Справа № 127/26876/24
Провадження № 22-ц/801/2075/2026
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.
Доповідач:Оніщук В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року Справа № 127/26876/24 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Копаничук С. Г., Берегового О. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Закерничної А. О.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Хоменчука Анатолія Олеговича в інтересах ОСОБА_2 на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2026 року, постановлену у складі судді Венгрин О. О. в залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
В жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулась в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна шляхом стягнення грошової компенсації вартості його частки.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було задоволено та вирішено поділити спільне майно колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 наступним чином:
- визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 9/200 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 9/200 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/30 ідеальну частку земельної ділянки, загальною площею 0,0968 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:070:0394, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/30 ідеальну частку земельної ділянки, загальною площею 0,0968 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:070:0394, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частку вартості транспортного засобу Volkswagen Passat, 2010 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 151 961,52 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11 650 грн судового збору, а з ОСОБА_1 стягнути на користь ОСОБА_2 1/2 частку судового збору в розмірі 759,81 грн і 2 674,20 грн.
18 квітня 2026 року Близнюк О. О. звернувся в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
08 травня 2026 року із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі до суду звернувся представник ОСОБА_2 - адвокат Хоменчук А. О., та просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000 грн судових витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2026 року було вирішено:
- відмовити в задоволенні заяви представника відповідача-позивача ОСОБА_2 - адвоката Хоменчука Анатолія Олеговича - про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу;
- заяву представника позивача-відповідача ОСОБА_1 - адвоката Левицького Олександра Вікторовича - про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 000,00 грн, в стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовити.
У рішенні суд зазначив, що представник ОСОБА_2 - адвокат Хоменчук А. О. - до ухвалення рішення не подав суду докази на підтвердження понесення ним судових витрат на правничу допомогу, не повідомив про намір подати докази на підтвердження їх розміру після ухвалення судового рішення протягом встановленого строку, а подав заяву про відшкодування таких витрат вже після завершення розгляду справи, тому суд дійшов висновку про необхідність відмови представнику Близнюк В. В. в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Надаючи оцінку наданим доказам понесення судових витрат на правничу допомогу представником ОСОБА_1 - адвокатом Левицьким О. В., суд зважив на те що, що справа не є складною, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, і тому вважав за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 000 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи, виконаною адвокатом роботою у ній та затраченим часом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким судовим рішенням, представник ОСОБА_2 - адвокат Хоменчук А. О. - подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким його заяву про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити, а у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу сторони ОСОБА_1 - відмовити.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Ковальчук О. В., Береговий О. Ю.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 18 серпня 2026 року суддю Ковальчука О. В. замінено на суддю Копаничук С. Г.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2026 року справу призначено до розгляду на 17 вересня 2026 року о 09 год 15 хв.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
У апеляційній скарзі адвокат Хоменчук А. О. зазначає, що він надає правничу допомогу ОСОБА_2 на підставі договору № 279/24 від 27 вересня 2024 року.
Розмір витрат на правову допомогу у справі № 127/26876/24 складає 30 000 грн. Докази на підтвердження витрат були надані суду першої інстанції у вигляді копії Договору №279/24 від 27 вересня 2024 року, Додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 279/24 від 27 вересня 2024 року, детального опису робіт (наданих послуг), актом передачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 08 травня 2026 року та платіжної інструкції №8414-5511-5595-6954 від 08 травня 2026 року.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правову допомогу відповідачу у сумі 30 000 грн. А щодо строків, варто вказати наступне.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2026 року у справі №127/26876/24 було вручено ОСОБА_2 04 травня 2026 року, що підтверджується розпискою про отримання копії повного рішення.
Відтак, строк для подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропущений з поважних причин, підлягає поновленню та має обраховуватись з дати отримання рішення.
Також адвокат Хоменчук А. О. зазначив, що представником ОСОБА_1 адвокатом Левицьким О. В. в якості підтвердження сплати гонорару адвоката було додано документ, який не відповідає вимогам чинного законодавства та не є квитанцією, платіжною інструкцією, тощо, а відтак, витрати не підтверджені жодним чином.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу Близнюк О. О. просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні представник Близнюк В. В. апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.
Представник Близнюка О. О. в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).
У ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21 липня 2025 року у справі № 909/399/24 (провадження № 12-37гс25) вказала, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови КГС ВС від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21 та від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21).
Заяву про вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15ц).
Потрібно розрізняти наслідки несвоєчасного подання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Першої судової палати КЦС ВС від 29 червня 2022 року у справі №161/5317/18)».
У постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23) Верховний Суд зробив висновок щодо питання застосування частини восьмої статті 141, частини першої статті 246 ЦПК України за обставин, коли докази на підтвердження розміру судових витрат з надання професійної правничої допомоги фізично існували на момент закінчення судових дебатів (до ухвалення судового рішення), однак їх було надано протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення без обґрунтування поважних причин неподання до закінчення судових дебатів у справі, відповідно до якої:
- у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, вона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;
- у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Рішення по суті спору у цій справі було ухвалене судом першої інстанції 13 квітня 2026 року (а. с. 228-230, том 1).
Із матеріалів справи встановлено, що заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_2 була подана адвокатом Хоменчуком А. О. засобами поштового зв`язку 08 травня 2026 року, що підтверджується поштовим конвертом (а. с. 28, том 2).
Таким чином, враховуючи викладене, правильним є висновок суду про відмову у задоволенні заяви адвоката Хоменчука А. О. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.
Колегія суддів зауважує, що зазначення адвокатом у прохальній частині зустрічного позову (а. с. 46-52) про стягнення з ОСОБА_2 з-поміж іншого «витрат на правничу допомогу у розмірі, який буде уточнено за результатами розгляду справи» не може бути розцінено як заяву про ухвалення додаткового рішення у розумінні норм процесуального закону.
Окрім того колегія суддів звертає увагу на те, що адвокат Хоменчук А. О. не брав участі у судових засіданнях 21 жовтня 2024 року, 26 листопада 2024 року, 15 травня 2025 року, 26 червня 2026 року, 21 серпня 2025 року, 24 вересня 2025 року, 25 лютого 2026 року (а. с. 92, 98, 138, 147, 150, 157, 225, том 1), що підтверджується протоколами судових засідань, натомість щоразу подавав заяви про відкладення судових засідань із різних підстав (а. с. 89, 96, 137-139, 145, 149, 155, том 1) та розгляд справи за його відсутності (а. с. 208, 219, 224, том 1).
Зі змісту протоколів судового засідання від 25 грудня 2024 року, 20 січня 2025 року, 06 березня 2025 року, 07 листопада 2025 року, 12 лютого 2026 року (а. с. 114, 122, 133, 166, 198, том 1), у яких адвокат Хоменчук А. О. брав участь, не встановлено заявлення ним клопотання про стягнення судових витрат в усній формі. Відповідних письмових заяв, окрім поданої адвокатом 08 травня 2026 року, матеріали справи не містять.
Також апеляційний суд зауважує, що на момент звернення до суду із зустрічним позовом 02 жовтня 2024 року та ухвалення судового рішення 13 квітня 2026 року у представника Близнюк В. В. були наявні договір №279/24 від 27 вересня 2024 року про надання правничої допомоги, де сторони обумовили фіксований розмір гонорару у розмірі 30 000 грн, та додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 279/24 від 27 вересня 2024 року. Проте адвокат жодним чином не обґрунтував причини неможливості їх подання до винесення судом рішення.
У постанові від 13 лютого 2024 року у справі №757/33206/22-ц Верховний Суд зробив висновок, що тлумачення ч. 1 ст. 246, ч. 8 ст. 141 ЦПК України дає підстави вважати, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Апеляційний суд відхиляє доводи адвоката про те, що строк на подання відповідної заяви було пропущено із поважних причин, оскільки його довірителька отримала повний текст рішення суду першої інстанції від 13 квітня 2026 року лише 04 травня 2026 року, адже законодавець не пов`язує початок перебігу строку на подання відповідної заяви із днем вручення стороні копії повного тексту рішення суду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до помилкового тлумачення норм закону.
Необґрунтованими є твердження представника Близнюк В. В. про те, що представник ОСОБА_1 - адвокат Левицький О. В. в якості підтвердження сплати гонорару адвоката додав документ, який не відповідає вимогам чинного законодавства та не є квитанцією, платіжною інструкцією, тощо, а відтак, витрати не підтверджені жодним чином.
Так, на підтвердження понесених Близнюком О. О. витрат на правничу допомогу його представник надав копію договору про надання правничої допомоги від 01 серпня 2024 року (розмір гонорару - фіксований 30 000 грн - п. 5.1), опис наданих послуг на виконання договору про надання правничої допомоги від 01 серпня 2024 року, акт приймання-передачі наданих правничих послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 01 серпня 2024 року, квитанцію про отримання коштів за надання правничої допомоги від 16 квітня 2026 року (а. с. 235-239, том 1).
При цьому згідно з усталеною позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18), витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Колегія суддів звертає увагу на те, що сторона позивача за первісним позовом додаткове рішення у частині розміру стягнутих витрат на правничу допомогу не оскаржує.
Отже, при вирішенні справи суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви адвоката Хоменка А. О. про ухвалення додаткового рішення та про часткове задоволення відповідної заяви ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів виснує, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Хоменчука Анатолія Олеговича в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді С. Г. Копаничук
О. Ю. Береговий