Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2026 року № 520/23153/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
30.07.2026 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неврахуванні при обчисленні йому грошового забезпечення за період відпусток зі збереженням грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані дні відпусток при звільненні додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести йому перерахунок розміру грошового забезпечення за період відпусток зі збереженням грошового забезпечення за 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік, 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік, 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2026 рік та компенсації за невикористані 45 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, за невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, за невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік, невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік, за невикористані 84 календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та здійснити виплату перерахованих сум за вирахуванням раніше отриманих з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Позов обґрунтовував тим, що при обчисленні спірних виплат, що нараховані та виплачені йому після 28.02.2022 року, відповідачем протиправно не було враховано додаткову винагороду, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», яку отримував позивач.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», постійного щомісячного характеру не має (має окремий, змінний і умовний характер нарахування).
Врахування такої винагороди п. 6 розд. ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, до відповідних виплат не передбачено.
Вважав, що в спірних правовідносинах діяв правомірно.
Просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 31.01.2020 року по 02.04.2026 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ; є учасником бойових дій, що не є спірним.
Так, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2020 року № 21 (по стройовій частині) позивача зараховано до списків особового складу частини із зазначеної дати.
Наказом командира цієї ж військової частини від 02.04.2026 року № 93 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу частини із зазначеної дати.
Відповідно до вказаного наказу позивачем використана щорічна основна відпустка за 2023 рік (тривалістю 30 календарних днів); за 2024 рік (тривалістю 30 календарних днів), за 2025 рік (тривалістю 30 календарних днів), за 2026 рік (тривалістю 15 календарних днів), що також підтверджується витягами з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2023 року №60, від 10.08.2023 року №229, від 25.10.2023 року №310, від 16.04.2024 року №89, від 01.08.2024 року №196, від 28.02.2025 року №60, від 05.07.2025 року №192, від 12.03.2026 року №71.
Цим же наказом (від 02.04.2026 року № 93) наказано виплатити позивачу грошову компенсацію за: невикористані дні (45 календарних днів) щорічної основної відпустки за 2022 рік; невикористані дні (15 календарних днів) щорічної основної відпустки за 2023 рік; невикористані дні (15 календарних днів) щорічної основної відпустки за 2024 рік; невикористані дні (15 календарних днів) щорічної основної відпустки за 2025 рік;; невикористані дні (84 календарних дні) додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2020-2024 роки та за 2026 рік.
На виконання зазначеного наказу позивачу нарахована грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки.
При обчисленні розміру грошового забезпечення за період щорічних основних відпусток і грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток, відповідачем не була врахована додаткова винагорода, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», яку позивач в період з лютого 2022 року по березень 2026 року включно отримував щомісячно.
Вказані обставини підтверджуються довідками про грошове забезпечення позивача за спірний період та визнаються відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 4 ст. 9 Закону визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 3 постанови Кабінетом Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» постановлено: виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.
На виконання ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197) затверджено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який відповідними указами продовжено і діє натепер.
Підпунктом 2 п. 4 вказаного Указу постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання вказаного Указу Президента України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 набрала чинності з 28.02.2022 року, і нею на період воєнного стану запроваджені додаткові винагороди, зокрема військовослужбовцям.
Відповідно до п. 9 розд. І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.
Відповідно до п. 1 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з п. 8 ст. 101 цього ж Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» передбачені такі види щорічних відпусток, як: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (п. 1 ст. 4 Закону).
Відповідно до ст. 162 вказаного Закону, зокрема, учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Абзацом 3 п. 14 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців (тобто, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Відповідно до п. 6 розд. ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197), в редакції, яка діяла по 24.02.2025 року включно, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
25.02.2025 року набрав чинності наказ Міністерства оборони від 15.01.2025 року № 23 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.01.2025 року за № 94/43500), яким внесені зміни у зазначений Порядок, зокрема пункт 6 розділу XXXI після слів «щомісячних додаткових видів грошового забезпечення» доповнено словами «, крім винагород».
Отже, з 25.02.2025 року до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, винагороди (незалежно від їхнього виду - щомісячні та додаткові) не включаються.
Крім того, додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 на період дії воєнного стану, має тимчасовий (непостійний) характер, тому є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
До такого висновку суд дійшов з урахуванням висновків, що зроблені:
- Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 року у зразковій справі № 280/8933/24, де аналізуючи правову природу цієї додаткової винагороди, Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: «…у пункті 2 розділу І Порядку № 260 чітко зазначено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення»;
- Верховним Судом у постанові від 10.06.2026 року у справі № 240/33823/23, де аналізуючи правову природу цієї додаткової винагороди, Суд дійшов наступного висновку: «…додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, за своєю правовою природою має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу участі військовослужбовцем у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників)…».
Верховний Суд у постанові від 10.06.2026 року у справі № 240/33823/23, виходячи з наведеного висновку, також дійшов наступного висновку: «…додаткова винагорода військовослужбовцям, виплату якої передбачено Постановою № 168 на період дії воєнного стану, не є тією складовою частиною грошового забезпечення, яка включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.».
Враховуючи наведене додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 на період дії воєнного стану, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, оскільки має тимчасовий (непостійний) характер, а тому до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються оплачувані відпустки, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, не включається.
До аналогічного висновку правомірно дійшов відповідач.
Суб`єкт владних повноважень в спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.
З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову із зазначених в ньому підстав - відсутні.
Виходячи з вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень не підлягають.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 17 вересня 2026 року.
Суддя Логойда Т.В.