У Х В А Л А
17 вересня 2026року м. Київ
Справа № 754/15750/24
Провадження: № 22-ц/824/13943/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішенняДеснянського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року, ухвалене під головуванням суддіГринчак О. І.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 рокупозов АТ «Універсал Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 154434,01 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав 24 червня 2026 року апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду, вякій одночасно порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що під час розгляду справи перебував за межами України та не отримував копій процесуальних документів і рішення суду від 27 березня 2025 року. Після повернення в Україну, за його твердженням, перебував у скрутному матеріальному становищі, а з лютого 2026 року проходить військову службу та виконує бойові завдання, щоускладнювало доступ до мережі Інтернет та «Електронного суду». Про існування рішення дізнався після вчинення виконавчих дій. Спочатку звернувся із заявою про перегляд заочного рішення, однак ухвалою від 22 червня 2026 року йому роз`яснено, що рішення не є заочним та підлягає апеляційному оскарженню в загальному порядку. Зазначає, що апеляційну скаргу подано невідкладно після отримання такого роз`яснення.
Вирішуючи порушене скаржником питання, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
В той же час пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; та пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Результат аналізу вказаної процесуальної норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто, законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. Тобто, строк, передбачений частиною другою статті 358 ЦПК України, є присічним і поновленню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктами 1,2 частини другої статті 358 ЦПК України.
Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 серпня 2020 року у справі № 523/1781/16-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 493/1858/16-ц, від 30 червня 2021 року у справі № 613/1166/15-ц, від 01 грудня 2021 року у справі № 171/506/15, від 23 листопада 2022 року у справі № 754/2141/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 761/30419/19, від 30 січня 2023 року у справі № 761/21976/21, від 15 лютого 2023 року у справі № 208/805/20, від 24 квітня 2023 року у справі № 755/19216/18, від 05 квітня 2023 року у справі № 465/3861/16-ц.
У разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми (постанова Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17).
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 рокуу справі № 361/161/13-ц.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі було направлено ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем його проживання, а саме: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернулося до суду першої інстанції з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 57).
Водночас, з метою належного повідомлення відповідача 11 листопада 2024 року копію ухвали про відкриття провадження у справі було надіслано до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а. с. 59).
Крім того, відповідно до довідки про доставку електронного документа «Реєстраційна картка вхідного документу» від 07 листопада 2024 року у справі № 754/15750/24 та прикріплених до неї файлів «Позов до Давиденка.pdf», відповідні документи були надіслані ОСОБА_1 до його електронного кабінету та доставлені до нього 19 березня 2025 року (а. с. 58).
Також згідно з довідкою про доставку електронного документа «Рішення» від 27 березня 2025 року рішення суду доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 28 березня 2025 року (а. с. 76).
При цьому, відповідно до відповіді № 40098739 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» з 10.10.2024 року.
Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2024 року у справі № 757/2593/19, від 06 березня 2024 року у справі № 953/5340/21, від 30 травня 2024 року у справі № 490/7952/20 звертав увагу, що законодавець, встановивши виключення, передбачені пунктами 1 та 2 частини другої статті 358 ЦПК України, виходив, зокрема, із безпосередньої обізнаності учасника справи із наявністю відповідного судового провадження, а не з факту надіслання копії судового рішення, яким розгляд справи закінчено.
У постановах від 27 січня 2021 року у справі № 201/13990/15-ц, від 21 червня 2023 року у справі № 202/32361/13-ц Верховний Суд дійшов висновку, що під неповідомленням особи про розгляд справи в контексті частини другої статті 358 ЦПК України слід розуміти випадки, коли учасник справи взагалі жодним чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) не встановила підстав для відступу від правових висновків викладених в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року у справі № Б-24/129-08 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі № 340/3/20, від 19 жовтня 2022 року у справі № 214/63/20, від 14 вересня 2023 року у справі № 240/6538/20 та дійшла висновку, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала/не могла знати про розгляд справи.
Також суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року направлена через систему «Електронний суд» на адресу Київського апеляційного суду.
Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що ОСОБА_1 був належним чином поінформований про розгляд судом цивільної справи, знав про її предмет.
Відтак ОСОБА_1 не належить до кола осіб, передбачених пунктом 1 частини другої статті 358 ЦПК України, оскільки був учасником справи та належним чином повідомлявся судом першої інстанції про її розгляд.
Колегія суддів відмічає, що з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 рокунадіслано судом: 27.03.2025. Зареєстровано: 28.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2025.
При цьому, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 рокулише у червні 2026 року, тобто, після спливу більше ніж одного рокуз дня складення повного тексту судового рішення.
Посилання ОСОБА_1 на неотримання копії судового рішення першої інстанції є безпідставним та таким, що спростовується матеріалами справи. Крім того, суд наголошує, що процесуальний закон пов`язує можливість поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційну скаргу на яке подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, саме з повідомленням особи про судовий розгляд.
З огляду на те, що апеляційним судом встановлено обізнаність особи про судовий розгляд, вказані доводи неє підставою для поновлення строку на оскарження судового рішення.
Передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України винятки, за яких апеляційна скарга може бути подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, у цій справі відсутні.
При цьому встановлення такого процесуального обмеження не є порушенням права на доступ до суду, оскільки право на апеляційне оскарження реалізується з дотриманням установлених законом процесуальних строків. Вимоги щодо строків оскарження судових рішень спрямовані, зокрема, на забезпечення принципів юридичної визначеності та остаточності судового рішення.
Оскількиапеляційну скаргу подано на судове рішення після спливу одного року з дня складення його повного тексту, а винятків, визначених, частинами 1, 2 статті 358 ЦПК України, не встановлено, у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст. 358, 370 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргоюадвоката Давиденка Дениса Сергійовича на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 рокувідмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Т. О. Невідома
Судді: С. М. Верланов
В. А. Нежура