КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 369/10373/19
номер провадження: 22-ц/824/9290/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - адвоката Шепелєва Олександра Андрійовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2025 року у складі судді Янченко А.В., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , громадської організації «Садове товариство «Масив Оленівка-2», ОСОБА_1 , третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_4 , про відновлення становища, яке існувало до порушення,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2019 року ОСОБА_3 та громадська організація «Садове товариство «Масив Оленівка» (далі - ГО «СТ «Масив Оленівка») звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 , про відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до генерального плану забудови території та Проекту розміщення/розташування повітряних ліній електропередач, листа управління з питань функціонування та реформування електроенергетичного сектора від 11 серпня 2015 року №32-03/01-1611 будівництво електричних мереж здійснено в 1997 році відповідно до проекту розробленого кооперативом «Земля» при науково-дослідному інституті «Київземпроект», передбачено живлення усіх садових будинків повітряними лініями напругою 0,4 кВ з улаштуванням повітряних уводів до будинків від електроопори, що розташовувалася на дорозі навпроти його будинку.
Земельні ділянки ОСОБА_3 розташовані напроти земельних ділянок, які належать ОСОБА_2 , мають кадастрові номери: [номер приховано]:03:001:0019, [номер приховано]:03:003:5232, [номер приховано]:03:003:5231.
ГО «СТ «Масив Оленівка» згідно із Статутом є особою, що здійснює загальне управління земельними ділянками, що знаходяться на її території, вирішує питання організації охорони території, здійснює контроль за правилами внутрішнього розпорядку, здійснює контроль за дотриманням правил забудови такої території.
Позивачі зазначали, що ОСОБА_2 змінила межі своєї ділянки збільшивши її за рахунок частини дороги загального користування, винісши паркан на 0,36 м на початку земельної ділянки з кадастровим номером №[номер приховано]:03:003:5232 та поступово збільшивши розмір самозахопленої земельної ділянки на 2,65 м в кінці земельної ділянки з кадастровим номером №[номер приховано]:03:003:5231, почала зводити на дорозі металевий паркан з бетонним фундаментом та копати вигрібну яму (каналізаційний колодязь).
Також позивачі вказували, що з метою захисту свого порушеного права, щодо незаконних дій відповідачки по будівництву паркану на дорозі загального користування, обмеження в праві доступу до лічильника, загрози припинення електропостачання будинку через закопування повітряних ліній електропередач під землю та копання вигрібної ями (каналізаційного колодязю), не можливістю користування дорогою та забезпечення нормальної системи функціонування електропостачання, вони звернулись до суду з позовом та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №369/11929/15-ц було встановлено, що ОСОБА_2 є власницею трьох земельних ділянок за № НОМЕР_1 , розташованих на території ГО «СТ «Масив Оленівка» (Київська область, Києво-Святошинський район, село Малютянка). ОСОБА_2 змінила межі своєї ділянки збільшивши її за рахунок частини дороги загального користування, винісши паркан на 0,36 м на початку земельної ділянки з кадастровим номером №[номер приховано]:03:003:5232 та поступово збільшивши розмір самозахопленої земельної ділянки на 2,65 м в кінці земельної ділянки з кадастровим номером №[номер приховано]:03:003:5231, а також звела на дорозі металевий паркан з бетонним фундаментом та викопала вигрібну яму. ОСОБА_2 , встановивши паркан з бетонним фундаментом на дорозі загального користування, безпосередньо над кабелями електропередачі обмежила вільний доступ до траси кабельних ліній, шафи з електролічильником та здійснила будівництво каналізаційного колодязя та бетонного паркану над лініями електропередач в межах охоронної зони кабельних ліній, чим порушила вимоги Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року №28 (із змінами), Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року №209, Правил улаштування електроустановок, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року №258 (із змінами). ГО «СТ «Масив Оленівка», як особа, що здійснює контроль за правилами внутрішнього розпорядку, та ОСОБА_3 , як власник вищезазначених земельних ділянок, можуть вимагати усунення будь-яких порушень їхніх прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч.2, п. б ч.3 ст.152 ЗК України).
При цьому, попередньо ОСОБА_2 , а також ГО «СТ «Оленівка-2» та ОСОБА_1 були демонтовані дві електроопори вздовж меж земельних ділянок відповідачки, припинилося освітлення дороги на такому його проміжку, повітряні лінії електропередач були закопані під землю, а такий паркан зводився безпосередньо над кабелями електропередачі. Після вказаних вище дій було обмежено вільний доступ ОСОБА_3 до траси кабельних ліній, шафи з електролічильником, оскільки вони стали знаходитися за парканом.
Вважаючи, що дії ОСОБА_2 , а також ГО «СТ «Оленівка-2» та ОСОБА_1 щодо встановлення паркану з бетонним фундаментом на дорозі загального користування, безпосередньо над кабелями електропередачі та таким чином обмеження вільного доступу до траси кабельних ліній, шафи з електролічильником, будівництва каналізаційного колодязя в межах охоронної зони ліній електропередач, самовільним демонтуванням електроопор, перенесенням повітряних ліній 0,4 кВт (далі - ПЛ) в кабельні лінії 0,4 кВт (далі - КЛ) та демонтажем електролічильника ОСОБА_3 , є порушенням вимог Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року №28 (із змінами), Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року №209, Правил улаштування електроустановок, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року №258 (із змінами) та безпосереднім порушенням прав ОСОБА_3 щодо безперешкодного доступу до такого лічильника та можливістю користування електроенергією у спосіб відповідно до затвердженого плану, а права ГО СТ «Масив Оленівка» в частині забезпечення виконання покладених на неї завдань та обов`язків відповідно до статуту, зокрема безперебійного електропостачання на територію садового товариства, по утриманню електромереж, що проходять на його території.
З огляду на наведене, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог (а.с.81-85, т.3), позивачі просили привести земельну ділянку, електролічильник, лінії електропередач та опори за адресою: 08158, Київська область, Києво-Святошинський район, село Малютянка, СТ «Масив Оленівка», вздовж меж земельних ділянок № НОМЕР_1 (згідно генплану СТ «Масив Оленівка»), кадастрові номери земельних ділянок: [номер приховано]:03:001:0019, [номер приховано]:03:003:5232, [номер приховано]:03:003:5231 в стан, який існував до порушення шляхом:
поновлення двох електроопор та повітряних ліній електропередач за адресою: 08158, Київська область, Києво-Святошинський район, село Малютянка, СТ «Масив Оленівка», вздовж меж земельних ділянок № НОМЕР_1 (згідно генплану СТ «Масив Оленівка»), кадастрові номери земельних ділянок: [номер приховано]:03:001:0019, [номер приховано]:03:003:5232, [номер приховано]:03:003:5231 відповідно до проекту розробленого кооперативом «Земля» при науково-дослідному інституті «Київземпроект»;
поновлення електропостачання будинку та всіх об`єктів (ліхтарі вуличного освітлення, господарську будівлю) на земельних ділянках № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (згідно генплану СТ «Масив Оленівка») за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрові номери земельних ділянок: [номер приховано]:03:003:5013, [номер приховано]:03:003:5229, повітряними лініями електропередач напругою 0,4 кВт згідно проекту розробленого кооперативом «Земля» при науково-дослідному інституті «Київземпроект» від розподільчої коробки після приладу обліку електричної енергії та встановлення на електроопорі, від якої буде йти постачання електроенергії до будинку АДРЕСА_1 на земельних ділянках № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (згідно генплану СТ «Масив Оленівка») за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастрові номери земельних ділянок: [номер приховано]:03:003:5013, [номер приховано]:03:003:5229) трьох фазного електролічильника типу день-ніч, після проведення відповідної технічної перевірки схеми електропостання відповідною спеціалізованою організацією (ПАТ «Київобленерго»);
відключення від електропостачання будинку АДРЕСА_2 та споруд на земельних ділянках з кадастровими номерами: [номер приховано]:03:001:0019, [номер приховано]:03:003:5232, [номер приховано]:03:003:5231 за адресою: 08158, Київська область, Києво-Святошинський район, село Малютянка, СТ «Масив Оленівка» та проведення відповідної технічної перевірки схеми електропостачання будинку АДРЕСА_2 та споруд на земельних ділянках з кадастровими номерами: [номер приховано]:03:001:0019, [номер приховано]:03:003:5232, [номер приховано]:03:003:5231 за адресою: 08158, Київська область, Києво-Святошинський район, село Малютянка, СТ «Масив Оленівка» відповідною спеціалізованою організацією (ПАТ «Київобленерго») з метою приведення їх у відповідність до вимог нормативних документів у сфері електропостачання.
демонтування підземних кабельних ліній електропередач напругою 0,4 кВт за адресою: 08158, Київська область, Києво-Святошинський район, село Малютянка, СТ «Масив Оленівка», що проходять вздовж меж земельних ділянок № НОМЕР_1 (згідно генплану СТ «Масив Оленівка»), кадастрові номери земельних ділянок: [номер приховано]:03:001:0019, [номер приховано]:03:003:5232, [номер приховано]:03:003:5231.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено в якості співвідповідача у справі громадську організацію «Садове товариство «Оленівка-2» (далі - ГО «СТ «Оленівка-2»).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено в якості співвідповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2023 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ГО «СТ «Масив Оленівка» до ОСОБА_2 , ГО «СТ «Масив Оленівка-2», ОСОБА_1 про відновлення становища, яке існувало до порушення - фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, залишено без розгляду позов ГО «СТ «Масив Оленівка» на підставі заяви другого позивача на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Приведено земельну ділянку, лінії електропередач та опори за адресою: 08158, Київська область, Києво-Святошинський район, село Малютянка, СТ «Масив Оленівка», вздовж меж земельних ділянок № НОМЕР_1 (згідно генплану СТ «Масив Оленівка»), кадастрові номери земельних ділянок: [номер приховано]:03:001:0019, [номер приховано]:03:003:5232, [номер приховано]:03:003:5231) в стан, який існував до порушення шляхом: поновлення двох електроопор та повітряних ліній електропередач за адресою: 08158, Київська область, Києво-Святошинський район, село Малютянка, СТ «Масив Оленівка», вздовж меж земельних ділянок № НОМЕР_1 (згідно генплану СТ «Масив Оленівка»), кадастрові номери земельних ділянок: [номер приховано]:03:001:0019, [номер приховано]:03:003:5232, [номер приховано]:03:003:5231 відповідно до проекту розробленого кооперативом «Земля» при науково-дослідному інституті «Київземпроект» та демонтування підземних кабельних ліній електропередач напругою 0,4 кВт за адресою: 08158, Київська область, Києво-Святошинський район, село Малютянка, СТ «Масив Оленівка», що проходять вздовж меж земельних ділянок № НОМЕР_1 (згідно генплану СТ «Масив Оленівка»), кадастрові номери земельних ділянок: [номер приховано]:03:001:0019, [номер приховано]:03:003:5232, [номер приховано]:03:003:5231.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 512 грн 27 коп. судового збору за подання позовної заяви.
Стягнуто з ГО «СТ «Масив Оленівка-2» на користь ОСОБА_3 512 грн 27 коп. судового збору за подання позовної заяви.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 512 грн 27 коп. судового збору за подання позовної заяви.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 є власником земельних ділянок та житлового будинку, електропостачання яких відповідно до проєкту 1997 року передбачалося повітряними лініями електропередач напругою 0,4 кВ. Водночас проведена у 2006 році реконструкція електромереж із демонтажем частини повітряної лінії та її заміною на підземну кабельну була здійснена без належної проєктної документації, внесення змін до погодженого проєкту та необхідних погоджень. Суд першої інстанції установив, що відповідачами встановлено паркан із бетонним фундаментом на дорозі загального користування над кабелями електропередачі, демонтовано електроопори та перенесено повітряну лінію в підземну, внаслідок чого обмежено доступ позивача до кабельних ліній та електролічильника. Такі дії порушують вимоги законодавства у сфері улаштування та експлуатації електромереж і права ОСОБА_3 . Зазначені обставини суд першої інстанції визнав підтвердженими матеріалами перевірок, відповідями уповноважених органів, кадастровими та геодезичними матеріалами, а також постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 369/11929/15-ц, тоді як відповідачі доказів правомірності проведеної реконструкції не надали.
Отже, виходячи з положень ст.391 ЦК України та ст.152 ЗК України, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом поновлення двох електроопор і повітряних ліній електропередач відповідно до первісного проєкту та демонтажу підземних кабельних ліній, вважаючи такий спосіб достатнім для відновлення порушених прав позивача. В іншій частині позовних вимог судом першої інстанції відмовлено, оскільки задоволення заявлених вимог не сприяло б поновленню цих прав.
При цьому суд першої інстанції відхилив заяву відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, виходячи з того, що заявлені вимоги спрямовані на усунення перешкод у здійсненні права власності, тобто стосуються триваючого порушення, а тому позовна давність до таких вимог не застосовується, а власник вправі звернутися за захистом свого права протягом усього часу існування порушення.
Не погоджуючись з рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2025 року, ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 - адвокат Шепелєв О.А. та ГО «СТ «Масив Оленівка-2» в особі голови правління Шепелєва О.А., подали апеляційну скаргу, у якій просять визнати його нечинним і закрити провадження у справі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 травня 2026 року апеляційну скаргу ГО «СТ «Масив Оленівка-2» в особі голови правління Шепелєва О.А. на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2025 року визнано неподаною та їй повернуто.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - адвоката Шепелєва О.А. на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2025 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що жодні докази існуючих порушень збудування щоглової трансформаторної підстанції (далі - ЩТП), завдання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 матеріальної шкоди позивачу у матеріалах справи відсутні і в рішенні суду не наведені. Вказані землі на праві постійного землекористування належать ГО «СТ «Оленівка-2», як суб`єкта землекористування, який на підставі ст.82 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) має право володіти, користуватися і розпоряджатися розташованими на землях загального користування спорудами, якими у товаристві окрім дитячого майданчика, сторожки, є ЩТП разом з прокладеними вуличними електроопорами, які є об`єктами технічного обслуговування електропостачання електроенергії членам товариства, до яких позивач взагалі не мав права втручатися. Право власності ГО «СТ «Оленівка-2» на землі у садовому товаристві закріплено у його Статуті, також підтверджено постановою Верховного Суду у справі №369/13857/17 від 08 вересня 2021 року. Тому у суду були відсутні жодні правові підстави визнавати вимогу позивача щодо знесення двох електроопор усіма співвідповідачами через недоведений доказами факт вчиненого порушення прав позивача, одну з яких безпідставно вважав об`єктом особистої власності.
Посилається на хибність вказаної позивачем причини знесення електроопори, як мети позбавити його електропостачання, вважає її вигаданою, що спростовуються доказами: відсутності жодних відключень ліній електропостачання з 2006 року, регулярної сплати позивачем за спожиту електроенергію до червня 2017 року, відсутність його скарг з цього питання товариству. Знесення електроопор, розташованих на землях загального користування забезпечив відповідач ГО «СТ «Оленівка-2» з підстав реалізації права власності на них через статус землекористувача, за проектом, зокрема, через згоду позивача, який ініціював знесення, що підтверджується доказами у справі, прийняв прокладену кабельну лінію у експлуатацію і користувався нею безперешкодно до червня 2017 року. Тобто вказана вимога обумовлена виключно її хибністю з метою отримати незаконне рішення, завдати співвідповідачам шкоду лише через неприязливі особисті відносини.
Вказує, що позивач, як член ГО «СТ «Оленівка-2» (який подавав позов як член ГО «СТ «Масив Оленівка») сам ініціював знесення цієї опори через об`єктивність причин, надав згоду на заміну ПЛ на КЛ, вніс кошти відповідно до затвердженого кошторису разом з іншими членами на проектування з частковою реконструкцією ПЛ для 5 споживачів на КЛ, про що зазначено у договорі. Прийняв КЛ до експлуатації з наступною експлуатацією безпреривно до червня 2017 року (11 років) без жодних скарг та зауважень на порушення, або недоліків. При здійсненні самочинного подвійного електропостачання будинку від ЩТП СТ «Оленівка-5» у 2014 році позивач використав нову посилену опору консольного типу ГО «СТ «Оленівка-2», яка замінила знесену у 2006 році на підставі проекту, від якої були прокладені кабельні лінії, і від цієї опори протягнув повітряний кабель до власного будинку. Тому вимога позивача щодо знесення двох опор не ґрунтується як на нормах матеріального права, так і по суті через оману позивача. Вважає, що ухвалене судом рішення щодо її задоволення з покладенням обов`язку їх відновлення на відповідачів солідарно є усвідомленим порушенням їх законних прав, а щодо ГО «СТ «Олекнівка-2» є протиправним вручанням у належне йому право власності на об`єкт електропостачання.
Зазначає, що місце розташування ШТП (як головна вимога його розташування на місцевості) не було узгоджено Малютянською сільською радою і було незаконно встановлено на земельній ділянці члена СТ «Оленівка-2» і існує до цього часу. Тому проект, який став предметом порушення за позовом співвідповідачами взагалі не існував, а лише типовий і через це не був доданий до справи.
Також вказує, що обраний ОСОБА_3 спосіб захисту порушеного права є неналежним, оскільки відновлюватися може лише порушене конкретне право особи, яке ґрунтується на належних, допустимих, достатніх доказах. Проте жодні докази про це не були надані позивачем. ОСОБА_3 не позбавлявся товариством права користування електроенергією, забезпечував його протягом наступних 11 років через проведену на його замовлення кабельну лінію.
Крім того вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив співвідповідачам у застосуванні позовної давності до заявлених позовних вимог з посиланням на ст.ст. 268, 391 ЦК України, що позов ОСОБА_3 є негаторним через вимоги позивача усунути перешкоди у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном, який не має обмежень за строками, а ухвалене судом рішення яким вказана вимога задоволена, є порушенням судом прав власності ГО «СТ «Оленівка-2» на структурний об`єкт електропостачання. При цьому із зазначенням, що вуличні опори начебто є власністю позивача, а їх знесення є вчиненим усіма відповідачами порушенням, яке не має строків давності через негаторність.
Представник ОСОБА_3 - адвокат Сергєєв П.О. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Також просить покласти на скаржника витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, що буде визначений на підставі поданих, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, документів згідно з ч.8 ст.143 ЦПК України. Вказує, що в апеляційній скарзі не наведено жодного обґрунтування в частині того, які саме норми були порушені судом першої інстанції, а фактичний опис апеляційної скарги є нічим іншим, як суб`єктивним припущенням скаржника про певні обставини та більше того стосується взагалі не суті оскаржуваного рішення, а описом крадіжок електроенергії, нелегітимності чи то ОСОБА_5 чи його керівника і інших обставин, які не стосуються предмету справи. Зазначає, що позивач у своїй позовній заяві вказував на те, що відповідачі незаконно здійснили переобладнання ліній електропередач з повітряних на підземні, закопали лінії електропередач під землю, встановили на них паркан та вигрібну яму і в подальшому взагалі відключили будинок позивача від електроенергії. Ці дії відбулись ще з 2016 року та з цього часу ОСОБА_3 не має можливості реально захистити свої права в суді. Фактично відповідачі, встановивши паркан з бетонним фундаментом на дорозі загального користування, безпосередньо над кабелями електропередачі обмежили вільний доступу до траси кабельних ліній, шафи з електролічильником та здійснили будівництво каналізаційного колодязя та бетонного паркану над лініями електропередач в межах охоронної зони кабельних ліній, чим порушили вимоги Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року №28 (із змінами), Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року №209, Правил улаштування електроустановок, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року №258 (із змінами). При цьому, попередньо ОСОБА_2 , ГО «СТ «Оленівка-2» та ОСОБА_1 були демонтовані дві електроопори вздовж меж земельних ділянок відповідачки, припинилося освітлення дороги на такому його проміжку, повітряні лінії електропередач були закопані під землю, а такий паркан зводився безпосередньо над кабелями електропередачі. Після вказаних вище дій було обмежено вільний доступ ОСОБА_3 до траси кабельних ліній, шафи з електролічильником, оскільки вони стали знаходитися за парканом.
Відповідач ОСОБА_1 подав заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відзив представника позивача оцінити критично з огляду на відсутність належного доказового та правового обґрунтування викладених у ньому тверджень, апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржувану частину рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення відповідно до вимог апеляційної скарги.
Вказує, що відзив представника позивача фактично повторює доводи, які вже наведені під час розгляду справи судом першої інстанції та були предметом дослідження й оцінки суду. Зазначає, що у відзиві не наведено жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував: особисту участь ОСОБА_2 у демонтажі опор; особисту участь ОСОБА_1 у демонтажі опор; час, місце та спосіб вчинення кожним із відповідачів відповідних дій; причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів та порушенням прав позивача. Посилається також на те, що для застосування ст.391 ЦК України позивач повинен довести: наявність у нього права власності або іншого речового права на відповідне майно; факт порушення такого права; наявність перешкод, створених саме відповідачами. На думку ОСОБА_1 , таких обставин належними та допустимими доказами не підтверджено. Крім того вказує, що матеріалами справи встановлено, що обставини, на які посилається позивач, виникли у 2006 році, тоді як із відповідними вимогами до суду він звернувся лише у 2019 році. Таким чином, між виникненням спірних правовідносин та зверненням до суду минув значний проміжок часу. Зазначені обставини підлягали оцінці судом з точки зору застосування положень глави 19 ЦК України щодо позовної давності.
Відповідач ГО «СТ «Масив Оленівка-2» та третя особа: ФОП ОСОБА_4 , не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу та запереченнях на відзив, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1199 га, яка розташована на території Малютянської сільської ради ГО «СТ «Масив Оленівка».
Позивач ОСОБА_3 є власником двох земельних ділянок за №№76-77, № НОМЕР_4 , кадастрові номери: [номер приховано]:03:003:5013, [номер приховано]:03:003:5229, та садового будинку, що розташований на цих земельних ділянках.
Земельні ділянки ОСОБА_3 розташовані навпроти земельних ділянок, які належать ОСОБА_2 , №56-58, кадастрові номери: [номер приховано]:03:001:0019, [номер приховано]:03:003:5232, [номер приховано]:03:003:5231.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2016 року у справі № 369/11929/15-ц задоволено позов ГО «СТ «Масив Оленівка» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування, знесення самочинно збудованого паркану та приведення земельної ділянки в стан, що існував до порушення, та позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: ГО «СТ «Масив Оленівка», про усунення перешкод в користуванні засобом обліку електроенергії - лічильником та дорогою загального користування, зобов`язання знести самочинно збудований паркан та приведення земельної ділянки в попередній стан, що існував до порушення.
Зобов`язано ОСОБА_2 привести земельну ділянку - дорогу загального користування, що проходить вздовж меж земельних ділянок № № НОМЕР_1 (згідно генплану СТ «Масив Оленівка»), за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Малютянка, СТ «Масив Оленівка», у стан, який існував до порушення шляхом знесення самочинно збудованого паркану, встановленого на вказаній дорозі загального користування.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 у праві вільного доступу до засобів обліку електричної енергії (лічильника), що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Малютянка, СТ «Масив Оленівка», шляхом відновлення дороги загального користування вздовж меж земельних ділянок № НОМЕР_1 (згідно генплану СТ «Масив Оленівка»), у стан, що існував до будівництва паркану на вказаній дорозі та вигрібної ями (каналізаційного колодязя). Зобов`язав ОСОБА_2 знести самочинно збудований бетонний паркан, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Малютянка, СТ «Масив Оленівка», та проходить вздовж меж земельних ділянок № № НОМЕР_1 (згідно генплану СТ «Масив Оленівка») зі сторони дороги загального користування. Зобов`язав ОСОБА_2 засипати вигрібну яму (каналізаційний колодязь), що викопана на дорозі загального користування, що знаходиться за вказаною адресою та проходить вздовж меж земельних ділянок № № НОМЕР_1 (згідно генплану СТ «Масив Оленівка»).
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 08 червня 2017 року заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ГО «СТ «Масив Оленівка» відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Верховний Суд постановою від 17 жовтня 2018 року у справі № 369/11929/15-ц рішення Апеляційного суду Київської області від 08 червня 2017 року скасував, заочне рішення Києво-Святошинський районний суду Київської області від 28 вересня 2016 року залишив в силі (а.с.67-83, т.1). Верховний Суд зазначив, що ОСОБА_2 є власницею трьох земельних ділянок за № НОМЕР_1 , розташованих на території ГО «СТ «Масив Оленівка» (Київська область, Києво-Святошинський район, село Малютянка). ОСОБА_2 змінила межі своєї ділянки, збільшивши її за рахунок частини дороги загального користування, винісши паркан на 0,36 м на початку земельної ділянки з кадастровим номером № [номер приховано]:03:003:5232 та поступово збільшивши розмір самозахопленої земельної ділянки на 2,65 м в кінці земельної ділянки з кадастровим номером № [номер приховано]:03:003:5231, а також звела на дорозі металевий паркан з бетонним фундаментом та викопала вигрібну яму. ОСОБА_2 , встановивши паркан з бетонним фундаментом на дорозі загального користування, безпосередньо над кабелями електропередачі обмежила вільний доступ до траси кабельних ліній, шафи з електролічильником та здійснила будівництво каналізаційного колодязя та бетонного паркану над лініями електропередач в межах охоронної зони кабельних ліній, чим порушила вимоги Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28 (із змінами), Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209, Правил улаштування електроустановок, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258 (із змінами).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року у справі № 369/13857/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ГО СТ «Оленівка-2» до ОСОБА_3 , МРУ Держгеокадастру Києво-Святошинського району та м. Ірпеня ГУ Держгеокадастру в Київській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ГО «СТ «Масив Оленівка», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання невідповідною нормам закону технічну документацію та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 369/13857/17 рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року змінено, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови (а.с.148-150, т.3).
У матеріалах даної справи міститься лише витяг із постанови Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 369/1385717.
Водночас відповідно до ч.5 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень.
З огляду на наведене колегією суддів перевірено повні тексти рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у справі № 369/13857/17, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Так, змінюючи рішення судів у справі № 369/13857/17, Верховний Суд керувався таким.
Щодо підстав відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, Верховний Суд зазначив, що фактичний порядок користування земельними ділянками з кадастровими номерами: [номер приховано]:03:003:5013, [номер приховано]:03:003:5229 за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення, відповідає правовстановлюючим документам. Згідно відомостей з державного земельного кадастру відстань між земельними ділянками з кадастровими номерами: [номер приховано]:03:003:5013 та [номер приховано]:03:003:5231 ( ОСОБА_2 ) становить з одного боку - 5,48 м (на 0,52 м менше від 6 м), а з іншого боку 6,85 м (на 0,85 м більше від 6 м). Висновок експерта не містить підтвердження того, що технічна документація ОСОБА_3 складена з грубим порушенням законодавства, паркан, який просив знести позивач, встановлений не на межі земельної ділянки відповідача. Також у висновку експертизи не зазначено, що звуження ширини проїзду відбулось саме за рахунок самовільного захоплення та встановлення відповідачем паркану.
Також Верховний Суд виснував, що позовна вимога про визнання нікчемним договору, похідними від якої є вимоги про зобов`язання державного кадастрового реєстратора вчинити певні дії, є неналежним способом захисту, тому у їх задоволенні необхідно відмовити саме із зазначеної підстави.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи, відомостями Державного земельного кадастру та узгоджуються з установленими судами обставинами у спорах між тими ж сторонами.
Так, постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2025 року у справі № 369/5694/21 залишено без змін судові рішення про відмову у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 . Верховний Суд врахував, що у справі № 369/11929/15-ц вже було встановлено, що саме ОСОБА_2 змінила межі своїх земельних ділянок № НОМЕР_1 за рахунок частини дороги загального користування, перенесла паркан у бік проїзду, незаконно встановила металевий паркан із бетонним фундаментом та облаштувала колодязь на землях загального користування. Також Верховний Суд зазначив, що встановлені у справі № 369/11929/15-ц обставини між тими ж сторонами не можуть отримувати протилежну оцінку без наведення достатньо переконливих підстав для неврахування висновків, зроблених судом у рішенні, яке набрало законної сили.
Відповідно до з ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановити їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Частиною 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції, рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенні ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року (справа №306/192/14-ц).
Принцип юридичної визначеності, що передбачає повагу до принципу res judicata (принципу остаточності рішень суду), який в свою чергу є фундаментальним аспектом верховенства права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях вказував, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення від 03 квітня 2008 року).
Оскільки обставини щодо зміни ОСОБА_2 меж належних їй земельних ділянок № НОМЕР_1 за рахунок частини дороги загального користування, встановлення на цій дорозі металевого паркану з бетонним фундаментом та облаштування каналізаційного колодязя, а також створення внаслідок цього перешкод у доступі до траси кабельних ліній і шафи з електролічильником встановлені судовим рішенням у справі № 369/11929/15-ц, яке набрало законної сили, то відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України зазначені обставини щодо ОСОБА_2 повторному доказуванню у цій справі не підлягають.
При цьому Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2025 року у справі № 369/5694/21 також врахував зазначені обставини та вказав, що встановлені у справі № 369/11929/15-ц факти у спорі між тими ж особами не можуть отримувати протилежну оцінку без наведення достатньо переконливих підстав для неврахування висновків, зроблених у судовому рішенні, яке набрало законної сили.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про приведення у стан, який існував до порушення, земельної ділянки вздовж меж земельних ділянок № НОМЕР_1 , двох електроопор та ліній електропередач, шляхом поновлення двох електроопор і повітряної лінії електропередач напругою 0,4 кВ та демонтажу прокладеної замість неї підземної кабельної лінії, ОСОБА_3 посилався на те, що відповідно до первісного проєкту електрифікації електропостачання його будинку мало здійснюватися саме повітряною лінією. На його думку, демонтаж електроопор і заміна повітряної лінії на підземну кабельну без належної проєктної документації та необхідних погоджень, а також встановлення паркану над кабельною лінією призвели до порушення передбаченої проєктом схеми електропостачання та обмежили його доступ до електромережі й електролічильника.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст.16 ЦК України.
У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Відтак, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2024 року у справі № 161/16771/23 (провадження № 61-6906св24).
Отже, застосування конкретного передбаченого законом способу захисту у кожній конкретній справі залежить від змісту права чи охоронюваного законом інтересу, за захистом якого звернулася особа, характеру його порушення та тих наслідків, до яких таке порушення призвело.
При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18, пункт 57).
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Згідно з п. б) ч.3 ст.152 ЗК України серед способів захисту прав на земельні ділянки передбачено відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, та запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку їх порушення.
Як зазначалось вище, преюдиційно встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельних ділянок № НОМЕР_5 , № НОМЕР_4 , кадастрові номери: [номер приховано]:03:003:5013, [номер приховано]:03:003:5229, та розташованого на них садового будинку. Його земельні ділянки розташовані навпроти земельних ділянок № 56-58, вздовж яких проходить спірна ділянка електричної мережі.
Відповідно до ч.4 ст.35 ЗК України до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування.
Матеріалами справи встановлено, що будівництво електричних мереж на території садового товариства було здійснено у 1997 році відповідно до проєкту, розробленого кооперативом «Земля» при науково-дослідному інституті «Київземпроект».
Проєктом передбачалося живлення садових будинків членів товариства повітряними лініями електропередач напругою 0,4 кВ з улаштуванням повітряних вводів до будинків. Згідно з проєктними рішеннями мінімальна відстань по горизонталі від осі повітряної лінії до меж земельних ділянок членів товариства, у тому числі по вулиці, на якій розташований будинок ОСОБА_3 , мала становити 1 м.
У 2006 році внаслідок часткової реконструкції електричних мереж було демонтовано відповідну ділянку ПЛ-0,4 кВ та замість неї прокладено КЛ-0,4 кВ, від якої були підключені садові будинки, розташовані на земельних ділянках № НОМЕР_1 та № 76-77. При цьому проєктна документація на реконструкцію зазначених електричних мереж у СТ «Оленівка-2» відсутня.
З відповіді Управління з питань функціонування та реформування електроенергетичного сектора Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 11 серпня 2015 року № 32-03/01-1611 слідує, що вздовж земельних ділянок № НОМЕР_1 було побудовано металевий паркан в охоронній зоні електричних мереж із винесенням його у бік вулиці на 1,7 м, унаслідок чого КЛ-0,4 кВ та збірна шафа з електролічильником опинилися за парканом. У цій же відповіді зазначено, що такими діями перекрито вільний доступ для обслуговування КЛ-0,4 кВ та до засобу обліку електричної енергії, а проведення земляних робіт в охоронній зоні КЛ-0,4 кВ не відповідало вимогам Правил охорони електричних мереж. Управління вказало на необхідність вирішення питання щодо відновлення електричних мереж відповідно до проєктної документації товариства та забезпечення безперешкодного доступу до електролічильника (а.с. 29-32, т.1).
Наведені обставини узгоджуються з фактами, які вже були предметом судового розгляду у справі № 369/11929/15-ц. Постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року залишено в силі заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2016 року, яким установлено, що ОСОБА_2 , змінивши межі земельних ділянок № 56-58 за рахунок частини дороги загального користування, встановила на дорозі металевий паркан із бетонним фундаментом та викопала вигрібну яму. При цьому паркан із бетонним фундаментом було встановлено безпосередньо над кабелями електропередачі, чим обмежено вільний доступ до траси кабельних ліній та шафи з електролічильником, а каналізаційний колодязь і паркан розміщено в межах охоронної зони кабельних ліній.
Оцінюючи встановлені обставини щодо зміни первісно передбаченої проєктом схеми проходження електричної мережі, колегія суддів враховує насамперед вимоги спеціального нормативного регулювання у сфері улаштування, експлуатації та охорони електричних мереж, а також наявні у справі докази щодо існування проєктної документації на проведені роботи.
Крім того, у подальший період експлуатації спірної електромережі вимоги щодо її експлуатації, модернізації та внесення конструктивних змін до елементів повітряних ліній електропередавання визначалися Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258 (далі - Правила №258) .
Відповідно до пункту 1.3 розділу І Правил №258, усі діючі електроустановки споживачів, а також ті, що проєктуються, споруджуються, реконструюються чи модернізуються, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, чинних Правил улаштування електроустановок та інших нормативно-технічних документів
Згідно з пунктом 1.3 глави 1 розділу VII Правил №258, під час спорудження або модернізації повітряної лінії електропередавання замовник зобов`язаний організувати технічний нагляд за будівельними та монтажними роботами з перевіркою їх відповідності затвердженій технічній документації, контролювати дотримання вимог погодженої та затвердженої проєктної документації та не допускати введення в експлуатацію ПЛ із порушенням установлених правил. Відповідно до пункту 1.4 глави 1 розділу VII Правил №258 прийняття в експлуатацію ПЛ і струмопроводів має здійснюватися згідно з нормативними документами щодо прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів електромереж.
Пунктом 1.26 глави 1 розділу VII Правил №258 передбачено, що конструктивні зміни опор та інших елементів ПЛ, способу закріплення опор у ґрунті, а також конструктивні зміни струмопроводів можуть проводитися лише за наявності затвердженої технічної документації та за рішенням особи, відповідальної за електрогосподарство.
Відповідно до пункту 2.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28, у редакції, застосованій Верховним Судом під час розгляду справи № 369/11929/15-ц, засоби обліку мали встановлюватися таким чином, щоб для контролю за обсягом споживання електричної енергії була забезпечена технічна можливість безперешкодного доступу до них.
Пунктом 10.1 цих Правил передбачалося право споживача, зокрема, на доступ до встановлених поза межами його об`єкта розрахункових засобів обліку та інформації, яка в них зберігається. На положення пункту 10.1 Правил користування електричною енергією Верховний Суд послався і у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 369/11929/15-ц, оцінюючи обставини обмеження ОСОБА_3 доступу до електролічильника.
Крім того, у період існування встановленого порушення пунктом 11.2 ДБН В.2.5-23:2010 «Проектування електрообладнання об`єктів цивільного призначення», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 15 лютого 2010 року № 64, передбачалося, що розрахункові засоби обліку електричної енергії мають встановлюватися таким чином, щоб забезпечити технічну та фізичну можливість безперешкодного доступу до них відповідальних працівників постачальника електричної енергії та споживача.
Відповідно до пункту 2 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209, з метою створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх збереження та дотримання вимог безпеки, зокрема, встановлювалися охоронні зони та визначалися мінімально допустимі відстані.
Згідно з пунктом 5 цих Правил, охоронна зона вздовж підземної кабельної лінії електропередачі встановлювалася у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами, віддаленими по обидва боки лінії від крайніх кабелів на відстань 1 м.
Відповідно до абзацу першого пункту 8 Правил охорони електричних мереж в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв заборонялося вчиняти будь-які дії, які могли порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки.
Отже, передбачені спеціальним законодавством вимоги стосувалися як належного проєктного оформлення реконструкції електричної мережі, так і забезпечення безпечної експлуатації кабельних і повітряних ліній та безперешкодного доступу до засобів обліку електричної енергії.
Разом із тим, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що проведена у 2006 році реконструкція відповідної ділянки електричних мереж була здійснена на підставі належним чином розробленої, погодженої та затвердженої проєктної документації, якою у встановленому порядку було б змінено проєкт електрифікації 1997 року, розроблений кооперативом «Земля» при науково-дослідному інституті «Київземпроект», та передбачено демонтаж ділянки ПЛ-0,4 кВ і відповідних електроопор із прокладенням замість неї КЛ-0,4 кВ у фактично реалізованому вигляді.
При цьому, у відповіді Управління з питань функціонування та реформування електроенергетичного сектора Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 11 серпня 2015 року № 32-03/01-1611 зазначено, що внаслідок часткової реконструкції електричних мереж, здійсненої СТ «Оленівка» у 2006 році, було демонтовано ділянку ПЛ-0,4 кВ та прокладено КЛ-0,4 кВ, від якої підключені садові будинки на земельних ділянках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_5 , а проєктна документація на реконструкцію зазначених електричних мереж у СТ «Оленівка-2» відсутня.
Цим же документом зафіксовано, що після встановлення металевого паркану в охоронній зоні електричних мереж та його винесення у бік вулиці на 1,7 м КЛ-0,4 кВ і збірна шафа з електролічильником опинилися за парканом, унаслідок чого було перекрито вільний доступ до кабельної лінії та засобу обліку електричної енергії.
При цьому встановлені судом обставини ґрунтуються не лише на зазначеній відповіді Управління.
Так, суд першої інстанції дослідив Акт Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Київській області від 04 серпня 2015 року, Акт № А1/222 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20 січня 2016 року, відповідь Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії від 20 листопада 2015 року № 04/21-5911, лист Інспекції державного нагляду Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Київській області від 31 травня 2019 року № 31/15-01/04-613, відповідь Управління з питань функціонування та реформування електроенергетичного сектора Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 11 серпня 2015 року № 32-03/01-1611, зведений кадастровий план та схему накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на межі проїзду садового товариства «Оленівка», а також схему прокладення електричного кабелю, відображену в матеріалах топографо-геодезичної зйомки М 1:500, виконаної із залученням сертифікованого інженера-геодезиста ОСОБА_9 (а.с.33-35, 36-37, 38-40, 41-42 ,53-53, 58-59, т.1)
Оцінюючи наведені докази відповідно до вимог ст.89 ЦПК України щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємного зв`язку у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що вони узгоджуються між собою та послідовно підтверджують фактичні обставини спору.
Так, первісним проєктом електрифікації 1997 року, розробленим кооперативом «Земля» при науково-дослідному інституті «Київземпроект», передбачалося електропостачання садових будинків повітряними лініями електропередач напругою 0,4 кВ. У 2006 році відповідну ділянку ПЛ-0,4 кВ було демонтовано та замість неї прокладено КЛ-0,4 кВ, від якої здійснювалося електропостачання, зокрема, земельних ділянок № 56-58 та № 76-77.
При цьому матеріали справи не містять затвердженої проєктної документації на таку реконструкцію, а її відсутність прямо зафіксована у відповіді Управління з питань функціонування та реформування електроенергетичного сектора Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 11 серпня 2015 року № 32-03/01-1611.
Подальше фактичне розташування КЛ-0,4 кВ та збірної шафи з електролічильником за встановленим в охоронній зоні електричних мереж парканом призвело до обмеження вільного доступу до кабельної лінії та засобу обліку електричної енергії, що також підтверджується матеріалами перевірок, відповідями уповноважених органів, кадастровими та геодезичними матеріалами і узгоджується з обставинами, встановленими постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 369/11929/15-ц.
При цьому правове значення наведених обставин полягає не у встановленні за ОСОБА_3 права власності на окремі електроопори чи у наданні йому права самостійно визначати технічну конфігурацію електричної мережі.
Установлено, що ОСОБА_3 є власником земельних ділянок № НОМЕР_5 , № НОМЕР_4 з кадастровими номерами: [номер приховано]:03:003:5013 та [номер приховано]:03:003:5229 і розташованого на них садового будинку. Предметом заявленого ним судового захисту є усунення перешкод у реалізації його прав, пов`язаних із користуванням цим майном та передбаченою проєктом системою його електропостачання.
Такий висновок узгоджується і з постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 369/11929/15-ц, в якій Верховний Суд погодився з тим, що ОСОБА_3 як власник відповідних земельних ділянок вправі вимагати усунення порушень його прав, навіть якщо вони не пов`язані з позбавленням володіння земельною ділянкою, а відновлення стану, який існував до порушення, є передбаченим земельним законодавством способом захисту.
За встановлених у цій справі обставин порушення прав ОСОБА_3 полягає не лише у самому факті проведення у 2006 році робіт зі зміни конфігурації електромережі, а й у збереженні створеного внаслідок цих дій стану, за якого передбачену проєктом 1997 року ділянку ПЛ-0,4 кВ було демонтовано та замінено КЛ-0,4 кВ за відсутності підтвердженої належним чином проєктної документації на таку реконструкцію, а подальше фактичне розташування кабельної лінії та спорудження паркану призвели до створення перешкод у доступі до електромережі й засобу обліку електричної енергії.
За таких обставин поновлення двох електроопор та повітряної лінії електропередач відповідно до проєкту, розробленого кооперативом «Земля» при науково-дослідному інституті «Київземпроект», із одночасним демонтажем прокладеної замість неї підземної КЛ-0,4 кВ спрямоване не на надання ОСОБА_3 права визначати технічну конфігурацію електромережі, а на усунення наслідків установленого порушення шляхом відновлення того стану відповідної ділянки електромережі, який існував до проведення спірної реконструкції.
Отже, зазначений спосіб захисту узгоджується зі ст.391 ЦК України та п.«б» ч.3 ст.152 ЗК України, не створює для ОСОБА_3 нового права та не вирішує питання про належність йому електроопор чи інших елементів електромережі, а спрямований виключно на усунення існуючих перешкод у здійсненні належних йому прав та відновлення становища, яке існувало до порушення.
З огляду на встановлені у справі обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_3 шляхом приведення відповідної ділянки електромережі у стан, який існував до порушення, а саме, поновлення двох електроопор та повітряної лінії електропередач уздовж меж земельних ділянок № НОМЕР_1 з кадастровими номерами: [номер приховано]:03:001:0019, [номер приховано]:03:003:5232, [номер приховано]:03:003:5231 відповідно до проєкту, розробленого кооперативом «Земля» при науково-дослідному інституті «Київземпроект», та демонтажу прокладеної вздовж меж цих земельних ділянок підземної кабельної лінії електропередач напругою 0,4 кВ. Саме такий спосіб захисту відповідає змісту порушеного права, характеру встановленого порушення та його наслідкам і забезпечує відновлення становища, яке існувало до порушення.
Водночас заявлені ОСОБА_3 вимоги про поновлення електропостачання садового будинку та інших об`єктів на земельних ділянках № НОМЕР_5 із встановленням трифазного електролічильника типу «день-ніч», відключення від електропостачання будинку АДРЕСА_2 та проведення технічної перевірки схеми його електропостачання виходять за межі тих заходів, які є необхідними для відновлення становища, що існувало до встановленого порушення.
Тому висновок суду першої інстанції про відмову в цій частині позову є обґрунтованим.
Колегія суддів погоджується також із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності до задоволеної частини позовних вимог, виходячи з такого.
Так, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Задоволені судом першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_3 про поновлення двох електроопор та повітряної лінії електропередач уздовж меж земельних ділянок № НОМЕР_1 відповідно до проєкту, розробленого кооперативом «Земля» при науково-дослідному інституті «Київземпроект», а також про демонтаж прокладеної вздовж меж цих земельних ділянок підземної кабельної лінії електропередач напругою 0,4 кВ, за своєю правовою природою є негаторними, оскільки спрямовані на усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_3 належних йому прав, які продовжують існувати у зв`язку зі збереженням спірного стану відповідної ділянки електромережі. Велика Палата Верховного Суду у пункті 34 постанови від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц дійшла висновку, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений доти, доки існує відповідне правопорушення.
Цей висновок Велика Палата Верховного Суду підтвердила у пункті 8.40 постанови від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18, провадження № 14-209цс21.
Отже, визначальним для вирішення питання про позовну давність у цій справі є не час проведення у 2006 році робіт із демонтажу ділянки ПЛ-0,4 кВ та прокладення КЛ-0,4 кВ, а те, що встановлені судом перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 належних йому прав на час звернення до суду усунуті не були та продовжували існувати. За таких обставин підстав для застосування наслідків спливу позовної давності немає.
З цих же підстав колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - адвоката Шепелєва О.А. про те, що суд першої інстанції мав застосувати до задоволених позовних вимог наслідки спливу позовної давності, однак безпідставно цього не зробив.
Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, повно і всебічно дослідив та оцінив докази у їх сукупності, правильно встановив обставини, що мають значення для вирішення справи, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у зазначеній частині з наведених вище підстав.
Що стосується доводів апеляційної скарги про недоведеність вчинення саме ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ГО «СТ «Оленівка-2» дій, унаслідок яких виникли перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 належних йому прав, то колегія суддів зазначає, що такі доводи спростовуються сукупністю досліджених у справі доказів.
Так, обставини щодо дій ОСОБА_2 встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили: у справі № 369/11929/15-ц встановлено зміну нею меж земельних ділянок № НОМЕР_1 за рахунок частини дороги загального користування, встановлення металевого паркану з бетонним фундаментом та каналізаційного колодязя, а також створення внаслідок цього перешкод у доступі до траси кабельних ліній і шафи з електролічильником. Зазначені обставини відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України повторному доказуванню щодо ОСОБА_2 не підлягають.
Щодо ОСОБА_1 , то у відповіді Управління з питань функціонування та реформування електроенергетичного сектора Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 11 серпня 2015 року № 32-03/01-1611 містяться відомості про його безпосередню участь у діях, пов`язаних зі створенням перешкод у доступі до спірної ділянки електромережі. Зокрема, у зазначеній відповіді вказано, що ОСОБА_1 встановив металевий паркан в охоронній зоні електричних мереж та виніс його у бік вулиці на 1,7 м, унаслідок чого КЛ-0,4 кВ і збірна шафа з електролічильником опинилися за парканом, а вільний доступ до кабельної лінії та засобу обліку було перекрито.
Водночас сама апеляційна скарга містить пряме посилання на те, що знесення електроопор, розташованих на землях загального користування, забезпечило ГО «СТ «Масив Оленівка-2». Отже, скаржники не заперечують участі товариства у демонтажі спірних електроопор, однак наполягають на правомірності таких дій, посилаючись на належність електроопор товариству, наявність відповідного проєкту та згоду ОСОБА_3 .
Отже, доводи про відсутність будь-яких доказів зв`язку відповідачів зі створенням та збереженням спірного стану електромережі, не відповідають матеріалам справи. До того ж для вирішення спору визначальним є не встановлення того, хто саме фізично здійснював кожну окрему технічну операцію з демонтажу опори чи прокладення кабелю, а встановлення участі відповідачів у створенні або збереженні стану, який перешкоджає здійсненню позивачем належних йому прав.
Колегія суддів також враховує, що апеляційну скаргу ГО «СТ «Масив Оленівка-2» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2025 року ухвалою Київського апеляційного суду від 11 травня 2026 року визнано неподаною та повернуто, тоді як апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою ним особисто та як представника ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, посилання ОСОБА_1 на порушення оскаржуваним рішенням права власності чи інших самостійних прав ГО «СТ «Масив Оленівка-2» не може бути самостійною підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції саме в інтересах цієї юридичної особи, яка з процесуальної точки зору не є скаржником у цьому апеляційному провадженні. Такі доводи можуть бути оцінені колегією суддів лише тією мірою, якою вони стосуються прав, обов`язків та вимог осіб, за апеляційною скаргою яких відкрито апеляційне провадження, а саме, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Колегія суддів відхиляє також доводи апеляційної скарги про те, що належність земель загального користування та елементів електромережі ГО «СТ «Оленівка-2» виключає можливість задоволення позову ОСОБА_3 , оскільки він не є власником спірних електроопор.
Оскільки предметом цього спору не є встановлення права власності ОСОБА_3 на електроопори чи інші елементи електричної мережі, суд першої інстанції такого права за позивачем не визнавав. ОСОБА_3 звернувся за захистом належних йому прав власника земельних ділянок № НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 та розташованого на них садового будинку від перешкод, пов`язаних зі зміною стану відповідної ділянки електромережі та обмеженням доступу до кабельної лінії і засобу обліку.
Отже, навіть належність окремих елементів електромережі ГО «СТ «Оленівка-2» сама по собі не спростовує порушення прав ОСОБА_3 та не надає товариству права здійснювати чи зберігати такі зміни електромережі у спосіб, який створює перешкоди у здійсненні прав інших осіб.
Так само посилання скаржників на ст.82 ЗК України, яка визначає право власності юридичних осіб на землю та підстави набуття ними у власність земельних ділянок, не підтверджує автоматичного виникнення у товариства права власності на всі будівлі, споруди та елементи електромережі лише у зв`язку з їх розташуванням на земельних ділянках, які перебувають у його власності чи користуванні. Зміст цієї норми стосується набуття юридичною особою права власності саме на земельну ділянку і не встановлює самостійної підстави набуття права власності на розташоване на ній майно.
За таких обставин посилання в апеляційній скарзі на відсутність у ОСОБА_3 права власності на електроопори не стосується суті обраного ним способу захисту, оскільки предметом цього спору є не встановлення права власності позивача на електроопори, а усунення перешкод у здійсненні належних йому прав шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення. Тому наведений довід не спростовує висновку суду першої інстанції про наявність підстав для приведення відповідної ділянки електромережі у попередній стан.
Не спростовують наведених висновків і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 погоджував проведення відповідних робіт, брав участь у їх фінансуванні та протягом тривалого часу користувався прокладеною кабельною лінією. Самі по собі участь у фінансуванні окремих робіт та подальше фактичне користування КЛ-0,4 кВ не підтверджують наявності належним чином розробленої, погодженої та затвердженої проєктної документації на фактично здійснену реконструкцію та не свідчать про згоду ОСОБА_3 на подальше розташування кабельної лінії і засобу обліку в умовах обмеженого доступу до них.
Так само відсутність повного припинення електропостачання та здійснення ОСОБА_3 оплати за спожиту електричну енергію не спростовують наявності встановлених судом перешкод. Застосування ст.391 ЦК України не ставиться у залежність від заподіяння власнику майнової шкоди чи повного позбавлення його можливості користуватися майном; достатнім є встановлення перешкод у здійсненні належних йому прав, які не пов`язані з позбавленням володіння.
Не ґрунтується на матеріалах справи й твердження про відсутність первісного проєкту електрифікації 1997 року, оскільки у відповіді Управління від 11 серпня 2015 року № 32-03/01-1611 прямо зазначено, що будівництво електричних мереж у 1997 році здійснювалося відповідно до проєкту, розробленого кооперативом «Земля» при науково-дослідному інституті «Київземпроект». Відсутність же проєктної документації у зазначеній відповіді пов`язана саме з проведеною у 2006 році реконструкцією електричних мереж, а не з первісним проєктом 1997 року.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та правильності висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а переважно зводяться до незгоди скаржників з оцінкою досліджених судом доказів та до надання встановленим у справі обставинам іншої правової оцінки. Підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке могло б бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.
Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - адвоката Шепелєва Олександра Андрійовича - залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 вересня 2026 року.
Головуючий
Судді: