Справа № 420/28088/26
УХВАЛА
16 вересня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо необчислення ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 09 листопада 2022 року по 27 січня 2025 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 09 листопада 2022 року по 27 січня 2025 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025), помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, та виплатити недоотриману різницю грошового забезпечення разом з усіма похідними від нього виплатами, з одночасною виплатою грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09 листопада 2022 року по 27 січня 2025 року із застосуванням базового місяця - березень 2018 року;
- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09 листопада 2022 року по 27 січня 2025 року із застосуванням березня 2018 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, оформивши довідку-розрахунок із помісячним зазначенням сум індексації, застосованого прожиткового мінімуму та величини приросту індексу споживчих цін, з одночасною виплатою грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2024 року додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100 000 гривень на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії;
- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2024 року додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100 000 гривень на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, визначеному довідкою військової частини НОМЕР_2 від 26.05.2025 № 08/2212, з урахуванням раніше виплачених сум, з одночасною виплатою грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Відповідно до п.п. 3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Позивач, обґрунтовуючи дотримання строку звернення до суду, зазначає, що невиплата належного йому грошового забезпечення є триваючим порушенням, про факт заниження та не нарахування відповідних сум він дізнався лише після отримання документів на адвокатські запити 27.07.2026 та 02.08.2026, а тому вважає, що строк звернення до суду має обчислюватися саме з указаних дат.
Такі доводи не можуть бути прийняті судом без їх належного розмежування залежно від характеру заявлених позовних вимог.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 визнано неконституційними положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України, якими встановлювався тримісячний строк звернення працівника до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Предметом конституційного контролю у цій справі була саме частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України.
Водночас посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 саме по собі не свідчить про відсутність строку звернення до суду у цій справі. Зазначене Рішення стосувалося офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України.
При цьому позивачем не враховано, що заявлені ним вимоги можуть мати різний предмет правового регулювання та різний момент виникнення права на звернення до суду.
Зокрема, якщо вимоги стосуються виплати всіх сум, належних позивачу при звільненні, підлягають застосуванню положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
У такому випадку визначальним є не дата отримання позивачем додаткових документів за адвокатськими запитами, а дата отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Водночас із позовної заяви та доданих до неї документів неможливо встановити дату отримання позивачем грошового атестата № 26 військової частини НОМЕР_2 , а також не встановлено, чи був цей документ тим письмовим повідомленням про нараховані та виплачені при звільненні суми, з отриманням якого закон пов`язує початок перебігу тримісячного строку.
Саме по собі отримання позивачем 27.07.2026 архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України та 02.08.2026 листа НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 09/7862-26-Вих не дає підстав автоматично визначати ці дати як початок перебігу строку звернення до суду щодо вимог, пов`язаних з остаточним розрахунком при звільненні.
Крім того, твердження позивача про те, що він до отримання зазначених документів «не володів і не міг володіти» інформацією про базовий місяць індексації, застосований прожитковий мінімум та підстави визначення розміру додаткової винагороди, потребує оцінки окремо щодо кожної заявленої позовної вимоги та періоду, за який вона заявлена.
Таким чином, наведені позивачем обставини щодо отримання документів у липні-серпні 2026 року не є достатніми для висновку про те, що саме з цих дат розпочався перебіг строку звернення до суду за всіма заявленими позовними вимогами.
З огляду на викладене позивачу необхідно конкретизувати момент, коли йому стало або повинно було стати відомо про порушення права за кожною заявленою позовною вимогою, зазначити, які саме документи він отримав у зв`язку з проведенням остаточного розрахунку при звільненні, дату їх отримання та надати відповідні докази.
У разі якщо окремі позовні вимоги стосуються сум, які повинні були бути нараховані та виплачені саме при звільненні, позивачу також необхідно зазначити дату отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, та надати докази на підтвердження цієї обставини.
Згідно ч. 1 ст.169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суддя вважає за необхідне залишити адміністративний позов без руху, встановивши позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків.
Виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин його пропуску та відповідних доказів.
У разі неотримання документів на виконання ухвали суду з урахуванням встановлених нормативів та відсутності повідомлень іншими засобами зв`язку, судом буде вирішене питання про повернення позову у вказані строки.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 9, 94, 161, 169, 171, 241-243 КАС України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність протягом 10-ти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки, та роз`яснити, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде повернуто позивачу відповідно до приписів п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Г.П. Самойлюк