КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Унікальний номер справи № 357/397/26 Головуючий у суді першої інстанції - Цукуров В.П.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13783/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Сервіс» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2026 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Сервіс» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» (після перейменування - ТОВ «Д.СЕРВІС») про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка вказувала, що її, провідного фахівця Горлівського відділення з організації обліку Відділ організації обліку Департаменту бухгалтерського обліку та звітності Служби заступника директора з сервісних функцій, було прийнято на роботу у ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» з випробувальним терміном строком 3 місяці, з посадовим окладом згідно штатного розпису з 23.05.2014 року згідно з наказом № 451/1-к від 23.05.2014 року, яким визначено місцерозташування робочого місця - Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Інтернаціональна, 41.
Наказом № 405-к від 30.09.2020 року «Про переведення» ОСОБА_1 , провідного фахівця групи організації обліку ББД відділення організації обліку відділу бухгалтерського обліку департаменту з бухгалтерського обліку та звітності, переведено з 01.10.2020 року провідним фахівцем відділу з прийому первинних документів департаменту з операційної діяльності, встановлено робоче місце - Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Азовська, 41.
З 24.02.2022 року смт Велика Новосілка Волноваського району Донецької області є територією активних бойових дій, а з 26.06.2025 року є територією України, яка тимчасово окупована РФ.
Позивачка зареєстрована в смт. Велика Новосілка Донецької області, але у квітні 2022 року через воєнну агресію РФ проти України була вимушена залишити своє житло і переїхати у м. Біла Церква Київської області, де отримала статус внутрішньо переміщеної особи, винаймає житло за адресою АДРЕСА_1 , про що керівництву товариства було достеменно відомо.
Згідно з наказом по ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» № 44-ОД-К від 30.06.2023 року «Про запровадження дистанційної роботи» позивач ОСОБА_1 працювала дистанційно згідно з погодженням з безпосереднім керівником.
Відповідно до наказу ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» № 562-к від 24.11.2025 року ОСОБА_1 з 01.12.2025 року встановлено робоче місце за адресою місцезнаходження Товариства м. Київ , вул. Джонса Гарета буд.8 літ.2-Д з повним робочим днем з понеділка по п`ятницю, з 9-00 год до 18-00 год, з перервою для відпочинку і харчування з 13-00 до 14-00.
Позивачку було ознайомлено з наказом від 24 листопада 2025 № 562-К про встановлення робочого місця в м. Києві та режиму роботу, з яким вона висловила незгоду через неможливість щоденного прибуття на роботу з м. Біла Церква Київської області в м. Київ (80 км). На прохання орендувати їй житло у м. Києві керівництво Товариства відмовило, компенсацію витрат на проїзд Товариство не пропонувало.
Тобто, з 01.12.2025 року ОСОБА_1 було фактично переведено на інше робоче місце в іншу місцевість без її згоди відносно до умов трудового договору, за якими її було прийнято на роботу згідно з наказом Товариства № 451/1-к від 23.05.2014 року, яким визначено місцерозташування робочого місця Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Азовська, 41, та змінено істотні умови праці без її згоди відносно відміни дистанційної роботи на роботу в офісі Товариства з м. Києві.
Наказом в.о. директора ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» № 641-к від 09.12.2025 року позивача було звільнено у зв`язку з прогулом (відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.
З огляду на викладене, позивачка просила суд:
визнати незаконним і скасувати наказ ТОВ «ДТЕК СЕРВІС » № 641-к від 09.12.2025 року про звільнення у зв`язку з прогулом без поважних причин, п.4 ч.1 ст.409 КЗпП України;
поновити її на посаді провідного фахівця відділу з прийому первинних документів департаменту з операційної діяльності служби заступника директора з бухгалтерського обліку, звітності та платежів ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» з 10.12.2025 року;
стягнути з ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.12.2025 року по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі
та відшкодувати понесену незаконним звільненням моральну шкоду у розмірі 20000,00 гривень,
компенсувати за рахунок відповідача судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2026 року позов задоволено.
Визнано незаконним і скасовано наказ ТОВ «Д.СЕРВІС» №641-к від 09 грудня 2025 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного фахівця відділу з прийому первинних документів департаменту з операційної діяльності служби заступника директора з бухгалтерського обліку, звітності та платежів ТОВ «Д.СЕРВІС» з 10 грудня 2025 року.
Стягнуто з ТОВ «Д.СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.12.2025 року по 13.05.2026 року в сумі 130 179,69 грн.
Стягнуто з ТОВ «Д.СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн.
Стягнуто з ТОВ «Д.СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1331,20 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 гривень, а всього стягнути судові витрати в сумі 16 331,20 грн.
Стягнуто з ТОВ «Д.СЕРВІС» на користь держави судовий збір в розмірі 3 993,60 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, відповідач ТОВ «Д.СЕРВІС» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2026 року скасувати, увалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 було звільнено з посади з дотриманням усіх вимог чинного законодавства.
Вказує, що позивачка працювала дистанційно згідно за погодженням з безпосереднім керівником відповідно до наказу «Про встановлення дистанційного (надомного) режиму роботи працівників» №37-ОД від 18.06.2020 року та у подальшому - відповідно до наказу «Про запровадження дистанційної роботи» № 44 ОД-К від 30.06.2023 року.
Наказ про встановлення робочого місця позивачки за місцем проживання у м. Біла Церква та наказ про встановлення дистанційного режиму роботи окремо для позивачки не видавалися.
У зв`язку з виробничою необхідністю, враховуючи, що місцем ведення діяльності відповідача є м. Київ, вул. Джонса Ґарета, буд. 8, літ. 20 Д, позивачці встановлено з 01.12.2025 року робоче місце за адресою місцезнаходження відповідача: м. Київ, вул. Джонса Ґарета, буд. 8, літ. 20 Д та з 01.12.2025 року встановлено повний робочий день з понеділка по п`ятницю, з 09:00 год. до 18:00 год., з перервою для відпочинку і харчування з 13:00 год. до 14:00 год. згідно з наказом № 562-к від 24.11.2025 року «Про встановлення робочого місця та режиму роботи» замість попереднього - смт Велика Новосілка, вул. Азовська, 41, яке станом на сьогодні є територією України, яка тимчасово окупована російською федерацією.
Повідомлення позивача 25.11.2025 року про встановлення робочого місця та режиму роботи з 01.12.2025 року було здійснено в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Зазначає, що вказані позивачкою причини відсутності на роботі в офісі в м. Києві 01.12.2025 року, 02.12.2025 року, 03.12.2025 року та 09.12.2025 року не відносяться до поважних причин, а тому її відсутність на роботі кваліфікована як відсутність на роботі без поважних причин, яка триває більше трьох годин протягом робочого дня.
Відзив на апеляційну скаргу від позивачки не надходив.
У судовому засіданні в апеляційному суді взяла участь представниця відповідача адвокат Самойленко М.С., яка підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її з викладених підстав. Представниця позивачка ОСОБА_1 - адвокат Кукса О.В. у судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 , провідного фахівця - Горлівське відділення з організації обліку Відділ організації обліку Департаменту бухгалтерського обліку та звітності Служби заступника директора з сервісних функцій, було прийнято на роботу у ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» з випробувальним терміном строком 3 місяці, з посадовим окладом згідно штатного розпису з 23.05.2014 згідно наказу № 451/1-к від 23 травня 2014 року, яким визначено місцерозташування робочого місця - Донецька область, смт Велика Новосілка, вул. Інтернаціональна, 41 (а.с. 86).
Наказом № 405-к від 30 вересня 2020 року «Про переведення» ОСОБА_1 , провідного фахівця групи організації обліку ББД відділення організації обліку відділу бухгалтерського обліку департаменту з бухгалтерського обліку та звітності, переведено з 01.10.2020 року провідним фахівцем відділу з прийому первинних документів департаменту з операційної діяльності, встановлено робоче місце - Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Азовська, 41 (а.с. 87).
З 24.02.2022 року смт. Велика Новосілка Волноваського району Донецької області є територією активних бойових дій, а з 26.06.2025 року є територією України, яка тимчасово окупована рф.
Позивачка зареєстрована в смт Велика Новосілка Донецької області, та відповідно до довідки від 27.04.2022 року №3248-5001402255 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 8, 9).
Відповідно до наказу Відповідача №44-ОД-К від 30.06.2023 року «Про запровадження дистанційної роботи» Позивач працювала дистанційно згідно з погодженням з безпосереднім керівником (а.с. 88).
Згідно з наказом Відповідача № 562-к від 24.11.2025 року провідному фахівцю ОСОБА_1 з 01.12.2025 року встановлено робоче місце за адресою місцезнаходження Відповідача, а саме: м. Київ, вул. Джонса Гарета буд.8 літ.2-Д з повним робочим днем з понеділка по п`ятницю, з 9-00 год до 18-00 год, з перервою для відпочинку і харчування з 13-00 до 14-00, підстава: службова записка керівника Департаменту з операційної діяльності Семенова О.В. від 24.11.2025 року (а.с. 91).
Актом про відмову від ознайомлення з наказом від 25.11.2025, складеного з присутності головного спеціаліста відділу з планування персоналу Департаменту з управління персоналом Довбаш С.С., керівника Департаменту з операційної діяльності Семенова О.В., менеджера з безпеки Департаменту з безпеки та охорони праці Поповича І.І., засвідчено відмову працівника ОСОБА_1 ознайомитися під підпис із наказом № 562-к від 24.11.2025 року «Про встановлення робочого місця та режиму роботи» з причин неможливості прибуття на робоче місце, встановлене роботодавцем, в зв`язку з проживанням в іншій місцевості, а саме, в м. Біла Церква 9 (а.с. 92).
У судовому засіданні у суді першої інстанції позивачка підтвердила факт незгоди з наказом ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» №562-к від 24.11.2025 року, яким їй з 01.12.2025 року встановлено робоче місце за адресою місцезнаходження відповідача: м. Київ, вул. Джонса Гарета буд.8 літ.2-Д з повним робочим днем з понеділка по п`ятницю, з 9-00 год до 18-00 год, з перервою для відпочинку і харчування з 13-00 до 14-00, з причин вимушеного у зв`язку з бойовими діями проживання в іншій місцевості в місті Біла Церква Київської області та неможливості за власні кошти орендувати житло в м. Києві.
Позивачка шляхом направлення листів 02.12.2025 року, 03.12.2025 року, 09.12.2025 року на робочу електронну адресу відповідача повідомляла його про неможливість прибути на робоче місце в м. Київ в зв`язку з проживанням в іншій місцевості в м. Біла Церква і відсутністю можливості орендувати житло в м. Києві (а.с. 15-26). Представниця відповідача в ході розгляду справи та не заперечувала даних обставин.
Сторони не оспорювали, що з 04.12.2025 року по 08.12.2025 року включно позивачка перебувала у стані тимчасової втрати працездатності.
Відповідач визнав прогулом факт відсутності позивачки на робочому місці протягом усього робочого дня та не виконання посадових обов`язків 01.12.2025 року, 02.12.2025 року, 03.12.2025 року та 09.12.2025 року, який зафіксовано актами про відсутність на робочому місці та інформації про причини відсутності, складеними відповідно 01.12.2025 року, 02.12.2025 року, 03.12.2025 року та 09.12.2025 року у присутності працівників підприємства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 93, 94, 95, 96).
Відповідно до наказу № 641-к від 09.12.2025 року позивачку звільнено 09.12.2025 року у зв`язку з прогулом (відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, здійснено остаточний розрахунок і виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки (а.с. 97).
Позивачка не заперечувала факту неприбуття на робоче місце в офіс відповідача у вказані дати, однак, не погоджується, що в даному випадку мав місце прогул, оскільки вона відмовилася від переведення на роботу в іншу місцевість і зміну істотних умов праці.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).
Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Відповідно до положень статті 29 КЗпП України до початку роботи роботодавець зобов`язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про:
1) місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов`язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов`язків), дату початку виконання роботи;
2) визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами;
3) права та обов`язки, умови праці;
4) наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, а також про право на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору - під підпис;
5) правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення);
6) проходження інструктажу з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони;
7) організацію професійного навчання працівників (якщо таке навчання передбачено);
8) тривалість щорічної відпустки, умови та розмір оплати праці;
9) процедуру та встановлені цим Кодексом строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець.
При укладенні трудового договору про дистанційну роботу роботодавець забезпечує виконання пунктів 1, 3, 5, 7-9 частини першої цієї статті та у разі потреби надає працівникові необхідні для виконання роботи обладнання та засоби, а також рекомендації щодо роботи з ними. Інформування може здійснюватися у формі дистанційного інструктажу або шляхом проведення навчання безпечним методам роботи на конкретному технічному засобі. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися додаткові умови щодо безпеки праці.
Ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної пунктом 4 частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.
Згідно зі ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.
У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
У період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із Законом № 2136-IX від 15.03.2022 року.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є: відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці;
Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.
У постанові від 26.08.2021 року у справі № 607/14453/20 колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо відмежування понять «переміщення» і «переведення» працівника, акцентує на тому, що переміщення без згоди працівника в порядку частини 2 статті 32 КЗпП України може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника.
У постанові від 27.08.2024 року по справі №521/1892/22 колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виснує про те, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці. При зміні істотних умов праці власник повинен дотримуватися встановленого порядку. Правовим документом про таку зміну є наказ про зміну істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці. Працівники, істотні умови праці яких у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці підлягають зміні, персонально попереджаються про дату таких змін.
Встановлено, що відповідно до умов трудового договору від 23.05.2014 року Позивачу ОСОБА_1 визначено місцезнаходження робочого місця за адресою: Донецька область, смт Велика Новосілка, вул.Азовська, 41.
Протягом 2023-2025 років на підставі наказу відповідача № 44-ОД-К від 30.06.2023 року «Про запровадження дистанційної роботи» позивачка ОСОБА_1 виконувала свої трудові обов`язки дистанційно.
Наказом від 24.11.2025 року позивачці було визначено інше (нове) робоче місце за адресою місцезнаходження Відповідача в м. Києві, вул. Гарета Джонса, буд.8 літ.20Д, тобто позивачці було змінено істотні умови праці (режим роботи) з дистанційної роботи на роботу в офісі відповідача із розташуванням в місті Києві, що відповідно до частин 3, 4 статті 32 КЗпП України потребує обов`язкової згоди працівника.
Доказів наявності надання такої згоди ОСОБА_1 відповідачем суду не надано. Натомість, сама позивачка категорично заперечує наявність відповідної згоди з її боку. Факт відмови позивачки від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці засвідчено самим відповідачем в акті про відмову від ознайомлення з наказом від 25.11.2025 року.
Отже, роботодавцем ТОВ «Д.СЕРВІС» працівнику ОСОБА_1 без її згоди було змінено істотні умови праці, при тому, що колишні істотні умови праці, а саме, дистанційна робота, не можуть бути збережені.
Суд першої інстанції правильно зауважив, що дана правова ситуація підлягає вирішенню в порядку статті 32 КЗпП України та пункту 6 частини 1 статті 36 КЗпП України і є підставою припинення трудового договору через відмову працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.
За таких обставин, наказ ТОВ «Д.СЕРВІС» №641-к від 09.12.2025 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку з прогулом (відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, п.4 ч.1 ст.409 КЗпП України, є незаконним і підлягає скасуванню, а позивачка підлягає поновленню на роботі з виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Так, згідно з довідкою № 112 від 24.03.2026 року за жовтень 2025 року позивачці нараховано дохід в розмірі 21 080,40 гривень за 19 робочих днів, за листопад 2025 року нараховано дохід в розмірі 18 794,60 гривень за 15 робочих днів, заробіток сумарно за жовтень-листопад 2025 року складає 39 875,00 гривень (а.с. 173).
Шляхом ділення на сумарну кількість 34 відпрацьованих робочих днів середньоденна заробітна плата Позивача складає 1172,79 гривень. Період вимушеного прогулу - з 10 грудня 2025 року по 13 травня 2026 року складає 111 робочих днів. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.12.2025 року по 13.05.2026 року становить 130 179,69 гривень (середньоденна заробітна плата 1172,79 гривень х 111 робочих днів вимушеного прогулу).
Оскільки у даній справі судом встановлено порушення відповідачем трудових прав позивачки, обґрунтованою є також і вимога про відшкодування моральної шкоди, позаяк незаконне звільнення з роботи з такої негативної підстави як прогул, необхідність доводити свою правоту у суді, призвели до моральних страждань останньої, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Виходячи з принципів розумності і справедливості, суд першої інстанції визначив компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн і з таким висновком апеляційний суд погоджується.
З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності порушень трудових прав позивачки при її звільненні, оскільки судом встановлено, що позивачка не надавала згоду на зміну таких істотних умов праці, як місце та режим роботи. Натомість, роботодавець звільнив її не у зв`язку із відмовою працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, а у зв`язку з прогулом (відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Апеляційний суд також зауважує, у даній ситуації поважність причин відсутності позивачки на робочому місці за адресою м. Київ, вул. Джонса Гарета буд.8 літ.2-Д, правового значення не має, оскільки позивачка не надавала згоду на таку зміну її умов праці.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Сервіс» залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 15 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома