КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/424/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2
про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:
1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного внесення відомостей про ОСОБА_1 до з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шифр "Оберіг";
2) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення позивача на військово-лікарську комісію та використання її висновку від 12 грудня 2023 року для формування його військово-облікового статусу;
3) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шифр "Оберіг" достовірні відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з 05 січня 2012 року;
4). зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити недостовірний запис про наявність у позивача статусу військовозобов`язаного з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шифр "Оберіг".
Ухвалою суду від 04.02.2026 року справу прийнято до провадження, розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомленням сторін (а.с.36).
Відповідач надав відзив, в якому вказав, що оскільки 18.05.2024 до ст. 37 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» були внесені зміни, за якими на теперішній час відсутня підстава для виключення з військового обліку осіб, які досягли граничного віку перебування в запасі. На переконання відповідача, ним не допущені протиправні дії щодо взяття позивача на військовий облік на підставі ст. 37 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу». З огляду на викладені вище обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.40-44).
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.48-51).
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали , всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які маю
Позивач був виключений з військового обліку 05.01.2012 року у зв`язку з досягненням граничного віку.
Відповідно до висновку ВЛК від 12.10.2023 позивача визнано обмежено придатним до військової служби у воєнний час.
Згідно відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстру), позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11-14).
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо повторного внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, попри наявність інформації про виключення його з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, а тому звернувся до суду з позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII)
Відповідно до частини 1-3 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", визначені категорії громадян України щодо військового обов`язку, а саме: допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частини 8 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходження зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.
Згідно з частинами першою, п`ятою статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За пунктом 2 частини першої, частини шостої статті 37 Закону №2232-XI взяттю на військовий призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі.
Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Згідно з пунктом 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Відповідно до положень ч.ч.12,4 ст. 28 Закону №2232-XI ( в редакції чинній станом на 05.01.2012 час внесення до військового квітка позивача штампу про виключення з військового обліку) запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних.
Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.
Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
Так, судом встановлено, що відповідно до даних паспорта громадянина України позивача його дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.20).
05.01.2012 до військового квитка позивача серії НОМЕР_1 , виданого 26.12.1991, було внесено відомості про виключення його з військового обліку у зв`язку з досягнення ним граничного віку з 05.01.2012 (а.с.15,28).
З огляду на викладені норми законодавства, суд зазначає, що з набранням чинності змінами до ч. 2 ст. 28 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, враховуючи, що вік позивача становить 57 років, останній є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається військовозобов`язаним, як особа, яка ще не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування в запасі військовозобов`язаних другого розряду.
У зв`язку із продовженням граничного віку перебування в запасі позивача було автоматично поновлено в запасі, оскільки він не досягнув 60-річного віку, тобто повинен згідно з чинним законодавством перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних. На час набрання чинності законами України від 27.03.2014 № 1169-VII та від 22.07.2014 № 1604-VII позивач не досяг віку 60 років, у зв`язку із чим норми зазначених законів є застосовними до нього у спірних правовідносинах.
Також суд зазначає, що станом на 05.01.2012 (дата запису у військовому квитку про виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням позивачем 40-річного віку) спору між сторонами стосовно наявності у позивача на той час права на виключення з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, передбаченого ч.ч. 2 та 4 ст. 28 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (в редакції станом на час виключення позивача з військового обліку) не існувало.
Водночас положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, зазнавало змін.
Так, Законом України від 27.03.2014 №1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України від 22.07.2014 №1604-VII - до 60 років.
При цьому, положення Закону про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та військовому резерві, змін не зазнали. Тобто, з набранням чинності змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, що не досягла передбаченого Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.
Таким чином, у зв`язку із продовженням граничного віку перебування в запасі позивача було автоматично поновлено в запасі, незалежно від того чи перебував він на військовому обліку, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку, тобто повинен згідно з чинним законодавством перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.
Предметом оскарження у вказаній справі є дії відповідача щодо повторного внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 , який був виключений з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку із досягненням граничного віку, а тому перевірці судом підлягає саме відповідність таких дій відповідача чинному законодавству, яке регулює порядок дотримання громадянами встановленого військового обов`язку та загальні засади проходження в Україні військової служби.
Суд приходить до висновку, що в даному випадку застосуванню підлягають приписами законодавства, чинні на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами правовідносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак, у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а ведення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави.
У зв`язку із внесенням змін до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
З часу набрання чинності змін до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Таким чином, оскільки за чинними нормами ст. 28 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому на законних підставах перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних.
Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.
Аналогічні висновки викладені Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 09.04.2026 у справі № 280/6524/24 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 135567245).
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, аналізуючи правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про правомірність перебування позивача на обліку військовозобов`язаних та, відповідно, про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про те, що позивач є військовозобов`язаним.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у взятті позивача на військовий облік та у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про те, що позивач є військовозобов`язаним, на переконання суду, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а відтак, у задоволенні зазначених позовних вимог слід відмовити.
Оцінюючи наявність правових підстав для зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про те, що позивач є військовозобов`язаним та внести відомості про виключення з військового обліку, суд виходить із такого.
Оскільки суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача, які полягають у взятті позивача на військовий облік та у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про те, що позивач є військовозобов`язаним, вимога позивача про зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про те, що позивач є військовозобов`язаним та внести відомості про виключення з військового обліку, на переконання суду, є необґрунтованою, а відтак у задоволенні позовних вимог в цій частині позову також слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач надав докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги. Зокрема, відповідачем доведено правомірність своїх дій, які полягають у взятті позивача на військовий облік та у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про те, що позивач є військовозобов`язаним.
У свою чергу, позивачем, на переконання суду, не доведено факт протиправності дій відповідача, які полягають у взятті його на військовий облік та у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про те, що він є військовозобов`язаним.
Таким чином, адміністративний позов є необґрунтованим, а відтак у його задоволенні слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для присудження на користь позивача судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО