Справа № 344/15967/26
Провадження № 2-о/344/431/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Польської М.В.,
секретаря судового засідання Соляник Т.І.,
за участю:
заінтересованої особи ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, -
В С Т А Н О В И В:
Заявник 17 серпня 2026р. звернулась до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 , строком на 6 місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеженням, а саме: заборонити ОСОБА_1 наближатися на відстань менше 100 м до заявниці ОСОБА_2 , до її місця проживання, переслідувати її, її чоловіка, її сина будь-яким способом та провокувати конфлікт, влаштовувати скандали, погрожувати газовим балончиком, заборонити приходити в магазин по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначається, що заінтересована особа є дружиною покійного батька, після смерті якого, ОСОБА_1 систематично до сімї заявника агресивна та конфліктна, на похорон батька не прийшла і його не хоронила, речі і документи, гроші та телефон його не повертає, про що були звернення до поліції. При цьому, 09.08.2026р. у кафе мачуха (заінтересована особа) у п`яному вигляді влаштувала заявниці конфлікт, ображала, погрожувала застосувати газовий балончик. Поліція повідомила заявницю, що у мачухи психологічний діагноз. Також тричі мачуха з`явилася в магазин, де працює чоловік заявниці та є його власністю - ОСОБА_3 , де влаштувала скандал та ще й викликала поліцію. Матеріали з поліції будуть надані ОСОБА_1 додатково до 14-ти днів.
Заявник у судові засідання, призначені на 20.08.2026р., 31.08.2026р., 15.09.2026р. не з`явилася, повідомлялася належним чином (за вказаним нею мобільним номером), причини неявки не повідомила, докази про які вказувала у заяві додатково не надавала. Разом з тим, зважаючи на строки розгляду таких заяв, а також, що заявник заяву не відкликала, а заінтересована особа пояснення по суті заява надала, суд вважав за можливе завершити розгляд заяви за наявними у справі доказами.
Заінтересована особа у судовому засіданні заперечила щодо поданої заяви, просила відмовити у задоволенні такої. Так, дійсно заявниця є дочкою померлого чоловіка, яка ніколи не сприймала укладення у 2020 році шлюбу її батька з ОСОБА_1 ймовірно і через різницю у віці між подружжям (чоловік був старший від дружини, але були довший час вже знайомі), і через те, що заінтересована особа, будучи дружиною просила його багато рухатись (прогулянки, зарядки) і підтримувала саме такий спосіб життя подружжя, з врахуванням що з віком чоловік потрохи втрачав пам`ять на деякі речі. При цьому, доводи викладені у заяві взагалі не відповідають дійсності, так як саме чоловік заявниці ОСОБА_3 (заявниця проживала в Німеччині) у 2025 році закрив удома чоловіка заінтересованої особи (тата дружини) і не випускав його, на прохання ОСОБА_1 щодо цього не реагував, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік там і залишався без своєї волі. Через даний конфлікт дійсно на похорон чоловіка не змогла піти. Щодо події, про яку заявник згадує в заяві - 09.08.2026р. у кафе, то заявниця ОСОБА_2 почала кричати на ОСОБА_1 коли вона зайшла, через що остання пішла в магазин до її чоловіка ОСОБА_4 вказати, щоб поговорив з дружиною ОСОБА_5 для недопущення таких конфліктів. Натомість розмови не вийшло, така відбувалась на завищених тонах і враховуючи поведінку ОСОБА_6 , саме вона змушена була викликати поліцію.
Заслухавши пояснення заінтересованої особи ОСОБА_1 , зважаючи на повторну неявку заявника та відсутність додаткових доказів на підтвердження вимог заяви (про які вона вказувала в заяві про долучення протягом 14 днів, які протягом 29 днів так і не надано суду), дослідивши матеріали справи в їх сукупності, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб.
У судовому засіданні судом встановлено, що заявник є дочкою чоловіка заінтересованої особи. Між заявником та заінтересованою особою існують конфлікти.
Заявник доводила у змісті заяви те, що після смерті батька, його дружина ОСОБА_1 систематично вчиняє до сімї заявника кривди, агресивна та конфліктна, на похорон батька не прийшла і його не хоронила, речі і документи, гроші та телефон його не повертає, про що були звернення до поліції (які до заяви не долучено). При цьому, 09.08.2026р. у кафе мачуха ОСОБА_1 будучи у п`яному вигляді влаштувала заявниці конфлікт, ображала, погрожувала застосувати газовий балончик. Поліція повідомила заявницю (докази щодо цього матеріали справи не містять), що у мачухи психологічний діагноз. Також тричі мачуха з`явилася в магазин, де працює чоловік заявниці та є його власністю - ОСОБА_3 , де влаштувала скандал та ще й викликала поліцію.
До заяви ОСОБА_2 жодного доказу в т.ч. про який вказується в змісті заяви не надавала, поясненнями таке не доводила, ігноруючи виклики суду у судове засідання, представника від її імені для участі в суді не забезпечила (у разі відсутності можливості взяти участь по поданій нею заяві).
Такі доводи заяви спростовано поясненнями заінтересованої сторони, яка натомість пояснила всі доводи протилежними обставинами.
Розділом IV глави 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно ч 2 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.
Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2020 року винесеній за результатами розгляду справи № 754/11171/19.
Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 року винесеній у справі № 754/6995/19 зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як наголошує ч.2 ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Заявник ОСОБА_2 не довела перед судом ні наявність підстав для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_1 , ні якій формі домашнього насильства піддавалася заявник. Не заслуговують на увагу доводи про таке насильство стосовно чоловіка заявниці ОСОБА_4 , який є повнолітньою особою і такі доводи має право у власних інтересах сам перед судом чи іншим органом, у разі подачі та розгляду відповідної заяви.
Жодного термінового заборонного припису стосовно ОСОБА_1 ен видавалось, на спростування цього іншого матеріали справи не містять.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Те що ОСОБА_1 наближалась до житла заявниці, переслідувала її чи погрожувала, в т.ч. телефонним зв`язком, не доведено перед судом.
Положеннями ст. 350-6 ЦПК України визначено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, наведені норми чинного законодавства України та те, що у судовому засіданні не підтверджено ні систематичність домашнього насильства, ні фізичний вид такого, а стосовно психологічного виду, то зважаючи на причину конфлікту - такий також не підтверджено, суд приходить до висновку про те, що заявник не довела вимоги заяви щодо видачі обмежувального припису.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
На підставі Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 350-1, 350-6 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 17 вересня 2026 року.
Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА