ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 р. Справа № 520/29276/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., по справі № 520/29276/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) в якому просив суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 29.08.2024 р., грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2024 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2024 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 рік, Законом України «Про державний бюджет країни на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 рік;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 р. по 29.08.2024 р. належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, суми грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2020-2024 роки, одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 рік;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 29.01.2020 р. по 29.08.2024 р. включно, а саме з 29.01.2020 р. по день фактичної виплати.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі № 520/29276/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 29.08.2024 р., грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2024 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2024 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 рік, Законом України «Про державний бюджет країни на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 рік.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 р. по 29.08.2024 р. належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, суми грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2020-2024 роки, одноразової грошової допомоги у зв?язку зі звільненням з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 рік.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 по справі №520/29276/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що командування військової частини під час встановлення окладу за військове звання та посадового окладу позивачу керувалося тим, що відповідно до п. 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14; згідно з примітками до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Таким чином, апелянт зазначає, що розрахунок з позивачем проведений в повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно зі статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 зупинено провадження у справі № 520/29276/24 за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі № 520/29276/24 - до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 520/5814/24.
17.02.2026 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 520/5814/24, яка набрала законної сили.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2026 клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі задоволено, поновлено провадження у справі № 520/29276/24 за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 по справі № 520/29276/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на норми частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 18.10.2019 року по 29.08.2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 18.10.2019 по 29.08.2024 рік.
Позивачем в позовній заяві вказано, що йому проводилась виплата грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, що були визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з протиправності дій військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 29.08.2024 р., грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2024 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2024 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 рік, Законом України «Про державний бюджет країни на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 рік.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Приписами частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1 та 14 до Постанови № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків.
Відповідно до примітки 1 Додатку 1 до Постанови № 704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).
Згідно з пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18.
Отже, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 1 січня 2018 року.
Зазначений висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21.
При цьому, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року - 2270 гривні, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2481 гривні, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2684 гривень, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року - 2920 гривень.
Водночас, колегія суддів зауважує, що 20.05.2023 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704».
Вказаною Постановою скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виклавши абзац перший в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14; установити, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів».
Таким чином, з 20.05.2023 у зв`язку із внесенням Постановою від 12.05.2023 № 481 змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховувалися виходячи з розміру 1762 грн та визналися шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023.
Колегія суддів зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2025 у справі № 320/29450/24 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24.
У зазначеній ухвалі Верховного Суду від 04.08.2025 у справі № 320/29450/24 відсутні відомості про зупинення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24, отже, дана постанова набрала законної сили.
Таким чином, з наведеного вище слідує, що Постанова № 481 була чинною з 20.05.2023 по 18.06.2025.
Однак, колегія суддів звертає увагу на наступний правовий висновок, відображений у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 № 520/5814/24:
« 45. Отже, з огляду на визначені в частинні третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
46. При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
47. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі № 340/507/22).
48. Таким чином, пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин…
62. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 600/3516/24-а та від 22 жовтня 2025 року у справі № 420/3824/25, у яких викладено правовий висновок про те, що з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) та протягом усього періоду її дії (до 18 червня 2025 року) правові підстави для видачі довідок про розмір грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні. Протягом зазначеного періоду визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснювалося, виходячи з фіксованої величини 1762,00 грн, передбаченої Постановою № 481 та сформувати наступний:
до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01 січня 2024 року відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн».
Отже, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням у період дії Постанови № 481 (з 20.05.2023 по 18.06.2025) підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що пунктами 1, 2 розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 1 розділу XXIV Порядку № 260 встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
За приписами частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах:
1) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров`я; за власним бажанням під час дії воєнного стану (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, розвідувальному органі Міністерства оборони України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України); які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; у зв`язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; у зв`язку із звільненням з полону;
2) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: у зв`язку із закінченням строку контракту; за віком; у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця); у зв`язку із виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31 Закону України "Про розвідку"; з підстав, визначених пунктами 1 і 5 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку"; у зв`язку з неможливістю призначення на іншу посаду в разі прямого підпорядкування близькій особі; у зв`язку з відкликанням мандата на право здійснення військової капеланської діяльності; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", під час дії особливого періоду та воєнного стану; за угодою сторін - у разі набуття військовослужбовцем права на пенсію за вислугу років; у зв`язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим; у зв`язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;
3) 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у мирний час.
Отже, для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні враховується місячне грошове забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач з 02.10.2019 по 18.10.2019 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , із 18.10.2019 по 29.08.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про проходження військової служби (трудову діяльність) ОСОБА_1 від 02.10.2024 (а.с. 11-12).
Відповідачем не заперечується, що ним нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у спірний період здійснювалися, виходячи із прожиткового мінімуму на 01.01.2018 в розмірі 1762,00 грн.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 письмові докази, а саме відомості щодо того, чи були виплачені позивачу матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, одноразова грошова допомога у зв`язку зі звільненням з військової служби; у разі виплати позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби, відомості стосовно розмірів нарахованих та виплачених позивачу сум матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення за період з 2020 по 2024 рік, одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби.
19.05.2026 на виконання вказаної ухвали суду Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь, у якій повідомила, що у період з 01.02.2019 по 31.12.2023 Військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 ; згідно з розпорядженням командира Військової частини НОМЕР_3 від 18.01.2024 № 613/965, фінансово-господарську діяльність Військової частини НОМЕР_1 передано для подальшого ведення окремої фінансово-господарської діяльності.
Заявник вказав, що одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби ОСОБА_1 не виплачувалася, оскільки останнього не було звільнено з військової служби, а переведено для подальшого проходження служби до іншої військової частини.
До вказаної відповіді Військова частина НОМЕР_1 додала картку особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_4 , згідно з якою позивачу у 2024 році було виплачено грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 34331,75 грн; грошовий атестат, виданий Військовою частиною НОМЕР_2 , відповідно до якого позивачу було виплачено грошову допомогу на оздоровлення у 2023 році.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2026 повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 відомості щодо того, чи були виплачені Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки; у разі виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення надати відомості стосовно розмірів нарахованих та виплачених позивачу сум матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення за період з 2020 по 2023 рік.
09.09.2026 на виконання вказаної ухвали суду Військова частина НОМЕР_1 надала заяву, до якої додала довідку про нараховану та сплачену грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань стосовно позивача.
Так, відповідно до зазначеної довідки, позивачу виплата грошової допомоги на оздоровлення проводилася у 2020, 2021, 2022, 2023 роках; виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань позивачу проводилася у 2021 та 2022 роках.
Отже, з наданих Військовою частиною НОМЕР_1 відомостей на виконання ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2026 та від 04.09.2026 слідує, що позивачу у 2020, 2023 та 2024 роках нарахування та виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань не здійснювалися, нарахування та виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби не проводилися.
Із урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що у період з 29.01.2020 по 29.08.2024 існували підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також грошової допомоги на оздоровлення у 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у 2021, 2022 роках, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт (з 01.01.2021 - 2270,00 грн, з 01.01.2022 - 2481,00 грн, з 01.01.2023 - 2684,00 грн, з 01.01.2024 - 2920,00 грн), адже з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік.
Зазначена правова позиція узгоджується із постановами Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 17.02.2026 у справі 520/5814/24.
При цьому, колегія суддів вказує на відсутність підстав для розрахунку позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у 2020, 2023, 2024 роках, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, оскільки такі виплати позивачу не проводилися.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2023, 2024 роки, одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, зобов`язання відповідача провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити позивачу належні з урахуванням проведених раніше виплат суми матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2020, 2023, 2024 роки, одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 рік підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
Доводи відповідача про те, що розрахунок з позивачем проведений в повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства, знайшли часткове підтвердження в ході розгляду колегією суддів.
Щодо доводів відповідача про те, що згідно з примітками до додатків 1, 12, 13 і 14 Постанови № 704 розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, колегія суддів вказує на таке.
Так, як було вказано раніше, Постановою №103 (набрала чинності 24.02.2018 року) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 постанови КМУ № 704 викладено у новій редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
При цьому, згідно з пунктом 1 примітки додатку 1 Постанови № 704, тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (в редакції постанови КМУ № 1041 від 20.12.2017 року) посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Згідно з примітками додатку 14 «Схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу» (у первісній редації Постанови № 704), оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Виходячи з наведених вище приписів законодавства, пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) визначено, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, тоді як згідно з примітками до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
На момент набрання чинності Постановою №704 п. 4 вказаного нормативного акту викладений у редакції згідно з п. 6 Постанови №103, а саме: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
У подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.
Відновлено дію п. 4 Постанови №704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
06.12.2016 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017.
Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 19.12.2019 № 410-IX).
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 15.05.2018 № 2415-VIII).
Згідно з пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Як свідчить зміст Закону № 1774-VIII, ним була змінена розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися для обчислення всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також для обчислення інших платежів та санкцій, та внесені такі зміни до низки законів України, зокрема, але не виключно, в Земельний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці», Закон України «Про Державний земельний кадастр», Закон України «Про судовий збір», Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до наведених вище положень Закону № 1774-VIII законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат як розрахункову величину мінімальну заробітну плату; по-друге, чітко передбачив, що для визначення таких виплат застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року.
Даний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 240/19227/21, постановах Верховного Суду від 23.10.2025 у справі №320/7475/23, від 15.07.2025 у справі № 460/7170/24.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 вказав, що положеннями пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII встановлено обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, перевагу належить віддати саме положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення приміток Додатку 1, 14 Постанови № 704 щодо обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині не знайшли підтвердження в ході розгляду колегією суддів.
Із урахуванням вищенаведеного колегія суддів не погоджується із рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі № 520/29276/24 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2023, 2024 роки, одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, зобов`язання відповідача провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити позивачу належні з урахуванням проведених раніше виплат суми матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2020, 2023, 2024 роки, одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 рік.
У даній частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі № 520/29276/24 підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги відповідача знайшли часткове підтвердження в ході розгляду судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 139, 229, 240, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 по справі № 520/29276/24 - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2023, 2024 роки, одноразової грошової допомоги у зв?язку зі звільненням з військової служби без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 рік, зобов?язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити ОСОБА_1 належні з урахуванням проведених раніше виплат суми матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2020, 2023, 2024 роки, одноразової грошової допомоги у зв?язку зі звільненням з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 рік.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі № 520/29276/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова