Справа № 740/3658/26
Провадження № 2-а/740/39/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді Гагаріної Т.О., за участю секретаря судового засідання Мартиненко Ю.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - поліцейський Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області сержант поліції Глущенко Олександр Олегович, про визнання скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
06.07.2026 позивач звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що постановою від 29.06.2026 її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. З даною постановою вона не згодна, вважає, що вона є протиправною та підлягає скасуванню.
Зазначила, що 29.06.2026 вона керувала автомобілем марки «HYUNDAI TUCSON», державний номерний знак НОМЕР_1 , в м.Ніжині по вул.Б.Шлях. Під`їхавши до перехрестя з вул.С.Прощенка, де організовано круговий рух, вона увімкнула покажчик лівого повороту та заїхала на перехрестя. Безпосередньо на перехресті, увімкнувши правий покажчик повороту почала з`їзд з перехрестя на вул.С.Прощенка, де її відразу зупинив працівник поліції. Останній повідомив, що вона нібито порушила п.9.2.б ПДР - не увімкнула покажчик правого повороту перед з'їздом з перехрестя на вул. С. Прощенка, та забравши посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, відніс документи до патрульного автомобіля передавши їх інспектору. Після повернення до її автомобіля, працівник поліції продовжив розмову під час якої вона надала пояснення і повідомила про те, що покажчик повороту був увімкнений. Також висловила свою думку, що в даній ситуації (при здійсненні аналогічного маневру) взагалі не обов'язково вмикати покажчик правого повороту, оскільки в даному місці (з врахуванням організації дорожнього руху та особливості дорожньої обстановки) з'їзд з перехрестя на вул. С. Прощенка відбувається в прямому напрямку без зміни напрямку руху. Не зважаючи на її пояснення та фактичні обставини, працівник поліції зазначив, що вона може оскаржити дії працівників поліції в судовому порядку. Від моменту зупинки, вона знаходилася в належному їй транспортному засобі і продовжувала спілкування з працівником поліції з автомобіля. Останній не проводив розгляд справи та не повідомив про розгляд взагалі, а лише повернувшись до службового автомобіля забрав винесену інспектором постанову та віддав разом з посвідченням водія та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Вважає, що оскаржувана постанова є безпідставною та винесена з порушенням вимог законодавства в зв'язку з чим, підлягає скасуванню виходячи з наступного: не повідомив про розгляд справи, не надав доказів вчинення правопорушення, не надав скористатися правовою допомогою, фактично розглянув справу без дотримання порядку її розгляду.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.07.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.
27.07.2026 від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Зеляка А.В. надійшла заява про продовження строку для подання відзиву на адміністративний позов.
У поданому відзиві від 12.08.2026 представник відповідача Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Зеляк А.В. просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 29.06.2026 о 20-23 год у м. Ніжин по вул. Станіслава Прощенка, 89, патрульний наряд у складі поліцейського Гасанова та інспектора Глущенка О.О. Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області виявили транспортний засіб «HYUNDAI TUCSON», державний номерний знак НОМЕР_1 , водій якого (позивач ОСОБА_1 ) під час з'їзду з перехрестя з круговим рухом праворуч не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушила п.9.2.б ПДР. Під час розгляду матеріалів позивачу було повідомлено про причини зупинки транспортного засобу, надано докази скоєного правопорушення, роз'яснено її права та обов'язки, у тому числі порядок, строки сплати, оскарження винесеної відносно неї постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, під безперервний відеозапис із бодікамери № 968009, який належним чином долучений до п.7 оскаржуваної постанови.
Зі змісту позовної заяви, вбачається, що позивач правомірність своїх вимог та протиправність оскаржуваної постанови обґрунтовує тим, що вона нібито не змінювала напрямок руху і рух відбувався у прямому напрямку, а тому обов'язок вмикати покажчик повороту був відсутній, при цьому зазначила, що покажчики повороту вона вмикала. Крім того, посилається на те, що розгляд справи було проведено за її відсутності у службовому автомобілі, їй не було роз'яснено права та обов'язки, не надано можливість скористатися правничою допомогою, порушено процедуру розгляду справи в цілому. а сама постанова містить посилання на неіснуючу норму права (пункт 9.2.б ПДР). Вказані доводи позивача є помилковими, надуманими, такими, що не відповідають дійсності, та спрямовані виключно на спробу позивача уникнути відповідальності за вчинене правопорушення в сфері забезпечення дорожнього руху. Так, факт вчинення правопорушеня підтверджується електронним записом з бодікамери на якому зафіксовано рух автомобіля та здійснення маневру зїзду праворуч без увімкнення миготливого світлового сигналу. Крім того, поліцейський належним чином роз`яснив позивачу її права, провів розгляд справи у присутності ОСОБА_1 , та вручив постанову останній яка отримала її копію.
Третя особа - поліцейський Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області сержант поліції Глущенко Олександр Олегович повідомлений про розгляд справи.
На підставі ст.262 КАС України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що предметом оскарження у даній справі є постанова серії ЕНА № 7464029 від 29.06.2026 у справі за ч.2 ст.122 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст.245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст.3 Закону).
Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
За змістом ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності регламентовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення Правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч.2 ст.258 КУпАП).
Згідно ч.4 ст.258 КУпАПу випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Остання, наразі, містить вимоги до змісту постанови про правопорушення.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення, зокрема, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (пункт 2 розділу ІІІ).
Отже, інспектор при винесенні постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення відносно позивача, діяв у рамках чинного законодавства України та у спосіб визначений законом.
Відповідно до оскаржуваної постанови, позивач була піддана адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 510 грн за те, що 29.06.2026 о 20-23 год на вул.С.Прощенка, 89 у м.Ніжині, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «HYUNDAI TUCSON», державний номерний знак НОМЕР_1 , не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушила п.9.2.(б) ПДР.
Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п.9.1 (а) ПДР попереджувальними сигналами є сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою.
В силу п.9.2 ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до п.9.3 ПДР у разі відсутності або несправності світлових покажчиків повороту сигнали початку руху від правого краю проїзної частини, зупинки зліва, повороту ліворуч, розвороту або перестроювання на смугу руху ліворуч подаються лівою рукою, витягнутою вбік, або правою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору.
З наведених норм вбачається, що водій ТЗ здійснюючи будь-які маневри на проїзній частині, буть то початок руху від будь якого краю проїзної частини, зупинка, поворот ліворуч або праворуч, та інше, зобов'язаний подати відповідний сигнал світловими покажчиками повороту, а за їх відсутності або несправності, подати такий сигнал правою або лівою рукою.
Відповідно до п.9.4 ПДР, подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.
Маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом (п.1.10 ПДР).
Відтак з приведеної норми слідує, що обов'язок щодо подання сигналів світлового покажчика повороту не ставиться у залежність від наявності чи відсутності дорожніх знаків перед поворотом. Під будь-якою зміною напрямку руху слід розуміти маневр, пов'язаний з незначною зміною напрямку руху по відношенню до повздовжньої осі проїзної частини дороги, яким є поворот праворуч чи ліворуч.
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП відповідальність настає за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Із змісту вказаної норми слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Відповідно до ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Досліджуючи доводи, які стосуються вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач зазначила, що під`їхавши до перехрестя з вул.С.Прощенка, де організовано круговий рух, вона увімкнула покажчик лівого повороту та заїхала на перехрестя. Безпосередньо на перехресті, увімкнувши правий покажчик повороту почала з`їзд з перехрестя на вул.С.Прощенка.
Разом з тим, із наданого суду відповідачем відеозапис з бодікамери з відеофіксацією події та вчиненого правопорушення, вбачається, що 29.06.2026 о 00:01:24 - 00:01:35 рухається автомобіль позивача марки «HYUNDAI TUCSON», державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому під час здійснення зміни напрямку руху не був ввімкнений світловий покажчик повороту відповідного напрямку - праворуч, а був ввімкнений тільки після того, як відбулася зупинка автомобіля на вимогу працівників поліції.
Також, на відеозаписі позивач фактично погоджується з порушенням і зазначає, що в подальшому буде вмикати повороти, просить винести їй попередження, зазначаючи, що це не грубе порушення і вона візьме це до уваги.
З позовної заяви вбачається та даний факт не оспорюється позивачем, що перед перехрестям з круговим рухом встановлено дорожній знак 4.10 «Круговий рух», яким мають керуватися учасники дорожнього руху.
При цьому, в силу вимог розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР, дорожній знак 4.10 «Круговий рух» відноситься до наказових знаків. Знак вимагає об'їзду клумби (центрального острівця) в напрямку, вказаному стрілками на перехресті з круговим рухом.
За правилами п.14.6.6 ДСТУ 4100-2021 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» знак 4.10 «Круговий рух» потрібно застосовувати, щоб дозволити рух транспортних засобів лише в зазначеному стрілками напрямку і навколо центрального острівця, якщо організовано круговий рух транспортних засобів на перехресті (площі). Знак потрібно встановлювати на кожному в`їзді на перехрестя (площу) з рухом по колу.
Отже вся територія в межах дії знаку 4.10 «Круговий рух» є перехрестям у розумінні ПДР.
Враховуючи вище наведені обставини у даному випадку позивач була зобов'язана увімкнути світловий покажчик повороту при здійснення маневру відповідно до вимог п.9.2 (б) ПДР.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Додатково суд враховує, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloranand Francis v. The United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.
Звертаючись до суду, позивач також посилалася на те, що була порушена процндура розгляду справи та не були реалізовані її права скористатися юридичною допомогою.
З досліджених матеріалів справи, зокрема, відеозаписів вбачається, що інспектор дотримався передбаченої законодавством процедури розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, представився після зупинки Т3, повідомив про причину зупинки транспортного засобу, пред`явив законну вимогу надати документи для перевірки, ознайомив водія із правами, якими користується особа, стосовно якої проводиться розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
Суд вказує на те, що під час розгляду даної справи, не було встановлено порушень/обмежень прав позивача з боку суб`єкта владних повноважень, в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в п.32 справи «Максименко проти України», обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Таким чином, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак, подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень. При цьому, законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку та не заявляв про це під час розгляду справи.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція щодо значимості процедурних порушень викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.
Керуючись ч.6 ст.121, 251, 280 КУпАП, ст.ст.250, 257-263, 286 КАС України, суд,-
постановив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - поліцейський Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області сержант поліції Глущенко Олександр Олегович, про визнання скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.О.Гагаріна