Справа № 420/39502/25
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м.Одеса
Одеський кружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні відстрочки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особі, на утриманні якої перебувають троє дітей віком до 18 років,
2.Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 надати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як особі, на утриманні якої перебувають троє дітей віком до 18 років.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що він є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 та не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки позивач є батьком 3 (трьох) дітей, які не досягли 18 років, щодо чого наявний запис в свідоцтвах про народження усіх трьох дітей. ОСОБА_1 особисто через Центр надання адміністративних послуг подав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", проте 14 листопада 2025 року отримав повідомлення 20251111-131851, яким вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_5 було відмовлено у наданні відстрочки у зв`язку з відсутністю договору про утримання дітей.
Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу та зауважує, що з огляду на вимоги Постанови №560 у редакції від 31 липня 2025 року право на отримання відстрочки від призову під час мобілізації та на особливий період підтверджується свідоцтвом про народження кожної дитини, де вказується батько ОСОБА_1 , свідоцтвом про шлюб із матір`ю дітей, а також інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) "стягнення аліментів".
Ухвалою суду від 02.12.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі. Вирішив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло клопотання у якому відповідач просить закрити провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України та зазначає про те, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Позивачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 02.03.2026 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яка діє до 30.10.2026.
На думку відповідача оскаржувані порушення виправлені і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання дій або бездіяльності відповідача протиправними після такого виправлення, а тому відповідно до пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України провадження по справі підлягає закриттю.
В ході розгляду прави, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за даними військово-облікового документу сформованого 25.11.2025 (дійсний до 25.11.2026) в електронному вигляді в застосунку «Резерв+», є військовозобов`язаним, перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно постанови ВЛК придатний для проходження військової служби.
Відповідно до повідомлення №20251111-131851 щодо рішення про відмову в наданні відстрочки, отриманим позивачем 14.11.2025 у застосунку «Дія», ІНФОРМАЦІЯ_7 прийнято рішення, оформлене протоколом №89 від 13.11.2025, про відмову у наданні відстрочки у зв`язку із відсутністю договору про утримання дітей.
Вважаючи таке рішення протиправним, а також наявним у нього права на отримання відстрочки від призову на військову службу у зв`язку із тим, що на його утриманні перебуває троє дітей віком до 18 років, позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, як визначено в частині першій статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду із позовом, оскільки вважав протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особі, на утриманні якої перебувають троє дітей віком до 18 років.
Позивач просив відновити порушені права шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як особі, на утриманні якої перебувають троє дітей віком до 18 років.
Втім в ході розгляду справи, із наданих відповідачем пояснень та доказів, а саме облікової картки ОСОБА_1 , судом встановлено, що позивачу надана відстрочка від призову на військову службу до 30.10.2026.
Отже, ІНФОРМАЦІЯ_4 оформлена відстрочка ОСОБА_1 від призову на військову службу, яка станом на сьогодні триває.
Відтак, відповідач самостійно усунув відповідні порушення прав позивача.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Для застосування наведеної підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність таких фактів: самостійне виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень; відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними.
Сукупність цих фактів є підставою для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
Установлені під час розгляду цієї справи обставини свідчать про виправлення відповідачем оскаржуваного у цій справі, існуючого, на думку позивача, порушення. Ураховуючи зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, немає підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправними після такого виправлення, оскільки поновлення своїх прав позивач визначив саме у формі зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Враховуючи викладене, суд вбачає наявними підстави для закриття провадження у справі відповідно до п. 8 ч.1 ст. 238 КАС України.
Згідно з ч.2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
На підставі викладеного, керуючись ст.238, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Провадження у справі №420/39502/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, - закрити на підставі п.8 ч. 1 ст.238 КАС України.
Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА
.