Справа № 420/21886/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Подільське районне управління поліції ГУНП в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Подільське районне управління поліції ГУНП в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку щодо ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил, військового обліку та відкликати звернення до Національної поліції про розшук та доставлення до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час оновлення електронного військово-облікового документа у застосунку «Резерв+» позивачу стала відома інформація про те, що ним вчинено порушення правил військового обліку, через що його розшукує ТЦК та СП. Представником позивача в адміністративному позові було зазначено, що 13.05.2026 року в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів була внесена інформація щодо порушення позивачем правил військового обліку, а саме -«Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».
Вважаючи, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесені недостовірні дані про порушення ним правила військового обліку, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 27.08.2026 року справі №420/21886/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч 5 ст.262 КАС України. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
02.09.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що 10.08.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесені зміни, у зв`язку з чим відомості про військовозобов`язаного ОСОБА_1 як про порушника правил військового обліку з причини «Не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії» скасовано, у зв`язку з чим шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС надіслано звернення до органів Національної поліції України щодо зняття позивача з обліку за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП». Дані факти підтверджуються довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.09.2026 року та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме роздруківка електронного документу з реєстру розділ «інформація про порушення військового обліку». Зважаючи на наведене, ІНФОРМАЦІЯ_3 у відзиві заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Позивачем відповіді на відзив та заперечень на зазначене клопотання до суду надано не було.
Суд при вирішенні справи доходить наступних висновків.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина 1 ст. 166 КАС України).
Частиною 2 цієї статті КАСУ визначено, що заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом (частина 3 ст.166 КАСУ).
Дослідивши адміністративний позов, подані до суду додаткові пояснення відповідача, та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що провадження в адміністративній справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень
Згідно з ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод.
Відповідно положень ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до положень частини 1 ст. 44 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов`язки. Пунктом 3 частини 3 ст. 44 КАС України визначено право учасника справи подавати до адміністративного суду заяви та клопотання.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 року №19-рп/2011 стосовно тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має стосуватися суб`єктивних прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в адміністративному позові просить суд визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні 13.05.2026 року до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку з підстав, що він не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК.
З адміністративним позовом до суду позивач звернувся 17.07.2026 року.
За твердженням відповідача, відомості щодо порушення позивачем правил військового обліку були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 13.05.2026 року, а вже 10.08.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначені відомості про позивача, як про порушника правил військового обліку з причин непроходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії були виключені з Реєстру.
Крім того, у зв`язку із викладеним шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС відповідачем надіслано звернення до органів Національної поліції України щодо зняття позивача з обліку за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП».
Дані факти підтверджуються Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.09.2026 року та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме роздруківкою електронного документу з реєстру розділ «інформація про порушення військового обліку» стосовно ОСОБА_2 .
Зазначені факти та обставини стороною позивача спростовані не були.
Відповідно до п.8 ч.1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Отже, судом встановлено, що 10.08.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 відомості від 13.05.2026 року щодо порушення позивачем правил військового обліку через непроходження (відмови від проходження) військово-лікарської комісії були скасовані та виключені з Реєстру та відповідачем надіслано звернення до органів Національної поліції України про зняття позивача з обліку як особи, яка вчинила правопорушення.
На думку суду, під час розгляду справи №420/21886/26 ІНФОРМАЦІЯ_4 були виправлені оскаржувані позивачем порушення, та у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання дії відповідача протиправними після такого виправлення.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про наявність підстав, передбачених п.8 ч.1 ст.238 КАС України, для закриття провадження у справі №420/21886/26 та задоволення з цього приводу клопотання відповідача.
При цьому суд при вирішенні справи не надає оцінку діям відповідача про облік ІНФОРМАЦІЯ_4 з 10.08.2026 року позивача, як порушника військового обліку з причини: «Не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП», оскільки зазначені дії відповідача не є предметом спірних правовідносин у справі №420/21886/26.
Згідно частини 1 ст. 241 КАС України видами судових рішень є: 1)ухвали; 2)рішення; 3)постанови.
Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (ч. 2 ст. 241 КАС України).
Верховний Суд неодноразово посилався на низку рішень Європейського суду з прав людини, які розкривають підхід до обґрунтованості судових рішень.
Як зазначив Верховний Суд, ЄСПЛ у справі «Салов проти України» наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Викладені в цій ухвали мотиви та аргументи дають, на думку суду, відповідь на всі суттєві доводи сторін.
Керуючись приписами ст.ст. 2, 5-11, 166, 167, 238, 241, 243, 248, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Провадження у справі №420/21886/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Подільське районне управління поліції ГУНП в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.
Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Ухвалу суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293-295, пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 (66321, Одеська обл., ст. Борщі, РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Подільське районне управління поліції ГУНП в Одеській області (66302, Одеська обл., м. Подільськ, вул. Соборна, 74, код ЄДРПОУ 41413385).
Головуючий суддя Білостоцький О.В.
.