Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
17 вересня 2026 року № 520/23422/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Військова частина НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61024, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни від 23.07.2026 у ВП № 79916012 про накладення штрафу на боржника ВІЙСЬКОВУ ЧАСТИНУ НОМЕР_1 .
.В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/19246/25 у частині виплати належних позивачу коштів зумовлене не бездіяльністю чи ухиленням військової частини від виконання судового рішення, а об`єктивною відсутністю бюджетного фінансування. Рішення суду в частині виплати стягувачу нарахованих коштів буде виконано одразу після надходження фінансування за відповідною графою бюджетного фінансування.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.
Ухвалою суду від 08.09.2026 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 .
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав заявлені у позові вимоги та просив суд розглядати справу за його відсутністю.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
На примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 79916012 з примусового виконання виконавчого листа № 520/19246/25 виданого 25.12.2025 Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 20.05.2023 по 31.12.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2024 по 09.01.2024 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
05.01.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправлення засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта», а також до електронних кабінетів сторін із зобов`язанням боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
23.07.2026 державним виконавцем, за невиконання рішення суду, а також ненадання державному виконавцю відомостей на вимоги, накладено штраф на боржника за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі по тексту - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно із приписами частини першої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до частини третьої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Положеннями частин першої та другої статті 63 Закону України № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у установлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов`язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі - 5100 грн. (для юридичних осіб), а в разі повторного невиконання рішення без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі - 10200 грн.
Аналізуючи наведені положення законодавства України в контексті цієї справи слід зазначити, що накладення штрафу за невиконання рішення є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, установлені нормами Закону України Про виконавче провадження. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України Про виконавче провадження можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Судом встановлено, що 17.02.2026 державним виконавцем направлено вимогу до ВЧ НОМЕР_1 з метою отримання наступної інформації:
1. У 3-денний термін з дня отримання вимоги, надати державному виконавцю інформацію виконання зазначеного рішення суду, а саме розрахунок здійсненого ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:з 20.05.2023 по 31.12.2023за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2024 по 09.01.2024за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
2. Надати інформацію щодо вжитих заходів з виконання рішення суду, а також підтверджуючі документи перерахування грошових коштів стягувачу у відповідності до рішення суду з метою надання державним виконавцем оцінки виконання та можливістю подальшого вжиття заходів у порядку виконання ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження»
Відповіддю боржника від 19.02.2026 повідомлено: «За вказаним виконавчим провадженням військовою частиною НОМЕР_1 були сформовані необхідні документи та замовлено фінансування задоволених позовних вимог. Рішення суду буде виконано одразу після надходження фінансування за відповідною графою бюджетного фінансування. Станом на день надання відповіді командуванням військової частини НОМЕР_1 здійснено всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішень судів на користь вищевказаних стягувачів. Однак, виділення фінансування на оплату задоволених позовних вимог не залежить від волевиявлення посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та в повній мірі ставиться в залежність від надходження фінансування вищими органами військового управління. Таким чином, командування військової частини НОМЕР_1 не має можливості визначити чи повідомити строки виконання рішень судів, за якими задоволені позовні вимоги майнового (грошового) характеру до військової частини НОМЕР_1 .» До відповіді додано основну заявку-розрахунок потреб у коштах на лютий 2026.
Однак, Військовою частиною на виконання рішення суду не надано розрахунку грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 20.05.2023 по 31.12.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2024 по 09.01.2024 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, а отже рішення в цій частині не можливо вважати виконаним.
В частині зобов`язання військової частини виплатити нараховану суму коштів, останньою не надано доказів, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, не надано доказів вчинення боржником дій, спрямованих на таке виконання, а саме щомісячних заявок на фінансування грошових до виплати, а також підтвердження направлення щомісячних заявок на фінансування до відповідних вищих органів розпорядників бюджетними коштами. До відповіді не додано доказів направлення відповідної заявки на отримання коштів на виконання рішення суду до вищого органу розпорядника бюджетними коштами.
14.07.2026 державним виконавцем направлено вимогу до ВЧ НОМЕР_1 з метою отримання наступної інформації:
1. Надати державному виконавцю інформацію щодо виконання зазначеного рішення суду.
2. Надати інформацію щодо вжитих заходів з виконання рішення суду, а також підтверджуючі документи перерахування грошових коштів стягувачу у відповідності до рішення суду з метою надання державним виконавцем оцінки виконання та можливістю подальшого вжиття заходів у порядку виконання ст.63 ЗУ "Про виконавче провадження".
3. Надати державному виконавцю розрахунок індексації грошового забезпечення стягувача у відповідності до рішення суду.
4. Надати державному виконавцю копію заявки до фінансово-економічного управління ПС ЗСУ на фінансування грошових коштів, що підлягають виплаті, у разі їх невиплати.
Відповідач зазначив, що відповіді від боржника на вимогу виконавця не надійшло.
Під час перевірки виконання рішення державним виконавцем за результатами розгляду документів, що надійшли від боржника, виконавцем встановлено факт невиконання рішення суду, відсутність документів, що вимагались від боржника у вимозі державного виконавця, а також відсутність належних письмових доказів щодо неможливості виконання рішення суду, а також відсутність доказів здійснених заходів, спрямованих на таке виконання.
Суд зауважує, що такі документ не долучено і до матеріалів справи, що виключає можливість у встановлені факту правильності здійснення боржником нарахування заборгованості з грошового забезпечення.
В частині зобов`язання військової частини виплатити нараховану суму коштів, останньою не надано доказів, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, не надано доказів вчинення боржником дій, спрямованих на таке виконання, а саме щомісячних заявок на фінансування грошових до виплати, а також підтвердження направлення заявок на фінансування до відповідних вищих органів-розпорядників.
Отже, до зазначеної відповіді боржником не додано жодних доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду або ускладнюють його виконання.
Щодо доводів позивача про те, що невиконання судового рішення обумовлюється незалежними від суб`єкта владних повноважень причинами, а саме, відсутністю фінансування за відповідною графою бюджетного фінансування, суд зазначає наступне.
Невиплата позивачу нарахованого грошового забезпечення, яка обґрунтована відсутністю цільових бюджетних коштів, не може бути свідченням повного виконання судового рішення, оскільки при цьому порушується гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ у справі Кечко проти України від 08 листопада 2005 року).
За практикою ЄСПЛ, зокрема у справі Шмалько проти України, суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.
Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Також така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом ї, а також в ухвалах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 200/3958/19-а, від 03.04.2025 у справі № 560/1080/19, від 05.08.2025 у справі № 580/2522/24 тощо.
Отже, невиконання остаточного рішення суду з підстав відсутності коштів не є поважною причиною, за якою боржник звільняється від такого обов`язку, та відповідно не може підтверджувати фактичне виконання рішення суду.
Також суд вважає, що направлення заявок на замовлення коштів не є достатнім для вжиття завершальних заходів з виконання рішення суду у цій справі.
При цьому ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, яка не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання.
Отже, станом на дату винесення оскаржуваної постанови, позивачем не було наведено відповідачу об`єктивних поважних причин через які військова частина НОМЕР_1 не виконала рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/19246/25 в частині виплати ОСОБА_1 перерахованого грошового забезпечення.
Відтак, відповідно до установлених у справі обставин, військовою частиною не здійснено належних заходів, в межах наявних у нього повноважень, для повного та своєчасного виконання судового рішення у справі №520/19246/25.
Вказане на думку свідчить про невиконання боржником судового рішення у справі №520/19246/25 без поважних причин, що є законодавчо передбаченою підставою для накладення на позивача штрафу відповідно до приписів статті 75 Закону України Про виконавче провадження.
Суд також відхиляє посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.11.2018 по справі № 373/436/17, від 15.05.2020 по справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 по справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, оскільки вони не є релевантними до цієї справи та зроблені за інших фактичних обставин.
Так, у вищенаведених постановах Верховний Суд з урахуванням наданих стороною доказів на підтвердження відсутності коштів для виконання рішення суду висновував, що невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Проте суд зазначає, що у справі яка розглядається судом, позивачем не надано належних та допустимих доказів здійснення належних заходів, в межах наявних у нього повноважень, для повного та своєчасного виконання судового рішення у справі №520/19246/25, зокрема здійснення вірного розрахунку грошового забезпечення на виконання рішення суду направлення заявок на фінансування до відповідних вищих органів-розпорядників.
Суд зазначає, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, у тому числі і відсутності відповідного фінансування, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Тобто, у будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
Таким чином дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 23.07.2026 у ВП № 79916012 про накладення штрафу на боржника Військову частину НОМЕР_1 є обґрунтованими та законними, а тому суд приходить до висновку, що вказана постанова не підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У Х В А Л И В:
У задоволенні позовної заяви Військова частина НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Тітов О.М.