Справа № 365/67/26
Номер провадження: 2/365/262/26
У Х В А Л А
11 вересня 2026 року с-ще Згурівка
Згурівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Солдатової Т.М.
за участі
секретаря судового засідання Матвієнко Н.В.
позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1
представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_2
представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3
прокурора Худякової М.Ю.
в ході розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в режимі відеоконференцзв`язку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Хмільницької міської ради Вінницької області, про позбавлення батьківських прав, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Хмільницької міської ради, про визначення місця проживання дитини,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Згурівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа вищевказана цивільна справа.
02 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_4 - адвокат Здорик Олександр Ігорович подав клопотання про зупинення провадження у зв`язку з ОСОБА_5 перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України та залучена до виконання завдань із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
09 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - адвокат Гуменна Валентина Вікторівна подала заперечення щодо зупинення провадження, які обґрунтовує тим, що необхідно встановити волю самої ОСОБА_4 щодо можливості продовження розгляду справи, оскільки вона є не лише відповідачем за первісним позовом, але й позивачем за зустрічним позовом. ОСОБА_4 бере участь у справі через представника. Крім того, предметом позову є позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав. Предметом зустрічного позову є визначення місця проживання дитини разом із ОСОБА_4 таким чином, у справі вирішуються питання, які безпосередньо стосуються особистих немайнових прав дитини, її виховання, проживання та сімейних відносин, а тому суду необхідно забезпечити баланс між процесуальними гарантіями ОСОБА_4 та своєчасний судовий захист.
У судовому засіданні представник ОСОБА_4 - адвокат Здорик О.І. підтримав клопотання про зупинення провадження та просив його задовольнити.
ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 заперечували проти задоволення клопотання та наполягали на врахуванні пріоритетності інтересів дитини.
Прокурор Худякова М.Ю. також заперечувала проти задоволення клопотання про зупинення провадження, оскільки це може негативно вплинути на інтереси дитини.
Розглянувши клопотання, заслухавши позиції учасників присутніх в судовому засіданні учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, що перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Норми цивільного процесуального законодавства розрізняють обов`язкову та факультативну підставу для зупинення провадження у справі.
Випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому був неодноразово продовжений, останній раз Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 14 липня 2026 року № 4928-IX, який набрав законної сили 25.07.2026, з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб.
З моменту оголошення загальної мобілізації та введення в Україні воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини на «воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури Збройних Сил України та інших військових формувань, що функціонують умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь у них.
Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Військове формування створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
У підготовчому провадженні у справі ОСОБА_4 брала особисту участь. Крім того, її інтереси під час розгляду справи представляє адвокат Здорик О.І., повноваження якого, згідно з ордером на надання правничої допомоги серії АР № 1309930 від 14.04.2026, не обмежуються.
Ухвалою від 10.07.2026 суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду.
02.08.2026 надійшло клопотання про зупинення провадження у зв`язку з перебуванням ОСОБА_4 в лавах ЗСУ.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 24.06.2026 на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 та наказу ком. в/ч НОМЕР_1 № 179 призвана на військову службу по мобілізації, що підтверджується, копією довідки від 29.07.2026 № 1848/7/19585 за формою 5, а також копією довідки від 27 червня 2026 р. № 67 (т. 2 а.с. 137-138).
На підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, якщо сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Системний аналіз статті 251 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що обов`язок суду зупинити провадження у справі має бути зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, зокрема, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду, або за ситуації, коли особа у зв`язку із відповідними об`єктивними обставинами позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права, визначені Конституцією України та процесуальним законодавством.
Положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22.
Водночас, у пунктах 98-100 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено, що «розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі [на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України]. Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та диспозитивність цивільного процесу. Отже, під час застосування пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства».
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, та порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій). Лише у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, установити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19.
Разом з тим, предметом даного позову є визначення місця проживання дитини, а відтак зупинення провадження призведе до невирішення протягом тривалого часу цього питання, внаслідок чого будуть порушені інтереси дитини.
Колегія суддів враховує, що матеріально-правові відносини у справі № 754/947/22, в якій Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, та в даній справі №465/401/26, відрізняються, оскільки остання стосується насамперед сімейних правовідносин та захисту прав дитини.
Отже, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в справі № 754/947/22 не можна розуміти як безальтернативний обов`язок суду зупинити провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК у справі, що стосується інтересів дитини, без з`ясування судом, чи таке зупинення є сумісним із завданнями цивільного судочинства та міжнародними стандартами.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 травня 2026 року у справі № 344/432/24.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства. Правосуддя вимагає справедливого і збалансованого судового провадження, котре базується на дотриманні принципів верховенства права, диспозитивності і пропорційності, а також має відповідати стандартам Конвенції.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 524/7569/16-ц.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (пункт 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини).
Наведеною нормою права закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань, зокрема, щодо забезпечення дитині необхідний рівень життя для повного і гармонійного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Принцип найкращих інтересів дитини передбачає, що при розв`язанні будь-якого спору чи вирішення питання, де зачіпаються права та інтереси дитини, необхідно спершу визначити інтереси самої дитини у цьому питанні і лиш потім ухвалювати рішення, яке буде сприяти таким інтересам та захищати їх на майбутнє.
Отже, цей принцип підлягає застосуванню і у справах про позбавлення батьківських прав та про визначення місця проживання дитини.
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
У постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі №557/1226/23 зазначено, що вирішуючи питання про зупинення на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини через перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан, суд має враховувати, зокрема, чи є належні докази того, що військова частина, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан, і що він виконує бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій, внаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, чи користувався відповідач правничою допомогою під час судового провадження, чи мав можливість самостійно або з допомогою представника висловитися щодо позовних вимог. Не враховуючи ці обставини, обов`язкове зупинення провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини, зокрема про зміну способу стягнення та їхнього розміру, хоч і відповідатиме певним інтересам того відповідача, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, але може шкодити захищеним інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що справи про захист прав дітей повинні розглядатися якомога швидко (див. рішення ЄСПЛ у справах: Hokkanen v. Finland, 1994, § 72; Niederboster v. Germany, 2003, § 39).
Частинами першої-четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Легітимна мета зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України полягає у захисті прав військовослужбовців на змагальну процедуру, які через виконання військового обов`язку об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
Разом з тим, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства (частини перша, друга статті 44 ЦПК). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами (пункт 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).
Ключовим для вирішення питання про наявність підстав для зупинення провадження у спірній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, є з`ясування того, чи застосування такого процесуального заходу відповідає завданню цивільного судочинства, чи є сумісним із основними засадами судочинства, зокрема, верховенством права, чи забезпечується справедливий баланс конкуруючих інтересів, з урахуванням характеру спірних правовідносин, конкретних обставин справи та поведінки учасників справи.
Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2025 року в справі № 760/21770/24 критично оцінив аргументи про те, що відповідач, виконуючи свій конституційний обов`язок із захисту України, не може реалізувати процесуальні права й обов`язки, зазначивши, що інтереси відповідача під час усього провадження у справі представляє адвокат.
З наданих представником ОСОБА_4 доказами підтверджується, що ОСОБА_4 перебуває на військовій службі в складі Збройних Сил України, однак будь-яких доказів того, що ОСОБА_4 станом на 11.09.2026 перебуває безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій матеріали справи не містять.
Таким чином, доказів того, що ОСОБА_4 об`єктивно позбавлена можливості безпосередньо брати участь в судових засіданнях, в тому числі, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів або у приміщенні іншого суду, який є територіально найближчим до місця перебування ОСОБА_4 .
Зазначені обставини свідчать про відсутність об`єктивних перешкод для реалізації ним своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків при вирішення питання щодо позбавлення її батьківських прав щодо її малолітньої дитини та (за її зустрічним позовом) визначення місця проживання її малолітньої дитини.
Таким чином, відсутні достатні підстави для зупинення провадження у справі за позовом про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини, оскільки зупинення провадження у справі за таких обставин, не узгоджується із завданням цивільного судочинства на своєчасний розгляд справи, суперечить принципу верховенства права та не відповідає найкращим інтересам дитини.
Керуючись ст. 251, 253, 260, 261, 353 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання про зупинення провадження, поданого представником відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 - адвокатом Здориком Олександром Івановичем, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та апеляційному оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Повний текст ухвали складений 16 вересня 2026 року.
Головуючий суддя Т.М. Солдатова