Справа № 127/25931/26
Провадження № 22-ц/801/2242/2026
Категорія: 106
Головуючий у суді 1-ї інстанції Березовська О. А.
Доповідач:Оніщук В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року Справа № 127/25931/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,
з участю секретаря судового засідання Закерничної А. О.,
учасники справи:
заявник - Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради»,
особа, стосовно якої вирішується питання про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку - ОСОБА_1 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Виноградського Антона Павловича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня 2026 року, постановлене у складі судді Березовської О. А. в залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У липні 2026 року Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» звернулась до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 в примусовому порядку без його згоди.
Заява обґрунтована тим, що 21 липня 2026 року о 19 год 59 хв ОСОБА_1 був госпіталізований у КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка BOP», доставлений на приймальне відділення КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР» в супроводі старшого інспектора СПДН Вінницького РУП капітана поліції Ходаніцького В. К., ВНП № 5023074 та фельдшера ЕМД внаслідок погіршення психічного стану - вчиняє реальні дії, що являють собою безпосередню небезпеку для себе і оточуючих; може завдати значної шкоди внаслідок погіршення психічного стану у разі, якщо особі не буде надана психіатрична допомога.
22 липня 2026 року о 08 год 30 хв ОСОБА_1 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів лікарні, яка підтвердила доцільність його госпіталізації для надання психіатричної допомоги.
У зв`язку з викладеним КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка BOP» просило суд винести рішення, яким задовольнити заяву про госпіталізацію в примусовому порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , без його згоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня 2026 року заяву Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» про госпіталізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» в примусовому порядку без його згоди було задоволено.
У ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 страждає на емоційно нестійкий розлад особистості імпульсивний тип, психічні і поведінкові розлади, викликані вживанням алкоголю - синдром залежності, внаслідок чого вчиняє реальні дії та виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього і оточуючих, а отже потребує надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 29 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Береговий О. Ю., Панасюк О. С.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2026 року справу призначено до розгляду на 17 вересня 2026 року об 11 год 20 хв.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було належним чином встановлено чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги заяви КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» про госпіталізацію ОСОБА_1 у примусовому порядку та якими доказами вони підтверджуються.
Так, усі відомості про його суспільно-небезпечні та агресивні дії у заяві про госпіталізацію у примусовому порядку, зазначені зі слів матері та дружини.
Суд не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять звернень, пояснень або листів інших громадян, представників правоохоронних органів, органів ДСНС, швидкої медичної допомоги тощо.
Також суд першої інстанції залишив поза увагою питання можливого амбулаторного лікування ОСОБА_1 .
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.
Фактичні обставини, встановлені судом
21 липня 2026 року ОСОБА_2 (дружина ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 (мати ОСОБА_1 ) звернулись до КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» із заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що він цього дня спалив належний дружині одяг, який був у будинку, розтрощив усі двері, зірвав сходи, порубав і викинув на двір; погрожує спалити будинок і вбити дружину, погрожує батькам і сусідам; казав, що облиє будинок бензином і підпалить, поводиться дуже агресивно, усіх провокує, використовує фізичну силу, погрози, що уб`є дружину і свою матір (а. с. 7).
Відповідно до висновку огляду комісії лікарів-психіатрів особи, яка потребує госпіталізації в примусовому порядку від 22 липня 2026 року № 01.2-26/903 о 08 год 30 хв був оглянутий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , який був госпіталізований у 21 відділення КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» для лікування, діагноз: F60.30 - емоційно нестійкий розлад особистості імпульсивний тип. F10.2 - психічні і поведінкові розлади, викликані вживанням алкоголю - синдром залежності. ОСОБА_1 страждає на емоційно нестійкий розлад особистості імпульсивний тип, психічні і поведінкові розлади, викликані вживанням алкоголю - синдром залежності, внаслідок чого вчиняє реальні дії, що являють собою безпосередню небезпеку для себе і оточуючих; завдасть значної шкоди внаслідок погіршення психічного стану у разі, якщо особі не буде надана психіатрична допомога. Пацієнт виявляє небезпеку здоров`ю та життю для себе та оточуючих, потребує примусової госпіталізації (а. с. 3).
Аналогічні висновки щодо діагнозу особи викладені у протоколах огляду ОСОБА_1 від 21 липня 2026 року та 22 липня 2026 року (а. с. 4, 6).
У суді першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були допитані як свідки.
Свідок ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_1 , суду пояснила, що написала заяву до лікарні про госпіталізацію чоловіка, в зв`язку з його систематичною неадекватною поведінкою до неї та до інших родичів, до своїх батьків та сестри. Чоловік вживає психотропні речовини та алкоголь, що призводить до неадекватної поведінки, на цей час вона залишає будинок та йде до матері. Чоловік застосовує до неї фізичну силу, може вдарити. Перед госпіталізацією вдарив її рукою в голову та по нирках ззаду, де зараз є синець (який ОСОБА_2 усім присутнім в залі судового засідання продемонструвала). В будинку все розтрощено, двері міжкімнатні, вхідні пошкоджені, пошкоджені побутові речі, пилосос розтрощений, попалив її речі в каміні. Приходив до неї на роботу і її врятували броньовані двері і вікна, постійно погрожує їй вбивством, на її думку він би реалізував свій намір, якби не броньовані вікна та двері у неї на роботі. ОСОБА_2 пояснила, що працює в пункті обміну валюти.
За згодою учасників справи судом оглянутий на мобільному телефоні ОСОБА_2 відеозапис з камери відеоспостереження. На записі зафіксовано як ОСОБА_1 в приміщенні обмінного пункту бере тумбочку, яка там знаходилась, та б`є нею по закритому віконцю пункту обміну валюти, б`є по ньому кулаками, намагається відірвати поличку біля віконця обміну валют. ( ОСОБА_1 підтвердив, що така подія дійсно була, але звинувачує в своїй поведінці дружину).
Свідок ОСОБА_2 також показала, що їх будинок розділений на дві половини, коли мати чоловіка чує сварку, то приходить до них. Матір він також ображає словесно, може вдарити, штовхнути. Потім не визнає, що штовхав, чи бив матір. Кожен місяць, два тижні випиває, потім тиждень відходить і знову випиває. Пропонували пройти лікування, але чоловік не погоджується. Він раніше розпочав був лікування в Хмельницькій області в громадській організації «Пульс - Хмельницький» програма «12 кроків», це було в 2023 році, але лікування не завершив.
Свідок ОСОБА_3 , мати ОСОБА_1 , суду пояснила, що вони сина останні два роки постійно привозять до психоневрологічної лікарні. В будинку проживають 9 чоловік, усі родичі, живуть діти. Усі скаржаться, сусіди, його сестра з дітьми, на його неадекватну поведінку в стані алкогольного сп`яніння. Вони весь час проживають в напрузі, просить примусово застосувати лікування до її сина. Син погано спить, вона часто чує, що собака пищить, тоді вона розуміє, що він її б`є. Її син постійно випиває, впадає в запої, останні два місяці ОСОБА_5 постійно і не може вийти з запою. В нього ніби чорт вселяється, всіх будить вночі, стукає, кричить, чіпляється, буває б`є її, забрав у неї ключі, гроші. Відкріпив умисно сходи і вони чуть не впали їй на голову, висловлює суїцидальні думки, вночі кричить і сусіди прокидаються, вдарив батька в живіт, порубав сходи на тріски, не працює, через те, що п`є, здає речі в ломбард. Їх син, її онук, живе в Німеччині та коли приїздить, то не може бути вдома із-за такої поведінки батька. Все в будинку у них поламане, побиті побутові речі. Палив речі дружини в кімнаті, спалив всі її речі, у неї нічого немає окрім того, що на ній, взяв газовий туристичний балон і хотів спалити будинок, через це вони і викликали поліцію, буває так, що протягом доби вони змушені декілька раз викликати поліцію.
Свідок зазначила, що її можуть засуджувати, що вона, мати, наполягає на примусовій госпіталізації сина до психіатричної лікарні, але вона діє в його інтересах.
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.
Статтею 3 Конституції України установлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається із Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», Закону України «Про психіатричну допомогу» (далі Закон) та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Згідно з статтею 3 Закону кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Зазначене положення закону узгоджується з пунктом 5 Принципу 4 «Визначення психічної хвороби» Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психічної допомоги, прийнятих резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 17 грудня 1991 року № 46/119, де вказано, що жодна особа або орган влади не може класифікувати особу як таку, що має психічну хворобу, інакше як з метою, що прямо пов`язана із психічним захворюванням або внаслідок психічного захворювання.
Статтею 4 Закону установлено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.
Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність (стаття 14 Закону).
Відповідно до частини першої, другої статті 16 Закону особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.
У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини особа не може вважатися «психічно хворою» та бути позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов: по-перше, об`єктивна медична експертиза повинна достовірно встановити, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (пункт 96 рішення у справі «Заїченко проти України (№ 2) від 26 лютого 2015 року (заява № 45797/09)).
Частиною першою статті 339 ЦПК України установлено, що за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.
Згідно з частинами першою, другою статті 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.
До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР» про госпіталізацію ОСОБА_1 в примусовому порядку без його згоди, суд першої інстанції надав належну оцінку поданим доказам, зокрема висновку огляду комісії лікарів-психіатрів особи, яка потребує госпіталізації в примусовому порядку від 22 липня 2026 року № 01.2-26/903, яким встановлено, що ОСОБА_1 страждає на емоційно нестійкий розлад особистості імпульсивний тип, психічні і поведінкові розлади, викликані вживанням алкоголю - синдром залежності, внаслідок чого вчиняє реальні дії, що являють собою безпосередню небезпеку для себе і оточуючих; завдасть значної шкоди внаслідок погіршення психічного стану у разі, якщо особі не буде надана психіатрична допомога. Пацієнт виявляє небезпеку здоров`ю та життю для себе та оточуючих, потребує примусової госпіталізації, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Вказаний висновок комісії є дійсним і жодним допустимим, достовірним і достатнім доказом не спростований, а встановлені комісією обставини вказують про наявність передбачених законом підстав для його примусової госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги, оскільки підтверджена наявність у ОСОБА_1 психічних та емоційних розладів, його лікування потребує примусової госпіталізації (тобто можливе лише в стаціонарних умовах), причину яких він категорично заперечує.
Висновок комісії містить чітко встановлений діагноз, детальний опис агресивної поведінки пацієнта та обґрунтований висновок про необхідність його примусової госпіталізації.
Такі обставини підтверджуються поясненнями дружини та матері ОСОБА_1 , які були допитані судом першої інстанції як свідки під присягою.
Вагомих доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
До того ж 31 серпня 2026 року до апеляційного суду надійшов лист КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР», у якому адміністрація закладу повідомила, що ОСОБА_1 після отриманого лікування був виписаний з лікарні 21 серпня 2026 року у задовільному стані з подальшими медичними рекомендаціями.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin And Others V. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Виноградського Антона Павловича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді О. Ю. Береговий
О. С. Панасюк