ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 р. Справа № 520/30129/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.12.25 по справі № 520/30129/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач, апелянт), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області, яка полягає у неврахуванні довідки про заробітну плату за період до 01.07.2000 при обчисленні пенсії та у не проведенні йому перерахунку пенсії з 20 жовтня 2025 року .
- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області негайно провести йому перерахунок пенсії за найбільш вигідний період з 20 жовтня 2025 року на підставі довідки про заробітну плату за період до 01.07.2000, поданої при первинному зверненні, та виплатити недоплачену суму пенсії за період з 20.10.2025 (з урахуванням вже проведених виплат).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області, яка полягає у неврахуванні довідок ДП «Завод імені В.О. Малишева» №002-16/017/2851 від 11.06.2024 та №002-16/017/2852 від 11.06.2024 про заробітну плату при обчисленні пенсії.
Зобов`язано ГУ ПФУ у Харківській області здійснити обчислення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок ДП «Завод імені В.О. Малишева» №002-16/017/2851 від 11.06.2024 та №002-16/017/2852 від 11.06.2024.
В частині інших позовних вимог- відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що на адресу Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» було направлено листа щодо можливості надання документів для перевірок. У відповідь підприємством надано згоду на проведення перевірок. На цей час довідки для призначення (перерахунку) пенсії та підтвердження трудового стажу, які видані ДП «Завод імені В.О. Малишева», знаходяться на стадії перевірки. Перевірка достовірності довідок буде проведена у порядку календарної черговості надходження документів. Після проведення перевірки відповідності даних, зазначених у довідках про заробітну плату, первинним документам, буде розглянуте питання проведення перерахунку пенсії позивача .
Крім того, апелянт звернув увагу на дискреційні повноваження відповідача у цій справі.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 - без змін.
Позивач зазначив про безпідставність посилань апелянта на «черговість» перевірки його документів, оскільки довідки про заробітну плану були надані ним до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії ще 22.09.2025. На момент ухвалення судового рішення (29.12.2025) минуло понад три місяці, що є достатнім строком для проведення будь-яких перевірок.
Посилався на практику Верховного Суду, викладену в постановах від 12.04.2021 у справі №219/4550/17, від 26.10.2022 у справі №808/1735/18.
Позивач також вказав на відсутність дискреційних повноважень у відповідача, оскільки довідки ДП «Завод імені В.О. Малишева» видані на підставі особових рахунків і відповідають вимогам закону, пенсійний орган зобов`язаний їх врахувати.
Посилання апелянта на рекомендацію №R(80) 2 та постанову ВАСУ №П-278/10 позивач вважав нерелевантними, оскільки дискреційні повноваження не можуть використовуватись для виправдання протиправної бездіяльності.
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області. Позивачу призначено пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рішенням Управління ПФУ в Московському районі м. Харкова від 29.09.2025 за №203040015985 (а.с.20).
29.10.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою, в якій просив провести негайний перерахунок призначеної йому пенсії з дати її призначення (29.09.2025), врахувавши заробітну плату за період до 01.07.2000 на підставі доданої до заяви про призначення пенсії довідки про його заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, оскільки при обчисленні його пенсії заробітна плата за період до 01.07.2000, підтверджена поданою довідкою, не була врахована (а.с.22-23).
ГУ ПФУ в Харківській області листом від 12.11.2025 №36678-40737/Ч-03/8-2000/25 повідомило позивача, що надані ним довідки ДП «Завод імені В.О. Малишева» про його заробітну плату перевіряються по запитах, які надійшли в роботу управління в липні 2024 року. Перевірка достовірності вищезазначених довідок буде проведена у порядку календарної черговості надходження документів. Після проведення перевірки відповідності даних, зазначених у довідках про заробітну плату, первинним документам, буде розглянуте питання проведення перерахунку його пенсії (а.с.24-25).
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вчинив всі необхідні для перерахунку розміру пенсії дії, отже, не може бути позбавлений свого права на нарахування пенсії згідно з вказаними довідками через неможливість перевірки їх достовірності органом Пенсійного фонду у зв`язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг жодним чином впливати
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частинами 1, 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв..
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно з ч.1 ст.43 Закону №1058-IV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Частиною 1 ст.44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення виплати пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.
Згідно з п.п.3 п.2.1. цього розділу для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1 липня 2000 року, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Як встановлено з матеріалів даної справи, разом із заявою про призначення пенсії за віком позивач подав до пенсійного органу довідки ДП «Завод імені В.О. Малишева» про заробітну плату для обчислення пенсії №002-16/017/2851 від 11.06.2024 за період роботи з січня 1985 по грудень 1990 року та №002-16/017/2852 від 11.06.2024 за період роботи з липня 1995 року по червень 2000 року.
Вказані довідки містять відомості про заробітну плату ОСОБА_1 у з 1985 року по 1990 рік та з 1995 року по червень 2000 року. У довідках зазначено, що на всі виплати нараховано внески (єдиний внесок) . Довідки видані на підставі особових рахунків з 1985 по 1990 рік та з 1995 по червень 2000 року, які знаходяться за адресою : Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева», м. Харків вул. Тарасенка Георгія,126 (а.с.11-12).
Колегія суддів звертає увагу, що пенсійним органом не було висловлено зауважень чи заперечень в апеляційній скарзі щодо форми зазначених довідок.
Вказані довідки містять підпис посадової особи, яка її видала, та печатку відповідної установи.
Вище вказані довідки про заробітну плату були подана позивачем до пенсійного органу разом з іншими документами разом із заявою про призначення пенсії від 22.09.2025 та до цього часу їх належну перевірку пенсійним органом не здійснено.
Колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що «перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії».
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані позивачем довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №002-16/017/2851 від 11.06.2024 та №002-16/017/2852 від 11.06.2024 відповідають вимогам Порядку №22-1.
Отже, зазначені довідки повинні бути враховані пенсійним органом при здійсненні розрахунку заробітку для пенсії позивача, оскільки не проведення перевірки з вини відповідача не може свідчити про правильність розрахунку пенсії при її призначенні позивачу та створювати умови для її неврахування без визначених законом підстав.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі №291/99/17, від 12.04.2021 у справі №219/4550/17, від 03.06.2021 у справі №127/8001/17.
При цьому, як зазначено Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №520/7125/17, посилання відповідача на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача про необхідність здійснення перевірки вказаних довідок щодо відповідності первинним документам, оскільки останні містять всі необхідні реквізити, відповідають встановленій формі, а також, що є головним, містять посилання на особові рахунки на підставі яких вони були видані, які в даному випадку і є первинними документами.
Таким чином, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування при обчисленні пенсії позивача, довідок ДП «Завод імені В.О. Малишева» №002-16/017/2851 від 11.06.2024 та №002-16/017/2852 від 11.06.2024 про заробітну плату для обчислення пенсії.
З приводу посилань апелянта на дискреційні повноваження відповідача у цій справі, колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі №509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення про призначення пенсії.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України , у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити обчислення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок ДП «Завод імені В.О. Малишева» №002-16/017/2851 від 11.06.2024 та №002-16/017/2852 від 11.06.2024.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 520/30129/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін