КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа № 357/192/26 Головуючий у суді І інстанції: Цукуров В.П.
провадження №22-ц/824/16294/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
17 вересня 2026 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Сушко Л.П., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Малиневського Павла Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради, Військова частина НОМЕР_1 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2026 року позов задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з його батьком ОСОБА_1 .. У задоволенні позовної вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням у частині незадоволеної позовної вимоги, 17 серпня 2026 року адвокат Малиневський П.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Київського апеляційного суду через підсистему ЄСІТС - «Електронний суд» апеляційну скаргу.
Разом з тим, вищевказана апеляційна скарга не оплачена судовим збором, через що підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
При цьому, одночасно із апеляційною скаргою адвокат Малиневський П.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , заявив клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на підтвердження чого надав копію посвідчення серії НОМЕР_2 на підтвердження статусу учасника бойових дій.
Вивчивши зазначене клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У пункті 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 зроблений правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Суд апеляційної інстанції також враховує, що наразі відсутні підстави щодо неоднозначного трактування обсягу та способу реалізації пільг особи, яка має статус учасника бойових дій щодо сплати судового збору.
Так, Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання прийняття до розгляду справи № 567/79/23 та наявності/відсутності підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від якого вона не відступила у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, та викладеного у інших постановах Верховного Суду, який обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» виключно статтями 12 та 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», встановила певні обставини та дійшла такого висновку (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23).
Згідно з відкритими та загальнодоступними даними Офіційного вебпорталу парламенту України, у березні 2020 року у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).
До проєкту цього Закону було надано пояснювальну записку та висновки комітетів Верховної Ради України з яких вбачається, що метою цього законопроєкту було усунення суперечності, що буде сприяти приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність до вимог принципів верховенства права та правової визначеності. А саме запропоновано внести зміни до Закону України «Про судовий збір» в частині викладення пункту 13 частини першої статті 5 зазначеного Закону в такій редакції: «учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав».
Проте Верховна Рада України не прийняла Закон про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).
Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання.
Отже Велика Палата Верховного Суду зазначила, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Наведені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» виключно статтями 12 та 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними й однозначними (див. також ухвалу Верховного Суду від 22 липня 2025 року у справі № 591/565/24).
Враховуючи те, що предметом у цій справі є визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, що не пов`язано із порушенням прав ОСОБА_1 , як учасника бойових дій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту учасників бойових дій, тому у даній справі відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відтак за подання апеляційної скарги у цій справі підлягає сплаті судовий збір у встановленому порядку та розмірі.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додається, зокрема, документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір при подачі апеляційної скарги на рішення суду справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви із заявленими двома вимогами немайнового характеру, позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 2129, 92 грн (1331,20 (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2026 рік) * 0,8 * 2).
Відтак, при подачі апеляційної скарги у частині оскарження однієї позовної вимоги немайнового характеру необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1277 грн (одна тисяча двісті сімдесят сім) 95 коп. (1064,96 * 150% * 0,8).
Апеляційна скарга повинна бути оплачена судовим збором за такими реквізитами: рахунок отримувача: [рахунок приховано], отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Соломян.р-н/22030101, код банку отримувача (МФО): 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783‚ банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Київський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа). При заповненні платіжного документа у графі «Код платника» платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв`язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Документи, що підтверджують сплату судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі.
За правилами ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 356 названого Кодексу, застосовуються положення ст. 185 ЦПК України, тому апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши апелянту строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.185, 356, 357 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Малиневського Павла Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Апеляційну скаргу адвоката Малиневського Павла Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2026 року, залишити без руху, і надати строк для усунення недоліків апеляційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення особі, яка подала апеляційну скаргу, ухвали.
Роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у випадку не усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений строк, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Л. П. Сушко