КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2026 року м. Київ справа №320/44812/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЕЛІТ ГРУП ЛТД" до Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" про визнання дій протиправними, скасування наказу, визнання недійсним дозволу,
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЕЛІТ ГРУП ЛТД" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" (34509, Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Костянтинівка, вул. Варшавська, буд. 12, код ЄДРПОУ 40311338), в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Державної служби геології та надр України, щодо неприйняття рішення про відмову у видачі Спеціального дозволу на користування надрами на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" від 04.03.2016 року відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами № 615 від 30.05.2016;
- скасувати наказ Державної служби геології та надр України №217 від 19 червня 2025 року про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки бурштину ділянки "Труска Гребля", що знаходиться у Сарненському районі Рівненської області;
- визнати недійсним Спеціальний дозвіл від 01 липня 2025 року № 5818, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно промислової розробки бурштину ділянки "Труска Гребля", що знаходиться у Рівненській області;
- визнати неправомірними дії Державної служби геології та надр України, щодо реєстрації форми №3-гр Товариству з обмеженою відповідальністю "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ".
В обґрунтування позову позивач вказав, що за результатами електронних аукціонів у 2021 році отримав спеціальні дозволи на користування надрами щодо ділянок Гальбин-16, Гальбин-17, Гальбин-18, Гальбин-23, Гальбин-24, Гальбин-25, Гальбин-26 та Гальбин-27. За твердженням позивача, під час геологічного вивчення було виявлено перспективні поклади бурштину за межами первісно наданих ділянок, у зв`язку із чим роботи щодо суміжних площ зареєстровано за формами № 3-гр. Позивач вважає, що координати ділянки «Труска Гребля» охоплювали як окремі надані йому ділянки, так і площі їх розширення, а тому видача третій особі спеціального дозволу № 5818 перешкоджає здійсненню зареєстрованих робіт і подальшому внесенню змін до його спеціальних дозволів. Позивач також вказав, що заява третьої особи від 04.03.2016 не відповідала вимогам Порядку № 615: у документах не було належно зазначено виробничу потужність, Рівненська обласна рада відмовила у погодженні надання надр, а Державна служба України з питань праці повернула документи без погодження. На переконання позивача, Держгеонадра мали прийняти рішення про відмову у видачі дозволу, однак такого рішення своєчасно не прийняли, що надалі спричинило судові спори та видачу оскаржуваного дозволу.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/44812/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.
На виконання ухвали суду від 23.09.2025 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду у частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Державної служби геології та надр України, щодо неприйняття рішення про відмову у видачі Спеціального дозволу на користування надрами на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" від 04.03.2016 року відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами № 615 від 30.05.2016.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЕЛІТ ГРУП ЛТД" про поновлення строку звернення до суду, - задоволено, поновлено строк звернення до суду з даним позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею Парненко В.С. одноособово.
Державна служба геології та надр України подала відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позову. Відповідач вказав, що у справі № 817/859/16 суди визнали протиправною лише бездіяльність щодо несвоєчасного розгляду заяви ТОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» від 04.03.2016, водночас установили правомірність повернення документів заявникові. Надалі рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі № 320/18223/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025, Держгеонадра зобов`язано видати наказ про надання ТОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» спеціального дозволу. Наказ від 19.06.2025 № 217 прийнято саме на виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Відповідач наголосив, що наказом № 217 дозвіл надано за виключенням площ тридцяти чотирьох чинних спеціальних дозволів, у тому числі дозволу позивача № 5317 від 09.12.2021. На думку відповідача, державна реєстрація робіт за формою № 3-гр не є спеціальним дозволом, не розширює автоматично межі наданої у користування ділянки та не створює виключного права на суміжні площі. Вимога про визнання дозволу недійсним не відповідає визначеним Кодексом України про надра способам припинення права користування надрами, а вимога щодо форми № 3-гр є похідною.
Окремим клопотанням відповідач просив залишити позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду.
З даного приводу суд зазначає, що дане питання вже вирішено ухвалою суду від 24.11.2025 року.
ТОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» також подало відзив, у якому заперечило проти позову. Третя особа вказала, що межі первісних спеціальних дозволів позивача та межі дозволу № 5818 не накладаються; накладення, на яке посилається позивач, стосується лише суміжних площ, щодо яких позивач зареєстрував роботи за формою № 3-гр, але не отримав рішення про внесення змін до спеціальних дозволів. Третя особа зазначила, що форма № 3-гр підтверджує державну реєстрацію запланованих геологорозвідувальних робіт, однак не замінює спеціального дозволу і не надає безумовного права на розширення його меж.
19.03.2026 третя особа подала заяву, в якій повідомила про укладення 31.12.2025 мирової угоди між компаніями групи «Амбер Гальбін», до яких, за її твердженням, входить позивач, і ТОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ». Третя особа вказала, що сторони домовилися про розмежування територій, а позивач зобов`язався залишити без розгляду позови щодо спірних територій, проте відповідної заяви не подав. Третя особа просила врахувати ці обставини під час розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ТОВ «БІЗНЕС ЕЛІТ ГРУП ЛТД» є власником восьми спеціальних дозволів на користування надрами для геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки з подальшим видобуванням бурштину: № 5317, № 5318, № 5319 і № 5320 від 09.12.2021, № 5331 і № 5332 від 21.12.2021, № 5352 і № 5353 від 25.01.2022. Дозволи стосуються відповідно ділянок Гальбин-16, Гальбин-17, Гальбин-18, Гальбин-25, Гальбин-23, Гальбин-24, Гальбин-26 та Гальбин-27.
В матеріалах справи містяться реєстраційні документи за формою № 3-гр щодо робіт на окремих суміжних площах. Зокрема, позивач посилається на розширення площ ділянок Гальбин-23, Гальбин-25, Гальбин-26 та Гальбин-27, яке не перевищує 50 відсотків площі відповідної первісно наданої ділянки.
04.03.2016 ТОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» звернулося до Держгеонадр із заявою про отримання без проведення аукціону спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою покладів бурштину на ділянці «Труска Гребля». У 2016 році пакет документів було повернуто заявникові як такий, що не відповідав вимогам Порядку № 615.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 у справі № 817/859/16, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018, визнано протиправною бездіяльність Держгеонадр щодо нерозгляду цієї заяви у встановлений строк. У решті позовних вимог, зокрема щодо зобов`язання видати дозвіл, відмовлено. Суди водночас установили, що повернення документів у зв`язку з їх невідповідністю вимогам Порядку № 615 було вчинено в межах повноважень, хоча із порушенням строку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі № 320/18223/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025, Держгеонадра зобов`язано видати наказ про надання ТОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр покладів бурштину на ділянці «Труска Гребля».
На виконання зазначеного рішення Держгеонадра прийняли наказ від 19.06.2025 № 217. На підставі цього наказу 01.07.2025 ТОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ» видано спеціальний дозвіл № 5818 строком на п`ять років. Із наказу вбачається, що площу дозволу визначено за виключенням площ тридцяти чотирьох чинних спеціальних дозволів на користування надрами.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою воно надано; обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно.
Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Отже, судовий захист надається за умови існування реального та індивідуально визначеного порушення, а обраний спосіб захисту має бути здатним поновити відповідне право чи інтерес.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 13 Конституції України земля та її надра є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Згідно статті 14 цього Кодексу надра надаються у користування, зокрема, для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки корисних копалин з подальшим їх видобуванням.
Згідно статті 16 Кодексу України про надра спеціальний дозвіл на користування надрами надається за результатами аукціону, а за наявності передбачених законом підстав - без проведення аукціону. Надання спеціального дозволу, продовження строку його дії та внесення до нього змін здійснюються центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Згідно Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174, Держгеонадра є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр і видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами.
Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, у редакціях, чинних у відповідні періоди, було врегульовано процедуру подання і розгляду заяв, підстави надання дозволів без проведення аукціону, повернення документів та прийняття рішення за результатами їх розгляду.
Згідно Порядку державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.06.2013 № 263, державна реєстрація таких робіт здійснюється з метою запобігання їх дублюванню та є офіційним свідченням доцільності здійснення певних видів і обсягів робіт. Реєстраційна форма № 3-гр засвідчує реєстрацію відповідних робіт і досліджень, однак не є спеціальним дозволом на користування надрами та сама по собі не змінює просторових меж ділянки, визначених чинним спеціальним дозволом.
Згідно статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється з підстав та в порядку, визначених законом. Припинення дії спеціального дозволу здійснюється дозвільним органом або судом залежно від установленої законом підстави.
Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, їх посадовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.
Згідно статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно статті 123 цього Кодексу питання наслідків пропуску строку вирішується судом з урахуванням заяви особи про поновлення строку та наведених у ній підстав.
Згідно статті 190 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на підставі взаємних поступок, а умови примирення викладаються у заяві про примирення сторін. Згідно статті 240 цього Кодексу залишення позову без розгляду допускається виключно з підстав, установлених процесуальним законом, у тому числі в разі надходження заяви позивача про залишення позову без розгляду.
Відносно наявності у позивача порушеного права або законного інтересу суд зазначає наступне.
Згідно статей 2 і 5 Кодексу адміністративного судочинства України судовому захисту підлягає порушене рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень право чи законний інтерес особи. Порушення має бути реальним, індивідуально визначеним і таким, що може бути усунуте обраним способом судового захисту.
Позивач має чинні спеціальні дозволи на вісім конкретно визначених ділянок надр. Тому він має законний інтерес у недопущенні накладення іншого дозволу на межі ділянок, уже наданих йому у користування.
Водночас матеріали справи свідчать, що наказ № 217 прямо передбачив виключення площ чинних спеціальних дозволів, а позивач не подав належних геодезичних або картографічних доказів фактичного накладення остаточних координат дозволу № 5818 саме на координати ділянок, зазначених у його чинних дозволах.
Основна частина доводів позивача стосується не первісних меж спеціальних дозволів, а суміжних площ, на яких були зареєстровані роботи за формою № 3-гр.
Отже, для вирішення спору визначальним є правове значення такої реєстрації.
Щодо правового значення форми № 3-гр та площ розширення судо встановлено таке.
Згідно статті 14 Кодексу України про надра геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка, є окремим видом користування надрами. Згідно статті 16 цього Кодексу право користування ділянкою надр виникає на підставі спеціального дозволу, який визначає просторові межі ділянки, вид користування та інші істотні умови.
Порядок державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.06.2013 № 263, установлює процедуру державної реєстрації таких робіт з метою обліку та недопущення їх дублювання. Державна реєстрація є офіційним свідченням доцільності здійснення визначених робіт та досліджень, однак за своїм предметом вона не є рішенням про надання надр у користування і не замінює спеціального дозволу.
Можливість зареєструвати роботи на суміжній площі, яка не перевищує 50 відсотків площі раніше наданої ділянки, створює передумову для проведення визначених досліджень та для подальшого звернення щодо внесення змін до спеціального дозволу. Проте межі чинного дозволу змінюються лише після прийняття уповноваженим органом окремого рішення та внесення відповідних змін до самого дозволу й угоди про умови користування надрами.
В матеріалах справи відсутні рішення Держгеонадр про внесення до спеціальних дозволів позивача змін, якими спірні суміжні площі включено до меж наданих йому ділянок. Відсутні також докази видачі позивачу нового дозвільного документа щодо цих площ. Отже, на дату прийняття наказу № 217 позивач не набув виключного права користування суміжними площами лише внаслідок державної реєстрації робіт за формою № 3-гр.
Посилання позивача на заборону дублювання робіт не змінює цього висновку. Вимоги Порядку № 263 мають враховуватися під час реєстрації конкретних робіт і досліджень. Однак порушення правил реєстрації, якщо воно мало місце, має бути доведене щодо визначених робіт, їх строку, просторових меж та тотожності. Позивач обмежився посиланням на загальне накладення територій і не подав доказів, які дозволяють установити повне або часткове дублювання конкретної програми робіт третьої особи з чинною програмою робіт позивача.
Щодо дій стосовно заяви від 04.03.2016 слід зазначити, що позивач просить визнати протиправними дії Держгеонадр щодо неприйняття рішення про відмову за заявою третьої особи від 04.03.2016. За змістом ця вимога стосується бездіяльності, допущеної під час розгляду заяви іншого суб`єкта господарювання.
Обставини розгляду заяви від 04.03.2016 були предметом судового розгляду у справі № 817/859/16. У тій справі суд визнав протиправним порушення строку розгляду заяви, але відмовив у зобов`язанні видати дозвіл та установив, що повернення документів через їх невідповідність вимогам Порядку № 615 належало до повноважень Держгеонадр. Позивач у цій справі не був заявником у відповідній дозвільній процедурі та не довів, що саме неприйняття у 2016 році формального рішення про відмову безпосередньо порушило його права, які виникли лише після придбання спеціальних дозволів у 2021- 2022 роках.
Крім того, визнання у 2026 році протиправним неприйняття рішення про відмову в 2016 році саме по собі не припиняє чинність наказу № 217 і дозволу № 5818 та не поновлює будь-яке право позивача на суміжні площі. Тому ця вимога не відповідає критерію ефективного способу захисту й задоволенню не підлягає.
Щодо наказу від 19.06.2025 № 217 суд зазначає наступне.
Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для органів державної влади та інших осіб на всій території України.
Наказ № 217 прийнято на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі № 320/18223/23, яке на час прийняття наказу набрало законної сили після апеляційного перегляду. Сам факт відкриття касаційного провадження не зупиняє виконання рішення, якщо суд касаційної інстанції не постановив окремої ухвали про його зупинення. Доказів існування такої ухвали на дату прийняття наказу матеріали справи не містять.
Виконуючи судове рішення, Держгеонадра водночас виключили з площі нового дозволу території тридцяти чотирьох чинних спеціальних дозволів. Такий зміст наказу свідчить, що відповідач урахував існування раніше наданих прав користування надрами. Позивач не довів, що попри це застереження остаточні межі дозволу № 5818 накладаються на межі його чинних спеціальних дозволів.
Доводи про невідповідність документів третьої особи вимогам, чинним у 2016 році, не можуть бути підставою для невиконання рішення суду, яке набрало законної сили. Перевірка законності рішення у справі № 320/18223/23 здійснюється в порядку апеляційного та касаційного перегляду, а не шляхом покладення на Держгеонадра обов`язку відмовитися від його виконання у новій справі.
Отже, позивач не довів невідповідності наказу № 217 критеріям, установленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Підстав для його скасування немає.
Щодо спеціального дозволу № 5818 суд зазначає, що спеціальний дозвіл № 5818 є індивідуальним актом, виданим на підставі наказу № 217. Оскільки підстав для скасування наказу не встановлено, похідна вимога про визнання дозволу недійсним також не підлягає задоволенню.
Крім того, Кодекс України про надра визначає підстави й порядок припинення права користування надрами та дії спеціального дозволу. Позивач не навів і не довів наявності передбаченої законом підстави для припинення дії дозволу, яка виникла після його видачі. Формулювання вимоги як «визнання дозволу недійсним» не звільняє позивача від обов`язку довести протиправність правової підстави його видачі та порушення власного права. Таких обставин суд також не встановив.
Щодо державної реєстрації робіт третьої особи за формою № 3-гр судом встановлено таке.
Позивач просить визнати протиправними дії щодо реєстрації форми № 3-гр ТОВ «АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ», однак у позові не ідентифіковано належним чином дату, номер реєстрації, назву програми робіт, строк її виконання та конкретні координати, в частині яких реєстрація оскаржується. Без визначення предмета перевірки суд не може встановити відповідність конкретної реєстраційної дії вимогам Порядку № 263.
Саме існування у позивача раніше зареєстрованих форм № 3-гр не доводить тотожності програм робіт. Не подано зіставлення видів, обсягів і строків робіт, картограм чи висновку компетентного спеціаліста, з яких можна було б установити їх дублювання. Відтак позивач не довів фактичної підстави цієї вимоги.
Оскільки наказ № 217 і спеціальний дозвіл № 5818 залишаються чинними, а протиправності конкретної реєстраційної дії не встановлено, вимога щодо форми № 3-гр задоволенню не підлягає.
Оцінивши докази окремо та в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів фактичного накладення спеціального дозволу № 5818 на межі ділянок, наданих йому за чинними спеціальними дозволами, а державна реєстрація робіт на суміжних площах за формою № 3-гр не є юридичним фактом, який сам по собі змінює межі спеціального дозволу та створює виключне право користування такими площами.
Оскаржуваний наказ прийнято на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, із виключенням площ чинних спеціальних дозволів. Порушення індивідуального права або законного інтересу позивача не доведене, а обрані вимоги не забезпечують поновлення права, якого позивач на спірні суміжні площі не набув. Тому у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду даної справи, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЕЛІТ ГРУП ЛТД" до Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АМБЕР МАЙНІНГ КОМПАНІ" про визнання дій протиправними, скасування наказу, визнання недійсним дозволу,- відмовити.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.