Справа № 539/3773/26
Провадження № 2/539/2600/2026
УХВАЛА
17 вересня 2026 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі головуючого судді Пилипчука М. М., за участю секретаря судового засідання Берко О. С., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Лубнах Полтавської області заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Пилипчука Миколи Миколайовича та всього складу суддів Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, про усунення перешкод у спілкуванні з онуками, визначення способу участі баби та діда у вихованні внуків, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Лубенського міськрайонного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, про усунення перешкод у спілкуванні з онуками, визначення способу участі баби та діда у вихованні внуків.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 вересня 2026 року задоволено заяву відповідача про відвід судді Бєссонової Т. Д., а справу передано для визначення судді в порядку, встановленому статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Ухвалами Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 вересня 2026 року та від 07 вересня 2026 року задоволено заяви суддів Мирошникової О. Ш. та Алтухової О. С. про самовідвід.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2026 року головуючим суддею у справі визначено суддю Пилипчука М. М.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 вересня 2026 року справу прийнято до провадження судді Пилипчука М. М., ухвалено розпочати підготовче провадження спочатку та призначено підготовче судове засідання на 11.00 год 17 вересня 2026 року.
17 вересня 2026 року, тобто в день, на який призначено підготовче судове засідання, до суду надійшла заява відповідача про відвід головуючого судді Пилипчука М. М. та всього складу суддів Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.
В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що вона обіймає посаду секретаря судового засідання в апараті Лубенського міськрайонного суду Полтавської області та наразі перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що відповідно до Кодексу законів про працю України не припиняє її трудових та службових відносин із цим судом. На переконання заявника, фактичне перебування сторони у справі у штатних та службових відносинах із судом, у якому розглядається справа, викликає у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів щодо безсторонності та об`єктивності суддів цього суду, а також створює потенційний конфлікт інтересів, що є підставою для відводу, передбаченою пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України. Посилаючись на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статті 36, 39, 40 ЦПК України, відповідач просить задовольнити заяву про відвід головуючого судді та всього складу суддів цього суду, а матеріали справи направити до Полтавського апеляційного суду для визначення підсудності та передачі справи на розгляд до іншого найближчого суду. На підтвердження перебування у трудових відносинах до заяви додано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 .
16 вересня 2026 року до суду надійшла заява представника позивачів - адвоката Якимової О. В. про проведення підготовчого судового засідання без участі позивачів та їх представника.
17 вересня 2026 року до суду надійшли заперечення позивачів та їх представника - адвоката Якимової О. В. проти заяви про відвід судді, у яких зазначено, що заявник не навела достатніх доводів та не обґрунтувала заяву саме щодо судді, з яким вона не перебуває у трудових відносинах, що передбачали б залежність або вказували б на необ`єктивність, а заява ґрунтується виключно на суб`єктивних переконаннях заявника і не містить посилань на належні підстави для відводу. Позивачі просять у задоволенні заяви про відвід судді Пилипчука М. М. відмовити.
17 вересня 2026 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про проведення судового засідання 17 вересня 2026 року за її відсутності у зв`язку з перебуванням у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та необхідністю здійснення постійного догляду за малолітньою дитиною.
17 вересня 2026 року до суду надійшла заява начальника Служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Башлій Т. В., у якій третя особа просить розглянути справу № 539/3773/26 без участі її представника, а заяву про відвід судді розглянути та вирішити на розсуд суду.
У підготовче судове засідання 17 вересня 2026 року учасники справи не з`явилися. Позивачі та їх представник, відповідач і третя особа подали заяви про проведення засідання без їх участі.
Дослідивши підстави та доводи поданої заяви про відвід судді, заперечення позивачів та їх представника, вивчивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої - третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Заява про відвід надійшла до суду 17 вересня 2026 року, тобто безпосередньо в день призначеного підготовчого судового засідання, а отже - пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання. За таких обставин ця заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується по суті судом, що розглядає справу.
Відповідно до частини третьої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36, 37 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до частини третьої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Наведений у частині першій статті 36 ЦПК України перелік підстав для відводу судді є вичерпним, що виключає можливість його розширеного тлумачення. Особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які об`єктивно вказують на залежність, упередженість або необ`єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них, і для того, щоб ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними. Заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджені належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами, не може бути підставою для відводу судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Разом з тим право на відвід не є абсолютним, інакше воно перетворилося б на спосіб свавільного обрання суддів для розгляду справи та засіб процесуального зловживання, що суперечило б інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», заява № 33949/02, пункти 49, 50). Стосовно об`єктивного критерію при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною; вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ветштайн проти Швейцарії», «Гаусшильдт проти Данії»).
У рішенні від 03 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. Водночас несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів у неупередженості (рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії»).
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявнику потрібно довести наявність суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема таких ознак, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню заінтересованість у результатах вирішення справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі.
Крім того, сумніви в безсторонності судді мають ґрунтуватися на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.
Наведене узгоджується і з пунктом 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів, на який посилаються учасники справи, та з Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, згідно з якими суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але й вільним від цього в очах розумного спостерігача. Водночас такий розумний сторонній спостерігач оцінює перевірювані факти, а не суб`єктивні припущення сторони.
Відповідно до частини другої статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. За змістом частини другої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.
Отже, цивільний процесуальний закон не передбачає можливості заявлення відводу суду як установі або всім суддям відповідного суду безвідносно до участі конкретного судді в розгляді справи. Відвід може бути заявлений лише тому судді (складу суду), який розглядає конкретну справу, і підстави для відводу підлягають перевірці стосовно кожного такого судді окремо.
Ця справа розглядається суддею Пилипчуком М. М. одноособово. Інші судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області до складу суду, який розглядає цю справу, не входять, у зв`язку з чим вимога про їх відвід є безпредметною. До того ж заява про відвід не містить жодних індивідуалізованих доводів чи доказів щодо кожного з суддів цього суду, а ґрунтується виключно на загальному твердженні про перебування заявника у трудових відносинах із судом.
Заявник не посилається на наявність обставин, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 36 ЦПК України, і такі обставини судом не встановлено. Суддя Пилипчук М. М. не є членом сім`ї або близьким родичем відповідача чи інших учасників судового процесу; він не брав участі у цій справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат чи секретар судового засідання і не надавав учасникам справи правничої допомоги; відомостей про пряму чи побічну заінтересованість судді в результаті розгляду справи заявником не наведено; порядок визначення судді для розгляду справи не порушено, оскільки головуючого суддю визначено за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2026 року в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, що підтверджується відповідним протоколом, наявним у матеріалах справи.
Єдиним фактичним доводом заяви є перебування відповідача у трудових (службових) відносинах з апаратом Лубенського міськрайонного суду Полтавської області. Цей довід не може бути покладений в основу висновку про необхідність відводу судді з огляду на сукупність наведених нижче обставин.
Зі змісту доданої до заяви копії трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що 08 листопада 2018 року ОСОБА_5 призначено на посаду секретаря судової канцелярії Миргородського міськрайонного суду Полтавської області; 28 березня 2024 року її звільнено із займаної посади в порядку переведення до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області; 29 березня 2024 року її призначено на посаду секретаря судового засідання апарату Лубенського міськрайонного суду Полтавської області тимчасово, на час відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами основного працівника; 08 квітня 2024 року строк трудового договору продовжено на період відпустки основного працівника для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Отже, відповідач обіймає посаду секретаря судового засідання не на постійній основі, а тимчасово - на період відсутності основного працівника, і трудові відносини із цим судом виникли у неї менш ніж за два з половиною роки до пред`явлення позову.
Як зазначає сама заявник і що підтверджується її заявою від 17 вересня 2026 року про розгляд справи за її відсутності, вона перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та здійснює постійний догляд за малолітньою дитиною. Тобто відповідач упродовж тривалого часу фактично не виконує обов`язків секретаря судового засідання, не перебуває на робочому місці та не бере участі в організаційному забезпеченні діяльності суду і судового процесу. Збереження за працівником місця роботи (посади) на час такої відпустки відповідно до статті 179 Кодексу законів про працю України має суто формальний характер стосовно предмета цієї заяви і саме по собі не створює між відповідачем та головуючим суддею будь-якої фактичної службової взаємодії.
Відповідач не була і не є секретарем судового засідання, закріпленим за суддею Пилипчуком М. М., не виконувала і не виконує обов`язків секретаря судового засідання у справах, що перебувають у провадженні цього судді, і не здійснювала організаційного забезпечення розгляду ним справ. Не є вона секретарем судового засідання і в цій справі. Отже, відсутні будь-які фактичні відносини службового характеру безпосередньо між відповідачем та головуючим суддею.
Секретар судового засідання не перебуває у прямому підпорядкуванні судді. Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу; керівник апарату суду призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення; правовий статус посадових осіб апарату суду визначається Законом України «Про державну службу». Суддя не наділений повноваженнями щодо призначення працівника апарату суду на посаду та звільнення з посади, оцінювання результатів його службової діяльності, встановлення йому надбавок і премій, застосування заохочень чи дисциплінарних стягнень. Взаємодія судді та секретаря судового засідання має виключно процесуальний та організаційний характер і обмежується виконанням секретарем відповідних обов`язків. Така взаємодія не утворює відносин особистої залежності чи адміністративного підпорядкування, які могли б впливати на безсторонність судді.
Між суддею Пилипчуком М. М. та відповідачем ОСОБА_1 відсутні родинні, сімейні, дружні, особисті неприязні, майнові чи будь-які інші відносини поза межами діяльності суду, які могли б викликати обґрунтований сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Заявник на існування таких відносин не посилається і жодних доказів їх наявності не надає. При цьому суд ураховує, що суддю Пилипчука М. М. визначено головуючим у цій справі лише 08 вересня 2026 року, а будь-яких процесуальних дій, які заявник оцінювала б як прояв упередженості, у справі за його участю не вчинялося.
Сам по собі факт перебування учасника справи у трудових (службових) відносинах з апаратом суду, у якому розглядається справа, не віднесений процесуальним законом до підстав для відводу судді та не є безумовною й автоматичною підставою для такого відводу. Ця обставина може бути врахована судом у межах пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України лише в сукупності з конкретними фактичними даними, які свідчать про існування між суддею та відповідним працівником відносин такого характеру й такого ступеня, що об`єктивно здатні вплинути на формування позиції судді у справі (зокрема, безпосередня спільна робота, відносини підпорядкування, особисті чи майнові зв`язки, наявність приватного інтересу). У цій справі жодних таких даних заявником не наведено і судом не встановлено.
Протилежний підхід, за якого сам лише статус працівника апарату суду зумовлював би відвід усіх суддів цього суду, означав би, що будь-який працівник апарату - як і будь-яка особа, яка перебуває у трудових відносинах із судом, - позбавлявся б можливості брати участь у справі в суді, визначеному правилами територіальної юрисдикції, а сам суд автоматично втрачав би повноваження розглядати такі справи. Це суперечило б статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, а також частині першій статті 31 ЦПК України, за якою справа, прийнята судом до свого провадження, повинна бути розглянута ним по суті, і фактично створювало б можливість довільної зміни підсудності за бажанням сторони.
Посилання заявника на потенційний конфлікт інтересів має загальний і абстрактний характер. Заявник не зазначила, у чому саме полягає приватний інтерес судді Пилипчука М. М. у результаті розгляду цієї справи, та не навела жодних фактичних даних на підтвердження його існування.
Таким чином, наведені відповідачем у заяві підстави є її суб`єктивним сприйняттям обставин справи та не підтверджені належними, достатніми і допустимими доказами наявності у судді особистої заінтересованості, упередженості чи небезсторонності. Суб`єктивні припущення заявника, не підтверджені доказами, не можуть вважатися «іншими обставинами», що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді в розумінні пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України. Презумпція особистої безсторонності судді у цій справі не спростована. Будь-яких обставин, передбачених статтями 36, 37 ЦПК України, за яких суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), судом не встановлено.
Щодо вимоги про направлення матеріалів справи до Полтавського апеляційного суду, то ця вимога є похідною від вимоги про відвід суддів. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи. Оскільки підстав для задоволення заявленого відводу судом не встановлено, а склад суду для розгляду справи утворено в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України, відсутні й правові підстави для передачі справи на розгляд іншого суду.
Суд також ураховує, що відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Інститут відводу не може використовуватися учасниками справи з метою обрання бажаного складу суду або затягування розгляду справи.
Сам по собі факт звернення учасника справи із заявою про відвід не може бути підставою для відводу головуючого, оскільки зворотне призводило б до можливості маніпулювання порядком визначення складу суду учасниками, які не згодні з визначеним автоматизованою системою головуючим у справі, шляхом подання відповідних заяв чи скарг.
Предметом спору є питання участі баби та діда у вихованні малолітніх дітей і спілкуванні з ними, вирішення якого з урахуванням статті 3 Конвенції про права дитини та статті 121 ЦПК України потребує розгляду в розумні строки і в найкращих інтересах дітей. Змагальність судового процесу та покладення на суд обов`язку здійснювати цивільне судочинство об`єктивно та неупереджено є передумовою того, що рішення по суті справи може бути ухвалено як на користь позивача, так і на користь відповідача, що само по собі не свідчить про заінтересованість або упередженість судді.
У такому висновку суд керується й тим, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд так само, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. За таких обставин, перевіривши наведені у заяві доводи, всебічно та повно проаналізувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, а тому заява про відвід задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 31, 33, 36, 37, 39, 40, 258, 260, 261 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Пилипчука Миколи Миколайовича та всього складу суддів Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у цивільній справі № 539/3773/26 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, про усунення перешкод у спілкуванні з онуками, визначення способу участі баби та діда у вихованні внуків - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Пилипчук