Справа № 353/248/26
Провадження № 2/353/333/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року м.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мотрук Л.І.,
з участю секретаря судового засідання Стельмах В.Р.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона є спадкоємицею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підстав рішенням Королівської сільської Ради народних депутатів від 20.10.1995 року було затверджено список жителів села Королівка на частування землі та було видано сертифікат на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серії ІФ 14-16 № 476, де вказано, що даний документ виданий ОСОБА_3 , яка мешкає в с. Королівка, Тлумацького району Івано-Франківської області, та вона отримує в приватну власність земельну ділянку в розмірі 18,8 умовних кадастрових гектарів на території Королівської сільської ради Тлумацького району, в межах середньої земельної частки без визначення на місцевості. Зазначене підтверджує набуття спадкодавцем права приватної власності на земельну ділянку однак, державна реєстрація права власності нею проведена не була. Остання звернулася до державного нотаріуса Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області, Васильєвої Н.М.із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку. Однак їй було відмовлено, у зв`язку із тим, що відсутній сертифікат на право на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 . Даний факт позбавляє її можливості оформити спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 . У зв`язку з вищевказаним, просила визнати за нею право власності на земельну ділянку,яка належить ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою: с. Королівка Івано-Франківський (Тлумацький) район Івано-Франківської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .
ПозивачОСОБА_1 та її представник - адвокат Говзан М.М. у підготовче судове засідання не з`явилися, однак від останнього на адресу суду надійшло клопотання, у якому просив розгляд справи здійснювати без їхньої участі (а.с. 59).
Представник відповідача Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області у підготовче судове засідання не з`явився. 17.03.2026 року від нього надійшла заява, в якій зазначив, що позов визнає, не заперечує проти його задоволення та просив розглядати справу без його участі (а.с. 26).
12.03.2026 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Згідно ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року №666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», установлено, що приватизація земель, які перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств і організацій, є невідкладним першочерговим заходом у здійсненні земельної реформи в Україні. Передачу земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції проводити на добровільних засадах, виходячи з того, що земля повинна належати тим, хто її обробляє.
Згідно п.2 вищевказаного Указу Президента України, рекомендовано місцевим Радам народних депутатів за участю Державного комітету України по земельних ресурсах ужити заходів щодо прискорення передачі відповідно до земельного законодавства безплатно у колективну власність земель колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, трудові колективи яких виявили бажання одержати землю у власність. Організаціям землеустрою здійснювати у якомога коротші строки поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості). Кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.
Пунктом п.3 даного Указу Президента України установлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.
Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією, що зазначено у п.5 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
На виконання вищевказаних Указів Президента України, Івано-Франківською обласною радою народних депутатів 31.07.1995 року було розроблено та затверджено «Положення про сертифікат на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки (в умовних кадастрових гектарах) та сам бланк сертифікату.
Постановою КМУ від 12.10.1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)», затверджено форму сертифікату на право на земельну частку (пай) та зразок Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).
Судом встановлено, що згідно копії сертифікату на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серії ІФ-14-16 № 476 від 28.09.1996 року, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки за № НОМЕР_1 , ОСОБА_3 належало право власності на земельну ділянку в межах середньої земельної частки без визначення на місцевості у розмірі 18,8 в умовних кадастрових гектарах на території Королівської сільської ради Тлумацьткого району, виділеного на підставі рішення Королівської сільської ради народних депутатів від 20.10.1995 року № 5 (а.с. 12-13).
Даний сертифікат виданий за формою, яка розроблена Івано-Франківською обласною радою народних депутатів 31.07.1995 року та підлягав заміні на сертифікат державного зразка, форма якого затверджена Постановою КМУ від 12.10.1995 року або на державний акт, що посвідчує право власності на землю при виділенні меж ділянки на місцевості, у встановленому законом порядку. Однак, ОСОБА_4 даної заміни не здійснила.
Відповідно до ч. 9 та 10 ст. 5 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства.
Згідно ст. 6 ЗК України (в редакції в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва. Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу; садівництва; дачного і гаражного будівництва.
Статтею 23 ЗК України (в редакції в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Пунктом 2 розділу VІІ Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначається, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Факт належності права ОСОБА_4 на вищевказану спірну земельну частку (пай) підтверджується також і архівним витягом з рішення 5 сесії сільської Ради народних депутатів 22 скликання с. Королівка від 20.10.1995 року «Про передачу земель призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власність», згідно якого сесія Королівської сільської Ради народних депутатів вирішила затвердити матеріали паювання землі та передати землі, які призначені для товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 406,3 га на території Королівськоїсільської Ради народних депутатів безоплатно у приватну власність громадянам в межах середньої земельної частки без визначення меж ділянок в натурі, згідно з додатком (а.с. 10).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 61).
Спадкодавцем ОСОБА_4 01.04.2013 року було складено та посвідчено секретарем виконавчого комітету Королівської сільської ради народних депутатів Івано-Франківської області заповіт, який зареєстрований в реєстрі за № 28, згідно із яким все належне їй майно, заповіла позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується копією даного заповіту (а.с. 30).
Копією довідки № 33 від 11.05.2026 року, яка видана Королівським старостинським округом Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_2 , яка була постійною жителькою с. Королівка, Тлумацького району, Івано-Франківської області та на день смерті зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті за вказаною адресою зареєстрована та проживала одна. Заповіт від імені ОСОБА_2 посвідчувався в Королівській сільській раді за № 28 від 01.04.2013 року (а.с. 60).
В силу ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Позивач звернулася до державного нотаріуса Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області, Васильєвої Н.М.для оформлення права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , однак їй було відмовлено, у зв`язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 , що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 705/02-31 від 04.12.2024 року (а.с. 8).
Відповідно до копії спадкової справи № 118/2014 заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , державним нотаріусом Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області, позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину. Інших спадкоємців в порядку спадкування за законом чи за заповітом немає (а.с. 28-33).
Зазначені обставини перешкоджають позивачу належним чином оформити право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
В силу ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти.
Частиною 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачами в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює судове рішення про задоволення позову.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 316-319, 328, 392, 1216 - 1222, 1268-1269 ЦК України, ст. 5, 23, 81,152 ЗК України та керуючись ст. 81, 82, 200, 206, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в :
Позов ОСОБА_1 до Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку,що знаходиться за адресою: с. Королівка Івано-Франківський (Тлумацький) район Івано-Франківської області, яка належала ОСОБА_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Відповідач: Тлумацька міська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. І. Макуха, 12, м. Тлумач, Івано-Франківський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04054234.
Повний текст судового рішення складено 17 вересня 2026 року.
Головуючий Л. І. МОТРУК