Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( з а о ч н е )
Справа №338/1401/26
Провадження №2/338/1238/26
16 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,
з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 45464167 від 02 березня 2024 року.
Позов обгрунтовує тим, що 02 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 45464167, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 4000 грн строком на 180 днів, до 29 серпня 2024 року. Договором передбачено сплату процентів за користування кредитом: протягом пільгового періоду тривалістю 30 календарних днів - 2,1 % на день, а протягом стандартного періоду тривалістю 150 календарних днів - 2,5 % на день.
Внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором, за розрахунком позивача, утворилася заборгованість у сумі 21620 грн, яка складається з 4000 грн простроченої заборгованості за кредитом та 17620 грн простроченої заборгованості за процентами. Оскільки відповідач добровільно заборгованість не погасив, позивач просив стягнути з нього 21620 грн заборгованості, а також 2662,40 грн судового збору та 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подав.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 02 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 45464167.
Згідно з пунктами 1.2-1.4 договору сума кредиту становить 4000 грн, строк кредитування - 180 днів, з 02 березня до 29 серпня 2024 року, а повернення кредиту та сплата процентів повинні здійснюватися відповідно до графіка платежів.
Згідно з пунктами 1.5.1, 1.6, 2.2.3 договору пільгова процентна ставка становить 2,1 % на день протягом 30 календарних днів, а стандартна процентна ставка - 2,5 % на день протягом наступних 150 календарних днів. У графіку платежів зазначено загальний розмір процентів 17520 грн та загальну вартість кредиту 21520 грн.
Довідкою позивача підтверджено, що для підписання договору на номер телефону відповідача 02 березня 2024 року о 07 год 50 хв надіслано одноразовий ідентифікатор r7mg7q7o. Договір і паспорт споживчого кредиту містять електронний підпис відповідача цим одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статті 626-628 ЦК України визначають договір як домовленість сторін, закріплюють свободу договору та встановлюють, що його зміст становлять погоджені сторонами умови й умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Стаття 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за домовленістю сторін, вважається укладеним у письмовій формі. За статтями 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а письмова форма дотримана, якщо його зміст зафіксований в електронних документах та правочин підписаний стороною.
Статтями 5, 7, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ є документом, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних і містить обов`язкові реквізити; оригіналом електронного документа є електронний примірник з обов`язковими реквізитами, зокрема з електронним підписом автора; юридична сила й допустимість електронного документа як доказу не можуть заперечуватися виключно через його електронну форму.
Стаття 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначає електронний договір як домовленість сторін, оформлену в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором - як дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, до інших електронних даних і надсилаються іншій стороні. Відповідно до статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом направлення пропозиції та її прийняття; акцепт може бути наданий електронним повідомленням, заповненням електронної форми або вчиненням дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено. За статтею 12 цього Закону, якщо електронний правочин має бути підписаний, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Вимоги спеціального законодавства щодо кредитних відносин узгоджуються з наведеними нормами. Стаття 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначає обов`язкові умови договору про споживчий кредит, зокрема тип, суму та строк кредиту, процентну ставку, порядок повернення кредиту і сплати процентів. За статтею 13 цього Закону договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі як електронний документ з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронну комерцію. Надані договір, графік платежів і паспорт споживчого кредиту дають змогу встановити зміст погоджених умов та обсяг зобов`язань сторін.
У постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 викладено висновок, що електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором у погодженому сторонами порядку, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а без отримання відповідного коду та здійснення акцепту такий договір не міг би бути укладений. Отже, сама електронна форма договору не свідчить про його неукладеність чи недійсність, якщо належними доказами підтверджені оферта, акцепт і підписання правочину конкретною особою.
У дослідженому договорі визначено сторони, суму кредиту, строк кредитування, процентні ставки, загальну вартість кредиту, графік і порядок виконання зобов`язань. Він містить персональні дані відповідача та номер телефону, використаний при оформленні кредиту. Одноразовий ідентифікатор r7mg7q7o зазначений у договорі, паспорті споживчого кредиту та довідці про надсилання коду на номер телефону відповідача. Сукупність цих даних підтверджує здійснення відповідачем акцепту та підписання електронного договору в передбачений законом спосіб.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти. Відповідь АТ КБ «ПриватБанк» підтверджує, що картку № НОМЕР_1 емітовано на ім`я відповідача та що 02 березня 2024 року на відповідний рахунок зараховано 4000 грн. Цей незалежний письмовий доказ у взаємозв`язку з умовами договору підтверджує реальне виконання кредитодавцем свого обов`язку з надання кредитних коштів.
Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач платежів на погашення кредиту та процентів не здійснював.
Згідно зі статтями 509, 525, 526, 530, 610, 611, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від нього не допускається, договір є обов`язковим для сторін, а невиконання або неналежне виконання зобов`язання тягне встановлені договором або законом правові наслідки. Статті 1048, 1049, 1054 ЦК України покладають на позичальника обов`язок повернути одержані кошти та сплатити проценти в розмірі й порядку, встановлених договором, у межах імперативних обмежень закону.
Оскільки належними й узгодженими між собою доказами підтверджено укладення сторонами електронного кредитного договору, перерахування відповідачу 4000 грн та відсутність повернення цієї суми у погоджений строк, вимога про стягнення тіла кредиту є обґрунтованою.
Щодо розміру процентів суд зазначає таке.
Позивач просить стягнути з відповідача 17620 грн процентів. Наданий розрахунок передбачає нарахування 2520 грн за ставкою 2,1 % на день протягом 30 днів та 15100 грн за ставкою 2,5 % на день протягом 151 дня. Водночас строк кредитування за договором становив 180 днів і закінчився 29 серпня 2024 року, а графіком погоджено 150 днів стандартного періоду та 17520 грн процентів. Отже, 100 грн за 30 серпня 2024 року нараховано поза межами строку кредитування.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Тому проценти за 30 серпня 2024 року стягненню не підлягають.
Крім того, відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується як співвідношення загальних витрат за споживчим кредитом до загального розміру кредиту, поділене на строк кредитування у днях та помножене на 100 відсотків. Максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.
Договір укладено після 24 грудня 2023 року, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню встановлене законом обмеження денної процентної ставки в розмірі 1 %. За кредитом у сумі 4000 грн, наданим на 180 днів, максимально допустимий розмір процентів становить 7200 грн: 4 000 грн ? 1 % ? 180 днів.
Натомість передбачені графіком проценти у сумі 17520 грн утворюють денну процентну ставку 2,4333 %, а заявлені до стягнення 17620 грн - 2,4472 %, що перевищує законодавче обмеження.
Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умова договору про споживчий кредит щодо денної процентної ставки, загальні витрати за яким перевищують максимальний розмір, є нікчемною. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 наголосила, що визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається, а суд, установивши нікчемність, повинен самостійно врахувати її правові наслідки під час вирішення спору.
Отже, умова договору про сплату процентів у частині, що перевищує 1 % на день, не створює для відповідача обов`язку здійснити відповідний платіж. Належний до стягнення розмір процентів становить 7200 грн. У стягненні решти 10420 грн заявлених процентів необхідно відмовити.
Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11200 грн заборгованості, з яких 4000 грн - заборгованість за кредитом та 7200 грн - проценти за користування кредитом.
Відповідно до статей 133, 141 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, і в разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн. Позов задоволено на 51,804 % від заявленої суми. Виходячи з точного співвідношення задоволених і заявлених вимог, із відповідача на користь позивача належить стягнути 1379,23 грн судового збору.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року, ордер, акт наданих послуг № 3082 від 17 липня 2026 року та детальний опис робіт. Заявлений до відшкодування розмір витрат становить 8000 грн.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та Верховний Суд у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 вказали, що під час розподілу витрат на правничу допомогу суд повинен оцінити їх дійсність, необхідність і розумність, ураховуючи складність справи, обсяг наданих послуг, витрачений час, ціну позову та значення справи для сторони. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 також наголосила, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати, якщо встановить їх непропорційність предмету спору.
Ця справа стосується стягнення заборгованості за одним кредитним договором, не містить складних фактичних чи правових питань, розглянута за наявними письмовими доказами, а складена представником позовна заява має типовий характер. З огляду на обсяг виконаних робіт, складність спору, ціну позову та принципи розумності й співмірності суд вважає обґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу 4000 грн.
Оскільки позов задоволено на 51,804 %, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2072,16 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, статей 205, 207, 525, 526, 530, 610, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статей 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 45464167 від 02 березня 2024 року в сумі 11200 (одинадцять тисяч двісті) гривень, з яких 4000 (чотири тисячі) гривень - заборгованість за кредитом та 7200 (сім тисяч двісті) гривень - заборгованість за процентами.
У задоволенні позову в частині стягнення 10420 (десяти тисяч чотирьохсот двадцяти) гривень процентів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» 1379 (одну тисячу триста сімдесят дев`ять) гривень 23 копійки судового збору та 2072 (дві тисячі сімдесят дві) гривні 16 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», місцезнаходження: 79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28; код ЄДРПОУ 43561909; рахунок IBAN НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк».
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуючий О. А. Шишко