Справа № 127/34662/25
Провадження № 22-ц/801/2181/2026
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.
Доповідач:Оніщук В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року Справа № 127/34662/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Ковальчука О. В.. Панасюка О. С.,
з участю секретаря судового засідання Закерничної А. О.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Лепетухи Ярослави Валентинівни в інтересах ОСОБА_2 на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2026 року, ухвалене у складі судді Медяної Ю. В., у залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 червня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя було задоволено та вирішено у порядку поділу майна подружжя:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю було відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 15 140 грн.
03 липня 2026 року адвокат Чернякова М. А. в інтересах ОСОБА_1 подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення із ОСОБА_2 на користь позивачки за первісним позовом понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2026 року заяву було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 00 грн.
Зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції зазначив, що представник ОСОБА_2 - адвокат Лепетуха Я. В. - в судовому засіданні просила зменшити розмір витрат позивача-відповідача на правничу допомогу до 3 000 грн, наголосивши на неспівмірності розміру витрат складності справи та, що заявлений розмір витрат є завищеним.
Суд частково погодився з таким твердженням, з огляду на обставин справи, її складність та важливість для сторін, обсяг виконаної адвокатом роботи, наявність сталої судової практики в даній категорії справ.
При цьому, суд зазначив, що розмір витрат у сумі 3 000 грн є надто заниженим та не компенсує ОСОБА_1 фактично понесені витрати на правничу допомогу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу відмовити у повному обсязі.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Ковальчук О. В., Панасюк О. С.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2026 року справу призначено до розгляду на 17 вересня 2026 року о 10 год 20 хв.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що згідно зі змістом позовної заяви, поданої до суду першої інстанції, адвокатом позивача було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, у розмірі 15 000 грн.
Натомість уже разом із заявою про стягнення адвокатських витрат подано детальний розрахунок на правничу допомогу, договір про правову допомогу яким передбачено фіксований гонорар у розмірі 20 000 грн, що перевищує раніше заявлений орієнтовний розрахунок судових витрат.
При цьому детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) у розумінні вимог статті 137 ЦПК України до суду так і не подано, а наведені у детальному розрахунку на правничу допомогу загальні формулювання та окремі тези не підтверджують ні обсягу, ні характеру, ні фактичної вартості наданої правничої допомоги та, відповідно, не доводять реальність і обґрунтованість заявленої до стягнення суми судових витрат.
Окрім того представником позивача не доведено належними та допустимими доказами розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також не підтверджено належними доказами обсяг наданих адвокатом послуг, їх вартість та необхідність здійснення відповідних витрат для надання правничої допомоги, з огляду на таке.
Так, договір про надання правничої допомоги від 06 жовтня 2025 року не містить посилання на конкретну судову справу, в межах якої адвокат зобов`язався надавати правничу допомогу. Зазначення у договорі загального переліку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та судів, у яких адвокат може представляти інтереси клієнта, саме по собі не підтверджує, що правнича допомога за цим договором надавалася у цивільній справі № 127/34662/25 за позовом про поділ майна подружжя.
Відсутність у договорі будь-якої індивідуалізації предмета доручення, зокрема посилання на номер справи, сторони спору або інші відомості, які б дозволяли однозначно встановити зв`язок договору саме з цією судовою справою, не дає можливості дійти беззаперечного висновку, що заявлені до відшкодування витрати понесені саме у зв`язку з її розглядом.
Заявлений розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн є явно неспівмірним зі складністю справи, обсягом фактично виконаних робіт та витраченим часом, а відтак не відповідає критеріям розумності та співмірності, встановленим процесуальним законодавством та сформованим у судовій практиці.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала.
ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, при цьому адвокат Лепетуха Я. В. подала заяву про відкладення розгляду справи з посиланням на її участь у засіданні комісії по розгляду актів про порушення ПРРЕЕ СО «Жмеринські ЕМ», однак колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні заяви відмовити, визнавши причину неявки за неповажну та провести розгляд справи у відсутність вказаних осіб, оскільки заявник будучи своєчасно повідомленою про розгляду справи мала можливість вжити заходів для забезпечення участі у судовому засіданні, при цьому щодо причин неявки в судове засідання ОСОБА_2 не зазначено взагалі. Крім того, суд звертає увагу на необхідність дотримання визначених законом строків розгляду справи.
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Додаткове рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону не відповідає.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).
У ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21 липня 2025 року у справі № 909/399/24 (провадження № 12-37гс25) вказала, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови КГС ВС від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21 та від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21).
Заяву про вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15ц).
Потрібно розрізняти наслідки несвоєчасного подання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Першої судової палати КЦС ВС від 29 червня 2022 року у справі №161/5317/18)».
У постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23) Верховний Суд зробив висновок щодо питання застосування частини восьмої статті 141, частини першої статті 246 ЦПК України за обставин, коли докази на підтвердження розміру судових витрат з надання професійної правничої допомоги фізично існували на момент закінчення судових дебатів (до ухвалення судового рішення), однак їх було надано протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення без обґрунтування поважних причин неподання до закінчення судових дебатів у справі, відповідно до якої:
- у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, вона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;
- у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Як видно із матеріалів справи, заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвокат Чернякова М. А. подала 03 липня 2026 року після ухвалення судом рішення по суті спору 29 червня 2026 року.
На підтвердження понесених витрат адвокат надала суду:
- договір про надання правничої допомоги від 06 жовтня 2025 року, де у п. 4.3 сторони обумовили фіксований розмір гонорару у 20 000 грн;
- квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 06 жовтня 2025 року про сплату вказаної суми;
- копію детального розрахунку на правничу допомогу (без дати), відповідно до якого витрати, пов`язані з розглядом справи складають гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, отримання та ознайомлення з зустрічною позовною заявою та додатками до заяви, витребування доказів по справі, написання клопотань, отримання рішення, ухвал, збір доказів тощо, а саме: консультація та обговорення справи ; складення відзиву до позовної заяви та надання копій документів, складення в процесі розгляду справи клопотань, здача документів в суд, відправлення документів інші стороні відповідних копій; участь у судових засіданнях з листопада 2025 року по червень 2026 року; отримання рішення суду, виконавчих листів та інших документів по даній справі.
Таким чином, апеляційний суд виснує, що як на момент звернення до суду із цим позовом 03 листопада 2025 року, так і на момент ухвалення судового рішення 29 червня 2026 року фактично всі докази на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу були наявні у представника Казакової О. В., проте адвокат жодним чином не обґрунтувала причини неможливості їх подання до оголошення судових дебатів.
При цьому апеляційний суд враховує, що у п. 4.3 договору про надання правничої допомоги сторони обумовили фіксований розмір гонорару.
У постанові від 13 лютого 2024 року у справі №757/33206/22-ц Верховний Суд зробив висновок, що тлумачення ч. 1 ст. 246, ч. 8 ст. 141 ЦПК України дає підстави вважати, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин у задоволенні заяви адвоката Чернякової М. А. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі, враховуючи положенням ст. 141, 246 ЦПК України, слід відмовити, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання стороною доказів, що підтверджують розмір судових витрат у встановлений законом строк.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, неповно дослідивши матеріали справи, та дійшов хибного висновку про ухвалення додаткового рішення та часткове задоволення заяви адвоката про стягнення витрат на правничу допомогу.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 1, 4 ст. 376 ЦПК України).
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Лепетухи Ярослави Валентинівни в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове.
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Чернякової Марії Андріївни - про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді О. В. Ковальчук
О. С. Панасюк