ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17 вересня 2026 року о/об 10 год. 00 хв. Справа № 280/5347/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. за участю помічника судді - Гудименко Я.А. (здійснює повноваження секретаря судового засідання за дорученням судді), розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 (зареєстроване у встановленому законом порядку місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (надалі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України, обчислений виходячи з грошового забезпечення за два останні повні календарні місяці військової служби перед звільненням, за період з 28.03.2024 по 27.09.2024 включно.
У позовній заяві зазначено наступне: «… ОСОБА_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 17.06.2020 по 27.03.2024, перебуваючи на всіх видах забезпечення, у тому числі на грошовому забезпеченні. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 27.03.2024 №84 його було звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення. Під час звільнення з Позивачем не було проведено повного розрахунку, оскільки грошове забезпечення за період проходження військової служби було нараховано та виплачено не в повному обсязі. У зв`язку із цим він звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій щодо нарахування грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та зобов`язання провести відповідний перерахунок. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2024 року у справі №280/4467/24 позов було задоволено та зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення за період проходження військової служби та виплатити належні суми. На виконання зазначеного судового рішення Військовою частиною НОМЕР_2 лише 26.05.2026 року було проведено виплату належних Позивачу сум грошового забезпечення в загальному розмірі 170030,68 грн., з яких 161529,15 грн. перераховано на мій банківський рахунок, 30505,52 грн. становив податок на доходи фізичних осіб, який був компенсований відповідно до законодавства, а 8501,53 грн. військового збору було утримано та перераховано до бюджету. Таким чином, остаточний розрахунок при звільненні було проведено не 27.03.2024 року, а лише 26.05.2026 року після набрання законної сили судовим рішенням та його виконання відповідачем. Факт проведення виплати на виконання рішення суду після звільнення свідчить про те, що на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини відповідач не здійснив повного розрахунку щодо всіх належних до виплати сум грошового забезпечення. … Таким чином, оскільки належна позивачу частина грошового забезпечення була виплачена відповідачем лише 26.05.2026 року на виконання рішення суду у справі №280/4467/24, саме ця дата є датою проведення остаточного розрахунку з позивачем. Отже, у позивача виникло право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України. Водночас Законом України №2352-ІХ від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до статті 117 КЗпП України та встановлено, що виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється не більш як за шість місяців. Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено 26.05.2026 року, до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція статті 117 КЗпП України, чинна після внесення зазначених змін, а тому середній заробіток підлягає нарахуванню не більш як за шість місяців затримки розрахунку. …».
Позивач підтримав позовну заяву.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне: «… Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов`язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Водночас слід зазначити, що з 19.07.2022 набрав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022, яким положення статті 117 КЗпП України викладено в новій редакції та встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців. Відтак, максимальний розмір грошового забезпечення за який може бути виплачено кошти за наявності підстав, передбачених статтею 117 КЗпП України, є еквівалентним середньому розміру грошового забезпечення позивача за шість місяців. Застосування шестимісячного строку при виплаті середнього заробітку за весь час затримки при звільненні, враховуючи редакцію Закону №2352-IX, узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.06.2023 року у справі №560/11489/22. Враховуючи вищенаведене, вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в період з 28.03.2024 року по 27.09.2024 не підлягають задоволенню. …».
Відповідач заперечував проти позовної заяви.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Прасов О.О. у період з 06.07.2026 по 02.08.2026 перебував у відпустці.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №280/4467/24, яке 24.12.2024 набрало законної сили, задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 - визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 з 17.06.2020 до 19.05.2023 включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов`язано Військову частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату (доплату) ОСОБА_1 розміру щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, додаткових одноразових видів грошового забезпечення, виплачених за період з 17.06.2020 по 19.05.2023 включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
26.05.2026 ВЧ НОМЕР_2 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №280/4467/24 було виплачено ОСОБА_1 кошти.
Судом досліджено всі документи, наявні у даній адміністративній справі.
При вирішенні публічно-правового спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.
Згідно з ст.116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Судом вивчено й інші норми права, які стосуються виниклого публічно-правового спору.
З матеріалів справи вбачається невиплата з вини відповідача належної позивачу суми в день звільнення.
Отже, відповідач повинен виплатити позивачу його середнє грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При цьому, нормами права не передбачено обов`язок визначення конкретного періоду у шість місяців.
З матеріалів справи вбачається протиправна бездіяльність відповідача.
Враховуючи наведені та інші норми права, обставини справи, суд вважає, що позивач має право на нарахування та виплату йому середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, позовна заява позивача є частково обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню. Доводи позивача частково, а відповідача повністю, не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Позивач звільнений від сплати судового збору, інші судові витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (зареєстроване у встановленому законом порядку місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення.
В іншій частині позовної заяви - відмовити.
У стягненні на користь позивача з відповідача судових витрат відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення виготовлено у повному обсязі 17.09.2026.
Суддя О.О. Прасов