ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року справа №520/29647/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г. суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 р. у справі № 520/29647/25 (головуючий І інстанції Т.І. Чернявська) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за весь період служби з 5 лютого 2023 року до 7 червня 2024 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за весь період служби з 5 лютого 2023 року до 7 червня 2024 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення»;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу з урахуванням складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Постановою №168 додаткова винагорода ураховується до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової компенсації за невикористані військовослужбовцем дні відпусток.
Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 року в справі №240/32125/23 констатував, що, на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації.
За приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
За весь період служби з 05.02.2023 року по 07.06.2024 рік у військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України була нарахована та виплачена додаткова грошова винагорода.
Тому при обчисленні розміру таких виплат відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Ураховуючи, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення. Тому вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації грошової допомоги на оздоровлення за весь період служби з 05.02.2023 року по 07.06.2024 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення".
Відповідної правової позиції дотримувався Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2024 року в справі №240/23909/23, від 19 грудня 2024 року в справі №580/3483/24, від 10 вересня 2025 року в справі №240/2400/24, від 30 жовтня 2025 року в справах №240/33499/23, №240/3749/24 та інших.
Судом першої інстанції не обґрунтовано застосовано норми постанови КМУ №168 та пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260, без урахування норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій та з 5 лютого 2023 року до 7 червня 2024 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посадах командира відділення 4 відділення командно-штабних машин радіовзводу роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку Військової частини НОМЕР_1 та оператора радіорелейної станції 2 взводу зв`язку роти зв`язку тилового командного пункту польового вузла зв`язку Військової частини НОМЕР_2 (військове звання - «молодший сержант»), про що свідчать посвідчення від 17 вересня 2015 року серії НОМЕР_3 , видане Головним управлінням Національної гвардії України, військовий квиток від 20 червня 2019 року серії НОМЕР_4 , витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 5 лютого 2023 року № 57 та витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 7 червня 2024 року № 181.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 7 червня 2024 року № 181 молодшого сержанта ОСОБА_1 , оператора радіорелейної станції 2 взводу зв`язку роти зв`язку тилового командного пункту польового вузла зв`язку Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 7 червня 2024 року № 168-РС у відставку за підпунктом «б» пункту 2 (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також у витязі із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 7 червня 2024 року № 181 зазначено таке:
вислуга років у Збройних Силах України на 7 червня 2024 року становить: календарна - 6 років 6 місяців 6 днів, пільгова - 1 рік 5 місяців 2 дні, загальна - 7 років 11 місяців 8 днів;
відповідно до вимог розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року № 745/32197, та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», телеграми Міністра оборони України від 4 квітня 2022 року № 248/1210 виплатити за період з 1 червня до 7 червня 2024 року включно:
щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби розмірі 535 % від посадового окладу;
надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65 % від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років;
щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась, за 2023 рік надавалась у кількості 20 днів, за 2024 рік не надавалась;
відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за: 23 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік; 8 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік; 30 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік;
відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій: строком 14 календарних днів за 2022 рік; строком 14 календарних днів за 2023 рік; строком 14 календарних днів за 2024 рік;
виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік;
відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно із грошовим атестатом від 7 червня 2024 року № 1781/14460 ОСОБА_1 при звільненні з військової служби виплачено такі види грошового забезпечення: оклад за військовим званням у розмірі 670,00 грн, до 7 червня 2024 року у розмірі 156,33 грн (пункт 1); посадовий оклад за 04 тарифним розрядом у розмірі 2730,00 грн, до 7 червня 2024 року у розмірі 637,00 грн (пункт 2); надбавка за вислугу років 30 %, до 7 червня 2024 року у розмірі 238,00 грн (пункт 3); щомісячні додаткові види грошового забезпечення: надбавка за особливості проходження служби 65 %, до 7 червня 2024 року у розмірі 670,37 грн (підпункт 4.1 пункту 4); премія 535 %, до 7 червня 2024 року у розмірі 3407,95 грн (підпункт 4.2 пункту 4); компенсація за невикористані відпустки до 7 червня 2024 року у розмірі 75184,85 грн (підпункт 4.3 пункту 4); одноразові додаткові види грошового забезпечення: виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 7 червня 2024 року № 181 (підпункт 5.1 пункту 5); матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, одноразова грошова допомога після укладання першого контракту та підйомна допомога не виплачувались (підпункти 5.2, 5.3 пункту 5, пункт 6); виплачено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 21898,50 грн.
Відповідно до довідок Військової частини НОМЕР_1 без дати та без номеру за 2023-2024 роки грошове забезпечення ОСОБА_1 у спірний період складалось із таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливі умови проходження служби, премія, грошова допомога на оздоровлення, винагорода УБД до Дня Незалежності, додаткова винагорода 30 тисяч, додаткова винагорода 100 тисяч УБД, компенсація за невикористані відпустки, одноразова грошова допомога при звільненні.
Згідно із пунктом 1.5 витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 5 червня 2024 року № 2174 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за травень 2024 року» відповідно до вимог розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року № 745/32197, з метою виконання вимог Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», Методичних рекомендацій Заступника начальника Генерального Штабу від 2 березня 2023 року № 346/345, вирішено виплатити особовому складу військової частини, за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань), відповідно до додатку 1 цього наказу.
Відповідно до Додатку № 1 до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 5 червня 2024 року № 2174 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за травень 2024 року» під порядковим номером 1592 значиться молодший сержант ОСОБА_1 , період з 18 травня 2024 року до 31 травня 2024 року, підстава: БР КСВ ЗСУ від 25 січня 2024 року № 1/352 т/сд, БР ОСУВ Хортиця від 20 березня 2024 року № 313/1908/399т, Бойовий наказ командира в/ч НОМЕР_1 № 11т від 5 квітня 2024 року, Бойовий наказ командира в/ч НОМЕР_1 № 12т від 20 травня 2024 року, БР командира в/ч НОМЕР_1 № 182/дск/270т/окп від 29 квітня 2024 року, БР ТГр «КРЕМІННА» №№ 1/5396ТГр від 1 травня 2024 року, Журнал бойових дій в/ч НОМЕР_2 № 42т від 10 січня 2023 року, Рапорт командира в/ч НОМЕР_1 № 26749 від 5 червня 2024 року.
Згідно із пунктом 1.4 витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 5 липня 2024 року №2675 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за червень 2024 року» відповідно до вимог розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрованим Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року № 745/32197, з метою виконання вимог Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», Методичних рекомендацій Заступника начальника Генерального Штабу від 2 березня 2023 року № 346/345, вирішено виплатити особовому складу військової частини, за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань), відповідно до додатку 1 цього наказу.
Відповідно до Додатку № 1 до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 5 липня 2024 року №2675 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за червень 2024 року» під порядковим номером 1583 значиться молодший сержант ОСОБА_1 , період з 1 червня 2024 року до 6 червня 2024 року, підстава: БР КСВ ЗСУ від 25 січня 2024 року № 1/352т/сд, БР ОСУВ Хортиця від 20 березня 2024 року № 313/1908/399т, Бойовий наказ командира в/ч НОМЕР_1 № 11т від 5 квітня 2024 року, Бойовий наказ командира в/ч НОМЕР_1 № 12т від 20 травня 2024 року, БР командира в/ч НОМЕР_1 №182/дск/270т/окп від 29 квітня 2024 року, БР ТГр «КРЕМІННА» №№1222т/БР/ОКП від 1 червня 2024 року, БР командира в/ч НОМЕР_1 №182/дск/319/окп від 24 травня 2024 року, Журнал бойових дій в/ч НОМЕР_1 №42т від 10 січня 2023 року.
У письмових поясненнях від 28 січня 2026 року № 1781/03/519 відповідач серед іншого зазначив, що відповідно пункту 8 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 7 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий. Таким чином, виплата грошового забезпечення здійснюється у поточному місяці за попередній місяць. З урахуванням того, що проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивач розпочав 5 лютого 2023 року, виплата грошового забезпечення за лютий 2023 року була здійснена у березні 2023 року.
Отже, з урахуванням інформації, викладеної у довідках про грошове забезпечення позивача за 2023-2024 роки, витягів з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 5 червня 2024 року № 2174 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за травень 2024 року» та від 5 липня 2024 року № 2675 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за червень 2024 року», та письмових пояснень Військової частини НОМЕР_1 від 28 січня 2026 року №1781/03/519, позивач у спірний період:
- не отримував індексацію грошового забезпечення;
- у період з лютого 2023 року до листопада 2023 року (фактично виплачено у період з березня 2023 року до грудня 2023 року) отримував додаткову винагороду 30 тисяч та додаткову винагороду 100 тисяч УБД, а у травні-червні 2024 року (фактично виплачено у червні-липні 2024 року) - додаткову винагороду 30 тисяч;
- у травні 2023 року отримав грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 23022,15 грн; у червні 2024 року отримав грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 21898,50 грн;
- у червні 2024 року отримав одноразову грошову допомогу під час звільнення з військової служби у розмірі 21898,50 грн.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У пункті першому статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із пунктами другим, третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням;) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 Закону № 1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
На підставі статті 4 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону № 1282 підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 1282 порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації цих положень Закону України № 1282 Кабінет Міністрів України постановою затвердив Порядок № 1078, яким затверджено Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Абзацом 8 пункту 8 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Крім того, суд зазначає, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Суд зазначає, що відповідно до абзацу вісімнадцятого пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 3 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-IX) зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-XII.
Вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.
Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
При цьому, оскільки дію Закону № 1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок № 1078, який прийнятий на виконання вимог частини другої статті 6 Закону № 1282-XII, також не діє протягом 2023 року.
Статтею 39 Закону України від 9 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Тобто, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.
Згідно з офіційними статистичними даними, які містяться на сайті за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua, індекс споживчих цін у січні 2024 року склав - 100,4 %; у лютому 2024 року - 100,3 %; у березні 2024 року - 100,5 %; у квітні 2024 року - 100,2 %; у травні 2024 року - 100,6 %; у червні 2024 року - 102,2 %; у липні 2024 року - 100,0 %; у серпні 2024 року -100,6 %; у вересні 2024 року - 101,5 %; у жовтні 2024 року -101,8 %; у листопаді 2024 року -101,9 %; у грудні 2024 року - 101,4 % загалом за 2024 рік - 112,0 %.
Підвищення установленого порогу індексації мало місце лише у червні 2024 року (100,4 % х 100,3 % х 100,5 % х 100,2 % х 100,6 % х 102,2 %). Індекс споживчих цін у вказаному місяці склав 104,3 %. Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року. Тобто, право на індексацію грошового забезпечення у позивача виникло б лише у серпні 2024 року, коли індекс споживчих цін перевищив поріг у 103 %.
Матеріалами справи підтверджено, що під час проходження військової служби у Військовій частини НОМЕР_1 індексація грошового забезпечення у період з 5 лютого 2023 року до 7 червня 2024 року позивачу правомірно не проводилась.
Отже, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині, що стосуються оскарження бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги та грошової допомоги на оздоровлення за весь період служби з 5 лютого 2023 року до 7 червня 2024 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, суд зазначає наступне.
До складу грошового забезпечення, відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII, входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану (доповнено згідно із наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, який застосовується з 01.02.2023); допомоги.
Відповідно до пункту 16 розділу І Порядку №260 виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
28.02.2022 Кабінетом Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» прийняв Постанову №168, яка застосовується з 24.02.2022, пунктом 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Надалі до цієї Постанови неодноразово вносилися зміни та доповнення, у тому числі й до пункту 1.
Відповідно до п. 1 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 розділу ХХІІІ Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно із абзацом 7 п. 2 ст. 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються КМУ.
Згідно із пунктом 4 розділу XXXII «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260 військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.
За приписами абзацу першого, другого пункту 5 розділу XXXII «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Суд першої інстанції вірно врахував, що приписи п. 1 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ вказують, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги для оздоровлення.
Положення п. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначати порядок виплати грошового забезпечення законодавець делегував, зокрема, Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є Постанова №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу, окладу за військовим званням, включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), та Порядок №260.
За своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
Суд першої інстанції вірно врахував, що за правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
За правилами пункту 5 розділу XXXII «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260 та пункту 4 Порядку №460 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
Верховний Суд у постанові від 8 серпня 2024 року у справі №240/26703/23 констатував, що, делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення.
Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом у постановах від 23 вересня 2024 року у справах № 240/25672/23, № 240/32125/23, №240/33138/23, № 260/8841/23, від 7 листопада 2024 року у справі №240/23909/23, від 16 січня 2025 року у справі № 240/31239/23, від 10 квітня 2025 року у справі № 240/31708/23, від 23 квітня 2025 року у справі №580/769/23, від 27 листопада 2025 року у справі № 240/34321/23, від 29 січня 2026 року у справі № 240/31199/23 та інших.
Вирішуючи питання, чи ураховується передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги при звільненні, то Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23 дійшов висновку, що, обчислюючи розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, відповідач діяв правомірно.
Відповідаючи на указане питання, Верховний Суд, посилаючись на відповідне правове регулювання, у постанові від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23, з-поміж іншого, констатував, що за правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові). Аналогічне виключення стосовно винагород міститься і в пункті 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд у постановах від 7 листопада 2024 року у справі № 240/23909/23, від 23 квітня 2025 року у справі № 580/769/23, від 29 січня 2026 року у справі № 240/31199/23 та інших.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі №580/9551/23, вирішуючи спірне питання, чи є додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, щомісячним додатковим видом грошового забезпечення чи така винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачив, що:
- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- визначається наказами командирів (начальників).
Отже, за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Відповідно, Верховний Суд у справі № 580/9551/23 дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
У постанові від 31.01.2025 у справі № 460/2645/24 Верховний Суд указав, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану, яка має компенсаційну мету, часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов.
Таким чином, відповідно до вже сформованих Верховним Судом правових висновків, передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода не ураховується до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються розміри грошових допомог для оздоровлення та при звільненні.
Висновки, викладені Верховним Судом у наведених постановах, є релевантними та застосовними до спірних правовідносин у справі, яка розглядається.
Доводи апеляційної скарги щодо можливості застосування до спірних правовідносин висновки Верховного Суду у справах від 23 вересня 2024 року в справі №240/32125/23, від 07 листопада 2024 року в справі №240/23909/23, від 19 грудня 2024 року в справі №580/3483/24, від 10 вересня 2025 року в справі №240/2400/24, від 30 жовтня 2025 року в справах №240/33499/23, №240/3749/24, щодо здійснення перерахунку та доплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є необґрунтованими, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними до даної справи.
За таких обставин, оскільки передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода не ураховується до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються розміри грошових допомог для оздоровлення та при звільненні, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що обчислюючи розмір грошової допомоги для оздоровлення за 2023-2024 роки та розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби без додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, відповідач діяв правомірно.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 р. у справі № 520/29647/25 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 р. у справі №520/29647/25 - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 17 вересня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко