ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 р. Справа № 520/18634/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., повний текст складено 31.07.26 по справі № 520/18634/26
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд :
1. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати мені грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 29.01.2020 по 31.12.2020, включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;
2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» з 29.01.2020 по 31.12.2020 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
3. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати мені грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 01.01.2021 по 31.12.2021, включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;
4. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» з 01.01.2021 по 31.12.2021 грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
5. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати мені грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 01.01.2022 по 31.12.2022, включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;
6. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» з 01.01.2022 по 31.12.2022 грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
7. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати мені грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 01.01.2023 по 31.12.2023, включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;
8. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» з 01.01.2023 по 31.12.2023 грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
9. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати мені грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 01.01.2024 по 31.12.2024, включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;
10. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» з 01.01.2024 по 31.12.2024 грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
11. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати мені грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 01.01.2025 по 31.12.2025, включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704
12. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» з 01.01.2025 по 31.12.2025 грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, а також всіх інших належних, а також виплачених за цей період додаткових видів грошового забезпечення у зв`язку з проходженням військової служби із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
13. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати мені грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 01.01.2026 по 18.06.2026, включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;
14. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» з 01.01.2026 по 18.06.2026 грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, а також всіх інших належних, а також виплачених за цей період додаткових видів грошового забезпечення у зв`язку з проходженням військової служби із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
15. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати мені грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні із військової служби, з 07.03.2019 по 18.06.2026 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;
16. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні із служби, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями, шляхом застосування множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 провадження у справі № 520/18634/26 за позовом ОСОБА_2 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 240/401/26 (адміністративне провадження № К/990/11893/26).
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що після формування судом першої інстанції підстав для зупинення провадження Верховний Суд 20.07.2026 прийняв постанову у справі № 400/8494/25, яка має безпосереднє значення для правовідносин, що є предметом спору у справі № 520/18634/26. У зазначеній постанові Верховний Суд надав правову оцінку застосуванню пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у взаємозв`язку з постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481. Отже, станом на час апеляційного перегляду вже існує актуальний правовий висновок Верховного Суду, який безпосередньо стосується правового питання, на яке Харківський окружний адміністративний суд послався як на підставу для зупинення провадження. Вказує, що станом на час апеляційного розгляду Верховний Суд уже висловився щодо принципового правового питання, яке суд першої інстанції поклав в основу зупинення провадження. Більше того, правовий висновок Верховного Суду від 20.07.2026 у справі № 400/8494/25 прямо передбачає можливість суду самостійно не застосовувати дефектний підзаконний нормативно-правовий акт. Таким чином, суд першої інстанції має всі необхідні правові інструменти для розгляду справи № 520/18634/26 без очікування остаточного рішення у справі № 240/401/26. Суд першої інстанції мотивував зупинення провадження необхідністю очікування рішення Верховного Суду у справі № 240/401/26, в межах якої, за висновком суду, має бути сформована єдина правозастосовча практика щодо застосування постанови № 481. Однак після постанови Верховного Суду від 20.07.2026 така мотивація втратила належне правове обґрунтування. Верховний Суд уже визначив алгоритм застосування норм права: застосуванню підлягає закон як акт вищої юридичної сили; положення підзаконного нормативно-правового акта, які суперечать закону, не застосовуються; пункт 4 постанови № 704 застосовується у первісній редакції в частині, що відповідає актам вищої юридичної сили; для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Таким чином, очікування рішення у справі № 240/401/26 не є необхідною умовою для розгляду справи № 520/18634/26. Також посилається на те, що позовні вимоги у справі № 520/18634/26 охоплюють періоди: з 29.01.2020 по 31.12.2020; з 01.01.2021 по 31.12.2021; з 01.01.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2023 по 31.12.2023; з 01.01.2024 по 31.12.2024; з 01.01.2025 по 31.12.2025; з 01.01.2026 по 18.06.2026. Окремі вимоги щодо компенсації за невикористані відпустки, матеріальної допомоги та одноразової грошової допомоги при звільненні охоплюють період з 07.03.2019 по 18.06.2026. Постанова № 481 прийнята лише 12.05.2023 та набрала чинності 20.05.2023. Тому правове регулювання правовідносин за 2020, 2021 та 2022 роки не може бути поставлено в залежність від постанови № 481. Зазначає, що додатково підлягає врахуванню правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 15.07.2025 у справі № 160/6306/25. У цій справі Верховний Суд скасував ухвалу про зупинення провадження, оскільки суд міг самостійно оцінити відповідність підзаконного нормативно-правового акта Конституції та законам України. Додатково звертає увагу суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 21.07.2026 у справі № 400/4842/25, у якій, за наведеним правовим висновком, Верховний Суд також виходить із необхідності застосування пункту 4 постанови № 704 у первісній редакції та незастосування положень постанови № 481 у частині їх суперечності актам вищої юридичної сили. Таким чином, наведений підхід не є випадковим або одиничним висновком, а підтверджується актуальною практикою Верховного Суду. З огляду на це відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції позбавлений можливості вирішити спір без очікування іншого судового рішення.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на перебування у провадженні об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи № 240/401/26, у межах якої суд касаційної інстанції розглядає питання правомірності застосування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні основних та додаткових видів грошового забезпечення, наявні підстави та доцільність зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 240/401/26.
За правилами частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржена (частина четверта статті 236 КАС України).
Аналіз положень статті 236 КАС України дає підстави для висновку, що нормами вказаної статті процесуального закону розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких суд зобов`язаний вчинити дану процесуальну дію.
У даному випадку суд першої інстанції зупинив провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України.
Відповідно до положень наведеної норми, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Відповідна підстава для зупинення не є обов`язковою, а тому вирішується судом на власний розсуд.
Водночас варто зазначити, що передбачена пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України підстава зупинення провадження у справі покликана забезпечити єдність судової практики у спорах з подібними правовідносинами.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Відповідний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 03.07.2026 у справі № 520/11114/25.
Судом першої інстанції встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 у справі № 240/401/26 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 240/401/26.
Підставою передачі справи на розгляд об`єднаної палати зазначено, що на момент постановлення цієї ухвали у Верховному Суді склалася ситуація, коли судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян та судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав по-різному застосовують положення статей 7 та 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині застосування положень Постанови № 481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, із якого, у тому числі, проводить обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, і очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання.
Так, колегія суддів зазначила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, що спеціалізується на розгляді справ, зокрема, пов`язаних з проходженням публічної служби, сформував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові від 24.06.2025 у справі № 420/5584/24, у силу яких подальше скасування судом пункту 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704 не впливає на оцінку дій відповідача щодо обрахунку виплат грошового забезпечення із застосуванням чинної на той час (у період з 20.05.2023 по 18.06.2025) редакції Постанови № 704.
Тим часом, постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 сформульовано правовий висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного на 01.01.2024 відповідно до Постанови №704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину 1 762.00 грн.
З урахуванням наведеного, мають місце різні підходи палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, у період чинності згаданої Постанови з 20.05.2023 по 18.06.2025.
Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у справі № 520/18634/26 є, зокрема, правомірність нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.06.2026, розмір якого позивач пов`язує із необхідністю застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням положень пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Водночас зі змісту ухвали Верховного Суду від 22.05.2026 у справі № 240/401/26 вбачається, що на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано питання застосування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 481 у період її чинності у зв`язку з наявністю різних підходів палат Касаційного адміністративного суду щодо застосування відповідних норм права.
За таких обставин колегія суддів уважає, що правовий висновок, який буде сформований об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, матиме істотне значення для правильного вирішення даної справи, оскільки безпосередньо стосуватиметься визначення розрахункової величини, від якої залежить вирішення заявлених позовних вимог у частині перерахунку виплат.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції були наявні підстави, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 236 КАС України, для зупинення провадження у справі № 520/18634/26 до набрання законної сили рішенням у справі № 240/401/26, а оскаржувана ухвала відповідає вимогам щодо вмотивованості та обґрунтованості.
Доводи апеляційної скарги про те, що передача на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи № 240/401/26 не свідчить про існування об`єктивної неможливості розгляду цієї справи, а тому відсутні правові підстави для зупинення провадження у даній справі, є необґрунтованими та суперечать вищенаведеним висновкам суду.
Доводи апелянта про відсутність підстав для зупинення провадження, мотивовані тим, що позовні вимоги у справі № 520/18634/26 охоплюють періоди: з 29.01.2020 по 31.12.2020; з 01.01.2021 по 31.12.2021; з 01.01.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2023 по 31.12.2023; з 01.01.2024 по 31.12.2024; з 01.01.2025 по 31.12.2025; з 01.01.2026 по 18.06.2026, а Постанова № 481 прийнята лише 12.05.2023 та набрала чинності 20.05.2023, тому правове регулювання правовідносин за 2020, 2021 та 2022 роки не може бути поставлено в залежність від постанови № 481, колегія суддів відхиляє, оскільки наявність у позові вимог, що стосуються періоду, який не є предметом перегляду об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, не виключає можливості зупинення провадження у справі. Вирішальним для застосування пункту 5 частини другої статті 236 КАС України є не повний збіг спірних періодів, а наявність правового питання, висновок щодо застосування якого матиме значення для вирішення спору.
Як зазначено вище, спір між сторонами, серед іншого, стосується правильності визначення розміру грошового забезпечення позивача, що, у свою чергу, залежить від застосування положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704. Саме питання застосування зазначеної норми права у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 є предметом перегляду об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 240/401/26, у зв`язку з наявністю різних підходів касаційних судових палат до її застосування.
У зв`язку з чим, правовий висновок, який буде сформульовано об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, матиме істотне значення для правильного вирішення даної справи в частині позовних вимог, пов`язаних із перерахунком грошового забезпечення та інших похідних від нього виплат, а тому факт того, що позов охоплює також період, який не є предметом перегляду у справі № 240/401/26, не свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження.
Доводи апелянта про те, що вимога щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій є самостійною позовною вимогою, а тому не могла бути підставою для зупинення провадження у справі, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач просить нарахувати та виплатити зазначену компенсацію виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Водночас однією із заявлених у справі позовних вимог є перерахунок грошового забезпечення позивача у зв`язку із застосуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704. Отже, визначення розміру компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки є похідним від вирішення питання щодо правильності визначення розміру грошового забезпечення, яке, своєю чергою, залежить від правового висновку, що буде сформульований об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 240/401/26.
Посилання апелянта на рішення Верховного Суду у справах № 400/8494/25, № 160/6306/25, № 400/4842/25 є необґрунтованими, оскільки зазначені правові позиції не є релевантними до обставин цієї справи.
Так, у постанові Верховного Суду у справі № 400/8494/25 розглянутий (по суті) спір про відновлення доплати до пенсії у розмірі 2000 грн у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713 (далі - Постанова № 713, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з 01.07.2021 та зобов`язати Управління здійснити на підставі статей 43, 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII перерахунок пенсії позивача та виплачувати пенсію з 01.02.2022 з урахуванням індексації, установленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 № 118.
Так, у постанові Верховного Суду у справі № 400/4842/25 розглянутий (по суті) спір про визнання протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо не проведення перерахунку пенсії з 01.02.2020 та з 01.02.2023 на підставі оновлених довідок від 01.04.2025 № 9/3-941 та № 9/3-944 про розмір грошового забезпечення, складених Департаментом з питань виконання кримінальних покарань станом на 29.01.2020 та 01.01.2023, надісланих листом від 02.04.2025 № 2369/9/3/7-52 25 до ГУ ПФ України в Миколаївській області; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2020 та з 01.02.2023 на підставі оновлених довідок від 01.04.2025 № 9/3-941 та № 9/3-944 про розмір грошового забезпечення, складених Департаментом з питань виконання кримінальних покарань станом на 29.01.2020 та 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум; визнати протиправними дії пенсійного органу щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.03.2025 при нарахуванні індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»; зобов`язання здійснити без обмеження максимальним розміром нарахування та виплату з 01.03.2025, з урахуванням раніше проведених виплат.
У постанові Верховного Суду у справі № 160/6306/25 спір стосувався визнання протиправними дій пенсійного органу щодо застосування з 01.01.2025 при нарахуванні та виплаті пенсії обмежень її розміру, передбачених статтею 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» і постановою Кабінету міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та зобов`язання здійснити з 01.01.2025 виплату пенсії у розмірі її фактичного нарахування без обмежень і понижуючих коефіцієнтів, передбачених статтею 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та Постановою № 1.
Доводи апеляційної скарги позивача зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Водночас суд ураховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та встановлені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, і ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 по справі № 520/18634/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис) З.Г. Подобайло
Судді (підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко