Судові рішення

Постанова № 139841333 у справі № 755/12480/25 від 15.09.2026

Постанова від 15.09.2026 у цивільній справі № 755/12480/25 (категорія «Позики, кредиту, банківського вкладу»). Суд: Київський апеляційний суд, суддя Поліщук Наталія Валеріївна.

Справа№ 755/12480/25
СудКиївський апеляційний суд
СуддяПоліщук Наталія Валеріївна
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПозики, кредиту, банківського вкладу
Дата ухвалення15.09.2026
Надійшло до реєстру18.09.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/139841333

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/8430/2026

справа №755/12480/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Кравинською Юлією Вікторівною, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Хромової О.О., повне рішення складено 26 січня 2026 року,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У липні 2025 року ТОВ "ФК "Ейс" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову вказує, що 01 вересня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою укладено кредитний договір №594852048 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» має таку ж юридичну силу, як і власноручний підпис.

Перед укладенням договору відповідачка через офіційний сайт кредитодавця ознайомилась із правилами надання коштів у позику, добровільно подала заявку із зазначенням персональних даних та реквізитів платіжної картки, які були перевірені кредитодавцем.

На виконання договору кредитодавець перерахував на банківську картку відповідачки 13 750,00 грн, у зв`язку з чим зобов`язання з надання кредиту виконано в повному обсязі.

Зазначає, що право вимоги за кредитним договором послідовно відступлено на підставі договорів факторингу спочатку від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», далі до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а згодом до позивача. Відступлення вимог відповідає положенням статей 512, 514, 1077-1078 ЦК України, тому позивач набув усіх прав первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права вимоги.

Вказує, що у період відступлення права грошової вимоги до відповідачки по кредитному договору між кредиторами, розмір суми боргу за кредитним договором на момент чергового відступлення права вимоги зазначався у реєстрах прав вимог. Витяги з кожного реєстру прав вимог (реєстру боржників), відповідно до якого відступалося право вимоги по кредитному договору, додані до позовної заяви.

Звертає увагу, що жодного платежу на погашення заборгованості відповідачкою не здійснено, внаслідок чого на момент звернення до суду із позовною заявою загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором становить 63 087,75 гривень, з яких: 13 750,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 49 337,75 гривень - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом.

Зазначає, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 7 000,00 гривень.

Мотивуючи наведеним, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Ейс" заборгованість за кредитним договором № 594852048 від 01 вересня 2021 року у розмірі 63 087,75 гривень.

Стягнути судові витрати, а саме судовий збір 2 422,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу 7 000,00 гривень.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 користь ТОВ "ФК "Ейс" заборгованість за договором кредитної лінії від 01 вересня 2021 року № 594852048, що складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 13 750,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 49 337,75 грн, що разом становить - 63 087,75 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Ейс" судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції визнав доведеним факт укладення між відповідачкою та ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" кредитного договору №594852048 від 01 вересня 2021 року в електронній формі.

Також суд установив належне правонаступництво позивача щодо права вимоги за кредитним договором, оскільки на підтвердження цього надані договори факторингу та реєстри прав вимоги, які підтверджують послідовний перехід права вимоги від первісного кредитора до ТОВ "ФК "Ейс".

Оскільки позивач довів факт надання кредиту, набуття права вимоги та розмір заборгованості, а відповідачка не подала належних доказів на спростування цих обставин чи контррозрахунку боргу, суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та стягнув із відповідачки заявлену заборгованість.

Стягнувши 3 500,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції зробив висновок, що заявлена позивачем сума 7 000,00 гривень є неспівмірною із складністю справи та обсягу наданих послуг.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокаткою Кравинською Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність оскаржуваного рішення, порушення норм матеріального права.

Зазначає, що обов`язок доведення складу та реальності заборгованості покладається на позивача як фінансову установу.

Звертає увагу на відсутність доказів переходу прав вимоги до позивача.

Так, договір факторингу №28/1118-01 діяв до 28 листопада 2019 року, а кредитний договір з відповідачкою укладено 01 вересня 2021 року - тобто після закінчення строку дії договору факторингу. Майбутні вимоги можуть бути предметом факторингу лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору. На момент укладення договору відступлення 28 листопада 2018 року зобов`язання відповідачки ще не існувало, тому не могло перейти до ТОВ "Таліон плюс", а отже і до позивача.

Вказує, що наданий позивачем витяг із реєстру прав вимоги № 163 не підтверджує належним чином факт переходу права вимоги. Він не містить даних про дату, станом на яку визначено заборгованість, її залишок на початок і кінець відповідних періодів, здійснені відповідачкою платежі, підстави та напрямки нарахувань, а також відомостей про передачу новому кредитору матеріалів кредитної справи. Окремі сторінки реєстру не дають можливості встановити, до якого саме витягу вони належать, оскільки не містять відповідних дати та номера.

Щодо розрахунків заборгованості, наданих позивачем зазначає, що такі не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення НБУ №75 від 04 липня 2018 року, тому не можуть бути належним доказом позовних вимог та їх розміру. Звертає увагу, що надані розрахунки підписані електронно сертифікатами, строк дії яких закінчився 01 червня 2024 року та 16 серпня 2024 року.

Зазначає, що пункт 1.9.3. договору суперечить статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Так, на заборгованість 13 750,00 гривень нараховані відсотки у розмірі 49 337,75 гривень.

Зазначає, що денна процентна ставка за розрахунками сягала 722,7% річних, що суперечать засадам справедливості, добросовісності й розумності і перетворюються з інструменту стимулювання боржника на джерело невиправданого прибутку кредитора.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 березня 2021 року по справі № 906/1174/18, від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, від 16 жовтня 2018 року по справі № 914/2567/17, від 04 червня 2020 року по справі № 910/1755/19, від 02 листопада 2021 року по справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року по справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року по справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року по справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року по справі № 2221/2373/12, від 20 грудня 2021 року по справі № 911/3185/20.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

24 березня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ТОВ "ФК "Ейс" на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги.

Зазначає, що на підтвердження позовних вимог позивачем надано розрахунки заборгованості, створені та підписані електронними підписами ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС". Зазначені документи містять необхідні обчислення, таблиці та дані, що дають можливість встановити порядок формування заборгованості, а тому є належними доказами. Надані розрахунки відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять необхідні реквізити первинних документів, які в сукупності із іншими доказами є належними доказами позовних вимог.

Вказує, що за Кредитним договором № 594852048 від 01 вересня 2021 року кредитодавець надав позичальнику 13 750,00 грн зі строком повернення до 01 жовтня 2021 року. Кредитна лінія надавалася строком на 30 днів. Пунктом 1.8 договору передбачено можливість продовження Дисконтного періоду за умови сплати фактично нарахованих процентів. Згідно пункту 1.9.1 договору у межах Дисконтного періоду проценти нараховувалися за ставкою 306,60 % річних, що становить 0,84 % від суми кредиту за кожний день. За умови продовження Дисконтного періоду застосовувалася Індивідуальна процентна ставка 438,33 % річних, або 1,20 % за кожний день (пункт 1.9.2). У разі подальшого користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду застосовувалася Базова процентна ставка відповідно до умов договору.

Пунктом 1.12 договору передбачено, що користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною у розумінні статті 212 ЦК України та має наслідком продовження строку кредитної лінії. Зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносилося на наступний день, а за відсутності платежу - кожного разу на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів (пункт 1.12.1). З наступного дня після закінчення Дисконтного періоду проценти нараховувалися за ставкою 1087,70 % річних, що становить 2,98 % за кожний день користування кредитом (пункт 1.12.2).

Таким чином, порядок нарахування заборгованості погоджений сторонами у договорі. Відповідачка не заперечує факту непогашення кредиту після закінчення 30-денного строку, у зв`язку з чим строк кредитування продовжувався відповідно до пункту 1.12.1 договору. Підписавши договір, позичальниця погодилася із його умовами, у тому числі щодо продовження строку кредитування, що відповідає принципу свободи договору.

Звертає увагу, що часткова сплата боргу свідчить про визнання договору та заборгованості.

Вказує, що 07 грудня 2021 року право вимоги за кредитним договором перейшло від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "Таліон Плюс" на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та Витягу з реєстру прав вимоги № 163. Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу, нарахування процентів продовжувалося до 28 січня 2022 року включно. Наступними факторами нарахування не здійснювалися.

Вказує, що умови кредитного договору доведені до відома позичальниці до його укладення, а згода з ними підтверджена електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували презумпцію правомірності правочину, передбачену статтею 204 ЦК України, або підтверджували, що позичальниця не діяла свідомо та добровільно під час укладення договору. Відповідачка також не зазначила, які саме умови договору є несправедливими та у чому полягає їх несправедливість з урахуванням критеріїв статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідачкою не надано власного розрахунку заборгованості чи доказів повного та своєчасного повернення кредиту, а також доказів, які б спростовували розрахунок позивача.

Звертає увагу, що право вимоги може переходити до іншої особи шляхом відступлення права вимоги, у тому числі за договором факторингу. Предметом факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога.

Так, 28 листопада 2018 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався додатковими угодами.

23 лютого 2024 року між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" укладено Договір факторингу № 23/0224-01, згідно якого ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" набуло право вимоги до відповідачки на суму 63 087,75 грн. Факт фінансування підтверджено платіжною інструкцією.

29 травня 2025 року між ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ФК "Ейс" укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, згідно якого позивач набув право до відповідачки на суму 63 087,75 гривень.

Вказує, що законодавство не встановлює обов`язкової форми витягу з реєстру прав вимог. Надані у справі витяги містять назву, погоджену сторонами форму, підписи та інформацію, достатню для підтвердження переходу права вимоги. Відомості про дату нарахування заборгованості, її розмір, здійснені платежі та порядок нарахування містяться у кредитному договорі та розрахунках заборгованості. Тому сукупність поданих доказів належно підтверджує послідовний перехід права вимоги від первісного кредитора до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", надалі до ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та до ТОВ "ФК "Ейс".

Посилання відповідачки на відсутність повних реєстрів прав вимог, на переконання позивача, не спростовують факту переходу права. Такі реєстри можуть містити інформацію, що належить до конфіденційної інформації та персональних даних, тому надання повних реєстрів щодо інших боржників не є необхідним.

Вказує, що посилання скаржниці на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17, №753/20537/18, №334/6972/17, №5026/886/2012 та №905/306/17 є необґрунтованими, оскільки установлені фактичні обставини у вказаних справах та у справі, що переглядається є різними. Зокрема у справах, на які посилається скаржниця, момент переходу права або необхідність підтвердження оплати визначалися іншими умовами договорів чи існували інші фактичні обставини.

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів, виникнення та розміру заборгованості, а також послідовного переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ "Таліон Плюс", ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС". Відповідачкою не надано власного розрахунку заборгованості, доказів її повного погашення або належних доказів недійсності кредитного чи факторингових договорів.

Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

5. Позиція учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що 01 вересня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі «Кредитодавець») та ОСОБА_1 (далі «Позичальник») укладено договір кредитної лінії №594852048 в електронній формі, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит на суму 13 750,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у договорів, додатках до нього та правилах (а.с. 26).

Відповідно до пункту 1.3. договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у сумі 13 750,00 гривень одразу після укладення Договору, який має бути повернено 01 жовтня 2021 року.

Згідно пункту 1.7. договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту позичальником, а саме до 01 жовтня 2021 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Згідно пункту 1.8. договору сторони погодили, що встановлений в пункті 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору, строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою:

Z = 30 - (X-Y), де:

Z - кількість днів, на які продовжується дисконтний період;

X - поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду, з урахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду;

Y - дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця).

При цьому, cторони узгоджують, що у випадку, якщо Y>X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів.

Згідно пункту 1.9. договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.9.1. виключно на період строку, визначеного в пункті 1.7. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою у розмірі 306,60 процентів річних, що становить 0,84 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним;

1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах пункту 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного у пункті 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється зі індивідуальною процентною ставкою у розмірі 438,33 процентів річних, що становить 1,20 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформує в Особистому кабінеті;

1.9.3. якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.8. договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовується правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою у розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищевизначене та у порядку статті 212 ЦК України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з урахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах пункту 1.8 цього договору.

Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.

Згідно пункту 4.3. договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України.

Матеріали справи містять заявку на отримання грошових коштів в кредит від 01 вересня 2021 року, що містить анкетні дані ОСОБА_1 , адресу реєстрації, проживання та реквізити банківської картки (а.с. 24).

З даних довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" убачається, що акцепт оферти підписано позичальником одноразовим ідентифікатором MNV244VY, відправленим на номер телефону НОМЕР_1 01 вересня 2021 року о 15:16:01. Ідентифікатор введено позичальником 01 вересня 2021 року о 15:18:00, перерахування коштів здійснено 01 вересня 2021 року о 15:18:45 (а.с. 23).

Відповідно до даних платіжного доручення від 01 вересня 2021 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало ОСОБА_1 13 750,00 гривень. У графі призначення платежу вказано "переказ коштів згідно договору №594852048 від 01.09.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer" (а.с. 25).

З даних розрахунку заборгованості за договором №594852048 від 01 вересня 2021 року, складеного директором ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" убачається, що станом на 07 грудня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 становила 41 780,75 гривень, з яких 13 750,00 гривень заборгованість за тілом кредиту, 28 030,75 гривень - проценти. Розрахунок заборгованості містить дані про часткову оплату 01 жовтня 2021 року заборгованості у розмірі 3 465,00 гривень, що зараховані кредитодавцем в рахунок погашення боргу за процентами (а.с. 38-39).

З даних розрахунку заборгованості за кредитним договором №594852048 від 01 вересня 2021 року, складеного директором ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" убачається, що станом на 23 лютого 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 63 087,75 гривень, з яких 13 750,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 49 337,75 гривень - заборгованість за процентами (а.с. 40).

28 листопада 2018 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) укладено Договір факторингу №28/1118-01, пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (пункт 4.1 Договору).

Отже предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до пункту 8.1 Договору факторингу договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року (пункт 8.2 Договору) (а.с. 50-51).

28 листопада 2019 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2020 року, для чого пункт 8.2 договору викладено у новій редакції. Всі інші умови Договору залишилися без змін (а.с. 52).

31 грудня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено Додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно змісту якої викладено текст договору факторингу в редакції, наведеній у додатковій угоді. Зокрема, продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2021 року, для чого пункт 8.2 договору викладено у новій редакції (а.с. 53).

31 грудня 2021 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено Додаткову угоду №27 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2022 року (а.с. 55).

31 грудня 2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено Додаткову угоду №31 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2023 року (а.с. 55).

31 грудня 2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено Додаткову угоду №32 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2024 року. Крім цього, викладено пункти 3.1., 3.2., 3.3., 11.10. договору в новій редакції (а.с. 56).

07 грудня 2021 року ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" підписано реєстр прав вимоги №163 від 07 грудня 2021 року. Згідно даних витягу із вказаного реєстру до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" перейшло право вимоги за кредитним договором №594852048 від 01 вересня 2021 року на суму 41 780,75 гривень, з яких: 13 750,00 гривень - заборгованість по основному боргу; 28 030,75 гривень - заборгованість за процентами (а.с. 45-46).

23 лютого 2024 року між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ОНЛАЙН ФІНАНС" (надалі - ТОВ "Фінансова компанія "ОНЛАЙН ФІНАНС") укладено Договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 41-43).

23 лютого 2024 року між ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" підписано реєстр прав вимоги №1 від 23 лютого 2024 року. Згідно даних витягу із вказаного реєстру до ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" перейшло право вимоги за кредитним договором №594852048 від 01 вересня 2021 року на загальну суму 63 087,75 гривень, з яких: 13 750,00 - заборгованість по основному боргу; 49 337,75 гривень - заборгованість за процентами (а.с. 47-48).

29 травня 2025 року ТОВ "Фінансова компанія "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком №1 є невід`ємною частиною Договору.

Згідно пункту 1.2. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 57-58).

Додатком №1 до договору факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року сторони погодили форму реєстру боржників (а.с.58).

29 травня 2025 року ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ФК "Ейс" підписано реєстр боржників до договору факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року. Згідно даних витягу із вказаного реєстру убачається, що до ТОВ "ФК "Ейс" перейшло право вимоги за кредитним договором №594852048 від 01 вересня 2021 року на загальну суму 63 087,75 гривень, з яких: 13 750,00 гривень - заборгованість по основному боргу; 49 337,75 гривень - заборгованість по простроченим процентам (а.с. 61-62).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Доводи скаржниці про невідповідність наявних у справі розрахунків заборгованості колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу в частині невідповідності наданого розрахунку заборгованості Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", скаржницею не спростовано надані розрахунки заборгованості, що долучені до матеріалів справи та покладені в основу рішення суду першої інстанції. У апеляційній скарзі не наведено жодних належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів правильність або обґрунтованість зазначеного розрахунку, а також не подано альтернативного розрахунку чи обґрунтованих заперечень щодо його змісту.

Крім цього, складені та надані розрахунки є письмовими доказами у розумінні статті 95 ЦПК України, а не первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відтак вимоги статті 9 цього Закону щодо обов`язкових реквізитів первинного документа на такий розрахунок застосуванню не підлягають.

Щодо посилань скаржниці на положення статті 1048 ЦК України та статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" колегія суддів зазначає про таке.

Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно частин 1, 2 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, чинній на момент укладення договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори з споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

Відповідачка погодила такий розмір процентів, підписуючи кредитний договір на визначених у ньому умовах.

Аналіз укладеного договору, зокрема пункту 1.9. дозволяє зробити висновок, що сторони погодили процентні ставки за користування кредитом, отже колегія суддів уважає необґрунтованим посилання скаржниці на порушення статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до статей 1048, 1056-1 ЦК України, такі є узгодженим сторонами договору.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у позивача права вимоги до відповідачки з підстав закінчення строку дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року станом на момент укладення кредитного договору 01 вересня 2021 року, колегія суддів зазначає таке.

Як установлено судом і підтверджується матеріалами справи, строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року неодноразово продовжувався додатковими угодами: додатковою угодою №19 від 28 листопада 2019 року - до 31 грудня 2020 року; додатковою угодою №26 від 31 грудня 2020 року - до 31 грудня 2021 року; додатковою угодою №27 від 31 грудня 2021 року - до 31 грудня 2022 року; додатковою угодою №31 від 31 грудня 2022 року - до 31 грудня 2023 року; додатковою угодою №32 від 31 грудня 2023 року - до 31 грудня 2024 року. Отже, станом на дату укладення кредитного договору з відповідачкою (01 вересня 2021 року), а також станом на дату підписання реєстру прав вимоги №183 (07 грудня 2021 року), договір факторингу №28/1118-01 був чинним, оскільки його дія на той момент була продовжена додатковою угодою №26 до 31 грудня 2021 року. Таким чином, доводи скаржниці про те, що право вимоги до відповідачки не могло перейти до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» у зв`язку із закінченням строку дії договору факторингу 28 листопада 2019 року, спростовуються наявними у справі додатковими угодами, якими строк дії цього договору систематично продовжувався.

Відтак, доводи скаржниці в цій частині безпідставні.

Колегія суддів уважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що предметом договору факторингу не могла бути вимога до відповідачки, оскільки на момент укладення договору факторингу кредитне зобов`язання відповідачки ще не виникло.

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25 при вирішенні спору за подібних правовідносин зауважив: "…допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом…".

Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року за своєю правовою природою є рамковим (генеральним) договором, яким визначено загальний порядок фінансування відступлення права грошової вимоги, тоді як конкретний перелік боржників та розмір грошових вимог, що фактично відступаються, визначається сторонами додатково - шляхом підписання реєстрів прав вимоги, які є невід`ємною частиною цього договору (пункт 4.1 договору факторингу).

Оскільки право вимоги до відповідачки перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не в момент укладення договору факторингу, а в момент підписання сторонами реєстру прав вимоги №183, тобто після виникнення кредитного зобов`язання відповідачки та за наявності на той момент чинного (продовженого) договору факторингу, така вимога на момент її фактичного відступлення була визначеною, існуючою та такою, строк виконання за якою настав.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про неналежність витягу з реєстру прав вимоги як доказу переходу права вимоги.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідними договорами про відступлення права вимоги визначено форму реєстру боржників, що визначається сторонами договору факторингу на власний розсуд.

Наявні у матеріалах справи витяги з реєстрів прав вимоги (реєстр №183 від 07 грудня 2021 року, реєстр №1 від 23 лютого 2024 року, реєстр боржників від 29 травня 2025 року) містять номер та дату кредитного договору, ідентифікаційні дані боржниці, а також розмір заборгованості з розподілом на суму основного боргу та суму процентів, що узгоджується з відомостями, викладеними у розрахунках заборгованості, складених первісним кредитором та наступними факторами.

Зазначені документи в сукупності з договорами факторингу, розрахунками заборгованості та кредитним договором дають змогу встановити як факт, так і послідовність переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, а також розмір заборгованості на кожному етапі такого переходу.

Відсутність у витягах окремих відомостей, на які вказує скаржниця, зокрема щодо передачі матеріалів кредитної справи, дати, станом на яку визначено залишок заборгованості, не спростовує відомості, що містяться в реєстрах.

Посилання скаржниці на те, що розрахунки заборгованості підписані електронними сертифікатами, строк дії яких закінчився, колегія суддів відхиляє, оскільки на момент передачі права вимоги ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» сертифікати були дійсні.

Правові висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 16 березня 2021 року по справі № 906/1174/18, від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, від 16 жовтня 2018 року по справі № 914/2567/17, від 04 червня 2020 року по справі № 910/1755/19, від 02 листопада 2021 року по справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року по справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року по справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року по справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року по справі № 2221/2373/12, від 20 грудня 2021 року по справі № 911/3185/20, на які посилається скаржниця, з урахуванням обставин цієї справи не свідчать, що судом першої інстанції невірно застосовано норми права.

За установлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем факту укладення кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів, а також факту та розміру заборгованості і послідовного переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, тоді як відповідачкою у порядку статей 12, 81 ЦПК України не спростовано зазначених обставин та не надано контррозрахунку заборгованості чи доказів її погашення.

Відтак, колегія суддів робить висновок, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кравинською Юлією Вікторівною, залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
19.03.2026 Ухвала № 135009500 без тексту Київський апеляційний суд
19.03.2026 Ухвала № 135009499 без тексту Київський апеляційний суд
24.02.2026 Ухвала № 134333903 без тексту Київський апеляційний суд
26.01.2026 Рішення № 133566373 без тексту Дніпровський районний суд міста Києва
11.07.2025 Ухвала № 128812046 без тексту Дніпровський районний суд міста Києва