РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
17 вересня 2026 року м. Рівне №460/14690/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.09.2025 по 22.07.2026; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.09.2025 по 22.07.2026, (але не більше як за 6 місяців) - 185 календарних днів у розмірі 164 772,52 грн; 3) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 18.09.2025 по 22.07.2026 (по час повного розрахунку) відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати"; 4) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 18.09.2025 по 22.07.2026 року відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 460/1525/26. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу та перебував на фінансовому забезпеченні відповідача до 18.09.2025. На день звільнення відповідач не провів з ним повного розрахунку, оскільки не виплатив належну індексацію грошового забезпечення. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 у справі № 460/1525/26 позов позивача було задоволено частково та, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за визначені судом періоди з урахуванням раніше виплачених сум. 22.07.2026 на рахунок позивача зараховано 37507,39 грн, у зв`язку із чим останній вважає цю дату датою остаточного розрахунку при звільненні. Позивач вважає, що він має право на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та на компенсацію втрати частини доходів. Просить позов задовольнити.
Відповідач продав відзив на позов в якому проти задоволення позову заперечив. Не заперечуючи факту виплати на виконання судового рішення 37507,39 грн, зазначив, що заявлена позивачем сума середнього заробітку є неспівмірною із сумою несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення та підлягає зменшенню із застосуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності. Крім того, відповідач вважає, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 97,84 грн, виходячи з нарахувань за серпень та вересень 2025 року. Щодо компенсації втрати частини доходів відповідач зазначив, що рішення у справі № 460/1525/26 набрало законної сили 01.06.2026, після чого військова частина розпочала його добровільне виконання, а тому саме з цієї дати, на думку відповідача, слід оцінювати затримку виплати відповідних коштів. Також послався на необхідність погодження видатків з розпорядником бюджетних коштів вищого рівня та відсутність відповідного фінансування.
Ухвалою суду від 06.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу та до 18.09.2025 перебував на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 .
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 у справі № 460/1525/26, яке набрало законної сили 01.06.2026, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 , серед іншого, здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з урахуванням визначених судом умов її обчислення.
На виконання цього рішення відповідачем здійснено розрахунок індексації грошового забезпечення. Згідно з таким розрахунком загальна сума донарахованої індексації становила 48710,90 грн.
22.07.2026 позивачу на банківський рахунок фактично перераховано 37507,39 грн після здійснення передбачених законом утримань. Факт такого зарахування підтверджується банківським повідомленням та сторонами не заперечується.
Отже, належна позивачу при звільненні складова грошового забезпечення остаточно виплачена лише 22.07.2026.
З картки особового рахунку позивача та довідки про доходи вбачається, що за липень 2025 року йому було нараховано грошове забезпечення у розмірі 21657,98 грн, а у серпні 2025 року загальна сума нарахувань становила 27143,28 грн. При цьому до останньої суми включено грошову допомогу для оздоровлення у розмірі 21657,98грн, тоді як власне щомісячне грошове забезпечення за серпень становило 5485,30 грн.
З розрахунку, здійсненого відповідачем на виконання рішення у справі № 460/1525/26, також встановлено, що належна позивачу індексація за липень та серпень 2025 року становила по 2897,80 грн за кожний місяць, тоді як раніше було враховано по 133,23 грн. Отже, сума донарахованої індексації за кожний із цих місяців становить 2764,57 грн.
Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законодавством, яке регулює порядок проходження військової служби та грошового забезпечення військовослужбовців, не встановлено спеціальної відповідальності за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку при звільненні. У зв`язку із цим до таких правовідносин застосовуються положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (надалі за текстом - КЗпП України). Такий підхід неодноразово застосовував Верховний Суд у спорах, пов`язаних зі звільненням військовослужбовців.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від роботодавця, провадиться в день звільнення.
Статтею 117 КЗпП України у редакції, чинній на час звільнення позивача, передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних сум таке відшкодування сплачується, якщо спір вирішено на користь працівника; якщо спір вирішено на його користь частково, розмір відшкодування визначає орган, який вирішує спір по суті, але також не більш як за шестимісячний період.
У цій справі наявність спору про розмір належної позивачу індексації не виключає відповідальності відповідача за статтею 117 КЗпП України, оскільки цей спір був вирішений на користь позивача відповідним судовим рішенням, після чого відповідач здійснив донарахування та виплату коштів.
Остаточний розмір заборгованості був визначений та виплачений на виконання судового рішення також не припиняє відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, позаяк судове рішення підтвердило існування права позивача на відповідні виплати, а не створило його лише з моменту набрання таким рішенням законної сили.
Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що ухвалення судового рішення про належні при звільненні суми не звільняє роботодавця від установленої статтею 117 КЗпП України відповідальності за попередню затримку розрахунку.
Доводи відповідача про вжиття після 01.06.2026 заходів з добровільного виконання судового рішення та необхідність отримання бюджетного фінансування не спростовують установленого факту несвоєчасної виплати належних позивачу сум. Надані відповідачем документи підтверджують звернення до розпорядника коштів вищого рівня з метою виконання рішення суду, однак не свідчать про проведення повного розрахунку з позивачем у день його звільнення.
Отже, наявні передбачені статтею 117 КЗпП України підстави для виплати позивачу відшкодування за затримку остаточного розрахунку при звільненні.
Щодо періоду затримки.
Позивач визначає початком періоду затримки 18.09.2025 - день його звільнення.
Однак обов`язок провести повний розрахунок виникав у відповідача саме в день звільнення, а прострочення виконання такого обов`язку розпочалося з наступного дня - 19.09.2025.
Остаточний розрахунок проведено лише 22.07.2026, проте частиною першою статті 117 КЗпП України встановлено максимальний період відповідальності - шість місяців. Відтак період, за який може бути обчислене відшкодування у цій справі, становить з 19.09.2025 по 19.03.2026 включно, тобто 182 календарні дні. Тому визначені позивачем 185 календарних днів суд не приймає.
Щодо середньоденного грошового забезпечення.
Порядок обчислення середньої заробітної плати визначений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (надалі за текстом - Порядок № 100).
За загальним правилом Порядку № 100 у випадках обчислення середньої заробітної плати, не пов`язаних з оплатою відпустки, розрахунок здійснюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому сталася подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
Оскільки позивач звільнений у вересні 2025 року, розрахунковим періодом є липень та серпень 2025 року. Тому суд не погоджується з доводами відповідача про необхідність врахування серпня та вересня 2025 року і визначення середньоденного грошового забезпечення у розмірі 97,84 грн. Вересень 2025 року є місяцем, у якому настала подія, з якою пов`язана відповідна виплата, а тому до двомісячного розрахункового періоду не включається.
Водночас суд не приймає і розрахунок позивача.
Пунктом 3 Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати, крім виплат, прямо виключених пунктом 4 цього Порядку.
Підпунктом "б" пункту 4 Порядку № 100 до таких виключень віднесені одноразові виплати, зокрема матеріальна допомога.
Грошова допомога для оздоровлення військовослужбовця має саме одноразовий характер, тому її включення штучно завищило б середньоденний заробіток.
Такий підхід відповідає і практиці Верховного Суду щодо розрахунку середнього заробітку за Порядком № 100.
Позивач же виходить із того, що грошове забезпечення за серпень 2025 року становило 27143,28 грн. Проте з наявних у справі документів вбачається, що до зазначеної суми включено грошову допомогу для оздоровлення у розмірі 21657,98 грн. Така допомога має одноразовий характер та не є щомісячною складовою грошового забезпечення, яка повинна формувати середній заробіток для цілей статті 117 КЗпП України. Тому при визначенні розрахункової бази за серпень врахуванню підлягає щомісячне грошове забезпечення у розмірі 5485,30 грн, а не загальна сума нарахувань 27143,28 грн.
Разом з тим при визначенні середнього заробітку має бути врахована індексація, яка належала позивачу за відповідні місяці та розмір якої встановлений судовим рішенням. Оскільки у фактично нарахованому грошовому забезпеченні за липень та серпень 2025 року вже було враховано по 133,23 грн індексації, а за результатами виконання судового рішення її належний розмір за кожний із цих місяців визначено у сумі 2897,80 грн, до розрахунку необхідно додати не всю суму 2897,80 грн повторно, а лише невраховану різницю - по 2764,57 грн за кожний місяць.
Отже, сума грошового забезпечення, яка підлягає врахуванню за два розрахункові місяці, становить: 21657,98 грн + 5485,30 грн + 2764,57 грн + 2764,57 грн = 32672,42 грн.
Липень та серпень 2025 року сукупно налічують 62 календарні дні.
Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить: 32672,42 грн : 62 календарні дні = 526,974516 грн.
За 182 календарні дні максимальний розмір відшкодування, обчислений виходячи із середнього грошового забезпечення позивача, становив би: 32 672,42 грн : 62 Ч 182 = 95 909,36 грн.
Разом з тим визначення математичного розміру середнього заробітку не означає автоматичного стягнення всієї отриманої суми.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 вирішила питання щодо застосування статті 117 КЗпП України після змін, які набрали чинності 19.07.2022, та виснувала, що встановлення законодавцем шестимісячного обмеження визначає максимальну межу відповідальності роботодавця, але не виключає застосування при визначенні конкретного розміру відшкодування принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що при вирішенні такого питання необхідно оцінювати конкретні обставини справи, зокрема розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, тривалість прострочення, поведінку сторін та інші обставини, які мають значення для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін. Такий підхід застосовується і до правовідносин, що виникли після 19.07.2022.
У цій справі сума донарахованої відповідачем індексації, яка не була своєчасно виплачена позивачу, становила 48710,90 грн до здійснення обов`язкових утримань. Саме цей розмір заборгованості необхідно використовувати при визначенні співвідношення, оскільки він співставляється з іншими нарахуваннями позивача до оподаткування. Фактично перерахована на банківський рахунок сума 37507,39 грн є сумою після відповідних утримань.
З картки особового рахунку встановлено, що у вересні 2025 року позивачу при звільненні було нараховано 128673,43 грн.
Таким чином, загальна сума виплат, які підлягали врахуванню при оцінці повноти розрахунку, становить: 128673,43 грн + 48710,90 грн = 177384,33 грн.
Частка своєчасно не виплаченої суми індексації у загальному обсязі належних виплат становить: 48710,90 грн : 177384,33 грн = 0,274606556, тобто близько 27,46 відсотка.
З урахуванням встановлених обставин, розміру заборгованості, її частки у загальному обсязі належних позивачу сум, періоду затримки, а також компенсаційної природи відповідальності за статтею 117 КЗпП України, суд вважає необхідним визначити належний позивачу розмір відшкодування пропорційно до фактично допущеного порушення: 95909,36 грн Ч (48710,90 грн : 177384,33 грн) = 26337,34 грн.
Отже, справедливим, розумним та пропорційним обставинам цієї справи є відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26337,34 грн.
Тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо компенсації втрати частини доходів.
Правові засади компенсації громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати визначені Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (надалі за текстом - Закон № 2050-III).
Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-III компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів громадян, які не мають разового характеру. До таких доходів закон прямо відносить, зокрема, заробітну плату (грошове забезпечення) та суму індексації грошових доходів громадян.
Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але своєчасно не виплаченого доходу за відповідний місяць після утримання податків та обов`язкових платежів на відповідний індекс інфляції за період невиплати доходу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі № 280/8933/24 зазначила, що право особи на компенсацію втрати частини доходів виникає за сукупності таких умов: строк виплати доходу порушений щонайменше на один календарний місяць; дохід має систематичний, а не разовий характер; відповідний дохід фактично отриманий особою.
Спірною виплатою є індексація грошового забезпечення, яка прямо віднесена Законом № 2050-III до видів доходу, щодо яких здійснюється компенсація втрати частини доходів. Виплату такої індексації було затримано більше ніж на один календарний місяць, а 22.07.2026 відповідний дохід фактично отриманий позивачем. Отже у цій справі право позивача на компенсацію вже виникло.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що початок затримки необхідно пов`язувати виключно з 01.06.2026 - днем набрання законної сили рішенням у справі № 460/1525/26.
Судове рішення, яким відповідача зобов`язано провести належний розрахунок індексації, не створило для позивача нового права на індексацію з 01.06.2026, а підтвердило право на відповідні суми грошового забезпечення за попередні періоди. Відповідно, сам факт того, що числовий розрахунок заборгованості здійснений відповідачем уже під час виконання судового рішення, не змінює правової природи виплаченого доходу та не усуває факту порушення строків його виплати.
Водночас суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, який просить про компенсацію за період з 18.09.2025 по 22.07.2026.
Тому бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення є протиправною, а відповідача належить зобов`язати здійснити її нарахування та виплату в межах заявленого позивачем періоду відповідно до правил Закону № 2050-III та Порядку № 159.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають до часткового задоволення.
Правові підстави для відшкодування судового збору у порядку ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26337,34 грн, з відрахуванням при виплаті установлених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, фактично виплаченої 22.07.2026.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за заявлений період з 18.09.2025 по 22.07.2026 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 17 вересня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Суддя Т.О. Комшелюк