Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( з а о ч н е )
Справа №338/1414/26
Провадження №2/338/1249/26
16 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,
з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 2506874 від 16 серпня 2025 року в сумі 23550 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 16 серпня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2506874. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А417. За умовами договору кредитодавець надав відповідачу 5000 грн строком на 360 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти. Стандартна процентна ставка становила 1 % на день, періодичність сплати процентів - кожні 15 днів.
Кредитодавець виконав свої зобов`язання та перерахував 5000 грн на платіжну картку, зазначену відповідачем. Однак відповідач належно не виконував зобов`язань, унаслідок чого утворилася заборгованість.
24 лютого 2026 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» за договором факторингу № 01.02-6/26 відступило ТОВ «СВЕА ФІНАНС» право вимоги до відповідача. Витяг із реєстру боржників містить відомості про кредитний договір ОСОБА_1 та заборгованість у сумі 23550 грн.
Оскільки відповідач добровільно заборгованість не сплатив, позивач просив задовольнити позов та стягнути з нього 23550 грн, яких 5000 грн - основний борг, 9600 грн - проценти за користування кредитом та 8950 грн - штраф, а також 2662,40 грн судового збору.
Представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю та не заперечила проти заочного розгляду справи.
Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подав.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечувала проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 16 серпня 2025 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» сформувало в інформаційно-комунікаційній системі пропозицію укласти з ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту № 2506874. Після ознайомлення з його умовами відповідач акцептував пропозицію шляхом введення одноразового ідентифікатора А417, надісланого о 12:50:58 на зазначений ним номер мобільного телефону. Договір підписано відповідачем о 12:51:03.
Із матеріалів кредитної справи вбачається, що оформленню договору передували реєстрація відповідача в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, заповнення електронної заявки та зазначення ним персональних і платіжних даних. Повний текст індивідуального договору з обраними споживачем параметрами кредиту був розміщений в його особистому кабінеті. Відповідач мав можливість ознайомитися з договором, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів та правилами кредитування до вчинення дії, яка відповідно до алгоритму системи означала прийняття пропозиції.
Паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором Р423 о 12:50:51, а договір - одноразовим ідентифікатором А417 о 12:51:03. Зазначені відомості узгоджуються між собою щодо особи споживача, суми та строку кредиту, процентної ставки, порядку повернення кредиту і наслідків прострочення. Послідовність цих дій, їх фіксація із зазначенням точного часу та використаних одноразових ідентифікаторів підтверджують завершення процедури ознайомлення з умовами кредитування та акцепту договору саме відповідачем.
Згідно зі статтями 205, 207, 626, 627, 638, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Використання сторонами інформаційно-комунікаційної системи та електронного підпису забезпечує письмову форму правочину.
Частини перша і друга статті 207 ЦК України передбачають, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах, у тому числі електронних, або в електронних повідомленнях, якими обмінялися сторони, та якщо він підписаний його стороною. За частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 3, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції та її прийняття, а відповідь про прийняття може бути надана заповненням електронного формуляра або вчиненням дій, які в інформаційній системі визначені як акцепт. Електронний договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється за правовими наслідками до договору в письмовій формі.
За визначенням, наведеним у пункті 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладається особою шляхом додавання такого ідентифікатора до електронних даних і надсилання цих даних іншій стороні договору.
Частина восьма статті 11 цього Закону вимагає, щоб у разі підписання електронного правочину кожна сторона отримала примірник електронного документа з підписом у порядку статті 12 Закону. Кожний такий примірник є оригіналом електронного документа. Отже, відсутність договору на паперовому носії з власноручним підписом відповідача не спростовує додержання письмової форми, оскільки закон прямо визнає електронний спосіб укладення та підписання договору.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, зокрема як електронний документ, створений відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Частина перша статті 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» пов`язує перевірку цілісності електронного документа з перевіркою електронного підпису.
У постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти або SMS-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт кредитодавця за допомогою логіна особистого кабінету і пароля кредитний договір між сторонами не був би укладений; електронний підпис одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного договору. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.
Верховний Суд у наведених постановах також виходив із того, що сторони електронного договору не позбавлені права обрати передбачений законом спосіб електронної ідентифікації та підписання. Якщо без використання логіна, пароля чи одноразового ідентифікатора укладення договору в інформаційній системі було б неможливим, наявність такого ідентифікатора в електронному документі у сукупності з іншими матеріалами кредитної справи підтверджує акцепт пропозиції відповідною особою.
Договір містить найменування кредитодавця і дані споживача, суму та тип кредиту, 360-денний строк кредитування, фіксовану стандартну ставку 1 % на день, умови застосування зниженої ставки 0,01 % на день, періодичність сплати процентів, порядок надання і повернення коштів, відповідальність сторін та інші передбачені законом умови. У додатку № 1 наведено графік із 24 платежів та визначено кінцеву дату повернення кредиту - 11 серпня 2026 року. Отже, сторони в установленій законом формі погодили всі істотні умови договору.
Згідно з пунктами 1.2-1.5 договору кредит становить 5000 грн, строк кредитування - 360 днів, до 11 серпня 2026 року включно, стандартна фіксована процентна ставка - 1 % на день. Відповідно до пунктів 7.3 та 9.2, за наявності після спливу строку кредитування невиконаних грошових зобов`язань договір продовжує діяти до їх повного виконання.
Довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» підтверджено, що 16 серпня 2025 року на картку № 4149499082269208 перераховано 5000 грн за транзакцією, здійсненою на виконання кредитного договору. Таким чином, кредитодавець виконав обов`язок з надання кредиту, а відповідач набув обов`язку повернути кошти та сплатити передбачені договором проценти.
У довідці зазначено номер транзакції в системі платіжної установи, номер транзакції в системі кредитодавця, ідентифікатор сесії, маскований номер електронного платіжного засобу, код авторизації, банк-еквайр, дату та час операції. Сума переказу, дата операції та номер картки відповідають даним кредитного договору й анкети позичальника. Тому цей документ у сукупності з електронним договором є належним і достатнім доказом фактичного надання кредитних коштів.
Саме фактичне перерахування погодженої суми на платіжний засіб, реквізити якого відповідач повідомив під час оформлення кредиту, свідчить про виконання кредитодавцем свого обов`язку. Матеріали справи не містять відомостей про скасування операції, повернення переказу кредитодавцю або про неналежність зазначеної картки відповідачу. Відповідач таких обставин не заявив і доказів на їх підтвердження не подав.
Згідно зі статтями 525, 526, 530, 610, 612, 1048, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином і в установлений строк; позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти у розмірі та порядку, визначених договором.
24 лютого 2026 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» як клієнтом і ТОВ «СВЕА ФІНАНС» як фактором укладено договір факторингу № 01.02-6/26. За його умовами клієнт відступив фактору права вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників.
Витяг із реєстру боржників містить запис № 583 щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , договору № 2506874 від 16 серпня 2025 року та загальної заборгованості 23550 грн, у тому числі 5000 грн основного боргу, 9600 грн процентів і 8950 грн штрафних санкцій. Платіжна інструкція № 10306 від 24 лютого 2026 року підтверджує сплату фактором клієнту 3171911,68 грн фінансування за цим договором факторингу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512, статей 514, 516, 517, 1077, 1078 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином; до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу. За договором факторингу фактор передає кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до третьої особи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зазначила, що вирішальними ознаками договору факторингу є передання права грошової вимоги до третьої особи в обмін на фінансування за плату. Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 наголосив, що новий кредитор має довести підставу, обсяг і момент переходу до нього права вимоги відповідними первинними документами.
Сукупність договору факторингу, підписаного сторонами реєстру боржників, витягу щодо відповідача та документа про сплату фінансування підтверджує перехід до позивача права вимоги за договором № 2506874. Відсутність доказів окремого повідомлення боржника не припиняє і не робить недійсним перехід права вимоги, а лише покладає на нового кредитора ризик наслідків виконання боржником зобов`язання первісному кредиторові. Доказів такого виконання відповідач не подав.
Розрахунок заборгованості складено за період із 16 серпня 2025 року до 24 лютого 2026 року. Відомостей про будь-які платежі відповідача він не містить, а інших доказів сплати у справі немає.
За договором стандартна процентна ставка становить 1 % від непогашеної суми кредиту на день, тобто 50 грн на день. До 31 серпня 2025 року кредитодавець обліковував проценти за зниженою ставкою 0,01 % на день - по 0,50 грн. Оскільки відповідач не здійснив першого платежу 31 серпня 2025 року або протягом наступного календарного дня, 02 вересня 2025 року проценти за перші 15 днів були перераховані до стандартної ставки: 742,50 грн коригування, 50 грн процентів за поточний день та 7,50 грн, нарахованих раніше.
За 192 календарні дні - із 16 серпня 2025 року до 23 лютого 2026 року включно - проценти за ставкою 1 % на день становлять 9600 грн: 5000 грн ? 1 % ? 192 дні. Заявлена ставка не перевищує максимальної денної процентної ставки, встановленої частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Нарахування проведено в межах погодженого 360-денного строку кредитування.
Оскільки належних доказів повернення кредиту чи сплати процентів немає, з відповідача на користь позивача належить стягнути 5000 грн основного боргу та 9600 грн процентів, разом 14600 грн.
Щодо вимоги про стягнення штрафу суд приходить такого висновку.
Позивач включив до заборгованості 8950 грн штрафу, нарахованого за пунктом 6.4 договору з 03 вересня 2025 року до 23 лютого 2026 року: 250 грн на третій день прострочення та по 50 грн за кожний наступний день.
За статтями 549, 611 ЦК України неустойкою є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання, а сплата неустойки є правовим наслідком такого порушення.
Водночас пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором позики чи кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплатити неустойку, штраф чи пеню за таке прострочення. Неустойка, штраф, пеня та інші платежі, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд застосував пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до кредитного договору. У постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 Верховний Суд виходив з того, що встановлене цією нормою звільнення поширюється на неустойку, нараховану за прострочення кредитного зобов`язання під час воєнного стану. Пленум Верховного Суду в постанові від 07 лютого 2025 року № 6 узагальнив, що дія пункту 18 поширюється, зокрема, на договори споживчого кредиту, а штраф і пеня, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення, підлягають списанню.
Увесь заявлений штраф нараховано у період дії воєнного стану саме за прострочення виконання кредитного зобов`язання. Тому імперативна норма пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключає його стягнення. У задоволенні позову в частині 8950 грн штрафу належить відмовити.
Щодо судових витрат суд зазначає таке.
Позивач сплатив 2662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 1074 від 07 серпня 2026 року.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Цей підхід відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, про розподіл судових витрат залежно від результату вирішення спору.
Позов задоволено на 61,9958 % (14600 грн із заявлених 23550 грн), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1650,57 грн судового збору: 2662,40 грн ? 14600 грн ? 23550 грн.
На підставі викладеного, відповідно до статей 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 626, 627, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, статей 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2506874 від 16 серпня 2025 року в сумі 14600 (чотирнадцять тисяч шістсот) гривень, з яких: 5000 (п`ять тисяч) гривень - заборгованість за основною сумою кредиту; 9600 (дев`ять тисяч шістсот) гривень - заборгованість за процентами.
У задоволенні позовної вимоги про стягнення 8950 (восьми тисяч дев`ятисот п`ятдесяти) гривень штрафу відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» 1650 (одну тисячу шістсот п`ятдесят) гривень 57 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.
Позивач має право оскаржити рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; рахунок IBAN НОМЕР_2 в АТ «ОТП БАНК».
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий О. А. Шишко