нарахованих і виплачених сумах та, у разі виникнення спірних ситуацій, сприяє своєчасному захисту його трудових прав.
31. Зазначений підхід узгоджується і з міжнародними стандартами. Норми національного законодавства (стаття 110 КЗпП України) повністю відповідають положенням статті 14 Конвенції про захист заробітної плати 1949 року (№95), ратифікованої Україною 04.08.1961, яка передбачає необхідність ужиття ефективних заходів для забезпечення інформування працівників у належний і зрозумілий спосіб, зокрема,
(b) під час кожної виплати заробітної плати - про відомості щодо їхньої заробітної плати за відповідний період оплати праці, якщо такі відомості можуть змінюватися.
32. У розвиток положень Конвенції 95 Комітет експертів із застосування конвенцій та рекомендацій CEACR (МОП) сформував Рекомендацію щодо захисту заробітної плати 1949 року (№85), пункт 7 розділу IV якої конкретизує, що працівників слід інформувати під час кожної виплати заробітної плати про такі відомості, які стосуються відповідного періоду виплати та можуть зазнавати змін:
(a) валова сума нарахованої заробітної плати;
(b) усі відрахування, які були здійснені, із зазначенням підстав та їхнього розміру;
(c) чиста сума заробітної плати, що підлягає виплаті.
33. Отже, як норми національного законодавства, так і міжнародні стандарти покладають на роботодавця чіткий обов`язок забезпечити працівникові повну, своєчасну та зрозумілу інформацію про склад, розмір і підстави нарахування та виплати заробітної плати.
34. Як зазначалося, законодавство не встановлює форму інформування роботодавцем працівника про складові нарахованих і виплачених сум заробітної плати, а тому суд, при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду, повинен, крім іншого, з`ясовувати таку форму повідомлення, що буде відповідати дотриманню принципу офіційності в адміністративному судочинстві.
35. Таким чином, для встановлення дат, з якими частина перша статті 233 КЗпП України пов`язує початок обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 31.12.2022, суд повинен з`ясувати, чи виконав відповідач передбачений статтею 110 КЗпП України обов`язок щодо позивача (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць зазначеного періоду…».
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, з метою вирішення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовом суд вважає за необхідне витребувати у відповідача відомості щодо виконання ним передбаченого статтею 110 КЗпП України обов`язку щодо позивача (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення, які мають постійний та разовий характер, за кожен місяць зазначеного періоду з 19.07.2022 по 18.09.2022.
Крім того, суд нагадує відповідачу, що згідно із пунктами 1, 3 частини першої статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.
Керуючись статтями 9, 77, 78, 80, 161, 240, 241, 243, 248 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 у семиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду через підсистему «Електронний суд»:
- відомості щодо виконання відповідачем передбаченого статтею 110 КЗпП України обов`язку щодо ОСОБА_1 (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення, які мають постійний та разовий характер, за кожен місяць зазначеного періоду з 19.07.2022 по 18.09.2022.
Запропонувати позивачу та його представнику у у семиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду через підсистему «Електронний суд»:
- письмові пояснення щодо заявленого військовою частиною НОМЕР_1 клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя А.Г. Секірська