КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Унікальний номер справи № 752/17330/25 Головуючий у суді першої інстанції -Данілова Т.М.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/9086/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цкран С.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права користування житловим приміщення та вселення,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_6 , з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбу з 13.01.2006.
Ще до реєстрації шлюбу вони проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, відповідач ОСОБА_3 не була згодна з її проживанням та в судовому порядку виселила її з квартири.
Після реєстрації шлюбу в січні 2006 року, вона на правах члена сім`ї ОСОБА_6 , з дозволу всіх мешканців квартири, знову почала проживати у вищезазначеній квартирі.
На момент її вселення у квартиру, в ній фактично проживали її чоловік, його брат ОСОБА_7 та матір чоловіка ОСОБА_8 , які не заперечували проти її вселення на правах дружини.
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була надана у 1964 році на сім`ю з 9 осіб: ОСОБА_6 (чоловік); ОСОБА_9 (батько чоловіка); ОСОБА_10 (матір чоловіка); ОСОБА_11 (сестра чоловіка); ОСОБА_2 (брат чоловіка); ОСОБА_9 (брат чоловіка); ОСОБА_12 (сестра чоловіка); ОСОБА_13 (брат чоловіка); ОСОБА_14 (сестра чоловіка).
Після вселення у спірну квартиру вона набула рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням.
Наразі, всі живі члени сім`ї ОСОБА_15 у спірній квартирі фактично не проживають, не використовують її як житло, не мають в ній своїх речей та жодного разу не робили поточний чи капітальний ремонт.
Спірна квартира наразі не приватизована і знаходиться в комунальній власності місцевої територіальної громади - Київської міської ради.
Зареєструватися у спірній квартирі без згоди всіх відповідачів вона не має змоги.
Вона постійно проживає у спірній квартирі та сплачує комунальні послуги.
У липні 2025 року відповідач ОСОБА_3 з трьома невідомими чоловіками вигнала її з квартири, змінила замки та поставила сигналізацію.
Посилаючись на викладене, позивачка просила суд:
визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ;
усунути перешкоди в користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 надати ключ від вхідних дверей квартири та повідомити код сигналізації;
вселити ОСОБА_1 в житлове приміщення - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року скасувати, увалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд не урахував того, що позивачці не було і не могло бути відомо про реєстрацію неповнолітніх чи малолітніх дітей в спірній квартирі, оскільки така реєстрація відбувалась без її згоди та участі.
Оскільки, ні відповідачка ОСОБА_4 , ні її неповнолітні діти в спірній квартирі не проживали і не проживають (мешкають за місцем проживання батька про що особисто повідомила в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_16 ), враховуючи неприязні відносини сторін- позивачка не могла знати навіть про їх народження, а не те, що про реєстрацію.
Крім того, в якості співвідповідача до справи була залучена мати дітей- ОСОБА_4 , яка особисто приймала участь в розгляді справи та представляла інтереси себе та відповідно дітей. Отже, жодним чином законні інтереси неповнолітніх дітей не були порушені.
Питання про залучення в справу будь-яких інших співвідповідачів судом не ставилось на обговорення та справа була розглянута за правилами спрощеного провадження в одному судовому засіданні.
Тому позивачка вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо неналежного суб`єктного складу відповідачів.
Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
В судовому засіданні в апеляційному суді взяла участь позивачка ОСОБА_1 та її представниця адвокат Павленко Г.М., якіпідтримали свою апеляційну скаргу, просили задовольнити її з викладених підстав.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_6 , батьками якого є ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
20.11.1964 ОСОБА_9 на підставі ордеру на житлове приміщення № 04704 отримав три кімнату квартиру АДРЕСА_2 , на дев`ятьох осіб: ОСОБА_6 (син); ОСОБА_17 (дружина); ОСОБА_11 (дочка); ОСОБА_2 (син); ОСОБА_9 (син); ОСОБА_12 (дочка); ОСОБА_13 (син) та ОСОБА_14 (дочка).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23.11.2004 у справі №2-4837/8 2004 вселено ОСОБА_3 разом з неповнолітньою ОСОБА_18 та ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_3 та зобов`язано ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 та ОСОБА_6 не чинити перешкоди останнім у користування вказаним житловим приміщенням.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25.11.2005 у справі №2-5114/8 2005 ОСОБА_3 усунуті перешкоди у користуванні житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_3 . Зобов`язано ОСОБА_6 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_3 та зняти замок з двері кімнати площею 12 кв.м. вказаної квартири. Виселено ОСОБА_19 з квартири АДРЕСА_3 без надання іншого жилого приміщення.
13.01.2006 ОСОБА_6 та ОСОБА_19 зареєстрували шлюбу, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_20 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_13 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_21 , батьками записані ОСОБА_22 та ОСОБА_18 .
ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 27.10.2009 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
24.07.2015 ОСОБА_23 та ОСОБА_18 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_16 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_8 .
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05.05.2015 у справі №752/20774/14-ц вселено ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 разом з неповнолітньою ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в квартиру АДРЕСА_3 . Зобов`язано ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 разом з неповнолітньою ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_3 .
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05.06.2015 у справі №752/240/15-ц виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_3 без надання іншого житлового приміщення.
ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_24 , батьками записані ОСОБА_23 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 09.06.2020 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03.02.2020 у справі №752/25772/17 зобов`язано Голосіївську районну в м. Києві державну адміністрацію укласти з ОСОБА_3 договір найму житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_25 , батьками записані ОСОБА_23 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 09.06.2020 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19.10.2020 у справі № 752/23092/19 визнано ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20.07.2021 скасоване заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19.10.2020 у справі № 752/23092/19.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24.11.2021 у справі №752/23092/19 залишено без задоволення позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_21 в особі законного представник ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївського районної в місті Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 .
07.07.2025 ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві з заявою про кримінальне правопорушення та іншу подію, в якій зазначила, що 05.07.2025 приблизно о 10: 00 год. за адресою: АДРЕСА_1 сестра померлого чоловіка замінила замки до квартири ще до судового рішення та не віддає майно, що належить їй.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що до участі в справі не були залучені як співвідповідачі в особі законних представників неповнолітні діти ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які зареєстровані в спірній квартирі та мають право користуватись нею для проживання.
Відповідно до вимог статті 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
За змістом наведених норм цивільного процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Користуючись своїм правом, позивачка визначила відповідачами відомих їй осіб - членів родини, зареєстровані та мають право проживати у спірній квартирі.
Зокрема, у якості співвідповідача до справи була залучена мати дітей, які зареєстровані в спірній квартирі та мають право користуватись нею для проживання- ОСОБА_4 , яка особисто брала участь в розгляді справи у суді першої інстанції.
Питання про залучення в справу будь-яких інших співвідповідачів ані судом, ані стороною відповідачів не порушувалось, справа була розглянута за правилами спрощеного провадження в одному судовому засіданні
За таких обставин колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги щодо належного суб`єктного складу учасників справи та відсутності порушення прав дітей.
Разом з цим, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 з таких підстав.
Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
За статтею 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
За змістом частин першої та другої статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної в місті Ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
За положеннями статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем-громадянином, на ім`я якого видано ордер.
Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до статті 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 зроблено висновок, що у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім`ї наймача в установленому законом порядку. Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому (див. висновок у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 569/12946/18-ц (провадження № 61-11097св20).
Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, наявність згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між згаданими особами, наймачем і членами сім`ї, які проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини, які мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом із наймачем.
Такі висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2020 року у справі № 205/6201/17 та від 18 травня 2022 року у справі № 463/2277/20-ц.
Обґрунтовуючи своє право на проживання у спірній квартирі, позивачка посилається на те, що вселилась у квартиру у 2006 році як член сім`ї наймача і з того часу правомірно проживає у квартирі.
Однак, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вселення позивачки у квартиру в установленому законом порядку. Ба більше, як встановлено судом, позивачка двічі була виселена з квартири за рішеннями суду (у 2005 та 2015 роках).
Крім цього, ОСОБА_1 не зареєстрована та не була зареєстрована у спірній квартирі, докази надання письмової згоди на реєстрацію місця проживання та на вселення всіх членів сім`ї наймачів спірної квартири у матеріалах справи також відсутні.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку із необґрунтованістю позовних вимог, в той час як оскаржуване рішення суду першої інстанції містить висновки щодо відмови у задоволенні позову з підстави неналежного суб`єктного складу учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ч. 1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року - зміні, в мотивувальній частині рішення шляхом викладу її в редакції цієї постанови.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 16 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома