ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/46908/25 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Бюро економічної безпеки у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Київській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо визначення та виплати їй сум грошового забезпечення без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 грн, у 2024 році - 3028 грн, у 2025 році - 3028 грн, а також при формуванні грошового атестату для призначення пенсії;
- визнати протиправними дії відповідача щодо визначення та виплати одноразової грошової допомоги без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у розмірі 3028 грн;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн, у 2024 та 2025 роках - у розмірі 3028 грн;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у розмірі 3028 грн;
- зобов`язати відповідача видати грошовий атестат для призначення пенсії з розрахунку грошового забезпечення позивача виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у розмірі 3028 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції визнав протиправним застосування відповідачем при визначенні грошового забезпечення позивача у 2023- 2025 роках, одноразової грошової допомоги та при формуванні грошового атестату розрахункової величини 2102 грн та зобов`язав відповідача провести відповідні нарахування виходячи із загального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України на відповідні роки.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що Бюро економічної безпеки України є центральним органом виконавчої влади, а служба в БЕБ відповідно до статті 19 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» є державною службою особливого характеру.
На переконання апелянта, оскільки оплата праці працівників БЕБ регулюється спеціальним Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», при визначенні посадових окладів таких осіб підлягає застосуванню встановлений законами про Державний бюджет України на 2023, 2024 та 2025 роки прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, у розмірі 2102 грн.
Також апелянт наголошує, що посадові оклади працівників Територіального управління затверджувалися відповідними штатними розписами, а позивач упродовж проходження служби була ознайомлена з розміром посадового окладу, заперечень щодо його розміру не висловлювала та заяв про проведення перерахунку не подавала.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 20 вересня 2023 року по 05 вересня 2025 року проходила службу в Територіальному управлінні Бюро економічної безпеки у Київській області.
Наказом Територіального управління БЕБ у Київській області від 19.09.2023 №74-к/ДСК позивача прийнято на службу з 20.09.2023 та призначено на посаду гласного штатного працівника, який має спеціальне звання у Бюро економічної безпеки України, - старшого аналітика Територіального управління з посадовим окладом відповідно до штатного розпису у розмірі 45193 грн на місяць.
Наказом Бюро економічної безпеки України від 21.09.2023 №222-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання середнього начальницького складу - лейтенант Бюро економічної безпеки України.
Наказом Територіального управління БЕБ у Київській області від 04.09.2025 №55-к/ДСК позивача звільнено зі служби з 05.09.2025.
Упродовж періоду проходження служби відповідач обчислював посадовий оклад та доплату позивача за спеціальне звання із застосуванням розрахункової величини 2102 грн - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який законами про Державний бюджет України на відповідні роки визначено для обчислення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів.
Виходячи із зазначеної величини відповідачем також обчислено одноразову грошову допомогу при звільненні та складено грошовий атестат для призначення пенсії.
Не погоджуючись із застосуванням при визначенні її грошового забезпечення розрахункової величини 2102 грн, позивач звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, порядок проходження ними служби визначає Закон України від 28 січня 2021 року №1150-IX «Про Бюро економічної безпеки України».
Відповідно до статті 1 Закону №1150-IX Бюро економічної безпеки України є центральним органом виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.
За приписами статті 19 Закону №1150-IX до працівників Бюро економічної безпеки України належать, зокрема, особи, які є гласними і негласними штатними працівниками з числа осіб, які мають спеціальні звання.
Служба в Бюро економічної безпеки України є державною службою особливого характеру.
Разом з тим саме статтею 31 Закону №1150-IX установлено спеціальні правила оплати праці та грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України.
Відповідно до частини другої цієї статті особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.
Частиною третьою статті 31 Закону №1150-IX передбачено, що особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
На виконання зазначених положень Закону №1150-IX Кабінет Міністрів України постановою від 06.10.2021 №1068 затвердив Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки.
Пунктом 2 Умов №1068 установлено, що посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.
Таким чином, як Закон №1150-IX, так і прийнятий на його виконання нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України пов`язують визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, саме з прожитковим мінімумом для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2684 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено у розмірі 3028 грн.
Водночас цими ж законами встановлено окрему величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 грн.
Саме останню величину відповідач застосовував при обчисленні грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Оцінюючи доводи апелянта про правомірність такого підходу, колегія суддів ураховує, що предметом цього спору є визначення грошового забезпечення особи, яка має спеціальне звання Бюро економічної безпеки України.
Законодавець у частині третій статті 31 Закону №1150-IX установив спеціальне правило саме для цієї категорії працівників, безпосередньо визначивши розрахункову величину, з якою пов`язується мінімальний розмір їх посадового окладу, - прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня календарного року.
Пункт 2 Умов №1068 не лише відтворює цей законодавчий підхід, а й визначає механізм обчислення посадового окладу шляхом множення саме такої величини на відповідний коефіцієнт.
При цьому ні до частини третьої статті 31 Закону №1150-IX, ні до пункту 2 Умов №1068 у спірний період не було внесено змін, якими передбачалося б застосування для визначення посадових окладів осіб зі спеціальними званнями БЕБ величини 2102 грн або прожиткового мінімуму, установленого для працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.
Відтак сам по собі той факт, що БЕБ є центральним органом виконавчої влади, а служба в ньому є державною службою особливого характеру, не є достатньою правовою підставою для незастосування спеціального правила, прямо встановленого законодавцем щодо визначення посадових окладів осіб, які мають спеціальні звання БЕБ.
Інше тлумачення фактично призводило б до заміни розрахункової величини, безпосередньо визначеної частиною третьою статті 31 Закону №1150-IX та пунктом 2 Умов №1068, іншою величиною, якої зазначені спеціальні норми не передбачають.
Колегія суддів також ураховує, що відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум визначається, зокрема, окремо для основних соціальних і демографічних груп населення, до яких належать працездатні особи.
Натомість працівники інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, окремою соціально-демографічною групою населення Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначені. На цю обставину обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при визначенні грошового забезпечення ОСОБА_1 у 2023- 2025 роках відповідач повинен був виходити з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а саме: 2684 грн у 2023 році та 3028 грн у 2024 і 2025 роках.
Щодо посилань апелянта на правове регулювання бюджетними законами колегія суддів зазначає наступне.
Закони про Державний бюджет України на відповідні роки не вносили змін до частини третьої статті 31 Закону №1150-IX та не зупиняли дію положення цієї норми щодо визначення мінімального посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання БЕБ.
При цьому Конституція України не встановлює пріоритету закону про Державний бюджет України над іншими законами України.
У разі існування різних правил правового регулювання спірних правовідносин суд повинен виходити не лише з часу прийняття відповідних нормативних актів, але й із предмета їх правового регулювання.
У цій справі частина третя статті 31 Закону №1150-IX безпосередньо регламентує порядок визначення посадового окладу конкретної категорії осіб - осіб зі спеціальними званнями БЕБ, а отже є спеціальною нормою щодо спірних правовідносин.
Саме тому загальне положення бюджетного закону щодо працівників інших державних органів не може застосовуватися таким чином, щоб фактично змінити спеціально встановлений Законом №1150-IX механізм визначення грошового забезпечення осіб зі спеціальними званнями БЕБ.
Колегія суддів ураховує і те, що аналогічний підхід щодо застосування частини третьої статті 31 Закону №1150-IX та пункту 2 Умов №1068 застосований Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 28.05.2025 у справі №440/14175/24, у якій предметом спору також було визначення грошового забезпечення особи зі спеціальним званням БЕБ із застосуванням розрахункової величини 2102 грн. Суд визнав правильним застосування загального прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. На цю постанову послався і суд першої інстанції у справі, що переглядається.
Водночас колегія суддів вважає за необхідне окремо оцінити практику Верховного Суду щодо застосування спеціальних розрахункових величин прожиткового мінімуму.
Правовідносини щодо визначення суддівської винагороди та довічного грошового утримання судді у відставці мають спеціальне конституційне та законодавче регулювання, а висновки Верховного Суду у відповідних справах повинні застосовуватися з урахуванням предмета спору, фактичних обставин та норм права, які регулюють конкретні правовідносини.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25 наголосила на необхідності врахування особливостей відповідних правовідносин при застосуванні висновків Верховного Суду та вирішила питання про розрахункову величину саме в контексті визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Отже, висновки, сформовані у справах щодо суддівської винагороди та довічного грошового утримання суддів, не можуть бути механічно перенесені на спір щодо грошового забезпечення особи зі спеціальним званням БЕБ без урахування спеціального регулювання, установленого статтею 31 Закону №1150-IX та Умовами №1068.
При цьому саме у відносинах щодо працівників БЕБ існує спеціальна законодавча норма, яка безпосередньо визначає мінімальний розмір посадового окладу через кількість прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня календарного року.
Щодо доводів апеляційної скарги про визначення посадового окладу штатним розписом колегія суддів зазначає наступне.
Штатний розпис є організаційно-розпорядчим документом та не може змінювати встановлені законом умови і мінімальні гарантії грошового забезпечення особи.
Визначення у штатному розписі конкретного розміру посадового окладу не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку забезпечити відповідність такого розміру вимогам частини третьої статті 31 Закону №1150-IX та прийнятим на її виконання Умовам №1068.
Тому посилання апелянта на те, що посадовий оклад ОСОБА_1 був визначений штатним розписом у розмірі 45193 грн, не спростовує висновків суду першої інстанції.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що позивач під час проходження служби була ознайомлена з розміром посадового окладу, не висловлювала заперечень та не зверталася із заявами про його перерахунок.
Факт отримання особою грошового забезпечення у визначеному роботодавцем розмірі та ознайомлення з відповідними кадровими чи фінансовими документами не свідчить про правомірність механізму його обчислення.
Так само відсутність звернень позивача з вимогою про перерахунок грошового забезпечення під час проходження служби не змінює змісту імперативних приписів законодавства щодо визначення його розміру та не може розцінюватися як відмова від установлених законом гарантій.
Апелянт сам зазначає, що позивач була ознайомлена з розмірами грошового забезпечення відповідно до штатних розписів, однак така обізнаність не наділяє штатний розпис силою нормативно-правового акта та не усуває обов`язку відповідача діяти відповідно до закону.
Враховуючи встановлену протиправність застосування величини 2102 грн при визначенні посадового окладу та грошового забезпечення позивача, обґрунтованими є також висновки суду першої інстанції щодо необхідності відповідного перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки її розмір є похідним від належного позивачу грошового забезпечення.
З аналогічних підстав правильним є висновок суду першої інстанції про необхідність видачі позивачу грошового атестату для призначення пенсії, складеного виходячи з належного розміру грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Формування грошового атестату на підставі неправильно визначеного розміру посадового окладу призводить до перенесення допущеного при обчисленні грошового забезпечення порушення на подальші правовідносини щодо пенсійного забезпечення особи, а тому належне поновлення порушеного права передбачає також його коригування.
Колегія суддів також звертає увагу, що у справі №440/14175/24 за аналогічних обставин судом було визнано протиправним формування грошового атестату особи зі спеціальним званням БЕБ із застосуванням величини 2102 грн та зобов`язано сформувати його виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про те, що Територіальне управління БЕБ у Київській області при визначенні грошового забезпечення ОСОБА_1 у 2023- 2025 роках безпідставно застосовувало розрахункову величину 2102 грн замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди апелянта з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою встановлених обставин та не містять обґрунтувань, які б свідчили про неправильне вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга Територіального управління Бюро економічної безпеки у Київській області задоволенню не підлягає, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року слід залишити без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Територіального управління Бюро економічної безпеки у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.П. Бужак
І.Є. Мєзєнцев