КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ
Справа №243/2469/25
Провадження № 2-п/552/103/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.09.2026 м. Полтава
Київський районний суд м. Полтави в складі головуючого судді Соловйової О.О., розглянувши в приміщенні суду без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Юрашко Олена Петрівна, про перегляд заочного рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18.04.2025 року по справі № 243/2469/25 за позовом АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
09.09.2026 року до Київського районного суду м. Полтави надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Юрашко Олена Петрівна, про перегляд заочного рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18.04.2025 року по справі № 243/2469/25 за позовом АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заява мотивована тим, що 18.04.2025 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 2001555252701 від 18 лютого 2020 року, яка станом на 10 січня 2025 року складає 68629,77 грн., заборгованість за кредитним договором № 1002096877601 від 17 лютого 2022 року, яка станом на 10 січня 2025 року складає 70019,50 грн. та судовий збір у сумі 2048,87 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Проте із вищевказаним рішенням ОСОБА_1 не згоден та просить його скасувати з огляду на наступне.
Так, про те, що Слов`янським міськрайонним судом Донецької області розглядалась цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідачу відомо не було зважаючи на наступне.
Відповідач з 13.11.1992 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, з 07.04.2014 року м. Горлівка Донецької області є територією тимчасово окупованою, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26 травня 2026 р. № 987).
З 07.04.2014 року відповідач за місцем реєстрації не проживає та переїхав на постійне проживання у м. Дніпро, де оформив статус внутрішньо переміщеної особи та зазначив адресу фактичного проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 14.07.2017р. № [номер приховано].
Таким чином, як станом на дату укладення кредитного договору так і під час розгляду судової справи та прийняття судового рішення відповідач фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , про що було відомо позивачу, що підтверджується поданими позивачем матеріалами справи.
Проте, незважаючи на наявні у позивача дані щодо фактичного місця проживання відповідача, позивачем подано позовну заяву до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, в результаті чого відповідачем не було отримано позовну заяву, ухвалу про відкриття провадження у справі, судові повістки та інші процесуальні документи, у тому числі заочне рішення суду від 18 квітня 2025 року.
Враховуючи зазначене, відповідач не був обізнаний про розгляд справи, а тому був позбавлений можливості своєчасно дізнатися про пред`явлення позову, надати суду свої заперечення, подати відзив на позовну заяву, надати докази на їх підтвердження, а також реалізувати інші процесуальні права, передбачені ЦПК України, що є порушенням вимог статей 128, 130, 280 ЦПК України.
Таким чином, Слов`янський міськрайонний суд Донецької області безпідставно розглянув справу за відсутності відповідача, порушивши право на участь у судовому процесі та принципи змагальності, рівності сторін і справедливого судового розгляду, гарантовані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2025 року є незаконним і підлягає скасуванню з призначенням справи до нового розгляду за правилами загального позовного провадження.
Щодо заперечень проти позовних вимог та істотного значення доказів для правильного вирішення справи, то представник відповідача вказує наступне.
Відповідач не погоджується з позовними вимогами Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» та вважає, що визначений позивачем розмір заборгованості підлягає перевірці з урахуванням фактичного виконання кредитних договорів, здійснених платежів та правильності формування кожної складової заявленої заборгованості.
Як вбачається з позовної заяви, за кредитним договором № 1002096877601 від 17 лютого 2022 року позивач просив стягнути 95305,68 грн., з яких 70000 грн. - заборгованість за кредитом, 19,50 грн. - заборгованість за процентами та 25286,18 грн. - заборгованість за комісією.
Заочним рішенням суду в частині стягнення 25286,18 грн. комісії у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Суд дійшов висновку, що позивач не довів надання відповідачу конкретних послуг, за які відповідно до умов договору передбачалася сплата комісії, а тому вимога про її стягнення є необґрунтованою.
Таким чином, судом вже було встановлено, що окрема складова заявленої позивачем заборгованості не знайшла належного підтвердження.
Водночас відповідач не мав можливості надати свої заперечення щодо інших складових заборгованості, оскільки не був належним чином повідомлений про розгляд справи та не знав про наявність відповідного позову.
Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення відповідачем досудової вимоги банку про дострокове повернення кредиту, що є обов`язковою умовою відповідно до умов кредитного договору. Позивач не надав підтверджень факту направлення або отримання відповідачами таких вимог.
Зокрема, щодо суми 70000 грн., заявленої позивачем як заборгованість за кредитом, необхідним є встановлення фактичного стану виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, у тому числі факту та розміру отриманих кредитних коштів, здійснених платежів, дат їх внесення та порядку їх зарахування банком.
Сам факт укладення кредитного договору та надання позивачем розрахунку заборгованості не усуває необхідності встановлення фактичного розміру невиконаного грошового зобов`язання на дату, станом на яку здійснено розрахунок.
Вказує, що окремі заперечення виникають і щодо заборгованості за кредитним договором № 2001555252701 від 18 лютого 2020 року.
Як зазначено у заочному рішенні, за вказаним договором відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 15000 грн., тоді як позивач просив стягнути 42185,90 грн. заборгованості за кредитом та 26443,87 грн. процентів, а суд стягнув зазначені суми у повному обсязі.
З огляду на істотну різницю між встановленим кредитним лімітом та сумою заявленої до стягнення заборгованості за кредитом, відповідач вважає необхідним дослідити порядок формування зазначеної суми, рух коштів за кредитним рахунком, фактичне використання кредитних коштів, здійснені платежі та порядок їх зарахування.
Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки можуть безпосередньо вплинути на визначення фактичного розміру заборгованості, що підлягає стягненню.
Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вказує, що наявні передбачені частиною першою статті 288 ЦПК України підстави для скасування заочного рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2025 року у справі № 243/2469/25.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про залишення заяви про скасування заочного рішення без задоволення, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто, для скасування заочного рішення необхідне одночасне існування таких обставин: 1) поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення; 2) неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання; 3) аргументи відповідача щодо обставин справи повинні впливати на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду.
Судом встановлено, що відповідача згідно з ч. 10 ст. 187 ЦПК України повідомлено про розгляд справи судом через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади,що підтверджують оголошення в матеріалах справи від 27.03.2025 року та 11.04.2025 року.
При цьому судом встановлено, що доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та не були досліджені судом, заявником суду не надано, доводи відповідача стосуються лише переоцінки доказів, досліджених судом. Також визнання договору нікчемним, на що посилається представник відповідача, як на підставу перегляду заочного рішення, не є предметом даного позову, а тому у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.
Інших причин, і доказів, на які посилається відповідач, які мають істотне значення для правильного вирішення справи відповідачем суду не надано.
З огляду на наведене, підстав для перегляду заочного рішення судом не встановлено.
Разом з тим, суд зазначає, що незгода із заочним рішенням не може бути підставою для скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, оскільки суд не може переоцінювати докази. Перевіряти ж законність рішення суду першої інстанції у компетенції суду апеляційної (касаційної) інстанції.
Скасування заочного рішення без наявності до того законних підстав недопустиме та порушуватиме принцип правової визначеності.
За таких обставин, оскільки не встановлено усіх умов, визначених ст. 288 ЦПК України для скасування заочного рішення, заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.
Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 223, 284, 287, 288 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Юрашко Олена Петрівна, про перегляд заочного рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18.04.2025 року по справі № 243/2469/25 за позовом АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Повний текст ухвали суду виготовлений 17.09.2026 року.
Суддя О.О. Соловйова