Справа № 396/2427/25
Провадження № 2/392/696/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 рокуМаловисківський районний суд Кіровоградської області у складі:
Головуючої судді Кавун Т.В.,
секретар Стець Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мала Виска в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
06.11.2025 позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 03.06.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4706157 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно умов якого відповідач отримала грошові кошти в сумі 6000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів зі сплатою процентів, стандартна процентна ставка становить 1,99% на день. Зі своєї сторони ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» направило 03.06.2024 позичальнику через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 одноразовий ідентифікатор 78022, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 4706157 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на умовах визначених офертою. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформлені кредиту.
24.01.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-02/25, у відповідності до вимог якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» належні йому права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників), що доданий до Договору факторингу № 01.02-02/25 від 24.01.2025, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 4706157 на загальну суму 30 240,00 грн.
У зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань за кредитним договором № 4706157 від 03.06.2024 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 30 240,00 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 6000,00 грн, заборгованості за відсотками 21 240,00 грн, пеня, штраф 3000,00 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь, та суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Представник позивача у судове засідання не прибув, проте в прохальній частині позову просив розгляд справи проводити у його відсутність, позов підтримує.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату час і місце розгляду повідомлений належним чином, відзив на позов та заяву про розгляд справи за її відсутності не подав, тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність, на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи та постановити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
03.06.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4706157 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 78022, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати споживачу кредит у сумі 6000,00 грн, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача за номером платіжної картки № НОМЕР_3 .
Відповідно до паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису підтвердив, що отримав та ознайомився із інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.
Відповідно до повідомлення ТОВ «УПР» за вих. № 1-2401 від 24.01.2025 підтверджується успішне перерахування коштів 03.06.2024 на картку № НОМЕР_4 в сумі 6000 гривень.
24.01.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-02/25, у відповідності до вимог якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» належні йому права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Так, з наявного в матеріалах справи Додатку 1 (Реєстру боржників), вбачається, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4706157 на загальну суму 30 240,00 грн.
Отже, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 щодо погашення наявної в нього заборгованості в розмірі 30 240,00 грн, що повністю узгоджується з положеннями ст. 514 ЦК України.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4706157 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.06.2024, заборгованість ОСОБА_1 складає 30 240,00 грн.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачений обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договірдомовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до цього Закону, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Ст. 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦПК України).
З огляду на матеріали справи, між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4706157 від 03.06.2024, шляхом підписання позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 78022, на виконання якого позичальник зобов`язався повернути кредит у встановлені строки та сплатити проценти за користування кредитом.
Однак, у встановлені договором строки, ОСОБА_1 не повернув грошові кошти та не сплатив проценти за користування кредитними коштами.
У подальшому право вимоги за договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС».
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 4706157 від 03.06.2024, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 30 240,00 грн, яка складається з: 6000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 21 240,00 грн - заборгованості за відсотками; 3000,00 грн - пеня, штраф.
Натомість вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафів суд виходить з положень п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, згідно з якими у період дії в Україні воєнного стану відповідач звільняється, як від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України так і обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), які підлягають списанню кредитодавцем.
24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває на даний час.
Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває з 24 лютого 2022 року підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, штрафу у розмірі 3 000,00 гривень відсутні.
Отже, наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам договору № 4706157 від 03.06.2024, відповідач ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти за користування ними, тому фактично отримані кредитні кошти та проценти за користування кредитними коштами, підлягають поверненню.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором № 4706157 від 03.06.2024 підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 6000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 21 240,00 грн - заборгованості за відсотками. Загальна сума заборгованості становить 27 240,00 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених судом вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2182,10 гривень.
Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 4706157 від 03.06.2024 у розмірі 27 240 гривень, яка складається з: 6000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 21 240,00 грн - заборгованості за відсотками.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір в сумі 2182,10 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, вул. Іллінська, 8, м. Київ.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Т.В. Кавун