ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/54509/24
УХВАЛА
17 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Говоруна О.В.,
Попової О.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Оксененка Олега Миколайовича, суддів Говоруна Олександра Володимировича та Попової Оксани Гнатівни у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування окремих положень нормативно-правового акта,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати п. 1, 2 Розділу V Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позовну заяву - повернуто позивачеві.
Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи від 01.09.2025 між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Оксененко О.М. судді - Ганечко О.М. та Кузьменко В.В.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2025 витребувано з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи №320/54509/24.
13 квітня 2026 року позивачем на адресу суду апеляційної інстанції подано заяву про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Оксененка Олега Миколайовича, суддів Ганечко Олени Миколаївни, Кузьменка Володимира Володимировича, яка обгрунтована тим, що дана справа не є складною і не потребує багато часу на дослідження матеріалів.
У зв`язку з перебуванням судді Ганечко О.М. у відпустці у період з 13.04.2026 по 22.04.2026 включно, а судді Кузьменка В.В. - у відрядженні 14.04.2026, здійснено повторний автоматизований розподіл для вирішення заяви про відвід та визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Оксененко О.М. судді - Говорун О.В. та Попова О.Г.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Оксененка Олега Миколайовича, суддів Ганечко Олени Миколаївни, Кузьменка Володимира Володимировича - визнано необґрунтованою. Передано справу №320/54509/24 для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою ст.31 КАС України, для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу колегії, що розглядає справу.
Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року Кобаля М.І. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Оксененка Олега Миколайовича, суддів Ганечко Олени Миколаївни та Кузьменка Володимира Володимировича - відмовлено.
Надалі, у зв`язку з надходженням 08.05.2026 справи №320/54509/24 на адресу суду апеляційної інстанції, ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року та призначено справу у порядку письмового провадження з 11 серпня 2026 року. Продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.
17 червня 2026 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Оксененка О.М. у зв`язку з тим, що апеляційним судом продовжують чинитись перешкоди позивачці у доступі до правосуддя, призначивши розгляд ухвали, не протягом тридцяти днів згідно вимог статті 309 КАС України, а з 11.08.2026.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Оксененка Олега Миколайовича - визнано необґрунтованою. Передано справу №320/54509/24 для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою ст.31 КАС України, для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу колегії, що розглядає справу.
Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2026 року Чаку Є.В. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Оксененка Олега Миколайовича - відмовлено.
16 вересня 2026 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від Матвійчук Н.Є. від 10.09.2026 про відвід колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Оксененка Олега Миколайовича; судді Говоруна Олександра Володимировича; судді Попової Оксани Гнатівни та необхідності передачі справи для визначення нового складу суду шляхом автоматизованого розподілу відповідно до статті 31 КАС України.
Вказана заява обгрунтована тим, що станом на 10.09.2026 судове рішення за результатами апеляційного перегляду не ухвалено та не надіслано учасникам справи, а наслідком такої процесуальної поведінки є тривале блокування розгляду позову до Міністерства юстиції України.
Відтак, на думку заявниці, відкриття провадження лише після звернень заявниці до Вищої ради правосуддя, призначення розгляду поза межами строку, встановленого статтею 309 КАС України, подальший нерозгляд скарги після визначеної судом дати - надають моїм сумнівам не абстрактного, а об`єктивно обґрунтованого характеру щодо наявності підстав для відводу колегії суддів у даній справі.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість заявленої заяви про відвід, з наступних підстав.
Згідно з частинами першою-другою ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка закріплює недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.
Аналіз вищезазначених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що у даному випадку підставою для відводу (самовідводу) не обов`язково має бути доведений факт необ`єктивності чи заінтересованості судді. Згідно з цією нормою, унеможливлюється участь судді у розгляді справи за наявності в учасника судового розгляду обґрунтованого певними об`єктивними обставинами сумніву щодо його неупередженості.
Частиною четвертою вказаної норми визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 37 КАС України визначено підстави недопустимості повторної участі судді у розгляді адміністративної справи.
Статтею 39 КАС України встановлено вимоги до заяви про відвід (самовідвід), відповідно до якої за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
При цьому, статтею 6 КАС України кожному гарантовано право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Це положення узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У силу вимог пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Приписами п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23) визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява № 4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11).
Як вбачається із заяви про відвід від 10.09.2025, поданої позивачем, остання вмотивована тим, що апеляційним судом продовжують чинитись перешкоди позивачу у доступі до правосуддя, оскільки апеляційну скаргу подано ще 01.09.2025, питання про відкриття провадження було вирішено лише 12.05.2026, розгляд скарги на ухвалу призначено поза межами строку, встановленого статтею 309 КАС України, та після 11.08.2026 справа також не була розглянута.
Посилання заявника на те, що ним було ініційовано дисциплінарне провадження у Вищій раді правосуддя та лише після цього було відкрито апеляційне провадження є необґрунтованими, оскільки подання скарги на суддю є правом, передбаченим зокрема статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а факт звернення заявника із скаргою щодо судді не може свідчити про наявність підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Колегія суддів звертає увагу на те, що після отримання матеріалів справи від суду першої інстанції, судом вирішується питання про відкриття апеляційного провадження та призначення до розгляду, що жодним чином не впливає на строки розгляду апеляційної скарги, адже апеляційний розгляд здійснюється після отримання від суду першої інстанції матеріалів справи.
Так, оскільки 08 травня 2026 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла адміністративна справа №320/54509/24, тому Шостий апеляційний адміністративний суд з дотриманням вимог статтей 300 та 311 КАС України, ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року та призначив справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 11.08.2026, продовжив строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.
Посилання скаржника на те, що дану справу не було розглянуто станом на даний час є безпідставними з огляду на те, що зазначеною ухвалою та продовжено строк судового розгляду на більш тривалий, розумний термін, враховуючи надмірну завантаженість Шостого апеляційного адміністративного суду, зокрема навантаженість щодо розгляду справ, які перебувають у провадженні судді Оксененка О.М.
При цьому, пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
У п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
Слід зазначити, що не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
У даному випадку, мотиви заявленого відводу позивача полягають саме з незгодою сторони з процесуальними рішеннями судді.
Водночас, положення частини четвертої статті 36 КАС України чітко визначає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Проаналізувавши вказану заяву, колегією суддів не встановлено підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б перешкоджали колегії суддів брати участь у розгляді цієї справи чи свідчили б про упередженість при її розгляді.
Крім того, з поданої заяви про відвід колегії суддів апеляційним судом не встановлено будь-яких підстав відводу у даній адміністративній справі.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції.
Слід зазначити, що суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» (частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Щодо об`єктивної неупередженості зазначено у справі «Фей проти Австрії», слід зазначити, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У рішенні «Газета-Центр проти України» від 15 липня 2010 року Європейський суд з прав людини, встановлюючи порушення принципу безсторонності, зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, «правосуддя має не тільки чинитись, також має бути видно, що воно чиниться».
З вищезначеного вбачається, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретних судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Європейський суд з прав людини у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії» зазначає, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Враховуючи вищезазначене, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
При вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Інститут відводу судді від участі у розгляді конкретної справи покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Враховуючи, що існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр, судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об`єктивності.
Отже, підставою для самовідводу судді не обов`язково є обставини, зазначені в статті 36 КАС України, але є і інші обставини, які можуть викликати у будь-якого стороннього спостерігача сумніви у неупередженості або об`єктивності судді.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що викладені у заяві ОСОБА_1 про відвід від 10.09.2026 обставини не впливають на безсторонність та об`єктивність колегії суддів у складі: головуючого судді Оксененка О.М., суддів Говоруна О.В. та Попової О.Г. при вирішенні цієї справи, відтак подана заява про відвід є необґрунтованою.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
У силу вимог частини четвертої статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне передати справу №320/54509/24 для визначення судді у порядку, встановленому частини першої ст.31 КАС України, для вирішення питання про відвід.
Керуючись ст.36, 39, 40 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ :
Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Оксененка Олега Миколайовича, суддів Говоруна Олександра Володимировича та Попової Оксани Гнатівни - визнати необґрунтованою.
Передати справу №320/54509/24 для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою ст.31 КАС України, для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу колегії, що розглядає справу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.В. Говорун
О.Г. Попова