КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 752/13566/22
номер провадження: 22-ц/824/3706/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року у складі судді Кордюкової Ж.І., у справі за позовом Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2022 року Офіс Генерального прокурора звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позовна заява мотивована тим, що 29 жовтня 2020 року у місті Києва на перехресті вулиць Михайла Максимовича, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сталася ДТП за участю транспортного засобу «Toyota Camry», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та мопеду «Yamaha Jog» без д.н.з. (номер рами НОМЕР_2 ), під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортний засіб «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є Офіс Генерального прокурора, отримав механічні пошкодження, а ОСОБА_1 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
30 жовтня 2020 року СУ ГУНП у місті Києві зареєстровано кримінальне провадження №1202010[телефон приховано] за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Зібраними під час досудового розслідування матеріалами встановлено, що причиною вказаної ДТП стала невідповідність дій водія мопеда «Yamaha Jog» ОСОБА_1 вимогам пунктів: 8.7.3 е); 8.10; 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), який проїхав через перехрестя вулиць на забороняючий сигнал світлофора та з перевищенням дозволеної швидкості руху на цій ділянці, внаслідок чого було допущено зіткнення з автомобілем «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 .
Також встановлено, що водій ОСОБА_1 порушив низку інших норм ПДР, зокрема, керував транспортним засобом, який був незареєстрованим, при собі не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та інше.
27 квітня 2021 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП у місті Києві Французом С.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження №1202010[телефон приховано] за фактом ДТП, що мала місце 29 жовтня 2020 року, у зв`язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Позивач зазначав, що відповідно до висновку судового експерта Київського наукового-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Галушка А.В. від 19 квітня 2021 року №CE-19/111-21/15805-IT з технічної точки зору причиною виникнення даної ДТП є невідповідність дій водія мопеда «Yamaha Jog» ОСОБА_1 вимогам пунктів: 8.7.3 е); 8.10; 12.4 ПДР. Водій мопеду «Yamaha Jog» без д.н.з. ОСОБА_1 своїми односторонніми діями мав технічну можливість уникнути зіткнення із автомобілем «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_3 , шляхом виконання вимог пунктів 8.7.3. е); 8.10 ПДР. Порушень в діях водія автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не вбачається.
29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , керуючи мопедом, як джерелом підвищеної небезпеки, без відповідних документів на право керування таким транспортним засобом, без відповідної реєстрації транспортного засобу і без державних номерних знаків на ньому, внаслідок порушення вимог ПДР спричинив ДТП, внаслідок якої автомобілю «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 , спричинено пошкодження.
Таким чином, позивач вважав, що саме дії водія ОСОБА_1 (порушення ним вимог ПДР) перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з наслідками ДТП, що настали у виді механічних пошкоджень транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 .
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 19 липня 2021 року №1307, складеного на замовлення Офісу Генерального прокурора, вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 , складає 285 796 грн 89 коп.
Зазначений автомобіль був відремонтований.
27 травня 2021 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно з яким він 29 жовтня 2020 року о 21 год 50 хв. в місті Києві на нерегульованому перехресті вулиць Михайла Максимовича, Академіка Вільямса та ОСОБА_4 керував мопедом «Yamaha Jog», без номерних знаків, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не виконав вимоги забороняючого (червоного) сигналу світлофору, не зупинився у визначеному місці та виїхав на перехрестя, де трапилось зіткнення з автомобілем «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 , що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу та тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , чим порушив вимоги п.п. 2.3 б), 8.7.3 е), 8.10 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
30 грудня 2021 року Офісом Генерального прокурора здійснено оплату на користь ТОВ «ВіДі Автострада» у розмірі 247 975 грн 62 коп. за проведення ремонту автомобіля.
З урахуванням наведеного, Офіс Генерального прокурора просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, у розмірі 247 975 грн 62 коп. та судовий збір у розмірі 3 720 грн 00 коп.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року позовні вимоги Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено наявності сукупності всіх необхідних елементів цивільно-правової відповідальності відповідача, зокрема протиправності його поведінки та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і завданою шкодою. Суд першої інстанції врахував, що постановою Київського апеляційного суду провадження щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП було закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Водночас надані сторонами експертні висновки суд визнав взаємовиключними, оскільки вони не дають можливості однозначно та категорично встановити винуватість відповідача у спричиненні ДТП. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивач у межах розгляду цієї цивільної справи не заявляв клопотання про призначення судової експертизи з метою встановлення обставин, які могли б свідчити про наявність вини відповідача та причинного зв`язку між його діями і заподіяною шкодою. З огляду на недоведеність протиправної поведінки відповідача, його вини та причинно-наслідкового зв`язку між його діями і завданою позивачу шкодою, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування матеріальної шкоди та, як наслідок, відмовив у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Офіс Генерального прокурора подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а також вирішити питання про розподіл судових витрат, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов`язання відшкодувати заподіяну шкоду необхідна наявність сукупності таких умов (юридичного складу цивільного правопорушення): наявність шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом (шкодою), вина особи, яка завдала шкоди.
Вказує, що у даній справі Офісом Генерального прокурора було доведено наявність усіх елементів юридичного складу цивільного правопорушення у діях ОСОБА_1 , які є необхідними та достатніми підставами для покладення на нього обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі.
Зазначає, що факт наявності шкоди, завданої Офісу Генерального прокурора підтверджується сукупністю письмових доказів, наданих до суду, а саме: протоколом огляду місця ДТП від 29 жовтня 2020 року, в якому зафіксовано первинний опис механічних пошкоджень транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 ; висновком експерта від 19 квітня 2021 року №СЕ-19/111-21/15805-ІТ, в якому встановлено факт пошкодження автомобіля позивача; звітом про визначення вартості матеріального збитку від 19 липня 2021 року №1307, згідно з яким вартість відновлюваного ремонту автомобіля складає 285 796 грн 89 коп.; актом приймання-передачі наданих послуг від 28 грудня 2021 року №ВДиСА-026904, яким підтверджується факт проведення відновлювального ремонту транспортного засобу на суму 247 975 грн 62 коп.; платіжним дорученням від 30 грудня 2021 року №8369, яким підтверджується факт оплати позивачем вартості ремонтних робіт у розмірі 247 975 грн 62 коп. ОСОБА_1 у процесі розгляду справи факт заподіяння шкоди та її розмір не заперечував, контррозрахунок вартості відновлювального ремонту не надав, доказів на спростування розміру шкоди не подав. Таким чином, наявність шкоди та її розмір у сумі 247 975 грн 62 коп. є встановленим та доведеним фактом у справі.
Вказує, що протиправність поведінки відповідача ОСОБА_1 беззаперечно підтверджується висновком судового експерта від 19 квітня 2021 року №СЕ-19/111-21/15805-ІТ, складеним кваліфікованим фахівцем державної експертної установи на підставі постанови слідчого про призначення судової експертизи у кримінальному провадженні №1202010[телефон приховано], відповідно до якого встановлено, що з технічної точки зору причиною виникнення даної ДТП є невідповідність дій водія мопеда «Yamaha Jog» ОСОБА_1 вимогам пунктів 8.7.3 е), 8.10 та 12.4 ПДР (п.8 висновку експерта).
За таких обставин позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність Офісом Генрерального прокурора складу цивільного правопорушення у діях ОСОБА_5 , що свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема ст.ст. 22, 1166, 1187, 1188 ЦК України.
Крім того посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано не надав належної правової оцінки висновку судового експерта від 19 квітня 2021 року №СЕ-19/111-21/15805-ІТ, складеному в рамках кримінального провадження №1202010[телефон приховано], який категоричним чином встановлює протиправність дій ОСОБА_5 , наявність причинно-наслідкового зв`язку між його діями та настанням ДТП, відсутність порушень ПДР у діях водія автомобіля позивача ОСОБА_2 , а також технічну можливість ОСОБА_5 уникнути зіткнення шляхом дотримання вимог ПДР.
Вказує, що постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у справі №752/14941/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, провадження закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття провадження виключно на підставі аналізу висновку судової комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 18 вересня 2024 року №7885/7886/24-52, який зазначає про неможливість категоричного встановлення сигналу світлофора експертним шляхом. Водночас у вказаній справі суд апеляційної інстанції не встановлював факту відсутності дій (бездіяльності) з боку ОСОБА_1 , а лише дійшов висновку про недостатність доказів для доведення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення поза розумним сумнівом відповідно до стандартів адміністративного провадження та принципу презумпції невинуватості. Тобто суд апеляційної інстанції не встановив відсутності самого факту проїзду ОСОБА_1 на забороняючий сигнал світлофора, а лише встановив недостатність доказів для притягнення його до адміністративної відповідальності за цей проїзд відповідно до специфічних стандартів доказування, що застосовуються в адміністративному провадженні.
Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано розширив преюдиційне значення постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у справі №752/14941/21, поширивши його не лише на питання факту вчинення дій, а й на питання відсутності протиправності поведінки відповідача, відсутності його вини у заподіянні шкоди та відсутності причинно-наслідкового зв`язку, що є грубим порушенням вимог ст.82 ЦПК України та призвело до цілком неправильного вирішення справи.
Відповідач ОСОБА_1 і третя особа: ОСОБА_2 , не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до змісту ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч.1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до приписів ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У відповідності до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У ч.1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 жовтня 2020 року у місті Києва на перехресті вулиць Михайла Максимовича, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сталася ДТП за участю транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та мопеду «Yamaha Jog» без державних номерних знаків (номер рами НОМЕР_2 ), під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортний засіб «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження.
Установлено, що Офіс Генерального прокурора є власником транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 (а.с.13, т.1).
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-21/15805-ІТ від 19 квітня 2021 року, складеного головним судовим експертом відділу автотехнічних досліджень лабораторії автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - Київський НДЕКЦ МВС) Галушком А.В. на виконання постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - ОВС СУ ГУНП у місті Києві) Француза С.В. від 05 квітня 2021 року про призначення судової автотехнічної експертизи у кримінальному провадженні № 1202010[телефон приховано] від 30 жовтня 2020 року:
1) місце зіткнення мопеду «Yamaha Jog», д.н.з. відсутній, та автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , знаходиться в районі розташування осипу уламків скла, пластику та кінцевого розташування мопеду «Yamaha Jog», д.н.з. відсутній, зафіксованих в схемі місця ДТП як «1», «2», тобто в першій смузі руху проїзної частини вул. Максимовича, призначеної для руху транспортних засобів по напрямку до вул. Д. Луценка. 2) в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед ДТП, водій автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху; 3) в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед ДТП, водій мопеду «Yamaha Jog», д.н.з. відсутній, ОСОБА_1 повинен був керуватися вимогами п. 8,7,3 (е); п. 8.10; 12.4 п. 12.3 Правил дорожнього руху; 4) в даній дорожній ситуації водій автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , з моменту виникнення небезпеки для його руху, не мав технічної можливості уникнути зіткнення із мопедом «Yamaha Jog», д.н.з. відсутній, шляхом застосування екстреного гальмування і навіть повна зупинка автомобіля не гарантувала водію ОСОБА_2 технічної можливості, своїми односторонніми діями, уникнути зіткнення із мопедом; 5) в даній дорожній ситуації водій мопеду «Yamaha Jog», д.н.з. відсутній, ОСОБА_1 своїми односторонніми діями мав технічну можливість уникнути зіткнення із автомобілем «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом виконання вимог пунктів: 8.7.3 (е); 8.10 п. 12.3 Правил дорожнього руху; 6) в даній дорожній ситуації, експертом, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 невідповідностей вимогам п. 12.3 п. 12.3 Правил дорожнього руху не вбачається; 7) в даній дорожній ситуації, експертом, з технічної точки зору, в діях водія мопеду «Yamaha Jog», д.н.з. відсутній, ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 8.7.3 (е); 8.10; 12.4 п. 12.3 Правил дорожнього руху; 8) з технічної точки зору, причиною виникнення даної ДТП є невідповідності дій водія мопеда «Yamaha Jog», д.н.з. відсутній, ОСОБА_1 вимогам пунктів: 8.7.3 (е); 8.10 п. 12.3 Правил дорожнього руху (а.с.54-68, т.1).
27 квітня 2021 старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП у місті Києві Французом С.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 1202010[телефон приховано] від 30 жовтня 2020 року, у зв`язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України. Виділено з кримінального провадження № 1202010[телефон приховано] від 30 жовтня 2020 року матеріали за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 121, 122, 124, 126 КУпАП (а.с.69-80, т.1).
Відповідно до звіту з висновком експерта, зробленого СПД ОСОБА_6 на замовлення Офісу Генерального прокурора №1307 від 19 липня 2021 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 285 796 грн 89 коп. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням фізичного зносу, визначений за витратним підходом, складає 190 972 грн 72 коп. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 19 липня 2021 року, визначений за витратним підходом складає 190 972 грн 72 коп. (а.с.16-30, т.1)
Згідно актом приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) №ВДиСА-026904 від 23 грудня 2021 року, ТОВ «Віді Автострада» здійснило роботи, під час яких були встановлені нові деталі та вузли по ремонту транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 . Вартість послуг складає 247 975 грн 62 коп. (а.с.83-85, т.1).
28 грудня 2021 року Офіс Генерального прокурора перерахував 247 975 грн 62 коп. на користь ТОВ «Віді Автострада», призначення платежу: тех. обслуговування та ремонт а/м; дог. 12/21-43 від 22 грудня 2021 року, акт ВДиСА-026904 від 23.12.2021, в тому числі ПДВ 41 329 грн 27 коп. (а.с.82, т.1).
У справі встановлено, що постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року у справі № 752/14941/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку з ДТП, що сталася 29 жовтня 2020 року у місті Києві на перехресті вулиць Михайла Максимовича, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за участю автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та мопеда «Yamaha Jog» без державних номерних знаків, під керуванням ОСОБА_1 . Провадження у справі було закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року скасовано, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а.с.1-14, т.2).
У матеріалах справи міститься знеособлена копія постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у справі № 752/14941/21. Разом із тим, відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до всіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень. Користуючись таким доступом, колегія суддів перевірила повний текст зазначеної постанови та встановила відповідність викладених у матеріалах справи відомостей її змісту.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, встановлені постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у справі № 752/14941/21 обставини щодо дій ОСОБА_1 , які були предметом розгляду у справі про адміністративне правопорушення, мають преюдиційне значення для вирішення цього спору та відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України не підлягають повторному доказуванню. При цьому остаточним судовим рішенням провадження за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а тому в межах цієї цивільної справи відсутні підстави виходити з протилежного - вважати встановленим факт вчинення ним тих самих протиправних дій, які становили предмет адміністративного обвинувачення.
Як видно із висновку судового експерта, складеного за результатами проведення судової комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 18 вересня 2024 року №7885/7886/24-52, оскільки сигнали світлофора не мають слідового відображення, по яким можна було б встановити експертним (розрахунковим) шляхом, хто з учасників ДТП рухався на заборонений сигнал світлофора, а хто - рухався на сигнал світлофора, що дозволяє рух, то виконати регламентацію та оцінку дій водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в категоричній формі за обсягом наданих на дослідження матеріалів неможливо.
Тому дослідження проводилося для випадків: якщо на момент проїзду даного перехрестя для обох ТЗ був увімкнений зелений сигнал світлофора, (варіант 1); якщо на момент проїзду даного перехрестя для напрямку руху мопеда «Yamaha», увімкнений сигнал світлофора, що забороняє рух (згідно версії водія автомобіля Toyota, ОСОБА_2 ), в свою чергу в цей час автомобіль «Toyota», рухався на зелений сигнал світлофора (варіант 2 згідно версії водія автомобіля «Toyota» ОСОБА_2 ).
У висновку вищезазначеної експертизи від 18 вересня 2024 року №7885/7886/24-52 вказано:
Варіант 1. Якщо на момент проїзду даного перехрестя для обох ТЗ був увімкнений зелений сигнал світлофора. В даній дорожній обстановці водію автомобіля «Toyota», ОСОБА_2 необхідно було діяти у відповідності з вимогами п. 16.6 Правил дорожнього руху. В даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, дії водія мопеда «Yamaha» ОСОБА_1 регламентуються вимогами п. 12.4 п. 16.6 Правил дорожнього руху, а з моменту виникнення небезпеки для руху вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху.
Варіант 2. Якщо на момент проїзду даного перехрестя для напрямку руху мопеда «Yamaha», увімкнений сигнал світлофора, що забороняє рух (згідно версії водія автомобіля «Toyota», ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_7 ), в свою чергу в цей час автомобіль «Toyota» рухався на зелений сигнал світлофора (згідно версії водія ОСОБА_2 ). В даній дорожній обстановці, наближаючись до регульованого перехрестя, водій мопеда «Yamaha» ОСОБА_1 з технічної точки зору повинен був керуватись вимогами п. 8.10. Правил дорожнього руху. В даній дорожній обстановці, з технічної точки зору водію автомобіля «Toyota» ОСОБА_2 необхідно було з моменту виникнення небезпеки для руху керуватись відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху.
Визначити технічну можливість у кожного водія уникнути даного зіткнення, здійснити оцінку відповідності дій водіїв вимогам Правил дорожнього руху та встановити невідповідності дій водіїв вимогам Правил дорожнього руху з технічної точки зору, що знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП в категоричній формі неможливо, з причин викладених в дослідницькій частині висновку.
1) Згідно версії водія мопеда «Yamaha» ОСОБА_1 .
В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Toyota», мав технічну можливість уникнути даної ДТП шляхом виконання вимог п. 16.6 Правил дорожнього руху.
В даній дорожній обстановці з технічної точки зору невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху в діях водія мопеда «Yamaha», не вбачається.
В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Toyota» з технічної точки зору не відповідали вимогам п. 16.6 Правил дорожнього руху, та дана невідповідність знаходилась в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.
2) Згідно версії водія автомобіля «Toyota» ОСОБА_8 .
В даній дорожній обстановці водій мопеда «Yamaha», мав технічну можливість уникнути даної ДТП шляхом виконання вимог п. 8.10 Правил дорожнього руху.
В даній дорожній обстановці з технічної точки зору невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР в діях водія автомобіля «Toyota», не вбачається.
В даній дорожній обстановці дії водія мопеда «Yamaha», з технічної точки зору не відповідали вимогам п. 8.10 ПДР, та дана невідповідність знаходилась в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.
3) Згідно інформації, що міститься у клопотанні адвоката Тетарчук І.В., що діє в інтересах водія автомобіля «Toyota», ОСОБА_2 від 03 лютого 2022 року.
За вказаними кількісними даними здійснити розрахунки та дати оцінку діям водіїв відповідно до вимог Правил дорожнього руху неможливо, оскільки відсутні дані моменту виникнення небезпеки для руху водію автомобіля «Toyota».
Первинний контакт ТЗ відбувся між передньою правою кутовою частиною кузова автомобіля «Toyota» (в районі передньої частини правого крила, правою блок-фарою, та передньою частиною мопеда «Yamaha»).
Місце зіткнення ТЗ розташоване в межах регульованого перехрестя (перехрещення проїзних частин) на рівні правої смуги руху вул. М. Максимовича приблизно в районі (поблизу) розташування осипу скла та уламків пластику (позн. 1 на схемі ДТП).
Визначити більш точно місце зіткнення ТЗ обсягом наданих на дослідження матеріалів експертним (розрахунковим) шляхом неможливо, через відсутність уточнюючої слідової інформації на схемі ДТП.
Вирішити питання, ким з водіїв в даному випадку була створена аварійна дорожня ситуація, в рамках проведення даного дослідження експертним (розрахунковим) шляхом в категоричній формі неможливо, з причин вказаних в дослідницькій частині висновку.
1) Згідно версії водія мопеда «Yamaha», ОСОБА_1 .
В даній дорожній обстановці з технічної точки зору невідповідності дій водія автомобіля «Toyota», вимогам п. 16.6 Правил дорожнього руху знаходилась в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП та створювали аварійну обстановку для руху водію мопеда «Yamaha».
2) Згідно версії водія автомобіля «Toyota» ОСОБА_2 .
В даній дорожній обстановці з технічної точки зору невідповідності дій водія мопеда «Yamaha», вимогам знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП та створювали аварійну обстановку для руху водію автомобіля «Toyota».
3) Згідно інформації, що міститься у клопотанні адвоката Тетарчук І.В., що діє в інтересах водія автомобіля «Toyota», ОСОБА_2 від 03 лютого 2022 року.
За вказаними кількісними даними здійснити розрахунки та надати оцінку діям водіїв відповідно до вимог ПДР неможливо, оскільки відсутні дані моменту виникнення небезпеки для руху водію автомобіля «Toyota» (а.с.27-48, т.2).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Пунктом 1 ч.2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (див. постанову Верховного Суду від 25 листопада 2024 року у справі № 357/11901/22 (провадження № 61-10318св24).
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) зазначила, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. При цьому, якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує цей транспортний засіб, саме така особа несе відповідальність за завдану шкоду.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
У постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17, провадження № 61-26508св18, від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16, провадження № 61-31661св18, зазначено, що згідно зі ст.ст. 1188, 1192 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу враховується у випадку стягнення на користь потерпілого вартості такого майна.
Як зазначалося вище, 29 жовтня 2020 року у місті Києві сталася ДТП за участю автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , належного Офісу Генерального прокурора, та мопеда «Yamaha Jog», під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
Також установлено, що відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 19 липня 2021 року № 1307 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , становила 285 796 грн 89 коп.
Водночас автомобіль фактично було відремонтовано, а Офіс Генерального прокурора сплатив за виконані ремонтні роботи 247 975 грн 62 коп., що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг та відповідним платіжним документом.
Отже фактично понесені позивачем витрати на відновлення пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу становлять 247 975 грн 62 коп.
Верховний Суд у постанові від 21 березня 2024 року у справі № № 295/2859/13-ц (провадження № 61-11022св23) виснував, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між такою поведінкою та завданою шкодою, а також вини. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, а деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для покладення на ОСОБА_1 обов`язку з відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Як зазначалося вище, ДТП від 29 жовтня 2020 року сталася внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки - автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та мопеда «Yamaha Jog», під керуванням ОСОБА_1 .
За таких обставин спір щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, підлягає вирішенню за правилами ст.1188 ЦК України, відповідно до яких відповідальність між їх володільцями ґрунтується на встановленні вини у заподіянні шкоди.
Водночас належних та достатніх доказів, які б у своїй сукупності давали можливість однозначно встановити вину ОСОБА_1 у виникненні зазначеної ДТП, матеріали справи не містять.
Указаною вище постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, яким передбачено закриття провадження у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. При цьому суддя апеляційної інстанції дійшов висновку саме про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у зв`язку із зазначеною ДТП не притягувався.
Водночас наявні у матеріалах справи експертні висновки містять різні висновки щодо технічної оцінки дій учасників ДТП: висновок експерта від 19 квітня 2021 року покладає технічну причину виникнення ДТП на невідповідність дій ОСОБА_1 вимогам ПДР, тоді як висновок комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 18 вересня 2024 року не дає можливості у категоричній формі встановити, хто саме з водіїв рухався на забороняючий сигнал світлофора, а відтак - однозначно визначити, дії кого з учасників перебували у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП. За таких обставин сукупність наявних доказів не дає підстав для беззаперечного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у спричиненні ДТП.
Наведене узгоджується також із правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2019 року у справі № 927/120/18, відповідно до якого у разі, коли матеріалами справи не підтверджено протиправної поведінки особи та причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою і завданою шкодою, відсутні правові підстави для покладення на неї цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
Таким чином, правильно встановивши фактичні обставини справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що сам по собі факт заподіяння Офісу Генерального прокурора матеріальної шкоди та встановлений розмір витрат на відновлення автомобіля не є достатніми підставами для покладення обов`язку з її відшкодування саме на ОСОБА_1 .
З огляду на те, що постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року провадження щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а наявні у справі експертні висновки містять різну оцінку технічних причин ДТП та не дають можливості у категоричній формі встановити, дії кого саме з водіїв перебували у причинно-наслідковому зв`язку з її виникненням, позивачем не доведено належними та достатніми доказами протиправності поведінки ОСОБА_1 , його вини та причинного зв`язку між його діями і заподіяною шкодою.
Оскільки за правилами ст.1188 ЦК України при взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки обов`язок з відшкодування шкоди одному з їх володільців покладається на іншого за умови встановлення його вини, а необхідна сукупність елементів цивільного правопорушення у діях ОСОБА_1 у цій справі не доведена, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 247 975 грн 62 коп. матеріальної шкоди та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Отже суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що наявні у справі докази, зокрема висновок експерта від 19 квітня 2021 року № СЕ-19/111-21/15805-ІТ, дають достатні підстави для встановлення вини ОСОБА_1 у спричиненні ДТП, а суд першої інстанції неправильно визначив преюдиційне значення постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у справі № 752/14941/21, безпідставно поширивши її висновки на питання протиправності поведінки відповідача, його вини та причинно-наслідкового зв`язку між його діями і заподіяною шкодою, з огляду на таке.
Так, преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановити їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Частиною 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції, рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенні ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року (справа №306/192/14-ц).
Принцип юридичної визначеності, що передбачає повагу до принципу res judicata (принципу остаточності рішень суду), який в свою чергу є фундаментальним аспектом верховенства права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях вказував, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення від 03 квітня 2008 року).
Отже, ураховуючи, що постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у справі № 752/14941/21, яка набрала законної сили, провадження щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП саме у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, колегія суддів не вбачає правових підстав для того, щоб у межах цієї цивільної справи фактично дійти протилежного висновку щодо тих самих дій ОСОБА_1 , які були предметом оцінки в адміністративному провадженні.
Сам пункт 1 ч.1 ст.247 КУпАП відносить відсутність події і складу адміністративного правопорушення до обставин, за яких розпочате провадження підлягає закриттю.
При цьому для вирішення спору за правилами ст. 1188 ЦК України недостатньо самого факту участі ОСОБА_1 у ДТП та керування ним мопедом як джерелом підвищеної небезпеки. Покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди, завданої іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, потребує встановлення належними та достатніми доказами протиправності його поведінки, вини та причинно-наслідкового зв`язку між його діями і заподіяною шкодою. Саме цих обставин у сукупності матеріалами цієї справи достовірно не підтверджено.
Тому посилання Офісу Генерального прокурора на висновок експерта від 19 квітня 2021 року як на достатню підставу для повторного встановлення вини ОСОБА_1 не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки такий доказ підлягає оцінці не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами, у тому числі з висновком комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 18 вересня 2024 року та остаточною постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року.
Інший підхід, за якого в межах наступного судового провадження ті самі фактичні обставини щодо поведінки (дій, бездіяльності) ОСОБА_1 були б встановлені у спосіб, несумісний з остаточним судовим рішенням, суперечив би принципу юридичної визначеності та повазі до остаточності судового рішення (res judicata).
Як зазначав Верховний Суд у постановівід 02 липня 2026 року у справі № 752/22482/21 (провадження № 61-6831св25), преюдиційність спрямована, зокрема, на недопущення появи протилежних за змістом судових рішень щодо вже встановлених обставин. Цей підхід узгоджується з латинською максимою «res judicata» (скорочено від «res judicata pro veritate habetur», що в перекладі з латинської означає «судове рішення визнається за істину»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Тобто жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи.
За таких обставин, всупереч доводів апеляційної скарги, сама участь ОСОБА_1 у взаємодії джерел підвищеної небезпеки не є достатньою підставою для покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди, оскільки позивачем не доведено необхідної сукупності елементів цивільного правопорушення, передбачених ст.1188 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Таким чином матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 вересня 2026 року.
Головуючий
Судді: