КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2026 року м. Київ справа №320/12402/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, актів та рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення щодо податку на додану вартість ГУ ДПС у Київській області за № [номер приховано] від 16.10.2024 року, з приписом податкового зобов`язання на суму 19 800 ( дев`ятнадцять тисяч вісімсот ) гривень;
- визнати протиправним та скасувати Акт камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ № 43224/10-36-24-02/2611621697 від 20.08.2024 року;
- визнати протиправним та скасувати Податкову вимогу № 0[телефон приховано]-1036 від 11.06.2025 року;
- визнати протиправним та скасувати Акт про результати перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування № 34155/10-36-24-12/2611621697 від 11.07.2025 року;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку № 1409/10-36-24-12/2611621697 від 13.08.2025 року.
В обґрунтування позову позивач вказав, що у 2024 році виконав договір від 04 січня 2024 року № 2024-ІК-1, укладений із ТОВ «ІНЕРТ 1520», щодо ремонту і технічного обслуговування тепловоза ТГМ23В заводський № 2510 загальною вартістю 432 000,00 грн, у тому числі 72 000,00 грн ПДВ. Оплату за договором отримано чотирма платежами по 108 000,00 грн 22 січня, 09 лютого, 28 березня та 31 травня 2024 року. За кожною оплатою позивач визначив податкове зобов`язання з ПДВ у сумі 18 000,00 грн. Позивач зазначив, що податкову накладну № 14 від 31 травня 2024 року спочатку не прийнято через повідомлення системи про невірний електронний підпис, після чого її повторно подано і зареєстровано 04 червня 2024 року. Суму ПДВ 18 000,00 грн за четвертим платежем він відобразив у декларації з ПДВ за травень 2024 року, тоді як декларацію за червень 2024 року подав із нульовими показниками. На переконання позивача, реєстрація 04 червня 2024 року накладної, складеної щодо оплати від 31 травня 2024 року, не свідчила про виникнення у червні нової операції або додаткового податкового зобов`язання. Позивач вказав, що під час камеральної перевірки відповідач порівняв нульовий показник декларації за червень 2024 року з відомостями Єдиного реєстру податкових накладних про реєстрацію у червні накладної на суму ПДВ 18 000,00 грн, але не врахував декларацію за травень 2024 року, у якій це зобов`язання вже було відображено. Унаслідок цього, на думку позивача, одну господарську операцію фактично оподатковано повторно. Також позивач вказав на порушення порядку направлення акта перевірки від 20 серпня 2024 року № 43224/10-36-24-02/2611621697 та податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2024 року № [номер приховано]. За його твердженням, поштові відправлення не були йому вручені, повідомлення про їх надходження не доставлялися, а копії цих документів він уперше одержав через електронний кабінет 04 вересня 2025 року разом із листом ГУ ДПС у Київській області від 03 вересня 2025 року № 66206/6/10-36-24-02, наданим у відповідь на його запити від 08 серпня 2025 року № 0808-1 та від 09 серпня 2025 року № 0908-1. Позивач наголосив, що податкова вимога від 11 червня 2025 року № 0[телефон приховано]-1036, акт від 11 липня 2025 року № 34155/10-36-24-12/2611621697 та рішення від 13 серпня 2025 року № 1409/10-36-24-12/2611621697 є наслідками помилково визначеного грошового зобов`язання. Оскільки реального податкового боргу не існувало, відповідач не мав підстав ані формувати податкову вимогу, ані виключати позивача з реєстру платників єдиного податку.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/52855/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.
Позивачем на виконання вимог ухвали від 25.03.2026 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено докази сплати судового збору у розмірі 2928,64 грн.
Таким чином, недоліки позовної заяви встановлені ухвалою суду усунуті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
ГУ ДПС у Київській області подало відзив на позовну заяву, сформований у системі «Електронний суд» 21 квітня 2026 року, у якому заперечило проти задоволення позову. Відповідач вказав, що ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування третьої групи зі ставкою 3 відсотки у період з 01 січня 2021 року до 30 червня 2025 року. Під час камеральної перевірки декларації з ПДВ за червень 2024 року від 01 липня 2024 року № [номер приховано] встановлено, що у декларації задекларовано податкові зобов`язання в сумі 0,00 грн, тоді як за даними Єдиного реєстру податкових накладних у червні 2024 року зареєстровано податкову накладну на загальну суму 90 000,00 грн без ПДВ та 18 000,00 грн ПДВ. На підставі акта камеральної перевірки від 20 серпня 2024 року № 43224/10-36-24-02/2611621697 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2024 року № [номер приховано]. Акт перевірки направлено рекомендованим поштовим відправленням № 060[телефон приховано], яке повернулося відправнику у зв`язку із закінченням строку зберігання. Відповідач вказав, що станом на перше число кожного місяця у період з 01 січня до 01 червня 2025 року в інтегрованій картці позивача обліковувався податковий борг з ПДВ у сумі 19 800,00 грн. У зв`язку із цим 11 червня 2025 року автоматично сформовано податкову вимогу № 0[телефон приховано]-1036, а за результатами камеральної перевірки складено акт від 11 липня 2025 року № 34155/10-36-24-12/2611621697. На підставі цього акта прийнято рішення від 13 серпня 2025 року № 1409/10-36-24-12/2611621697 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, доставлене до його електронного кабінету 22 серпня 2025 року. Відповідач зазначив, що камеральна перевірка є самостійним видом податкової перевірки, проводиться без спеціального рішення керівника, без згоди та присутності платника податків і може охоплювати зіставлення показників декларації з даними системи електронного адміністрування ПДВ та Єдиного реєстру податкових накладних.
У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги та вказав, що відповідач не спростував факту відображення 18 000,00 грн ПДВ у декларації за травень 2024 року і не навів доказів існування у червні 2024 року іншої оподатковуваної операції. Позивач звернув увагу, що заперечення від 25 липня 2025 року № 2507-1 стосувалися наявності податкового боргу з ПДВ та підстав виключення з реєстру платників єдиного податку, а не акта камеральної перевірки від 20 серпня 2024 року, про існування якого на той час він не знав. Відповідь на зазначені заперечення надано листом ГУ ДПС у Київській області від 08 серпня 2025 року № 18821/12-10-36-24-12. На думку позивача, відповідач неправильно виклав послідовність подій, не пояснив джерела виникнення боргу та не дослідив подані позивачем документи. Позивач повторно наголосив, що технічна розбіжність між періодом виникнення податкового зобов`язання та датою реєстрації податкової накладної не створила нового об`єкта оподаткування.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ДПС у Київській області з 02 серпня 2018 року та у період з 01 січня 2021 року до 30 червня 2025 року застосовував спрощену систему оподаткування третьої групи зі ставкою 3 відсотки.
04 січня 2024 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ІНЕРТ 1520» укладено договір № 2024-ІК-1 про надання послуг з ремонту і технічного обслуговування тепловоза ТГМ23В заводський № 2510 загальною вартістю 432 000,00 грн, у тому числі 72 000,00 грн ПДВ. Надання послуг завершено оформленням акта приймання від 30 травня 2024 року.
Оплата за договором надходила чотирма платежами по 108 000,00 грн, у тому числі 18 000,00 грн ПДВ, 22 січня, 09 лютого, 28 березня та 31 травня 2024 року. За цими операціями позивач склав податкові накладні № 11, № 12, № 13 та № 14.
Податкову накладну № 14 від 31 травня 2024 року, складену щодо четвертої часткової оплати за договором від 04 січня 2024 року № 2024-ІК-1, автоматизована система спочатку не прийняла через помилку електронного підпису. Після повторного подання податкову накладну № 14 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 04 червня 2024 року.
У податковій декларації з ПДВ за травень 2024 року, поданій 04 червня 2024 року, позивач відобразив податкове зобов`язання в сумі 18 000,00 грн за четвертою частковою оплатою. У податковій декларації з ПДВ за червень 2024 року від 01 липня 2024 року № [номер приховано] позивач задекларував податкові зобов`язання в сумі 0,00 грн.
20 серпня 2024 року ГУ ДПС у Київській області склало акт камеральної перевірки № 43224/10-36-24-02/2611621697. У ньому контролюючий орган зіставив нульовий показник декларації за червень 2024 року з даними Єдиного реєстру податкових накладних про реєстрацію у червні 2024 року податкової накладної на суму 90 000,00 грн без ПДВ та 18 000,00 грн ПДВ і зробив висновок про заниження позивачем податкового зобов`язання з ПДВ на 18 000,00 грн.
Акт від 20 серпня 2024 року № 43224/10-36-24-02/2611621697 направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням № 060[телефон приховано], яке повернулося контролюючому органу у зв`язку із закінченням строку зберігання.
16 жовтня 2024 року ГУ ДПС у Київській області на підставі зазначеного акта прийняло податкове повідомлення-рішення № [номер приховано], яким збільшило позивачу суму грошового зобов`язання з ПДВ на 19 800,00 грн, у тому числі 18 000,00 грн за податковим зобов`язанням та 1 800,00 грн за штрафною санкцією. Поштове відправлення з податковим повідомленням-рішенням також повернулося відправнику.
Визначену податковим повідомленням-рішенням суму відповідач відобразив в інтегрованій картці платника як податковий борг. 11 червня 2025 року ГУ ДПС у Київській області сформувало податкову вимогу форми «Ф» № 0[телефон приховано]-1036 на суму 19 800,00 грн.
11 липня 2025 року відповідач склав акт камеральної перевірки № 34155/10-36-24-12/2611621697, у якому зафіксував облік в інтегрованій картці позивача податкового боргу з ПДВ у сумі 19 800,00 грн станом на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - з 01 січня до 01 червня 2025 року.
25 липня 2025 року позивач подав заперечення № 2507-1 щодо наявності податкового боргу з ПДВ і підстав для виключення з реєстру платників єдиного податку, зареєстровані ГУ ДПС у Київській області 28 липня 2025 року за вхідним № 84409/6. Результати їх розгляду повідомлено позивачу листом від 08 серпня 2025 року № 18821/12-10-36-24-12.
13 серпня 2025 року ГУ ДПС у Київській області прийняло рішення № 1409/10-36-24-12/ НОМЕР_1 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку. Рішення доставлено до електронного кабінету позивача 22 серпня 2025 року.
На запити позивача від 08 серпня 2025 року № 0808-1 та від 09 серпня 2025 року № 0908-1 відповідач листом від 03 вересня 2025 року № 66206/6/10-36-24-02 направив копії акта від 20 серпня 2024 року № 43224/10-36-24-02/2611621697 та податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2024 року № [номер приховано]. Зазначені документи надійшли до електронного кабінету позивача 04 вересня 2025 року.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Київській області від 16 жовтня 2024 року № [номер приховано], податковою вимогою від 11 червня 2025 року № 0[телефон приховано]-1036, актами перевірок від 20 серпня 2024 року № 43224/10-36-24-02/2611621697 і від 11 липня 2025 року № 34155/10-36-24-12/ НОМЕР_1 та рішенням про виключення з реєстру платників єдиного податку від 13 серпня 2025 року № 1409/10-36-24-12/ НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно підпунктів 14.1.39 та 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків охоплює суму податкового зобов`язання та штрафної санкції, а податковим боргом є узгоджене грошове зобов`язання, не сплачене у встановлений строк, разом із непогашеною пенею.
Згідно пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми податкового зобов`язання, заявленої у податковій декларації.
Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму протягом десяти робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадку початку процедури його оскарження.
Згідно пунктів 58.1 та 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі визначення контролюючим органом грошового зобов`язання платнику надсилається податкове повідомлення-рішення, яке має містити фактичну та правову підставу нарахування, детальний розрахунок, строки сплати й оскарження та інші передбачені законом відомості. Податкове повідомлення-рішення надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно пунктів 42.2 та 42.5 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належно врученими, якщо їх надіслано за податковою адресою платника рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручено особисто. Якщо пошта не може вручити документ з причин, передбачених законом, документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою у повідомленні із зазначенням причини невручення.
Згідно пунктів 59.1 та 59.3 статті 59 Податкового кодексу України у разі виникнення податкового боргу контролюючий орган надсилає платнику податкову вимогу. Вона надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати грошового зобов`язання та повинна містити відомості про факт виникнення і розмір податкового боргу.
Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною є перевірка, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних податкових декларацій, системи електронного адміністрування ПДВ, Єдиного реєстру податкових накладних та інших інформаційних систем, визначених законом.
Згідно пунктів 76.1-76.3 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться без спеціального рішення керівника та без направлення, їй підлягає вся податкова звітність суцільним порядком, а згода і присутність платника не є обов`язковими. Перевірка декларації може бути проведена протягом тридцяти календарних днів після граничного строку її подання або дня фактичного подання, якщо декларацію подано пізніше.
Згідно пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт, який після реєстрації вручається або надсилається платнику податків для підписання у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань із постачання товарів або послуг є дата події, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця як оплати або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт їх постачання.
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник зобов`язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений строк.
Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність або несвоєчасність реєстрації податкової накладної не звільняє продавця від обов`язку включити суму ПДВ, зазначену в такій накладній, до податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Отже, звітний період визначається датою виникнення податкового зобов`язання за правилами статті 187 Кодексу, а не датою технічної реєстрації накладної.
Згідно пунктів 203.1 та 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний період, а сума податкового зобов`язання, зазначена платником у декларації, сплачується протягом установленого Кодексом строку.
Згідно абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платник єдиного податку зобов`язаний перейти на загальну систему в разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із таких кварталів.
Згідно пунктів 299.10 та 299.11 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку може бути анульована у випадках, визначених Кодексом. Якщо під час перевірки встановлено порушення вимог спрощеної системи платником першої-третьої груп, анулювання проводиться за рішенням контролюючого органу, прийнятим на підставі акта перевірки.
У постанові від 19 квітня 2022 року у справі № 816/687/16 Верховний Суд зазначив, що метою камеральної перевірки є виявлення у податковій звітності та даних інформаційних систем арифметичних або методологічних помилок й інших відомостей, які свідчать про заниження чи завищення податкового зобов`язання. Отже, контролюючий орган мав повноваження зіставити декларацію позивача з даними Єдиного реєстру податкових накладних, однак результат такого зіставлення повинен враховувати юридичну природу операції та правила визначення звітного періоду.
У постановах від 19 лютого 2019 року у справі № 826/7216/17 та від 05 лютого 2019 року у справі № 805/206/17-а Верховний Суд виходив із того, що анулювання реєстрації платника єдиного податку можливе лише після проведення перевірки та встановлення передбаченого Податковим кодексом України порушення. Самого технічного відображення суми в інформаційній системі недостатньо, якщо правова підстава податкового боргу не підтверджена.
Спір у цій справі виник не щодо факту реєстрації податкової накладної № 14 у червні 2024 року, а щодо того, чи створила така реєстрація окреме податкове зобов`язання за червень 2024 року. Для вирішення спору належить встановити податковий період, у якому виникло зобов`язання за четвертою частковою оплатою за договором від 04 січня 2024 року № 2024-ІК-1, а також з`ясувати, чи було це зобов`язання вже відображене позивачем.
Матеріали справи свідчать, що четверта часткова оплата в сумі 108 000,00 грн, у тому числі 18 000,00 грн ПДВ, надійшла позивачу 31 травня 2024 року. Акт приймання послуг датовано 30 травня 2024 року. Отже, незалежно від того, яку із цих подій вважати першою, податкове зобов`язання виникло у травні 2024 року.
Реєстрація податкової накладної 04 червня 2024 року є виконанням обов`язку з документального оформлення вже здійсненої операції. Дата реєстрації накладної не змінює дату виникнення податкового зобов`язання, визначену пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, і не утворює самостійної господарської операції.
Суму ПДВ 18 000,00 грн за четвертим платежем позивач включив до декларації за травень 2024 року. Відповідач не заперечив факту такого декларування, не навів доказів скасування або коригування декларації за травень 2024 року та не довів, що у червні 2024 року позивач отримав іншу оплату, надав інші послуги або здійснив іншу операцію, яка створювала б додаткове податкове зобов`язання в сумі 18 000,00 грн.
В акті від 20 серпня 2024 року № 43224/10-36-24-02/2611621697 контролюючий орган обмежився формальним зіставленням місяця реєстрації податкової накладної з показниками декларації за той самий календарний місяць.
Такий підхід не враховує, що Податковий кодекс України пов`язує виникнення податкового зобов`язання не з моментом реєстрації накладної, а з першою з подій, визначених пунктом 187.1 статті 187 Кодексу.
Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення пункту 187.7 статті 187 Податкового кодексу України, який регулює дату виникнення податкових зобов`язань у разі оплати товарів або послуг за рахунок бюджетних коштів.
Водночас матеріали справи не містять відомостей про бюджетне фінансування договору між позивачем та ТОВ «ІНЕРТ 1520».
У відзиві відповідач уже посилається на загальне правило пункту 187.1 статті 187 Кодексу, однак така зміна правового обґрунтування не підтверджує існування у червні 2024 року окремого об`єкта оподаткування.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що виявлення будь-якої розбіжності між декларацією та Єдиним реєстром податкових накладних унеможливлює проведення камеральної перевірки і в усіх випадках потребує документальної позапланової перевірки. Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та статті 76 Податкового кодексу України контролюючий орган вправі перевіряти узгодженість показників податкової звітності та інформаційних систем у межах камеральної перевірки. Проте наявність повноваження на перевірку не звільняє відповідача від обов`язку правильно застосувати матеріальні норми і довести саме заниження податкового зобов`язання.
Так само порушення порядку направлення акта перевірки або податкового повідомлення-рішення не є безумовною та самостійною підставою для скасування правильного по суті грошового зобов`язання.
Однак у цій справі відповідач не лише допустив тривале фактичне неознайомлення позивача з документами, а й не довів матеріальної підстави для повторного нарахування ПДВ.
Тому оцінка суду ґрунтується насамперед на відсутності доведеного заниження податкового зобов`язання.
Оскільки 18 000,00 грн ПДВ за операцією від 31 травня 2024 року було відображено у декларації за належний звітний період, повторне визначення цієї суми за червень 2024 року призводить до подвійного врахування одного податкового зобов`язання. Відповідно, відсутня і правова підстава для застосування штрафної санкції в сумі 1 800,00 грн.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 16 жовтня 2024 року № [номер приховано] не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає визнанню протиправним і скасуванню.
Податкова вимога може бути сформована лише за наявності податкового боргу, тобто узгодженого і не сплаченого у встановлений строк грошового зобов`язання.
Податкова вимога від 11 червня 2025 року № 0[телефон приховано]-1036 сформована виключно на суму 19 800,00 грн, визначену податковим повідомленням-рішенням від 16 жовтня 2024 року № [номер приховано].
Іншої складової податкового боргу відповідач не зазначив і не довів.
Скасування судом податкового повідомлення-рішення означає відсутність правової підстави для обліку визначеної ним суми як податкового боргу.
Крім того, матеріали справи не підтверджують отримання позивачем податкового повідомлення-рішення до формування податкової вимоги, а отже відповідач не довів настання передбаченого пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України строку сплати.
Тому податкова вимога від 11 червня 2025 року № 0[телефон приховано]-1036 також є протиправною та підлягає скасуванню.
Єдиною підставою для висновку акта від 11 липня 2025 року № 34155/10-36-24-12/2611621697 і рішення від 13 серпня 2025 року № 1409/10-36-24-12/2611621697 була наявність в інтегрованій картці позивача суми 19 800,00 грн, визначеної зазначеним податковим повідомленням-рішенням.
Відповідач не встановив іншого податкового боргу, який існував на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Інформація інтегрованої картки платника є обліковим відображенням податкових зобов`язань, але сама по собі не створює податкового боргу без законної та узгодженої первинної підстави. Оскільки такою підставою в цій справі було протиправне податкове повідомлення-рішення, формальне збереження суми в інформаційній системі не доводить порушення позивачем умов застосування спрощеної системи оподаткування.
Отже, на час прийняття рішення від 13 серпня 2025 року № 1409/10-36-24-12/2611621697 відповідач не мав належно встановленої підстави, передбаченої абзацом восьмим підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України. Це рішення підлягає визнанню протиправним і скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування актів перевірок суд зазначає таке.
У постанові від 19 червня 2020 року у справі № 140/388/19 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що акт податкової перевірки є службовим документом, носієм доказової інформації та сам по собі не встановлює для платника прав чи обов`язків. Оцінка акта та дій щодо його складення надається судом під час вирішення спору про правомірність рішення, прийнятого на його підставі.
Акти від 20 серпня 2024 року № 43224/10-36-24-02/2611621697 та від 11 липня 2025 року № 34155/10-36-24-12/2611621697 не є актами індивідуальної дії у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України. Вони не породжують самостійних правових наслідків, а їх висновки реалізовано у податковому повідомленні-рішенні та рішенні про виключення з реєстру платників єдиного податку, правомірність яких перевірена судом. Оскільки акти перевірок самі по собі не порушують прав позивача та не створюють для нього юридичних обов`язків, обраний у цій частині спосіб захисту не може привести до відновлення порушеного права. Тому в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування актів перевірок слід відмовити.
Позовна вимога про визнання дій ГУ ДПС у Київській області податковим правопорушенням контролюючого органу та його посадових осіб задоволенню не підлягає. Положення Податкового кодексу України про відповідальність контролюючих органів не наділяють адміністративний суд повноваженням у межах спору про скасування індивідуальних актів установлювати окремий юридичний статус дій як «податкового правопорушення».
Належним і достатнім способом захисту порушеного права є визнання протиправними та скасування рішень, які створили для позивача негативні наслідки.
Інші доводи сторін висновків суду по суті спору не змінюють.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у загальній сумі 4 259,84 грн. З огляду на задоволення трьох основних вимог та відмову в задоволенні решти, суд відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3 194,88 грн судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, актів та рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку,- задовольнити частково;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 16 жовтня 2024 року № [номер приховано].
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області форми «Ф» від 11 червня 2025 року № 0[телефон приховано]-1036.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 13 серпня 2025 року № 1409/10-36-24-12/2611621697 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.
В іншій частині вимог позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 194,88 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.